Рішення від 03 серпня 2026 р. у справі №340/7278/24 — Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 серпня 2026 року м. Кропивницький Справа № 340/7278/24

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сагуна А.В. розглянув за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (далі – позивач) до військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач) про визнання протиправної бездіяльності та зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки виплати грошового забезпечення при звільненні;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку з 07.03.2024 р. по 31.10.2024 p.;

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченого грошового забезпечення за весь час затримки виплати - за період з вересня 2022 року по день фактичної виплати 31.10.2024 року;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 за період з вересня 2022 року по 31.10.2024 року компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченого грошового забезпечення.

В обґрунтування вимог зазначено, що позивач проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 . При виключенні зі списків особового складу військової частини 07.03.2024 року позивачу не було виплачено додаткової винагороди згідно постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 року «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» за січень-грудень 2023 року, січень-лютий 2024 року та грошового забезпечення за вересень-листопад 2022 року, у зв`язку з чим звернувся до суду з адміністративним позовом до військової частини НОМЕР_2 . Проте, вказану виплату відповідачем було добровільно здійснено лише 31.10.2024, під час розгляду адміністративної справи. Вказує, що за затримку повного розрахунку при звільненні для роботодавця статтями 116, 117 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) передбачена відповідальність у вигляді стягнення середнього заробітку за час затримки повного розрахунку. З цих підстав, має право на отримання середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні. Також вважає, що має право на компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати.

Представник відповідача подав відзив, у якому заперечив проти позову. В обґрунтування заперечень зазначив, що на момент виключення позивача зі списків особового складу військової частини були відсутні медичні документи, які слугували підставою для виплати додаткової винагороди, зазначає про відсутність вини роботодавця щодо несвоєчасної виплати грошового забезпечення позивачеві.

Крім того, відповідач зазначає, що додаткова винагорода, передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» є одноразовим додатковим видом грошового забезпечення, який має разовий характер, тому виплату компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати у даному випадку не передбачено.

Ухвалою суду від 18.11.2024 позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 25.11.2024 відкрито провадження, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

Ухвалою суду від 23.01.2025 зупинено провадження у справі до набрання чинності рішенням Верховного Суду у зразковій справі № 280/8933/24 (провадження № Пз/990/14/24).

Ухвалою суду від 04.06.2026 поновлено провадження у справі.

Ухвалою суду від 04.06.2026 замінено відповідача Військову частину НОМЕР_2 на правонаступника – Військову частину НОМЕР_1 .

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

Наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) № 67 від 07.03.2024 року позивача виключено зі списків особового складу військової частини та знято із усіх видів забезпечення та направлено для подальшого проходження військової служби до ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.10).

На підставі наказу командира військової частини НОМЕР_2 (з адміністративно-господарської діяльності) № 902 від 01.10.2024 року (а.с. 33-34) позивачеві було нараховано та виплачено додаткову винагороду за період 2022-2024 роки у сумі 526286,54 грн, що підтверджується випискою по картковому рахунку НОМЕР_3 від 31.10.2024 року (а.с. 11-12).

Так, відповідачем не нараховано та не виплачено середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні.

Вважаючи таку бездіяльність відповідача протиправною позивач звернувся до суду з даним позовом.

Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права.

Щодо виплати позивачу середнього заробітку за весь час затримки при звільненні, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 43 Конституції України визначає, що кожен має право, зокрема, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до частини дев`ятої статті 1 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" військовослужбовцями є особи, які проходять військову службу.

За змістом частини першої статті 2 цього Закону військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Частиною третьою статті 24 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" передбачено, що закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Порядок звільнення з військової служби визначено розділом XII Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008 (далі – Положення).

Відповідно до пункту 242 зазначеного Положення після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до відповідного територіального центру комплектування та соціальної підтримки за вибраним місцем проживання, а особи, звільнені з військової служби у розвідувальному органі Міністерства оборони України, - до відповідного територіального центру комплектування та соціальної підтримки чи відповідного підрозділу розвідувального органу Міністерства оборони України. Особи, звільнені з військової служби, зобов`язані у п`ятиденний строк з дня їх виключення зі списків особового складу прибути до відповідних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки / відповідного підрозділу розвідувального органу Міністерства оборони України для взяття на військовий облік.

Особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.

Судом встановлено, що наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 07.03.2024 №67 позивача виключено зі списків особового складу частини у зв`язку з подальшим проходженням військової служби в ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.10).

Також судом встановлено, що додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168, у сумі 526286,54 грн позивачу виплачено 31.10.2024 на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_2 (з адміністративно-господарської діяльності) № 902 від 01.10.2024 року (а.с. 33-34)

Звертаючись до суду, позивач вважає, що несвоєчасна виплата зазначених коштів є підставою для застосування положень статей 116, 117 Кодексу законів про працю України (далі – КЗпП України) та стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку.

Надаючи оцінку зазначеним доводам, суд виходить із такого.

Частиною першою статті 47 КЗпП України вказано, що роботодавець зобов`язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.

Відповідно до статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати. У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.

Статтею 117 КЗпП України визначено, що у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.

Отже, наведені норми пов`язують обов`язок роботодавця провести повний розрахунок та відповідальність за невиплату належних працівникові сум саме з фактом його звільнення.

Верховний Суд неодноразово зазначав про те, що спеціальним законодавством не врегульовано питання відповідальності за затримку проведення розрахунку при звільненні військовослужбовців, а тому до таких правовідносин підлягають застосуванню статті 116, 117 Кодексу законів про працю України. Разом із тим необхідною умовою застосування зазначених норм є наявність факту звільнення особи та невиплати всіх належних їй сум саме при звільненні.

Так, у постанові від 29 травня 2026 року у справі №280/758/24 Верховний Суд дійшов висновку, що виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини у зв`язку з подальшим проходженням військової служби в іншій військовій частині саме по собі не є підтвердженням завершення проходження військової служби, оскільки після такого виключення виплата грошового забезпечення здійснюється за новим місцем служби. За таких обставин відсутній юридичний факт звільнення, з яким статті 116, 117 Кодексу законів про працю України пов`язують виникнення обов`язку провести остаточний розрахунок та відповідальність за його несвоєчасне проведення.

Як встановлено судом, 07.03.2024 позивача не було звільнено з військової служби, а лише виключено зі списків особового складу військової частини НОМЕР_2 у зв`язку з подальшим проходженням військової служби в ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відтак, проходження військової служби позивачем не припинилося, а продовжилося в ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Таким чином, доводи позивача про те, що невиплата додаткової винагороди під час виключення його зі списків особового складу військової частини НОМЕР_2 є самостійною підставою для застосування статей 116, 117 КЗпП України, є необґрунтованими.

За таких обставин суд дійшов висновку, що спірні правовідносини виникли не у зв`язку зі звільненням позивача з військової служби, а у зв`язку з його переведенням до ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв`язку з чим відсутні передбачені статтею 117 КЗпП України підстави для покладення на відповідача у справі, як правонаступника військової частини НОМЕР_1 , відповідальності у вигляді виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку.

З огляду на вищевикладене позовні вимоги щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Щодо нарахування та виплати компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати суд зазначає таке.

Питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" № 2050-ІІІ (далі - Закон № 2050-ІІІ) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 159 (далі - Порядок № 159).

Відповідно до статей 1-4 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру.

Згідно із пунктом 3 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159, компенсації підлягають такі грошові доходи, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру.

Як встановлено вище, передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 додаткова винагорода встановлена на період дії воєнного стану, є новим та особливим видом у системі грошового забезпечення, зокрема військовослужбовцям. Правова природа такої виплати невід`ємно пов`язана із особливим характером служби, із здійсненням спеціальних повноважень, які змістовно випливають зі статусу військовослужбовця та передбачені законом і мають компенсаційну мету.

Запроваджена постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» додаткова винагорода, є додатковою виплатою військовослужбовцям, яких залучено до участі у бойових діях або здійсненні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії.

При цьому, виплата такої винагороди залежить від певних умов та лише в означений період, а також під час безперервного перебування на стаціонарному лікуванні після отриманих поранень (контузії, травми, каліцтва).

Тобто, названа виплата не є постійною і не має систематичного характеру, а тому за приписами Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159, не підлягає компенсації.

Суд також враховує правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 07.05.2026 р. у зразковій справі №280/8933/24, відповідно до якого додаткова винагорода, встановлена Постановою № 168 на період дії воєнного стану у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, за час перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення, є різновидом одноразового додаткового грошового забезпечення військовослужбовця, тобто є доходом, що має разовий характер, у зв`язку із чим приписи Закону № 2050-III на спірні правовідносини не поширюються, а компенсація втрати частини таких доходів у разі затримки їх виплати стягненню не підлягає.

Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст.132, 139, 242-246, 255, 293, 295-297 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , адреса для листування АДРЕСА_2 РНОКПП НОМЕР_4 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 , ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) про визнання протиправної бездіяльності та зобов`язання вчинити дії - повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду А.В. САГУН