Рішення від 06 серпня 2026 р. у справі №380/13152/26 — Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 серпня 2026 рокусправа № 380/13152/26

Львівський окружний адміністративний суд у складі судді Желік О.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в:

на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , у якій позивач просить:

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2024 року по 01 жовтня 2025 року із урахуванням березня 2018 року як місяця підняття доходу (базового місяця);

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2024 року по 01 жовтня 2025 року із урахуванням березня 2018 року як місяця підняття доходу (базового місяця) з урахуванням раніше виплачених сум.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що до 01.10.2025 він проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , а наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 01.10.2025 №299 його виключено зі списків особового складу частини. За твердженням позивача, у період з 01.01.2024 по 01.10.2025 військова частина НОМЕР_1 нараховувала та виплачувала йому індексацію грошового забезпечення у неповному обсязі, без застосування березня 2018 року як місяця підвищення доходу (базового місяця). Позивач вказав, що останнє підвищення посадових окладів військовослужбовців відбулося з 01.03.2018 на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704, а тому саме березень 2018 року є базовим місяцем для проведення індексації його грошового забезпечення. Позивач також зазначив, що у квітні 2026 року в його інтересах подано заяву до військової частини НОМЕР_1 про виплату індексації грошового забезпечення, одержану частиною 29.04.2026, проте відповідь на неї у встановлений законом строк не надано, що позивач розцінює як протиправну бездіяльність та фактичну відмову у нарахуванні та виплаті індексації. У зв`язку з наведеним позивач звернувся до суду із цим позовом.

Ухвалою судді від 29.06.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою суду від 07.08.2026 відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду відмовлено.

На адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому проти позову заперечено. В обґрунтування заперечень відповідач зазначив, що статтею 39 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» від 09.11.2023 №3460-IX встановлено, що обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з 1 січня 2024 року, а статтею 34 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» від 19.11.2024 №4059-IX встановлено, що таке обчислення провадиться наростаючим підсумком починаючи з січня 2025 року, який приймається за 1 або 100 відсотків. На переконання відповідача, у зв`язку з цим для нарахувань у 2024 та 2025 роках застосовуються показники, прив`язані до 2024 та 2025 років, а не до базового місяця 2018 року, а тому підстави для врахування березня 2018 року як базового місяця відсутні. Відповідач також зазначив, що у провадженні Львівського окружного адміністративного суду перебуває справа №380/9976/26 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про перерахунок грошового забезпечення, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, і що у разі задоволення позову у тій справі та проведення перерахунку збільшиться дохід позивача, що вплине на підхід до виплати індексації, а тому позовні вимоги у цій справі є передчасними. Просив у задоволенні позову відмовити.

Суд вивчив матеріали справи, з`ясував обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідив докази, якими вони обґрунтовуються, та встановив таке.

ОСОБА_1 проходив військову службу за контрактом у військовій частині НОМЕР_1 . Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 24.09.2025 №93-РС його звільнено з військової служби за контрактом у запас, а наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 01.10.2025 №299 виключено зі списків особового складу військової частини з усіх видів забезпечення з 02.10.2025 та направлено на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Зі змісту наказу від 01.10.2025 №299 та грошового атестата вбачається, що грошове забезпечення позивача у період проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_1 нараховувалося шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, на відповідний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704.

Із довідки військової частини НОМЕР_1 про грошове забезпечення позивача з розбивкою за видами оплати слідує, що у період з 01.01.2024 по 01.10.2025 індексацію грошового забезпечення позивачу нараховано у розмірах 130,20 грн, 133,23 грн, 137,53 грн та 254,35 грн за окремі місяці, тобто без застосування березня 2018 року як місяця підвищення доходу (базового місяця).

21.04.2026 представник позивача звернувся до командира військової частини НОМЕР_1 із заявою про проведення розрахунку індексації грошового забезпечення та її виплату за період з 01.01.2024 по 01.10.2025 із врахуванням березня 2018 року як базового місяця, а також про надання довідки про отримане грошове забезпечення.

Відповіді на цю заяву військовою частиною НОМЕР_1 не надано.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам сторін, суд зазначає таке.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін визначає Закон України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 №1282-ХІІ (далі - Закон №1282-ХІІ). Згідно зі статтею 1 Закону №1282-ХІІ індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. За приписами частини першої статті 2 Закону №1282-ХІІ індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема оплата праці (грошове забезпечення). Частиною шостою статті 2 Закону №1282-ХІІ визначено, що індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Порядок проведення індексації грошових доходів населення затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 (далі - Порядок №1078). За приписами пункту 5 Порядку №1078 у разі підвищення тарифних ставок (окладів) значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення. Сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу. Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що місяць, у якому відбулося підвищення оплати праці (суми її постійних складових) за рахунок підвищення тарифної ставки (посадового окладу), є базовим при проведенні індексації, а зміна розміру доплат, надбавок і премій на визначення базового місяця не впливає. Повноваження суб`єкта владних повноважень щодо визначення базового місяця індексації не є дискреційними, оскільки законодавцем установлено один правомірний варіант поведінки - проведення індексації у разі перевищення величиною індексу споживчих цін порогу індексації.

Схему посадових окладів військовослужбовців затверджено постановою Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 №704 (далі - Постанова №704), яка набрала чинності з 01.03.2018. Отже, з набранням чинності Постановою №704 з 01.03.2018 відбулося підвищення тарифних ставок (посадових окладів) військовослужбовців. Матеріали справи не містять відомостей про підвищення тарифних ставок (окладів) військовослужбовців у період з березня 2018 року по спірний період, що було б підставою для встановлення іншого базового місяця. Відтак суд погоджується з доводами позивача про те, що саме березень 2018 року є базовим місяцем для нарахування індексації його грошового забезпечення.

Частиною 5 статті 242 КАС України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. У постанові від 20.04.2023 у справі №320/8554/21 Верховний Суд виснував, що Порядок №1078 передбачає можливість виплати двох видів індексації грошового доходу, умовно кажучи, поточної та індексації-різниці; суми цих індексацій можуть нараховуватися і одночасно, і окремо одна від одної. Суд враховує висновки Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені у постановах від 23.03.2023 у справі №400/3826/21, від 29.03.2023 у справі №380/5493/21, від 06.04.2023 у справі №420/11424/21, від 20.04.2023 у справі №320/8554/21, від 09.05.2023 у справі №120/2234/22-а, від 10.04.2024 у справі №200/564/23, а також від 16.01.2025 у справі №160/19515/23.

Доводи відповідача про те, що статтею 39 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» від 09.11.2023 №3460-IX та статтею 34 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» від 19.11.2024 №4059-IX встановлено обчислення індексу споживчих цін наростаючим підсумком починаючи з 01.01.2024 та з січня 2025 року відповідно, а тому підстави для застосування березня 2018 року як базового місяця відсутні, суд відхиляє. Наведені приписи стосуються порядку обчислення поточної індексації та її величини, тоді як право позивача на індексацію-різницю виникло у березні 2018 року як у місяці підвищення тарифних ставок (окладів), має фіксований щомісячний характер і зберігається до наступного підвищення тарифних ставок (окладів) військовослужбовців або до дати звільнення зі служби, незалежно від встановлення порогу для нарахування поточної індексації у подальших періодах. Механізм визначення базового місяця індексації, встановлений пунктом 5 Порядку №1078, наведеними приписами законів про Державний бюджет не змінено.

Разом з тим суд враховує, що відповідно до абзацу 18 пункту 3 Прикінцевих положень Закону України від 03.11.2022 №2710-IX «Про Державний бюджет України на 2023 рік» зупинено на 2023 рік дію Закону №1282-ХІІ. Оскільки спірний період у цій справі охоплює час з 01.01.2024 по 01.10.2025, тобто після поновлення дії Закону №1282-ХІІ, зазначене зупинення на визначення обґрунтованості позовних вимог не впливає.

Щодо доводів відповідача про передчасність позовних вимог у зв`язку з розглядом справи №380/9976/26 суд зазначає таке. Предметом спору у справі №380/9976/26 є перерахунок грошового забезпечення виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, тоді як предметом спору у цій справі є нарахування та виплата індексації грошового забезпечення із застосуванням базового місяця. Наявність іншого судового спору щодо перерахунку складових грошового забезпечення сама по собі не є підставою для відмови у захисті права позивача на нарахування індексації із застосуванням правильно визначеного базового місяця, оскільки обов`язок відповідача проводити індексацію грошового забезпечення у розмірі, визначеному законом, існує незалежно від результатів розгляду справи №380/9976/26. Доводи відповідача про зворотнє зводяться до припущень щодо можливих наслідків розгляду іншої справи і не спростовують висновків суду.

З огляду на це та з урахуванням того, що нарахування індексації грошового забезпечення є обов`язком відповідача, суд вважає за необхідне обрати спонукальний спосіб захисту порушеного права шляхом зобов`язання відповідача здійснити нарахування та виплату позивачу індексації грошового забезпечення за спірний період із застосуванням березня 2018 року як базового місяця, з урахуванням раніше виплачених сум.

Відповідно до пункту 10 частини 2 статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів. Верховний Суд у пункті 62 постанови від 31.05.2021 у справі №420/7110/19 зазначив, що обраний позивачем спосіб захисту повинен відповідати змісту порушеного права та забезпечувати реальне поновлення прав у випадку задоволення позову. Враховуючи характер спірних правовідносин, обраний позивачем спонукаючий спосіб захисту є належним та ефективним, адже здатний забезпечити реальне поновлення прав особи у випадку задоволення позову.

Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. У розумінні частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, обґрунтовано, добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом та своєчасно.

Будь-яких інших обставин, які б вимагали детальної відповіді або спростування, сторонами у заявах по суті справи не зазначено та з матеріалів справи судом не встановлено.

З огляду на викладене суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та про наявність підстав для задоволення позову.

Ураховуючи, що позивач у цій справі звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 1 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір», судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 19, 22, 25, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 293, 295 КАС України, суд, -

в и р і ш и в:

адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2024 року по 01 жовтня 2025 року із застосуванням березня 2018 року як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця), відповідно до вимог Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2024 року по 01 жовтня 2025 року із застосуванням березня 2018 року як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця), відповідно до вимог Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, з урахуванням раніше виплачених сум.

Судові витрати розподілу не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду, з урахуванням гарантій, встановлених пунктом 3 Розділу VI «Прикінцеві положення» Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Желік О.М.