Рішення від 22 липня 2026 р. у справі №308/2430/26 — Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/2430/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 липня 2026 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в особі:

головуючого судді Крегул М.М.,

секретаря судового засідання Бєлікова К.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду, в м. Ужгород матеріали адміністративної справи за позовною заявою адвоката Ковальчук Олесі Василівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення, -

ВСТАНОВИВ:

Адвокат Ковальчук О.В., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , звернулася до суду із даним позовом, в якому просить: постанову № 3136-1 від 12.11.2025 року про адміністративне правопорушення за частиною З ст. 210 -1 КУпАП, винесену Начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 про накладення на ОСОБА_1 17 000 гривень штрафу скасувати. Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 3 ст. 210-1 КУпАП закрити.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 24.01.2026 року позивачу поштовим відправленням надійшов лист без відмітки про вручення, до якого була додана постанова про відкриття виконавчого провадження ВП № 80029779 від 20.01.2026, з якої позивачу вперше стало відомо про наявність оскаржуваної постанови № 3136-1 від 12.11.2025 року. Позивач наголошує, що жодним чином, ні засобами поштового зв`язку, ні власноручно, ані через застосунки «Дія» чи «Резерв+», зазначену постанову не отримував, а тому вважає, що строк на її оскарження не пропущено.

Зі змісту постанови № 3136-1 вбачається, що ОСОБА_1 прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 , де було встановлено, що він, згідно з відомостями Єдиного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, є порушником військового обліку, оскільки не з`явився за автоматично сформованою повісткою, чим порушив вимоги ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». У постанові зазначено, що 12.11.2025 року ОСОБА_1 надав згоду на притягнення його до адміністративної відповідальності за відсутності згідно зі ст. 279-9 КУпАП та просив застосувати до нього ст. 300-3 КУпАП.

Позивач заперечує обставини, викладені у постанові, зазначаючи, що 15.11.2025 року він сплатив на реквізити, надані працівниками РТЦК, кошти у розмірі 8 500,00 грн., та вважає, що інформація, викладена в постанові, не відповідає дійсним обставинам справи. Крім того, позивач наголошує, що відповідно до ст. 268 КУпАП жодних заходів щодо повідомлення його про дату, час і місце розгляду справи вжито не було, оскільки повідомлення про дату, час та місце розгляду справи не надсилалося рекомендованим поштовим відправленням з повідомленням про вручення на адресу його реєстрації, а копія постанови не була вручена йому в день її складення і не додано доказів про її надсилання у визначений законом строк.

Позивач вважає, що в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, оскільки він не допускав умисного порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, а вимоги ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не порушував. Також позивач посилається на примітку до ст. 210 КУпАП, відповідно до якої положення статей 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів персональних даних відповідної особи шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами, базами (банками) даних, держателями яких є державні органи, а ОСОБА_1 викликався до ІНФОРМАЦІЯ_2 саме з метою звірки даних.

27.03.2026 року представником відповідача Онисько Н.В. подано до суду відзив на позовну заяву, в якому проти задоволення позовних вимог заперечують у повному обсязі.

У відзиві зазначено, що відповідно до абзацу 5 статті 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», пункту 1 розділу 1 Загальних положень Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 560, та абзацу 11 пункту 9 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2022 р. № 154, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки здійснюють заходи оповіщення та призову громадян, зокрема виклик громадян та вручення (надсилання) їм повісток.

Відповідач зазначає, що за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів була сформована повістка № 2280842 про виклик ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , до ІНФОРМАЦІЯ_2 на 10:00 год. 08.02.2025 р. за адресою: АДРЕСА_1 , з метою проходження медичного огляду. У встановлені дату, час та місце позивач не прибув, про причини неприбуття не повідомляв, у зв`язку з чим відповідач вважає наявним склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Відповідач також зазначає, що 12.11.2025 року, після прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_1 власноруч написав заяву про визнання вини щодо невиконання вимоги, передбаченої п. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а саме - не з`явився у вказані в повістці дату, час та місце, а також йому було роз`яснено права, передбачені статтею 63 Конституції України та статтею 268 КУпАП. Відповідач стверджує, що відповідно до статті 258 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, не складався, а письмові докази вчинення правопорушення були приєднані до матеріалів справи, на підставі яких начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 і було винесено оскаржувану постанову № 3136-1 від 12.11.2025 р., яку у подальшому було звернуто до примусового виконання.

На підставі викладеного відповідач просить суд відмовити в задоволенні адміністративного позову у повному обсязі, а розгляд справи здійснювати без участі його представника.

Ухвалою судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 17.02.2026 року позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою судді від 18.03.2026 року відкрито провадження у справі та призначено її розгляд.

Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи. Однак від його представника – адвоката Ковальчук О.В. до суду надійшла заява, в якій просить розгляд справи провести без їх участі, позовні вимоги підтримують в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, у відзиві на позовну заяву просив здійснювати розгляд справи без його участі.

Дослідивши та оцінивши у сукупності докази, наявні в матеріалах справи, суд дійшов наступного висновку.

12.11.2025 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 було винесено постанову № 3136-1 у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , зі змісту якої слідує, що 12.11.2025 року ОСОБА_1 прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 , де було встановлено, що він, згідно з відомостями, отриманими з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, є порушником військового обліку, оскільки не з`явився до ІНФОРМАЦІЯ_1 за повісткою, створеною автоматично, чим порушив вимоги ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», яка визначає, що громадяни зобов`язані з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці.

ОСОБА_1 12.11.2025 року особисто подав до ІНФОРМАЦІЯ_2 , заяву про визнання правопорушення та надав згоду на притягнення його до адміністративної відповідальності за його відсутності згідно ст. 279-9 КУпАП, просив застосувати до нього ст. 300-3 КУпАП.

Враховуючи встановлені обставини, начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 зроблено висновок, що громадянин ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, у зв`язку з чим на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000,00 грн. зі строком сплати 15 днів з дня вручення постанови.

Відповідачем на підтвердження обставин вручення позивачу повістки про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_2 надано відомості про формування за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів повістки № 2280842 про виклик ОСОБА_1 на 10:00 год. 08.02.2025 р. Разом з тим, будь-яких доказів на підтвердження факту вручення (надіслання) вказаної повістки позивачу особисто, засобами поштового зв`язку чи в інший спосіб, передбачений законодавством, матеріали справи не містять, і такі докази відповідачем до суду не подавались, ні до відзиву на позовну заяву додано не було.

Судом також встановлено, що копія постанови № 3136-1 від 12.11.2025 року не була вручена позивачу в день її складення, доказів про направлення цієї постанови позивачу у визначений законом строк засобами поштового зв`язку чи в інший спосіб матеріали справи не містять, а сама постанова не містить відмітки про її направлення позивачу. Про існування оскаржуваної постанови позивачу, за його ствердженням, яке відповідачем належним чином не спростовано, стало відомо лише 24.01.2026 року з отриманого поштового відправлення, до якого була додана постанова про відкриття виконавчого провадження ВП № 80029779 від 20.01.2026 року.

Разом з тим, відповідачем не заперечується, що ОСОБА_1 був відсутній під час розгляду справи про адміністративне правопорушення 12.11.2025 року. Відповідач вважає позивача належним чином повідомленим про розгляд справи з посиланням на власноручно написану ним заяву від 12.11.2025 року про визнання вини та надання згоди на притягнення до відповідальності за його відсутності. Разом з тим, доказів того, що позивачу було достеменно відомо про дату, час та місце розгляду саме цієї справи, а також доказів надсилання чи вручення позивачу повідомлення про дату, час і місце розгляду справи в порядку, передбаченому статтею 268 та статтею 277-2 КУпАП, відповідачем до матеріалів справи не додано.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону. Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України, що також передбачено ч. 1 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Указом Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України № 2102-IX від 24.02.2022, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався, у тому числі на час прийняття оскаржуваної постанови та на час звернення позивача до суду з цим позовом.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій. Отже, з 24.02.2022 року в Україні безперервно діє особливий період.

Відповідно до ч. 3 ст. 210-1 КУпАП порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчинене в особливий період, є адміністративним правопорушенням, яке тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Зазначена норма КУпАП є бланкетною, тому для настання відповідальності за нею необхідно встановити, які конкретно діяння вчинила особа та які конкретні положення закону про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію вона порушила, а також чи винувата особа у їх вчиненні.

Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни зобов`язані з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці, для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.

Відповідно до абз. 7 ч. 3 ст. 22 цього Закону, у разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов`язаний з`явитися у зазначені у ній місце та строк.

Поважними причинами неприбуття громадянина у строк, визначений у повістці, які підтверджені документами відповідних уповноважених державних органів, установ та організацій, визнаються: перешкода стихійного характеру, хвороба громадянина, воєнні дії на відповідній території та їх наслідки або інші обставини, які позбавили його можливості особисто прибути у визначені пункт і строк; смерть його близького родича.

Порядок оповіщення громадян про виклик до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки визначено Порядком проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 560 (далі - Порядок № 560), а також Порядком організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року № 1487 (далі - Порядок № 1487).

Пунктом 30 Порядку № 560 передбачено, що повістка формується за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів або бланк повістки заповнюється представником територіального центру комплектування та соціальної підтримки чи його відділу.

Відповідно до пункту 41 Порядку № 560 належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов`язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу є: у разі вручення повістки - особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки; у разі надсилання повістки засобами поштового зв`язку - день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора, або день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи про відсутність особи за адресою місця проживання, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки, або за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання.

Відповідно до пункту 79 Порядку № 1487 районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, у тому числі, організовують оповіщення призовників, військовозобов`язаних та резервістів про їх виклик до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, взяття на військовий облік, призначення на особливий період, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів і забезпечують здійснення контролю за їх прибуттям.

Відповідно до пункту 56 Положення про підготовку і проведення призову громадян України на строкову військову службу та прийняття призовників на військову службу за контрактом, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.03.2002 року № 352, повістки громадянам можуть вручатися безпосередньо посадовими особами районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, при цьому норми чинного законодавства вимагають, щоб повістка була вручена особисто і підписана особою, якій вона призначена, а форма розписки визначена у відповідному додатку до Порядку № 1487.

Відповідно до абзацу 11 пункту 9 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2022 р. № 154 (далі - Положення), територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань здійснюють заходи оповіщення та призову громадян, а відповідно до статті 235 КУпАП розглядають справи про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1, 211 КУпАП, та накладають адміністративні стягнення відповідно до вимог КУпАП.

Указом Президента України від 24.02.2022 року № 65/2022 «Про загальну мобілізацію» доручено місцевим органам виконавчої влади у взаємодії з територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки організувати та забезпечити в установленому порядку своєчасне оповіщення і прибуття громадян, які призиваються на військову службу.

Статтею 245 КУпАП передбачено, що завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови.

Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні усіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.

Відповідно до ст. 254 КУпАП, про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженою на те посадовою особою, у двох примірниках, один із яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності. Протокол не складається у випадках, передбачених ст. 258 КУпАП.

Відповідно до ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, користуватися юридичною допомогою адвоката, оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Повістка особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, вручається не пізніш як за три доби до дня розгляду справи, в якій зазначаються дата і місце розгляду справи (стаття 277-2 КУпАП).

Обов`язок повідомляти особу про місце і час розгляду справи про адміністративне правопорушення вважається виконаним, якщо особа, яка притягується до відповідальності, знає (поінформована) про час та місце розгляду справи за три дні до дати розгляду справи, при цьому обов`язок доказування цієї обставини несе уповноважена посадова особа, і саме лише надсилання повідомлення без отримання його адресатом не свідчить про поінформованість особи про час та місце розгляду справи. Даний висновок узгоджується з правовою позицією, що міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 742/3757/16-а, від 31 січня 2019 року у справі № 760/10803/15-а, від 19 вересня 2019 року у справі № 686/21230/16-а, від 30 вересня 2019 року у справі № 486/92/17, від 14 листопада 2019 року у справі № 815/1570/16, від 06 грудня 2019 року у справі № 804/7725/17, від 24 грудня 2019 року у справі № 360/403/19.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Згідно з ч. 1 ст. 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.

Згідно п. 7 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у випадку закінчення на момент розгляду справи строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу. Відповідно до ч. 9 ст. 38 КУпАП адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення. Судом встановлено, що вказаний строк відповідачем не порушено, оскільки оскаржувана постанова винесена того ж дня, коли позивач прибув до відповідного відділу ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відповідно до ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. Відповідно до ч. 1 ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування, а обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 74 КАС України).

Оцінюючи наведені норми права у сукупності з установленими обставинами справи, суд зазначає таке.

Відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження факту належного вручення (надсилання) позивачу повістки № 2280842 про виклик на 08.02.2025 року, а саме - особистого підпису позивача про отримання повістки, відеозапису її вручення, документів поштового оператора про вручення чи про відмову в отриманні поштового відправлення, як це передбачено пунктом 41 Порядку № 560. Відтак суд позбавлений можливості встановити, що позивач був належним чином обізнаний про необхідність з`явитися до ІНФОРМАЦІЯ_2 08.02.2025 року, а отже і про те, що його неприбуття було вчинене умисно чи з необережності, а не з причин, які від нього не залежали.

Крім того, відповідачем не доведено й того, що позивач був належним чином, з дотриманням вимог статей 268, 277-2 КУпАП, повідомлений про дату, час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення 12.11.2025 року. Саме лише посилання на власноручно написану позивачем заяву про визнання вини та надання згоди на розгляд справи за його відсутності, за відсутності складеного протоколу про адміністративне правопорушення та без наявності будь-яких інших доказів роз`яснення позивачу наслідків прийняття такого рішення і суті обвинувачення, не є достатнім доказом дотримання відповідачем процесуальних гарантій особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Суд також враховує, що копія оскаржуваної постанови не була вручена позивачу в день її винесення, доказів її подальшого надсилання позивачу засобами поштового зв`язку чи в інший спосіб матеріали справи не містять, у зв`язку з чим доводи позивача про те, що про існування постанови № 3136-1 йому стало відомо лише 24.01.2026 року, відповідачем не спростовані.

За таких обставин суд доходить висновку, що оскаржувана постанова № 3136-1 від 12.11.2025 року не відповідає вимогам пунктів 3, 9 частини другої статті 2 КАС України, оскільки прийнята без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, та без забезпечення права позивача на участь у процесі прийняття рішення щодо притягнення його до адміністративної відповідальності.

При розгляді справи про адміністративне правопорушення уповноважена особа має всебічно, повно і об`єктивно з`ясувати обставини справи та оцінити наявні докази. Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (стаття 62 Конституції України). У зв`язку із застосуванням даного принципу саме відповідач, як суб`єкт владних повноважень, що виявив факт адміністративного правопорушення, повинен довести наявність події і складу адміністративного правопорушення та винуватість особи.

Судом враховуються також висновки Європейського суду з прав людини, викладені в рішенні від 20.10.2011 у справі «Рисовський проти України», відповідно до яких принцип «належного урядування» передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовніший спосіб, а державні органи, які не впроваджують або не дотримуються власних процедур, не повинні мати можливості уникати виконання своїх обов`язків. Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Таким чином, суд наголошує, що відповідач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження правомірності, обґрунтованості та законності оскаржуваної постанови № 3136-1 від 12.11.2025 року, у зв`язку з чим вона підлягає скасуванню як протиправна, а провадження у справі про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП - закриттю на підставі пункту 2 частини третьої статті 286 КАС України.

Доводи відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, судом до уваги не приймаються, оскільки вони не спростовують встановлених судом обставин щодо відсутності доказів належного оповіщення позивача про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_2 , а також відсутності доказів його належного повідомлення про дату, час і місце розгляду справи про адміністративне правопорушення.

Частиною першою статті 139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, враховуючи, що позов підлягає задоволенню та зазначені норми КАС України, з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань підлягає стягненню судовий збір в сумі 665,60 грн. на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 2, 9, 19, 62, 65 Конституції України, ст. 1 Закону України «Про оборону України», ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», статтями 38, 210-1, 235, 245, 247, 251, 252, 254, 258, 268, 277-2, 280, 283, 286, 288 Кодексу України про адміністративні правопорушення, статтями 2, 6, 9, 72-78, 90, 132, 139, 241-246, 258-262, 286, 293 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву адвоката Ковальчук Олесі Василівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення, задовольнити.

Скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 , підполковника ОСОБА_3 №3136-1 від 12.11.2025 року по справі про адміністративне правопорушення передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , мешканця АДРЕСА_2 , а провадження по справі закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_4 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), витрати пов`язані зі сплатою судового збору у сумі 665,60 грн. (шістсот шістдесят п`ять грн. шістдесят коп.).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених ч. 2ст. 299 КАС України.

Судові рішення за наслідками розгляду судами першої інстанції справ, визначених ст. 286 КАС України, набирають законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі їх апеляційного оскарження з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 ).

Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_5 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , місцезнаходження: АДРЕСА_3 ).

Повний текст рішення складено та проголошено 31.07.2026 року о 16 год. 10 хв..

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду М.М. Крегул