Рішення від 06 серпня 2026 р. у справі №380/10491/26 — Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 серпня 2026 рокусправа № 380/10491/26

Львівський окружний адміністративний суд у складі судді Желік О.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_3 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_4 ) про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в:

на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_3 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_4 ) із вимогами:

- визнати протиправною бездіяльність НОМЕР_1 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_2 ) Державної прикордонної служби України щодо проведення перерахунку та виплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суми грошового забезпечення, виплаченого на виконання рішення суду від 14 листопада 2025 року у справі № 380/18602/25, за весь час затримки з січня 2016 року по день фактичної виплати;

- зобов`язати НОМЕР_1 прикордонний загін (військова частина НОМЕР_2 ) Державної прикордонної служби України провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суми грошового забезпечення, виплаченого на виконання рішення суду від 14 листопада 2025 року у справі № 380/18602/25, за весь час затримки з січня 2016 року по день фактичної виплати;

- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_3 ) Державної прикордонної служби України щодо проведення перерахунку та виплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суми грошового забезпечення, виплаченого на виконання рішення суду від 14 листопада 2025 року у справі № 380/18602/25, за весь час затримки з жовтня 2017 року по день фактичної виплати 05.03.2026;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_4 (військова частина НОМЕР_3 ) Державної прикордонної служби України провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суми грошового забезпечення, виплаченого на виконання рішення суду від 14 листопада 2025 року у справі № 380/18602/25, за весь час затримки з жовтня 2017 року по день фактичної виплати 05.03.2026;

- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_4 ) Державної прикордонної служби України щодо проведення перерахунку та виплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суми грошового забезпечення, виплаченого на виконання рішення суду від 14 листопада 2025 року у справі № 380/18602/25, за весь час затримки з квітня 2020 року по день фактичної виплати 24.02.2026;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_5 (військова частина НОМЕР_4 ) Державної прикордонної служби України провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суми грошового забезпечення, виплаченого на виконання рішення суду від 14 листопада 2025 року у справі № 380/18602/25, за весь час затримки з квітня 2020 року по день фактичної виплати 24.02.2026.

В обґрунтування позову зазначив, що рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 14.11.2025 у справі № 380/18602/25, яке набрало законної сили після перегляду в апеляційному порядку (постанова Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26.02.2026), відповідачів зобов`язано нарахувати та виплатити йому індексацію (індексацію-різницю) грошового забезпечення за відповідні періоди проходження ним військової служби. На виконання вказаного судового рішення відповідачі здійснили виплату заборгованості з індексації грошового забезпечення, однак під час такої виплати не нарахували та не виплатили позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, чим допустили протиправну бездіяльність. Позивач наголошує, що обов`язок нарахувати та виплатити компенсацію у тому ж місяці, в якому здійснюється виплата заборгованості, покладений на відповідачів безпосередньо законом та не потребує попереднього звернення особи із відповідною заявою. У зв`язку з ненарахуванням та невиплатою компенсації позивач звернувся до суду із цим позовом.

Ухвалою судді від 01.06.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами; відповідачам встановлено строк для подання відзиву на позовну заяву.

Від відповідачів на адресу суду надійшли відзиви на позовну заяву, у яких проти позову заперечили.

ІНФОРМАЦІЯ_6 (військова частина НОМЕР_3 ) в обґрунтування заперечень зазначило, що діяло на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; рішення суду у справі № 380/18602/25 виконано 05.03.2026, тобто без затримки більш ніж на один календарний місяць після набрання ним законної сили 26.02.2026, а тому підстав для нарахування компенсації немає. Крім того, посилаючись на постанову Верховного Суду від 11.12.2020 у справі № 200/10820/19-а, вказало, що необхідною умовою для звернення до суду є попереднє звернення особи до установи із заявою про виплату компенсації та відмова у її виплаті, доказів чого позивач не надав. Також заявило про пропуск позивачем строку звернення до суду.

Також просив розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження за участю представника відповідача. Оскільки вказане клопотання не відповідає загальним вимогам до форми та змісту будь-якої письмової заяви чи клопотання, встановленим статтею 167 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), таке судом не розглядається.

НОМЕР_1 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) в обґрунтування заперечень вказав, що індексація грошового забезпечення залежить від величини індексу споживчих цін та підвищення посадових окладів, не має постійного характеру, не є щомісячним додатковим видом грошового забезпечення, а отже є доходом разового характеру, який відповідно до Закону № 2050-ІІІ та Порядку № 159 не включається до доходу, з якого здійснюється компенсація втрати частини доходів.

ІНФОРМАЦІЯ_5 (військова частина НОМЕР_4 ) в обґрунтування заперечень зазначив, що діяв виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; на день виключення позивача зі списків особового складу з 01.08.2021 з ним проведено всі належні розрахунки; нарахування та виплата індексації відбулися в одному розрахунковому періоді без створення заборгованості; позивачем пропущено строк звернення до суду. Водночас відповідач визнав, що виплачені на виконання судового рішення кошти є доходом у розумінні статті 2 Закону № 2050-ІІІ та що вони не є такими, що виплачені своєчасно, проте вважає, що компенсація може бути нарахована лише за період по день звільнення позивача з військової служби, а за подальший період настає відповідальність, передбачена статтею 117 Кодексу законів про працю України. Просив у задоволенні позову відмовити.

Щодо заяв відповідачів про пропуск позивачем строку звернення до суду суд зазначає таке.

Спір у цій справі стосується ненарахування та невиплати позивачу компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення, тобто виплати, яка є складовою належної особі заробітної плати (грошового забезпечення) і охоплюється поняттям «законодавство про оплату праці». Верховний Суд у постановах від 25.04.2023 у справі № 380/15245/22, від 06.03.2024 у справі № 600/5050/23-а та від 08.05.2024 у справі № 600/4133/22-а виснував, що положення статті 233 КЗпП України у частині строку звернення до суду у справах, пов`язаних із недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед частиною п`ятою статті 122 КАС України, а до вимог про нарахування та стягнення компенсації втрати частини доходів застосовується тримісячний строк звернення до суду.

При цьому початок перебігу цього строку пов`язується саме з датою фактичної виплати особі належного грошового забезпечення (індексації), оскільки до цієї дати особа об`єктивно не може знати, чи буде виконано обов`язок щодо нарахування та виплати компенсації у тому ж місяці. Такий підхід застосований Верховним Судом, зокрема, у постановах від 17.04.2025 у справі № 560/10053/24, від 23.04.2025 у справі № 260/131/24, від 29.04.2025 у справі № 420/4246/24 та від 26.06.2025 у справі № 120/2830/24.

У цій справі виплата індексації грошового забезпечення здійснена ІНФОРМАЦІЯ_7 (військова частина НОМЕР_4 ) - 24.02.2026, ІНФОРМАЦІЯ_8 (військова частина НОМЕР_3 ) - 05.03.2026, НОМЕР_1 прикордонним загоном (військова частина НОМЕР_2 ) - у березні 2026 року. Позовну заяву подано до суду 22.05.2026, тобто в межах тримісячного строку з дня, коли позивач дізнався про порушення свого права на отримання компенсації, за вимогами до кожного з відповідачів. Строк звернення до суду позивачем не пропущено; тим більше цей строк не є пропущеним у разі застосування шестимісячного строку, визначеного частиною першою статті 122 КАС України (постанова Верховного Суду від 02.04.2024 у справі № 560/8194/20).

Посилання ІНФОРМАЦІЯ_2 на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 24.02.2021 у справі № 9901/141/20, є нерелевантними, оскільки стосуються місячного строку звернення до суду у справах щодо проходження публічної служби, тоді як предметом цього спору є не проходження чи припинення служби, а майнове право позивача на отримання компенсації втрати частини доходів, порушення якого відбулося у лютому - березні 2026 року, тобто вже після звільнення позивача з військової служби.

Суд вивчив матеріали справи, з`ясував обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідив докази, якими вони обґрунтовуються, та встановив таке.

ОСОБА_1 проходив військову службу в органах Державної прикордонної служби України.

Відповідно до інформації, відображеної в архівних відомостях особистих карток грошового забезпечення за 2015-2021 роки, позивач перебував на грошовому забезпеченні у спірний період:

- з грудня 2015 року по серпень 2017 року включно - у НОМЕР_1 прикордонному загоні Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 );

- з вересня 2017 року по 04.03.2020 включно - у ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_3 );

- з 05.03.2020 по 01.08.2021 включно - у НОМЕР_5 прикордонному загоні (військова частина НОМЕР_6 ) та ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_4 ).

Згідно з витягом з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 04.03.2020 № 109-ОС позивача виключено зі списку особового складу та усіх видів забезпечення ІНФОРМАЦІЯ_3 з 04 березня 2020 року у зв`язку з вибуттям для подальшого проходження служби у розпорядження начальника НОМЕР_5 прикордонного загону.

Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 29.03.2021 припинено юридичну особу - військову частину НОМЕР_6 (код ЄДРПОУ НОМЕР_7 ) із визначенням правонаступником військової частини НОМЕР_4 (код ЄДРПОУ НОМЕР_8 ).

Згідно з витягом з наказу начальника НОМЕР_9 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 30.07.2021 № 249-ОС підполковника ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу загону та всіх видів забезпечення; остаточною датою закінчення проходження військової служби визначено 01 серпня 2021 року.

Із архівних відомостей особистих карток грошового забезпечення позивача за 2015-2021 роки слідує, що під час проходження військової служби з грудня 2015 року і до дня звільнення індексація грошового забезпечення позивачу не нараховувалася, крім поточної індексації, обчисленої з урахуванням березня 2018 року як місяця обчислення індексу споживчих цін, тобто нарахування та виплата індексації грошового забезпечення здійснювалися з порушенням Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2025 року у справі № 380/18602/25 адміністративний позов ОСОБА_1 до НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_3 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_4 ) про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії задоволено частково, зокрема:

- визнано протиправними дії та зобов`язано НОМЕР_1 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період із грудня 2015 року до серпня 2017 року із урахуванням січня 2008 року як базового місяця, з відрахуванням виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку на доходи фізичних осіб;

- визнано протиправними дії та зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_6 (військова частина НОМЕР_3 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період із вересня 2017 року до 28.02.2018 з урахуванням січня 2008 року як базового місяця, а також визнано протиправною бездіяльність та зобов`язано цього відповідача нарахувати та виплатити індексацію-різницю грошового забезпечення за період з 01.03.2018 до 04.03.2020;

- визнано протиправною бездіяльність та зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_5 (військова частина НОМЕР_4 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію-різницю грошового забезпечення за період з 05.03.2020 до 01.08.2021.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26.02.2026 у справі № 380/18602/25 вказане рішення суду першої інстанції переглянуто в апеляційному порядку, після чого воно набрало законної сили.

На виконання наведеного судового рішення відповідачі здійснили виплату заборгованості з індексації грошового забезпечення, а саме:

- НОМЕР_1 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) - у сумі 61 461,28 грн, що підтверджується листом відповідача від 04.03.2026 № 09/4705-26-Вих та довідкою-розрахунком індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 31.08.2017;

- ІНФОРМАЦІЯ_6 (військова частина НОМЕР_3 ) - 05.03.2026 у сумі 114 625,52 грн, що підтверджується листом від 03.03.2026 № 09/2234-26-Вих, довідками від 03.03.2026 № 09/31 і № 09/32 та випискою по надходженнях по картці/рахунку АТ КБ «ПриватБанк» від 05.03.2026;

- ІНФОРМАЦІЯ_5 (військова частина НОМЕР_4 ) - 24.02.2026 у сумі 64 129,00 грн, що підтверджується листом від 27.02.2026 № 09/4777-26-Вих, довідкою про виплачені суми, розрахунком індексації та випискою по надходженнях по картці/рахунку АТ КБ «ПриватБанк» від 24.02.2026.

Наведені обставини сторонами не заперечуються, а відповідачами - прямо визнаються у відзивах на позовну заяву.

Під час виплати заборгованості з індексації грошового забезпечення відповідачами не нараховано та не виплачено ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати.

Вважаючи протиправною бездіяльність відповідачів щодо ненарахування та невиплати компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення, позивач звернувся із цим позовом до суду.

При вирішенні спору суд керується таким.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 43 Конституції України кожен має право на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом; право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до частин першої, четвертої статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Абзацом сьомим пункту 4 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, визначено, що у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян проводиться їх компенсація відповідно до законодавства.

Питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України від 19.10.2000 № 2050-III «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» (далі - Закон № 2050-III) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159 (далі - Порядок № 159).

Згідно зі статтями 1, 2 Закону № 2050-III підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Відповідно до статті 3 Закону № 2050-III сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Статтею 4 Закону № 2050-III встановлено, що виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Пунктом 3 Порядку № 159 визначено вичерпний перелік грошових доходів, які підлягають компенсації, до якого, поряд із заробітною платою (грошовим забезпеченням), прямо віднесено суму індексації грошових доходів громадян.

Згідно з пунктом 4 Порядку № 159 сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100. Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу; при цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Пунктом 5 Порядку № 159 передбачено, що сума компенсації виплачується громадянам у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Отже, підставою для здійснення компенсації втрати частини доходів є дотримання таких умов: 1) наявність у особи доходу, який не має разового характеру; 2) порушення встановлених строків його виплати (як з вини, так і без вини підприємств усіх форм власності і господарювання); 3) затримка виплати доходу на один і більше календарних місяців; 4) зростання цін на споживчі товари і тарифи на послуги.

Конституційний Суд України у пункті 2.2 Рішення від 15.10.2013 № 9-рп/2013 дійшов висновку, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку індексації заробітної плати та компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер; як складові належної працівникові заробітної плати ці кошти спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.

Верховний Суд у постанові від 29.04.2021 у справі № 240/6583/20 сформулював правовий висновок, згідно з яким системний аналіз норм, що регулюють спірні правовідносини, дає підстави для висновку, що індексація є складовою заробітної плати та у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до чинного законодавства. Використане у статті 3 Закону № 2050-ІІІ формулювання, що компенсація обчислюється як добуток нарахованого, але не виплаченого грошового доходу за відповідний місяць, означає, що має існувати обов`язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення. Аналогічного висновку Верховний Суд дійшов у постанові від 31.08.2021 у справі № 264/6796/16-а.

У постанові від 04.09.2025 у справі № 380/8640/24 Верховний Суд, узагальнивши власну сталу практику (постанови від 13.01.2020 у справі № 803/203/17, від 14.05.2020 у справі № 816/379/16, від 30.09.2020 у справі № 280/676/19, від 15.10.2020 у справі № 240/11882/19, від 29.04.2021 у справі № 240/6583/20, від 05.07.2022 у справі № 420/7633/20, від 29.03.2023 у справі № 120/9475/21-а, від 12.09.2024 у справах № 400/5837/23 та № 240/18489/23, від 10.10.2024 у справі № 280/5397/19, від 18.12.2024 у справі № 755/15005/23), зазначив, що основною умовою для виплати компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів; компенсація за порушення строків виплати доходу виникає тоді, коли грошовий дохід (заробітна плата, індексація тощо) особи з вини відповідача не нараховувався, своєчасно не виплачувався і через це особа зазнала втрат; виплата компенсації втрати частини доходів проводиться незалежно від порядку і підстав нарахування доходів: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення; право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але невиплачені.

У цій же постанові Верховний Суд, з посиланням на постанови від 14.05.2019 у справі № 804/2994/18, від 23.12.2020 у справі № 640/7975/15-а, від 05.07.2022 у справі № 420/7633/20 та від 24.01.2025 у справі № 380/1607/24, наголосив, що право особи на отримання компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати виникає з моменту фактичного порушення строку виплати доходу, а тому така компенсація підлягає нарахуванню за весь період невиплати відповідного доходу. Право на компенсацію пов`язується з настанням такого юридичного факту (події), як невиплата грошового доходу у встановлені строки його виплати; компенсація, передбачена Законом № 2050-III і Порядком № 159, виплачується саме у разі порушення строків виплати доходу, а не у разі несвоєчасної виплати відповідачем сум доходу, які стягнуто на підставі судового рішення, чи несвоєчасного виконання рішення суду.

Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 02.04.2024 у справі № 560/8194/20 сформулював висновок про те, що нарахування і виплата компенсації втрати частини доходів у випадку порушення строку їх виплати проводиться у чітко визначений Законом № 2050-ІІІ строк - у тому ж місяці, в якому здійснюється виплата заборгованості; невиплата компенсації у вказаний період свідчить про відмову виплатити таку компенсацію згідно із Законом № 2050-ІІІ і не потребує оформлення відмови окремим рішенням, а вчинення відповідачем активної дії, що проявляється, зокрема, у наданні листа-відповіді на звернення особи, слід розглядати лише як додаткову форму повідомлення про відмову.

Застосовуючи наведене правове регулювання та висновки Верховного Суду до встановлених у справі обставин, суд виходить із такого.

Судовим рішенням у справі № 380/18602/25, яке набрало законної сили, встановлено факт протиправного ненарахування та невиплати позивачу індексації (індексації-різниці) грошового забезпечення за періоди проходження ним військової служби у кожного з відповідачів. Відповідно до частини четвертої статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи. Учасниками справи № 380/18602/25 були ті самі сторони, що й у цій справі, а тому наведені обставини повторному доказуванню не підлягають.

Індексація грошового забезпечення є складовою грошового забезпечення (заробітної плати) військовослужбовця, має компенсаторний характер і прямо віднесена пунктом 3 Порядку № 159 та статтею 2 Закону № 2050-III до доходів, які підлягають компенсації. Відтак невиплачені позивачу своєчасно суми індексації грошового забезпечення є доходом у розумінні Закону № 2050-III.

Оскільки суми індексації грошового забезпечення, право на які підтверджене судовим рішенням у справі № 380/18602/25, підлягали виплаті позивачу щомісяця у складі грошового забезпечення за відповідні місяці проходження ним служби, однак фактично були виплачені лише у лютому - березні 2026 року, тобто із затримкою значно більше ніж на один календарний місяць, у відповідачів у місяці виплати заборгованості виник обов`язок самостійно (без окремого звернення позивача) нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів за весь час затримки виплати.

Відповідачі такого обов`язку не виконали, що з урахуванням висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 02.04.2024 у справі № 560/8194/20, свідчить про відмову у виплаті компенсації, тобто про протиправну бездіяльність кожного з них.

Доводи НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) про те, що індексація грошового забезпечення не має постійного характеру та є доходом разового характеру, суд відхиляє. Пункт 3 Порядку № 159 прямо відносить суму індексації грошових доходів громадян до переліку доходів, які підлягають компенсації, а стаття 2 Закону № 2050-III відносить до таких доходів заробітну плату (грошове забезпечення), складовою якої є індексація. Такий висновок узгоджується з Рішенням Конституційного Суду України від 15.10.2013 № 9-рп/2013 та правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 29.04.2021 у справі № 240/6583/20 і від 04.09.2025 у справі № 380/8640/24. Посилання відповідача на постанови Верховного Суду від 01.03.2018 у справі № 761/17387/17 та від 19.06.2018 у справі № 825/1138/17 є безпідставними, оскільки викладені у них висновки стосуються інших правовідносин (визначення складу грошового забезпечення для цілей обчислення інших виплат) і не спростовують належності суми індексації до доходів, які підлягають компенсації за Законом № 2050-III.

Доводи ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_3 ) про те, що виплата індексації здійснена 05.03.2026 без затримки більш ніж на один календарний місяць після набрання законної сили судовим рішенням 26.02.2026, ґрунтуються на помилковому тлумаченні Закону № 2050-III. Компенсація, передбачена цим Законом, виплачується у разі порушення строків виплати доходу, а не у разі несвоєчасного виконання рішення суду. Моментом порушення строку виплати доходу у спірних правовідносинах є місяць, у якому позивач мав право на отримання грошового забезпечення з урахуванням індексації, але його не отримав, а не дата набрання законної сили судовим рішенням, яким лише підтверджено вже існуюче право. Протилежний підхід нівелював би компенсаторну природу цієї виплати та ставив би обсяг прав особи у залежність від того, чи змушена вона була звертатися до суду. Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 24.01.2025 у справі № 380/1607/24 та від 04.09.2025 у справі № 380/8640/24.

Відхиляє суд і доводи цього ж відповідача про те, що необхідною умовою звернення до суду є попереднє звернення особи із заявою про виплату компенсації та відмова у її виплаті. Такі доводи ґрунтуються на постанові Верховного Суду від 11.12.2020 у справі № 200/10820/19-а, від висновків якої фактично відступлено у постанові Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 02.04.2024 у справі № 560/8194/20. Ні Закон № 2050-III, ні Порядок № 159 не покладають на особу обов`язку звертатися із заявою про виплату компенсації; навпаки, обов`язок нарахувати та виплатити компенсацію у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості, покладений безпосередньо на суб`єкта, який здійснює виплату доходу. Стаття 7 Закону № 2050-III та пункт 8 Порядку № 159 лише встановлюють можливість оскарження відмови у виплаті компенсації, а не додаткову умову доступу до суду.

Доводи ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_4 ) про те, що компенсація може бути нарахована лише за період по день звільнення позивача з військової служби, оскільки за подальший період настає відповідальність, передбачена статтею 117 КЗпП України, суд також вважає необґрунтованими. Стаття 117 КЗпП України регулює інші правовідносини - щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні - і застосовується за наявності самостійної підстави відповідальності роботодавця. Натомість компенсація втрати частини доходів за Законом № 2050-III має іншу правову природу: вона спрямована на відшкодування знецінення несвоєчасно виплаченого доходу внаслідок інфляційних процесів, обчислюється за спеціальними правилами статті 3 Закону № 2050-III і пункту 4 Порядку № 159 та підлягає виплаті за весь період невиплати доходу - з місяця, наступного за місяцем, за який дохід мав бути виплачений, і до дня фактичної його виплати. Ні Закон № 2050-III, ні Порядок № 159 не пов`язують право на компенсацію з перебуванням особи у трудових (службових) відносинах на момент виплати заборгованості та не обмежують період її нарахування днем звільнення. Саме такого підходу дотримався Верховний Суд у постанові від 04.09.2025 у справі № 380/8640/24, присудивши компенсацію особі, звільненій з військової служби, за весь період невиплати індексації - з моменту фактичного порушення строку виплати доходу.

Доводи відповідачів про те, що нарахування та виплата індексації відбулися в одному розрахунковому періоді, а тому заборгованість не створювалася, спростовуються встановленими у справі обставинами: індексація грошового забезпечення за 2015-2021 роки не нараховувалася і не виплачувалася позивачу протягом усього періоду проходження ним служби, що й стало підставою для ухвалення судового рішення у справі № 380/18602/25. Момент, у який відповідачі врешті здійснили нарахування, не змінює того факту, що дохід за відповідні місяці не був виплачений своєчасно.

З урахуванням наведеного суд дійшов висновку, що бездіяльність відповідачів щодо ненарахування та невиплати позивачу компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення є протиправною, а позивач має право на виплату йому такої компенсації за весь час затримки виплати, а саме: НОМЕР_1 прикордонним загоном Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) - з січня 2016 року по день фактичної виплати індексації грошового забезпечення; ІНФОРМАЦІЯ_6 (військова частина НОМЕР_3 ) - з жовтня 2017 року по день фактичної виплати індексації грошового забезпечення 05.03.2026; ІНФОРМАЦІЯ_7 (військова частина НОМЕР_4 ) - з квітня 2020 року по день фактичної виплати індексації грошового забезпечення 24.02.2026.

Визначені позивачем початкові місяці нарахування компенсації узгоджуються з абзацом другим пункту 4 Порядку № 159 та статтею 3 Закону № 2050-III, за якими індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається, а тому компенсація обчислюється починаючи з місяця, наступного за місяцем, за який дохід мав бути виплачений.

Таким чином, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

У розумінні частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Матеріали справи свідчать, що відповідні критерії відповідачами не дотримано, що зумовило звернення позивача за захистом порушених прав та інтересів до суду.

З огляду на викладене суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими, а тому позов слід задовольнити повністю.

Ураховуючи, що позивач на підставі пунктів 1, 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору за подання цього позову, доказів понесення інших судових витрат позивачем не надано, тому в силу приписів статті 139 КАС України судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись ст. ст. 2, 8-10, 14, 72-79, 90, 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в:

адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суми індексації грошового забезпечення, виплаченої на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2025 року у справі № 380/18602/25, за весь час затримки виплати з січня 2016 року по день фактичної виплати індексації грошового забезпечення.

Зобов`язати НОМЕР_1 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) (ЄДРПОУ НОМЕР_10 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_11 ) компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суми індексації грошового забезпечення, виплаченої на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2025 року у справі № 380/18602/25, за весь час затримки виплати з січня 2016 року по день фактичної виплати індексації грошового забезпечення.

Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_3 ) щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суми індексації грошового забезпечення, виплаченої на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2025 року у справі № 380/18602/25, за весь час затримки виплати з жовтня 2017 року по день фактичної виплати індексації грошового забезпечення 05.03.2026.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_6 (військова частина НОМЕР_3 ) (ЄДРПОУ НОМЕР_12 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_11 ) компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суми індексації грошового забезпечення, виплаченої на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2025 року у справі № 380/18602/25, за весь час затримки виплати з жовтня 2017 року по день фактичної виплати індексації грошового забезпечення 05.03.2026.

Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_4 ) щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суми індексації грошового забезпечення, виплаченої на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2025 року у справі № 380/18602/25, за весь час затримки виплати з квітня 2020 року по день фактичної виплати індексації грошового забезпечення 24.02.2026.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_5 (військова частина НОМЕР_4 ) (ЄДРПОУ НОМЕР_8 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_11 ) компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суми індексації грошового забезпечення, виплаченої на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2025 року у справі № 380/18602/25, за весь час затримки виплати з квітня 2020 року по день фактичної виплати індексації грошового забезпечення 24.02.2026.

Судові витрати розподілу не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду, з врахуванням гарантій, встановлених пунктом 3 Розділу VI «Прикінцевих положень» Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Желік О.М.