Постанова від 30 липня 2026 р. у справі №466/3597/26 — Шевченківський районний суд м. Львова

Справа № 466/3597/26

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

31 липня 2026 року м. Львів

Шевченківський районний суд м. Львова у складі:

головуючого судді Федорової О.Ф.

секретар судового засідання Волянська Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні зали судових засідань Шевченківського районного суду м. Львова адміністративну справу за позовною заявою представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Проданець Наталії Вікторівни до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення, -

встановив:

23.04.2026 року представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Проданець Н.В. звернулася до Шевченківського районного суду м. Львова із позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що позивач ОСОБА_1 18.03.2021 року виключений з військового обліку за станом здоров`я на підставі рішення військово-лікарської комісії.

Незважаючи на зазначене, відповідачем ІНФОРМАЦІЯ_3 : не внесено відомості про виключення позивача ОСОБА_1 з військового обліку до відповідних інформаційних систем; сформовано недостовірні відомості щодо статусу позивача ОСОБА_1 як військовозобов`язаного; ініційовано провадження у справі про адміністративне правопорушення; винесено постанову про накладення адміністративного стягнення.

Про існування постанови позивач ОСОБА_1 дізнався виключно з електронного застосунку «Резерв+». Жодних повідомлень про розгляд справи, викликів або копії постанови позивач ОСОБА_1 не отримував.

Вказує, що постанова підлягає скасуванню, оскільки: позивач ОСОБА_1 не є суб`єктом правопорушення; відсутній склад адміністративного правопорушення; порушено право на захист; відсутнє належне повідомлення; відсутні правові підстави для примусового виконання.

Просить скасувати постанову про притягнення позивача ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення, стягнути з відповідача ІНФОРМАЦІЯ_2 судові витрати.

17.06.2026 року на адресу Шевченківського районного суду м. Львова надійшов відзив представника відповідача ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 на позовну заяву, в якому він просив відмовити у задоволенні позовних вимог. Зазначив, що згідно з даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів позивач ОСОБА_1 перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_4 .

18.12.2025 року щодо позивача ОСОБА_1 сформовано повістку №6006612 про необхідність з`явитися 08.01.2026 року о 14:00 год. до ІНФОРМАЦІЯ_4 для уточнення даних, яка 20.12.2025 року належним чином засобами поштового зв`язку скерована на зазначену в Реєстрі домашню адресу позивача ОСОБА_1 , а саме: АДРЕСА_1 . Проте, останній до ІНФОРМАЦІЯ_2 у встановлений законом строк не прибув, про причини неявки не повідомив.

Поштове відправлення повернуто до ІНФОРМАЦІЯ_4 з відміткою «адресат відсутній».

Внаслідок бездіяльності позивача ОСОБА_1 , відповідач ІНФОРМАЦІЯ_3 з метою реалізації повноважень, визначених Закону України №3543-ХІІ, у зв`язку із встановленням факту порушення позивачем ОСОБА_1 правил військового обліку вніс відповідні відомості до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Причини неприбуття військовозобов`язаного за викликом ТЦК та СП з`ясовуються саме при розгляді справи про адміністративне правопорушення.

07.03.2026 року на адресу ІНФОРМАЦІЯ_4 надійшла сформована і підписана через застосунок «Резерв+» заява позивача ОСОБА_1 , у якій він повідомляв, що ним допущено порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, а саме: не прибув за повісткою до ТЦК та СП, чим порушено вимоги зазначеного законодавства. Позивач ОСОБА_1 визнав факт вчинення адміністративного правопорушення та надав згоду на притягнення його до адміністративної відповідальності за персональної відсутності.

На підставі зазначеної заяви 07.03.2026 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_4 винесена постанова №R408591 про притягнення позивача ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 3 ст. 210-1 КУпАП.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 24.04.2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 29.05.2026 року задоволено заяву про самовідвід судді.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 03.06.2026 року прийнято адміністративну справу до провадження.

В судове засідання 27.07.2026 року:

- позивач ОСОБА_1 та його представник – адвокат Проданець Н.В. не з`явилися, про дату, час та місце судового засідання повідомлялися у встановленому законом порядку. На адресу Шевченківського районного суду м. Львова надійшла заява представника позивача, у якій вона просила проводити розгляд справи без участі позивача та представника позивача;

- представник відповідача ІНФОРМАЦІЯ_2 не з`явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлявся у встановленому законом порядку. На адресу Шевченківського районного суду м. Львова подав заяву, у якій він просив проводити судове засідання без його участі.

Судом встановлено, що:

Відповідно до копії свідоцтва про хворобу №185 від 19.06.2015 року військово-лікарської комісії ГУМВС у Львівській області, ОСОБА_1 непридатний до військової служби зі зняттям з військового обліку.

Згідно з копією довідки про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках серії 12 ААА №001202 від 02.07.2015 року, ступінь втрати професійної працездатності ОСОБА_1 у відсотках становить 70%.

Відповідно до копії витягу з наказу від 06.07.2015 року №476 о/с, ОСОБА_1 звільнено з органів внутрішніх справ у відставку Збройних сил України за п. 65 «б» /через хворобу/.

Відповідно до копії військового квитка серії НОМЕР_1 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , 18.03.2021 року виключений з обліку ІНФОРМАЦІЯ_6 за станом здоров`я (підстава: ВЛК №185 від 19.06.2015 року) згідно Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Згідно з копією довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААГ №377253 від 20.06.2023 року, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , є особою з інвалідністю третьої групи. Інвалідність встановлена на строк до 01.06.2026 року.

Відповідно до копії знімку екрану застосунку «Резерв+», станом на 07.03.2026 року, ОСОБА_1 перебуває у розшуку ТЦК, як військовозобов`язаний.

Згідно з копією послужної картки, ОСОБА_1 перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Відповідно до копії повістки №6006612, ІНФОРМАЦІЯ_4 від 18.12.2025 року, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , сформовано повістку на 08.01.2026 року для уточнення даних.

Поштовим відправленням з описом вкладення, за адресою АДРЕСА_2 , відправлено повістку ТЦК ОСОБА_1 для особистого вручення.

Згідно з копією довідки про статус відстеження поштового відправлення R067059986829, поштове відправлення повернено відправнику у зв`язку з відсутністю одержувача за вказаною адресою.

07.03.2026 року через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, ОСОБА_1 подав заяву начальнку ІНФОРМАЦІЯ_2 , у якій повідомив, що ним допущено порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, а саме: не прибув за повісткою до ТЦК та СП, чим порушено вимоги зазначеного законодавства. Визнав факт вчинення ним адміністративного правопорушення та надав згоду на притягнення його до адміністративної відповідальності за його відсутності.

07.03.2026 року постановлено постанову №R408591 по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, якою накладено на громадянина ОСОБА_1 штраф у сумі 17000,00 грн.

Дослідивши письмові докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

За правилами ч. 5 ст. 160 КАС України, право оскаржити рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень мають особи, права, свободи та інтереси яких відповідні рішення, дії чи бездіяльність порушують.

Згідно ст. 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів.

Згідно з ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення, що має бути доведено шляхом надання доказів.

У відповідності до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 246 КУпАП, порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення в органах (посадовими особами), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, визначається цим Кодексом та іншими законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 248 КУпАП, розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється на засадах рівності перед законом і органом (посадовою особою), який розглядає справу, всіх громадян незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мови та інших обставин.

Згідно з ч. 1 ст. 268 КУпАП, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, подавати заяви; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, якщо є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Відповідно до ст. 280 КпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Особливості розгляду справ про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1-279-8 цього Кодексу.

Згідно з ст. 235 КУпАП, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України). Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Відповідно до ч. 1 ст. 210-1 КУпАП, порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію - тягне за собою накладення штрафу на громадян від трьохсот до п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно з ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період - тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , згідно з військовим квитком серії НОМЕР_1 та на підставі свідоцтва про хворобу №185 від 19.06.2015 року ВЛК ГУМВС у Львівській області, 18.03.2021 року був виключений з військового обліку ІНФОРМАЦІЯ_6 за станом здоров`я відповідно до Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Крім того, матеріалами справи підтверджено, що позивач є особою з інвалідністю третьої групи (довідка МСЕК серії 12 ААГ №377253 від 20.06.2023 року) та колишнім працівником органів внутрішніх справ, звільненим у відставку за станом здоров`я.

Незважаючи на офіційне виключення з військового обліку у 2021 році, ІНФОРМАЦІЯ_7 18.12.2025 року було сформовано на ім`я позивача ОСОБА_1 повістку №6006612 для уточнення даних на 08.01.2026 року, яка згодом була повернута відправнику через відсутність одержувача за адресою.

Надалі у застосунку «Резерв+» станом на 07.03.2026 року за позивачем ОСОБА_1 відобразився статус військовозобов`язаного та відмітка про розшук ТЦК. 07.03.2026 року через електронний кабінет позивач ОСОБА_1 подав заяву про визнання вчинення правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. Того ж дня, 07.03.2026 року, відповідачем ІНФОРМАЦІЯ_3 було винесено постанову №R408591 про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 17000,00 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Згідно з ч. 5 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», від виконання військового обов`язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», військовозобов`язані, які досягли граничного віку перебування в запасі, а також визнані військово-лікарськими комісіями непридатними для військової служби, виключаються з військового обліку і переводяться у відставку.

Згідно з п. 3 ч. 6 ст. 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов`язаних та резервістів розвідувальних органів України - у відповідному підрозділі розвідувальних органів України) підлягають громадяни України, які визнані непридатними до військової служби.

Відповідно до п. 79 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 року №1487, районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки: здійснюють взяття, зняття або виключення з військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів у випадках, передбачених законодавством; виключають з військового обліку на підставі відповідних підтвердних документів осіб, які померли або визнані в установленому законом порядку безвісно відсутніми або оголошені померлими, визнані непридатними до військової служби, досягли граничного віку перебування в запасі, припинили громадянство України.

У громадянина, якого виключено з військового обліку відповідно до пунктів 3 та 4 цієї частини, військово-обліковий документ не вилучається. До військово-облікового документа громадянина вносяться дані про виключення із військового обліку.

Суб`єктом правопорушення, передбаченого ст. 210-1 КУпАП, можуть бути виключно особи, які є призовниками, військовозобов`язаними або резервістами, тобто суб`єкти, на яких поширюються відповідні правила військового обліку та мобілізаційні обов`язки. Оскільки судом встановлено, що ОСОБА_1 18.03.2021 року був виключений з військового обліку на підставі Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», він не є військовозобов`язаним і на нього не поширюються обов`язки щодо прибуття за повістками ТЦК та СП чи дотримання правил військового обліку.

З огляду на зазначене, ІНФОРМАЦІЯ_4 не мав жодних правових підстав для надсилання позивачу ОСОБА_1 повістки від 18.12.2025 року та, відповідно, для складання постанови про адміністративне правопорушення за її ігнорування. Отже, у діях позивача ОСОБА_1 об`єктивно відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, через відсутність у нього спеціального суб`єктивного статусу.

Щодо поданої позивачем ОСОБА_1 через електронний кабінет заяви від 07.03.2026 року про визнання вини, суд зазначає, що сам по собі факт визнання вини у вчиненні адміністративного правопорушення, зокрема, внаслідок правової невизначеності, побоювання потенційних наслідків неправомірного статусу розшуку, не утворює подію і склад адміністративного правопорушення.

Оцінюючи оскаржене рішення на відповідність вимогам ст. 2 КАС України, суд вважає, що відповідач ІНФОРМАЦІЯ_3 прийшов помилкового висновку щодо визнання винуватості позивача ОСОБА_1 у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, оскільки не було враховано об`єктивної обставини по справі, а саме: виключення позивача ОСОБА_1 з військового обліку.

Вказаним вище спростовується факт порушення позивачем ОСОБА_1 вимог законодавства та наявності події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Відповідачем ІНФОРМАЦІЯ_2 не доведено правомірності свого рішення. Доводи позивача ОСОБА_1 щодо відсутності обов`язку з`явитися до відповідача ІНФОРМАЦІЯ_2 для уточнення даних не спростовано.

Враховуючи те, що відповідачем ІНФОРМАЦІЯ_3 не доведено правомірності винесення оскаржуваної постанови, а матеріали справи чітко свідчать про відсутність у позивача ОСОБА_1 статусу військовозобов`язаного та обов`язку реагувати на повістки ТЦК та СП, позовні вимоги підлягають задоволенню повністю. Оскаржувана постанова підлягає скасуванню, а провадження у справі про адміністративне правопорушення — закриттю.

Відповідно до ст. 293 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обгрунтованість винесеної постанови і приймає одне з таких рішень: залишає постанову без зміни, а скаргу без задоволення; скасовує постанову і надсилає справу на новий розгляд; скасовує постанову і закриває справу; змінює захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Складання постанови без будь-яких фактичних доказів вчинення адміністративного правопорушення є неправомірними, що підтверджується Постановою Верховного суду у справі №357/10134/17 від 23.10.2019 року, подібні постанови підлягають скасуванню.

Згідно зі ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до ст. 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно зі ст. 75 КАС України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Згідно з ч. 1 ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.

Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 22.12.2010 року №23- рп/2010, адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правових презумпціях, і однією із таких презумпцій є закріплена в статті 62 Конституції України презумпція невинуватості, відповідно до якої особа вважається невинуватою, доки її вину не буде доведено в законному порядку.

Як зазначено у пункті 30 постанови Верховного Суду від 08.07.2020 року у справі №463/13 52/16-а, в силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

Оскаржувана позивачем постанова винесена відповідачем без належної правової оцінки дій особи, без дослідження усіх обставин справи та з порушенням норм процесуального права, з порушенням принципів об`єктивності та справедливості.

На переконання суду, вина позивача у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, не доведена. Рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності є необґрунтованим, прийнятим за відсутності достатніх даних про вчинення правопорушення, тому постанова підлягає скасуванню, а провадження у справі про адміністративне правопорушення - закриттю.

Частиною 1 статті 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підставі викладеного та керуючись: ст. ст. 1, 32, 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст. ст. 90, 139, 241-246, 286, 293, 295 КАС України, ст. ст. 210-1, 245-247, 251, 280, 293 КУпАП, ст. ст. 19, 55, 62 Конституції України, -

ухвалив:

Позовні вимоги представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Проданець Наталії Вікторівни до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення - задовольнити.

Постанову №R408591 від 07.03.2026 року по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_8 ОСОБА_3 , якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 17000 грн - скасувати.

Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП - закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_3 , судовий збір у розмірі 665 /шістсот шістдесят п`ять/ гривень 60 /шістдесят/ копійок.

Апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених статтею 286 КАС України, можуть бути подані протягом десяти днів з дня їх проголошення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції, а саме до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Текст рішення складено 31.07.2026 року.

Повне найменування (ім`я) учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 ;

Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , місцезнаходження: АДРЕСА_4 .

Суддя О. Ф. Федорова