Рішення від 06 серпня 2026 р. у справі №380/11404/26 — Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 серпня 2026 рокусправа № 380/11404/26

Львівський окружний адміністративний суд у складі судді Желік О.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними бездіяльності та зобов`язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в:

на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 із вимогами:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо неврахування до складу грошового забезпечення позивача за лютий 2018 року щомісячної додаткової грошової винагороди у розмірі 3258,48 грн, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2013 № 161 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889», як такої, що не мала разового характеру;

- зобов`язати відповідача при розрахунку індексації - різниці за період з 01.03.2018 по 11.08.2021 включити до складу грошового забезпечення позивача за лютий 2018 року щомісячну додаткову грошову винагороду у розмірі 3258,48 грн, як таку, що не мала разового характеру;

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування позивачу різниці між сумою індексації грошового забезпечення, що склалась у місяці підвищення доходу, та розміром підвищення доходу у березні 2018 року у сумі 4031,51 грн щомісячно, з урахуванням вимог абзацу четвертого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, за період з 01.03.2018 по 11.08.2021;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити позивачу перерахунок та виплату різниці між сумою індексації грошового забезпечення, що склалась у місяці підвищення доходу, та розміром підвищення доходу у березні 2018 року в сумі 4031,51 грн щомісячно за період з 01.03.2018 по 11.08.2021, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44, з урахуванням виплачених сум;

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати у розмірі невиплаченої суми індексації грошового забезпечення з 01.03.2018 по день фактичної виплати індексації, та зобов`язати відповідача нарахувати і виплатити таку компенсацію.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що у період з серпня 2016 року по 11.08.2021 позивач проходив військову службу та перебував на грошовому забезпеченні у відповідача, вибув у відставку згідно з наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 11.08.2021 № 161. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 18.12.2024 у справі № 380/14161/24, яке набрало законної сили 12.12.2025, на військову частину НОМЕР_1 покладено обов`язок здійснити нарахування та виплату на користь позивача індексації - різниці за період з 01.03.2018 по 11.08.2021 відповідно до абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078 з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб. Позивач зазначає, що на виконання цього рішення відповідач невірно розрахував індексацію - різницю за спірний період, не врахувавши до розміру грошового забезпечення за лютий 2018 року щомісячної додаткової грошової винагороди (далі - ЩДГВ) як основного (постійного) виду грошового забезпечення. За розрахунком позивача, місячний грошовий дохід у лютому 2018 року становив 8689,28 грн; у зв`язку з підняттям з 01.03.2018 посадових окладів дохід збільшився на 431,64 грн (9120,92 грн - 8689,28 грн), тоді як сума можливої індексації у березні 2018 року становила 4463,15 грн. Оскільки розмір підвищення доходу (431,64 грн) є меншим за суму можливої індексації (4463,15 грн), позивач набув право на індексацію - різницю у розмірі 4031,51 грн (4463,15 грн - 431,64 грн) щомісячно, яку відповідач протиправно не нараховував і не виплачував. Також позивач просить нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації. Вважаючи бездіяльність відповідача протиправною, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Ухвалою судді від 08.06.2026 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

На адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому проти позову заперечено у повному обсязі. Відповідач зазначив, що розрахунок індексації грошового забезпечення є компетенцією відповідача як органу, в якому позивач проходив службу і який виплачував йому грошове забезпечення, а тому суд не наділений повноваженнями здійснювати такий розрахунок до моменту його проведення відповідачем і може лише перевірити правильність розрахунку. Відповідач наполягав, що ЩДГВ згідно з пунктом 8 Інструкції про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 24.10.2016 № 550, не включається до складу грошового забезпечення, а тому підстави для її врахування у розмірі 3258,48 грн у складі грошового забезпечення за лютий 2018 року відсутні. Щодо компенсації втрати частини доходів відповідач зазначив, що право на таку компенсацію виникає у разі несвоєчасної виплати нарахованого доходу і пов`язується з фактом виплати основної суми доходу, а тому позовні вимоги у цій частині є передчасними. Просив у задоволенні позову відмовити.

Суд вивчив матеріали справи, з`ясував обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідив докази, якими вони обґрунтовуються, та встановив таке.

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) у період з серпня 2016 року по 11.08.2021 проходив військову службу на посаді техніка технічної частини батальйону зв`язку та радіотехнічного забезпечення (майстер-сержант) та перебував на грошовому забезпеченні у військовій частині НОМЕР_1 (далі - відповідач), що підтверджується довідкою військової частини НОМЕР_1 від 03.05.2022 № 71/1/200 про нараховане грошове забезпечення та додаткові види за період з 08.2014 по 08.2021. Позивач має статус учасника бойових дій та інваліда війни 3 групи.

Згідно з витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 11.08.2021 № 161 (по стройовій частині) майстра-сержанта ОСОБА_1 звільнено з військової служби у відставку відповідно до підпункту «в» пункту 2 частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (за віком), з 11.08.2021 його виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 18.12.2024 у справі № 380/14161/24, яке набрало законної сили 12.12.2025, зобов`язано військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплату на користь ОСОБА_1 індексації - різниці за період з 01.03.2018 по 11.08.2021 відповідно до абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078 з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44.

05.05.2026 позивач звернувся до відповідача із заявою, у якій просив повідомити, чи відбулося і в якому розмірі підвищення доходу у березні 2018 року порівняно з лютим 2018 року, та чи враховувалася ЩДГВ до розміру грошового забезпечення за лютий 2018 року як основний вид грошового забезпечення, а також просив урахувати ЩДГВ до розміру грошового забезпечення за лютий 2018 року та здійснити нарахування індексації.

Листом від 25.05.2026 № 71/15/558 відповідач повідомив, що на виконання рішення у справі № 380/14161/24 у військовій частині НОМЕР_1 здійснюються заходи щодо його виконання; розрахунок індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 11.08.2021 підлягає здійсненню в порядку виконання судового рішення з урахуванням вимог Порядку № 1078; водночас щомісячна додаткова грошова винагорода не входить до складу грошового забезпечення та виплачувалась як окрема виплата до 28.02.2018 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889. Не погоджуючись із такою позицією відповідача, позивач звернувся до суду із цим позовом.

При вирішенні спору по суті суд керується таким.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з абзацом 1 частини 1 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» № 2011-XII від 20.12.1991 держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Відповідно до частин 2, 3 статті 9 цього ж Закону до складу грошового забезпечення входять посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Індексація грошових доходів населення здійснюється відповідно до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» № 1282-ХІІ від 03.07.1991 (далі - Закон № 1282-ХІІ) та Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 (далі - Порядок № 1078).

Згідно з частиною 1 статті 2 Закону № 1282-ХІІ індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Статтею 18 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» № 2017-III від 05.10.2000 індексацію доходів населення, яка встановлюється для підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін, віднесено до державних соціальних гарантій, що згідно зі статтею 19 цього Закону є обов`язковими для всіх підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Як неодноразово наголошував Верховний Суд (зокрема, у постановах від 19 червня 2019 року у справі № 825/1987/17, від 20 листопада 2019 року у справі № 620/1892/19), індексація грошового забезпечення як складова грошового забезпечення військовослужбовців є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, а отже, підлягає обов`язковому нарахуванню і виплаті. Відтак індексація є складовою грошового забезпечення та підлягає нарахуванню і виплаті військовослужбовцям, зокрема позивачу.

Щодо доводів відповідача про те, що розрахунок індексації є виключною компетенцією відповідача і суд не наділений повноваженнями здійснювати такий розрахунок, суд зазначає таке.

Повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний і законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку (постанови Верховного Суду від 13 грудня 2018 року у справі № 802/412/17-а, від 11 квітня 2018 року у справі № 806/2208/17). Ураховуючи, що індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці, та з огляду на правила й умови нарахування суми індексації - різниці, встановлені абзацами третім, четвертим, шостим пункту 5 Порядку № 1078, повноваження відповідача щодо виплати цієї суми не є дискреційними, а суд, встановивши обставини справи, має право надати правову оцінку правильності обчислення індексації та зобов`язати відповідача до вчинення відповідних дій. Наведене узгоджується з висновками Верховного Суду у постановах від 03.04.2024 у справі № 420/8564/22 та від 24.09.2025 у справі № 140/16566/21.

Щодо співвідношення предмета цього спору зі справою № 380/14161/24 суд зазначає таке.

У справі № 380/14161/24 судом фактично досліджено право позивача на отримання індексації за відповідний період служби та зобов`язано відповідача здійснити нарахування і виплату індексації - різниці, натомість перевірка правильності обчислення відповідачем конкретних сум індексації, у тому числі складу грошового забезпечення за лютий 2018 року та розміру ЩДГВ, у тій справі по суті не здійснювалася. Предметом цього позову є саме питання наявності правильного розрахунку індексації грошового забезпечення та його розміру, що виникло після ухвалення відповідачем нового рішення (листа від 25.05.2026 № 71/15/558) щодо порядку обчислення індексації. Виникнення нових правовідносин, коли суб`єкт владних повноважень приймає нові рішення або вчиняє нові дії (навіть якщо вони формально пов`язані з виконанням попереднього рішення), які, на думку особи, знову порушують її права, є самостійною підставою для звернення до суду. Аналогічного підходу дотримується Верховний Суд, який у своїх постановах (зокрема, від 15 грудня 2022 року у справі № 460/3473/21, від 28 лютого 2025 року у справі № 520/22702/24, від 20 червня 2025 року у справі № 520/14650/24) виходить із того, що питання правильності обчислення суми індексації може бути предметом окремого судового контролю; моментом виникнення спірних правовідносин є ймовірне порушення прав позивача після виплати (визначення відповідачем розміру) індексації грошового забезпечення, з розміром якої позивач не погоджується. За таких обставин доводи відповідача про відсутність підстав для судової перевірки розрахунку суд відхиляє.

Вирішуючи спір щодо врахування ЩДГВ у складі грошового забезпечення за лютий 2018 року, суд виходить із такого.

Постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2013 № 161 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889» для військовослужбовців, зокрема Збройних Сил України (крім строкової військової служби), запроваджено новий вид забезпечення - щомісячну додаткову грошову винагороду, яка виплачувалася у розмірі, що поетапно збільшувався (з 01.04.2013 - до 20 %, з 01.09.2013 - до 40 %, з 01.01.2014 - до 60 %, з 01.04.2014 - до 80 %, з 01.07.2014 - до 100 % місячного грошового забезпечення). ЩДГВ нараховувалась та виплачувалась позивачу на підставі постанови № 889 щомісяця упродовж 2013-2018 років, що підтверджується довідкою військової частини НОМЕР_1 від 03.05.2022 № 71/1/200, а тому за жодних обставин не може вважатися виплатою разового характеру.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06.02.2019 у справі № 522/2738/17 виснувала, що до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять чотири види складових: посадовий оклад; оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення. Виплати, які здійснюються щомісяця та мають постійний характер, є щомісячним додатковим видом грошового забезпечення і входять до його складу. Позиція, за якою щомісячна додаткова грошова винагорода військовослужбовців є невід`ємною складовою грошового забезпечення і підлягає врахуванню при обчисленні пов`язаних із ним виплат, послідовно застосовується Верховним Судом (зокрема у зразковій справі № 260/3564/22, а також у постановах, що стосуються врахування такої винагороди при визначенні розміру грошової допомоги та компенсацій).

Суд відхиляє посилання відповідача на пункт 8 Інструкції, затвердженої наказом Міністра оборони України від 24.10.2016 № 550, згідно з яким винагорода не включається до складу грошового забезпечення, оскільки цей підзаконний акт не може обмежувати права, гарантовані законом. За приписами частин 2, 3 статті 9 Закону № 2011-XII та висновками Великої Палати Верховного Суду у справі № 522/2738/17 щомісячна додаткова грошова винагорода, що виплачується на постійній основі, є щомісячним додатковим видом грошового забезпечення. Норма підзаконного акта, яка суперечить закону вищої юридичної сили, застосуванню не підлягає.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що ЩДГВ, виплачена позивачу у складі грошового забезпечення за лютий 2018 року, є складовою грошового забезпечення постійного характеру та підлягає врахуванню при визначенні розміру доходу позивача за лютий 2018 року для цілей обчислення індексації - різниці.

Однак така бездіяльність відповідача щодо неврахування ЩДГВ до складу грошового забезпечення за лютий 2018 року впливає на зміст та розмір індексації-різниці. За таких обставин бездіяльність відповідача щодо неврахування ЩДГВ до складу грошового забезпечення за лютий 2018 року розглядається судом в сукупності із вимогами щодо нарахування та виплату індексації - різниці за період з 01.03.2018 по 11.08.2021.

Щодо суті позовних вимог про нарахування та виплату індексації - різниці за період з 01.03.2018 по 11.08.2021 суд зазначає таке.

У зв`язку з прийняттям постанови Кабінету Міністрів України № 1013 від 09.12.2015, яка набрала чинності з 15.12.2015 та підлягала застосуванню з 01.12.2015, істотно змінився порядок індексації заробітної плати (грошового забезпечення) та інших доходів населення: місяцем підвищення став місяць, у якому відбулося підвищення тарифних ставок (окладів) (пункт 5 Порядку № 1078).

Абзацами третім - шостим пункту 5 Порядку № 1078 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що значення індексу споживчих цін у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) приймається за 1 або 100 відсотків; обчислення індексу споживчих цін для подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення; сума індексації у місяці підвищення не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у цьому місяці; якщо ж розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення, сума індексації визначається як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу (індексація - різниця), яка виплачується щомісячно до наступного підвищення тарифних ставок (окладів), і до неї надалі додається поточна індексація.

У постанові від 20.04.2023 у справі № 320/8554/21 Верховний Суд виснував, що Порядок № 1078 передбачає можливість виплати двох видів індексації грошового доходу - умовно кажучи, поточної та індексації - різниці. Суми цих індексацій можуть нараховуватися і одночасно, і окремо одна від одної. У постанові від 07.01.2026 у справі № 200/65/25 Верховний Суд уточнив, що поняття «фіксованої індексації» законодавством не передбачене, натомість застосовується механізм індексації - різниці, право на яку виникає, коли підвищення доходу є меншим за суму можливої індексації, і яка в такому разі виплачується щомісячно до наступного підвищення окладів.

Системний аналіз пункту 1, абзаців четвертого, шостого пункту 5 Порядку № 1078 дає суду підстави зробити висновок, що нарахування й виплата індексації - різниці мають щомісячний фіксований характер, гарантуються законом і є обов`язковими незалежно від форми власності та фінансування, а обмежене фінансування жодним чином не впливає на право позивача отримати такий вид індексації.

З урахуванням того факту, що 01.03.2018 набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 № 704, якою встановлені нові розміри окладів військовослужбовців, березень 2018 року став місяцем підвищення доходу позивача, за яким слід здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації грошового забезпечення. У зв`язку з підвищенням у березні 2018 року доходу позивача відповідачу належало вирішити питання, чи має позивач право на отримання суми індексації - різниці, а якщо так, то у якій сумі. Суд враховує висновки Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені у постановах від 23.03.2023 у справі № 400/3826/21, від 29.03.2023 у справі № 380/5493/21, від 06.04.2023 у справі № 420/11424/21, від 20.04.2023 у справі № 320/8554/21, від 03.04.2024 у справі № 420/8564/22.

Позивач (військовослужбовець) має право на отримання суми індексації - різниці за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року; за наявності цієї умови розмір індексації - різниці визначається як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу. Отже, для застосування наведених положень суд повинен встановити: розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року (А); суму можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року (Б); чи перевищує розмір підвищення доходу (А) суму можливої індексації (Б).

Розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 року та сумою грошового забезпечення в лютому 2018 року, при цьому в обидві суми враховуються складові грошового забезпечення, які не мають разового характеру (друге речення абзацу п`ятого пункту 5 Порядку № 1078). Суд враховує висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 24.09.2025 у справі № 140/16566/21, відповідно до якого при визначенні розміру підвищення доходу необхідно врахувати весь розмір грошового забезпечення, нарахований у лютому та березні 2018 року відповідно (окрім складових, які мають разовий характер), а не лише розмір посадового окладу.

При визначенні складових грошового забезпечення для порівняння доходу за лютий та березень 2018 року визначальним є факт виплати у конкретних місяцях складових грошового забезпечення, а не період, за який вони нараховані (правові висновки Верховного Суду у постановах від 11.11.2021 у справі № 240/5760/19, від 14.11.2021 у справі № 240/12040/19, від 04.04.2024 у справі № 160/4155/22). Виплачена позивачу у лютому 2018 року у складі місячного грошового забезпечення щомісячна додаткова грошова винагорода є його загальним місячним доходом саме у місяці її виплати, а тому правомірно враховується судом у складі грошового доходу лютого 2018 року, як установлено вище.

Згідно з довідкою військової частини НОМЕР_1 від 03.05.2022 № 71/1/200 місячний грошовий дохід позивача (без урахування складових разового характеру) у лютому 2018 року становив 8689,28 грн, а у березні 2018 року - 9120,92 грн. Таким чином, розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року (А) у зв`язку із законодавчим підвищенням посадових окладів військовослужбовцям згідно з постановою № 704 становить 431,64 грн (9120,92 грн - 8689,28 грн).

Сума можливої індексації грошового забезпечення позивача у березні 2018 року (Б), нарахована виходячи з приросту індексу споживчих цін, становить 4463,15 грн, що підтверджується даними довідки військової частини НОМЕР_1 від 03.05.2022 № 71/1/200; такий розмір індексації, що припадав на місяць підвищення посадових окладів військовослужбовцям (березень 2018 року), неодноразово досліджувався та встановлювався судами.

Отже, розмір підвищення доходу (А) - 431,64 грн - є меншим від суми можливої індексації в березні 2018 року (Б) - 4463,15 грн, а тому відповідно до абзацу четвертого пункту 5 Порядку № 1078 позивач набув право з березня 2018 року на отримання індексації - різниці, що визначається як різниця між сумою можливої індексації (Б) і розміром підвищення доходу (А) та становить: 4463,15 грн - 431,64 грн = 4031,51 грн.

Ураховуючи, що розмір підвищення доходу в березні 2018 року є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року, і протягом спірного періоду чергового підвищення тарифних ставок (окладів) військовослужбовців не відбувалося, відповідно до абзацу шостого пункту 5 Порядку № 1078 відповідач був зобов`язаний нараховувати й виплачувати позивачу щомісячно суму індексації - різниці у розмірі 4031,51 грн, починаючи з 01.03.2018 по 11.08.2021 включно (по день виключення позивача зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення).

Оскільки відповідач такої суми індексації - різниці не нараховував і не виплачував, його бездіяльність щодо ненарахування позивачу різниці між сумою індексації грошового забезпечення, що склалась у місяці підвищення доходу, та розміром підвищення доходу у березні 2018 року у сумі 4031,51 грн щомісячно за період з 01.03.2018 по 11.08.2021 є протиправною.

Щодо способу захисту порушеного права позивача суд звертає увагу на таке.

Верховний Суд у пункті 62 постанови від 31.05.2021 у справі № 420/7110/19 зазначив, що обраний позивачем спосіб захисту повинен відповідати змісту порушеного права та забезпечувати реальне поновлення прав у випадку задоволення позову. З огляду на викладене, а також враховуючи, що розрахунок індексації є компетенцією відповідача як органу, в якому позивач проходив службу і який виплачував йому грошове забезпечення, належним та ефективним способом захисту прав позивача у цій справі є зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу індексації - різниці грошового забезпечення за спірний період з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні, із відрахуванням раніше виплачених сум індексації.

З приводу вимоги про виплату індексації - різниці із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб суд зазначає таке.

Відповідно до Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44 (далі - Порядок № 44), грошова компенсація виплачується для відшкодування утриманих сум податку з грошового забезпечення, одночасно з виплатою грошового забезпечення. Оскільки індексація грошового забезпечення є складовою грошового забезпечення військовослужбовців, її нарахування та виплата має бути проведена відповідачем із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку № 44. Аналогічний підхід застосовано Верховним Судом у постановах від 27 червня 2024 року у справі № 580/602/22, від 10 жовтня 2024 року у справі № 500/8015/23, від 08 травня 2025 року у справі № 380/6610/24.

Щодо позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання відповідача нарахувати і виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суми індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по день фактичної виплати індексації суд зазначає таке.

Питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України від 19.10.2000 № 2050-III «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» (далі - Закон № 2050-III) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159 (далі - Порядок № 159).

Відповідно до статті 3 Закону № 2050-III сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу. Згідно зі статтею 4 Закону № 2050-III та пунктом 5 Порядку № 159 виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 02.04.2024 у справі № 560/8194/20 виснував, що умовами для виплати суми компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі за рішенням суду), а виплата компенсації втрати частини доходів повинна здійснюватися у тому ж місяці, в якому здійснюється виплата заборгованості. Отже, компенсація втрати частини доходів може бути нарахована лише на ту частину заборгованості, яка фактично виплачена, та в місяць виплати такої заборгованості.

Суд не заперечує наявність у позивача права на компенсацію втрати частини доходів у разі несвоєчасної виплати належної йому індексації - різниці. Разом з тим на час вирішення цього спору заборгованість з виплати індексації - різниці позивачу ще не виплачена, а строк такої виплати, що визначатиме момент виникнення права на компенсацію та її розмір (з урахуванням індексу інфляції за період невиплати і місяця фактичної виплати заборгованості), не настав. Задоволення позову в цій частині свідчило б про вирішення спору на майбутнє, за відсутності на цей час порушеного права, що не відповідає завданням адміністративного судочинства. Відтак позовні вимоги в частині визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання нарахувати і виплатити компенсацію втрати частини доходів є передчасними і задоволенню не підлягають; наведене не позбавляє позивача права звернутися за захистом порушеного права у разі несвоєчасної виплати відповідачем присудженої цим рішенням індексації - різниці.

Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

У пункті 58 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 Суд зазначив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, у рішеннях судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент.

Оцінюючи зібрані у справі докази в сукупності та мотиви суду щодо кожної з позовних вимог, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити частково.

Ураховуючи, що позивач у цій справі звільнений від сплати судового збору за подання цього позову, а доказів понесення інших судових витрат ним не надано, такі в силу приписів статті 139 КАС України розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 19, 22, 25, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 293, 295 КАС України, суд, -

в и р і ш и в:

адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування ОСОБА_1 різниці між сумою індексації грошового забезпечення, що склалась у місяці підвищення доходу, та розміром підвищення доходу у березні 2018 року у розмірі 4031,51 грн щомісячно, з урахуванням вимог абзацу четвертого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, за період з 01.03.2018 по 11.08.2021 включно.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) здійснити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) перерахунок та виплату індексації - різниці грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 11.08.2021 включно у розмірі 4031,51 грн на місяць, обчисленої як різниця між сумою можливої індексації у березні 2018 року (4463,15 грн) та розміром підвищення доходу у березні 2018 році (431,64 грн), визначеним з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди у складі грошового забезпечення за лютий 2018 року, з урахуванням вимог абзаців третього, четвертого, шостого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, із відрахуванням раніше виплачених сум індексації, а також із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Розподіл судових витрат не здійснюється.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду, з урахуванням гарантій, встановлених пунктом 3 Розділу VI «Прикінцевих положень» Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Желік О.М.