Рішення від 06 серпня 2026 р. у справі №300/5166/26 — Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" серпня 2026 р. справа № 300/5166/26

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Панікара І.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 Національної Гвардії України про визнання протиправною дію або бездіяльність військової частини та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Адвокат Майданник Дмитро Григорович, діючи в інтересах ОСОБА_1 , звернувся до суду з адміністративним позовом до військової частини НОМЕР_1 Національної Гвардії України, за змістом якої просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо виплати одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн. гривень, передбачену пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 за «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану»;

- зобов`язати відповідача виплатити одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн. гривень, передбачену на підставі пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану».

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач, проходячи військову службу у складі Збройних Сил України та будучи мобілізованим під час воєнного стану у віці до 25 років, безпосередньо брав участь у бойових діях у районах ведення воєнних (бойових) дій сукупною тривалістю не менше шести місяців, що підтверджується відповідними довідками та документами військового обліку. У зв`язку з цим позивач відповідає усім критеріям, визначеним абзацом другим пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України № 153 від 11.02.2025, та має право на отримання одноразової грошової винагороди у розмірі 1 000 000 грн. Проте відповідач, будучи суб`єктом владних повноважень, на якого покладено обов`язок щодо збирання, узагальнення та подання інформації, необхідної для прийняття рішення про виплату зазначеної винагороди, не здійснив передбачених законодавством дій, не забезпечив підготовку відповідних матеріалів, не видав наказ про виплату винагороди та фактично не розглянув поданий позивачем рапорт, чим допустив протиправну бездіяльність, що порушує вимоги статті 19 Конституції України та норми законодавства щодо соціального і грошового забезпечення військовослужбовців.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19.01.2026 відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в порядку, визначеному статтею 262 КАС України (а.с.14).

Відповідач скористався правом подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 02.03.2026, згідно змісту якого, представник відповідача щодо можливості задоволення заявлених позовних вимог заперечив. Зокрема, вказав на те, що для одержання винагороди недостатньо самого факту проходження військової служби, перебування в районі ведення бойових дій або виконання бойових чи спеціальних завдань. Обов`язковою умовою є саме безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях у визначених постановою №153 районах, зокрема, на тимчасово окупованій території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора або на території держави-агресора. За твердженням відповідача, журнали бойових дій підтверджують лише залучення позивача до виконання завдань у складі штабу зенітного ракетно-артилерійського дивізіону в районах населених пунктів Таврійське та Оріхів, водночас, ці документи не містять відомостей про особисту участь позивача у веденні бойових дій, застосуванні зброї, вогневому ураженні противника чи виконанні інших завдань, які за своїм змістом становлять безпосередню участь у бойових діях. Окрім того, вказує, що накази про виплату позивачу додаткової винагороди за постановою № 168, на думку відповідача, не підтверджують автоматично його безпосередню участь у бойових діях у розумінні постанови № 153. Таке підтвердження повинно ґрунтуватися на сукупності первинних документів: бойовому наказі або розпорядженні, журналі бойових дій чи бойовому донесенні, а також рапорті командира про участь конкретного військовослужбовця у бойових діях. Відповідач посилається на те, що посади, які займав позивач, не були включені до затвердженого командувачем Національної гвардії України переліку штатних посад, на які приймаються громадяни віком від 18 до 25 років у межах експериментального проєкту. На думку відповідача, виплата винагороди особі, яка проходила службу на посаді забезпечення, не відповідала б меті проєкту, спрямованого насамперед на укомплектування особовим складом бойових військових частин та підрозділів. Звернуто увагу суду, що положення Постанови № 153 були поширені на військовослужбовців Національної гвардії України лише з 08.04.2025, після набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України № 387, натомість позивача було виключено зі списків особового складу військової частини 04.04.2025. Отже, станом на дату поширення дії постанови № 153 на військовослужбовців Національної гвардії України позивач уже не проходив військової служби. Відповідач вважає, що застосування постанови до позивача означало б надання їй зворотної дії в часі, оскільки правовідносини щодо проходження ним служби припинилися до набрання відповідними змінами чинності (а.с.22-30).

19.03.2026 від представника позивача надійшла відповідь на відзив, за змістом якої вказав, що ОСОБА_1 має право на одноразову грошову винагороду в розмірі 1 млн. грн. за Постановою КМУ № 153, оскільки у віці до 25 років проходив військову службу та сукупно понад шість місяців виконував бойові завдання в районах ведення воєнних (бойових) дій. Позивач заперечує твердження, що винагорода виплачується виключно за участь у бойових діях безпосередньо між позиціями сторін, оскільки Постанова № 153 охоплює участь у бойових діях у всіх офіційно визначених районах ведення воєнних (бойових) дій. Крім того, позивач вважає безпідставним посилання відповідача на те, що дія постанови № 153 була поширена на Національну гвардію лише з 08.04.2025, оскільки її первинна редакція вже стосувалася інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, до яких належить Національна гвардія. Перелік посад учасників експериментального проєкту, на його думку, до нього не застосовується, оскільки він розпочав службу до запровадження такого проєкту (а.с.90-94).

Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, дослідивши сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги, встановив наступне.

ОСОБА_1 призваний на строкову військову службу ІНФОРМАЦІЯ_1 17.11.2021 та наказом командира Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України № 267 від 19.11.2021 ОСОБА_1 зарахований до списків особового складу частини та на всі види забезпечення (зворотна сторона а.с.31).

21.04.2023 позивачем укладено контракт з Міністерством внутрішніх справ України в особі командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України полковником ОСОБА_2 на строк до оголошення демобілізації і призначений на посаду радіотелеграфіста відділення управління взводу управління та розвідки командира дивізіону зенітного ракетноартилерійського дивізіону (а.с.32).

Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (по стройовій частині) від 04.04.2025 за № 101 припинено (розірвано) контракт про проходження військової служби в Національній гвардії України та виключено зі списків особового складу військової частини старшого солдата ОСОБА_1 та звільнено відповідно до пункту «г» пункту 3 частини 5 статті 26 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу» з військової служби у зв`язку із необхідністю здійснювати постійний догляд за одним зі своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особо з інвалідністю І чи ІІ групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або інші членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медик-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я (зворотна сторона а.с.32-33).

11 лютого 2025 року Кабінетом Міністрів України з метою підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах України, Національної Гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану, було прийнято постанову № 153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах України, Національній Гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану» та затверджено «Порядок реалізації експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах України, Національній Гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану»

Позивач, вважаючи протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у ненарахуванні та не виплаті одноразової грошової винагороди у розмірі 1 млн гривень відповідно постанови Кабінету Міністрів України «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану» від 11.02.2025 № 153, звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи оцінку правовідносинам, що склались між сторонами, суд виходить з таких підстав та мотивів.

Згідно із положеннями частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 2 статті 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Приписами статті 24 Конституції України гарантується рівність конституційних прав і свобод та рівність всіх громадян перед законом.

Згідно з вказаною нормою суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Відповідно до статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначено Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII (далі – Закон № 2232-ХІІ), норми якого суд застосовує в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин.

За змістом частин 1, 3 статті 1 Закону № 2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Приписами частини 6 статті 2 Закону № 2232-XII передбачено такі види військової служби:

базова військова служба;

військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період;

військова служба за контрактом осіб рядового складу;

військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу;

військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів та закладів вищої освіти, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти), а також закладів фахової передвищої військової освіти;

військова служба за контрактом осіб офіцерського складу;

військова служба за призовом осіб офіцерського складу;

військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.

Виконання військового обов`язку в особливий період здійснюється з особливостями, визначеними цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (частина 14 статті 2 Закону № 2232-XII).

Відповідно до частини 1 статті 4 Закону № 2232-ХІІ Збройні Сили України та інші військові формування комплектуються військовослужбовцями шляхом: призову (направлення) громадян України на військову службу; прийняття громадян України на військову службу за контрактом.

Держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів, як це передбачено частиною 1 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII (далі – Закон № 2011-XII)).

За правилами часини 2 статті 9 Закону № 2011-XII до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Частиною 4 статті 9 Закону № 2011-XII передбачено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Згідно з пунктами 2, 3 постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснювати в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством фінансів, Міністерством інфраструктури, Міністерством юстиції, Службою безпеки, Управлінням державної охорони, розвідувальними органами, Адміністрацією Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації.

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Одночасно, військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, Командуванню об`єднаних сил Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з`єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування постановлено запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.

В подальшому строк дії воєнного часу неодноразово продовжувався та триває на дату розгляду даної справи. Отже, як у спірний період, так і нас час розгляду даної справи на території України діє особливий період.

11.02.2025 Кабінет Міністрів України прийняв Постанову № 153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану», пунктом 2 якої затверджений Порядок реалізації експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану та форму контракту про проходження громадянами України віком від 18 до 25 років військової служби у Збройних Силах України, Національній гвардії України та Державній прикордонній службі України на посадах осіб рядового складу (далі – Постанова № 153).

Відповідно до підпункту 1 пункту 3 Постанови № 153, чинної станом на час її прийняття, було установлено, що учасникам експериментального проекту є громадяни України віком від 18 до 25 років, які приймаються на військову службу за контрактом до Збройних Сил на посади рядового складу, Збройні Сили, Міністерство оборони, військові частини, визначені Генеральним штабом Збройних Сил.

Пунктом 3 Постанови № 153 установлено, що:

1) учасниками експериментального проекту є:

громадяни України віком від 18 до 25 років, які приймаються на військову службу за контрактом до Збройних Сил на посади рядового складу;

Збройні Сили;

Міністерство оборони;

військові частини, визначені Генеральним штабом Збройних Сил;

2) координатором експериментального проекту є Міністерство оборони;

3) фінансування експериментального проекту здійснюється за рахунок коштів державного бюджету.

У подальшому, 08.04.2025 у Постанову № 153 вносились зміни та підпунктом 1 пункту 3 зазначеної постанови, визначено, що учасниками експериментального проекту є: громадяни України віком від 18 до 25 років, які приймаються на військову службу за контрактом до Збройних Сил, Національної гвардії або Державної прикордонної служби на посади рядового складу; Збройні Сили, Національна гвардія, Державна прикордонна служба, Міністерство оборони; Міністерство внутрішніх справ; військові частини, визначені Генеральним штабом Збройних Сил, Головним управлінням Національної гвардії та Адміністрацією Державної прикордонної служби.

Згідно з пунктом 4 Постанови № 153, в редакції, чинній на момент її прийняття, установлено, що:

особам рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, які до набрання чинності цією постановою у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України Про введення воєнного стану в Україні від 24 лютого 2022 р. №64, затвердженим Законом України Про затвердження Указу Президента України Про введення воєнного стану в Україні від 24 лютого 2022 р. № 2102-IX, проходять військову службу та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, виплачується одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах (далі - винагорода) у розмірі 1 млн. гривень;

військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цієюпостановою, винагорода виплачується пропорційно часу проходження військової служби із розрахунку 1/6 від 1 млн. гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених);

військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою у зв`язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, або їх перебуванням та звільненням з полону (крім тих, які добровільно здалися в полон) винагорода виплачується в повному обсязі;

військовослужбовцям, зазначеним в абзацах другому та третьому цього пункту у разі, коли вони два або більше разів за сукупністю притягувалися до кримінальної відповідальності, адміністративної відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення або на підставі письмового наказу до дисциплінарної відповідальності за порушення військової дисципліни, які враховуються для оцінки стану дисципліни і строк дії дисциплінарних стягнень за які не закінчився, винагорода не виплачується.

Аналогічні приписи містить пункт 4 Постанови № 153, зокрема, громадянам України з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, які до набрання чинності цією постановою у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 р. № 64, затвердженим Законом України Про затвердження Указу Президента України Про введення воєнного стану в Україні від 24 лютого 2022 р. № 2102-IX, проходять військову службу та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора (далі - бойові дії в районах ведення воєнних (бойових) дій), строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, виплачується одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах (далі - винагорода) у розмірі 1 млн. гривень;

військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, винагорода виплачується пропорційно часу проходження військової служби із розрахунку 1/6 від 1 млн. гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених);

військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою у зв`язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, або їх перебуванням та звільненням з полону (крім тих, які добровільно здалися в полон) винагорода виплачується в повному обсязі;

військовослужбовцям, зазначеним в абзацах другому та третьому цього пункту у разі, коли вони притягувалися до кримінальної відповідальності, два або більше разів притягувалися до адміністративної відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення або на підставі письмового наказу до дисциплінарної відповідальності за порушення військової дисципліни, які враховуються для оцінки стану дисципліни і строк дії дисциплінарних стягнень за які не закінчився, винагорода не виплачується.

Суд зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України від 30.07.2025 № 942 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 № 153», яка набула чинності 07.08.2025, внесені зміни до Постанови № 153, зокрема, пункт 4 доповнений абзацами такого змісту:

«виплата винагороди здійснюється також військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які відповідають вимогам щодо виплати винагороди, зазначеним в абзаці другому цього пункту, та:

були прийняті на військову службу за контрактом під час воєнного стану, з числа осіб, які проходили строкову військову службу».

Зважаючи на внесені Постановою № 942 зміни до Постанови № 153, суд відмічає, що законодавець у такий спосіб усунув прогалини цього нормативного акту щодо права на виплату одноразової грошової винагороди у разі укладення контракту військовослужбовцями, які проходили строкову військову службу.

Позаяк, інше тлумачення приписів Постанови № 153, на переконання суду, не відповідало б меті прийняття Постанови № 153 підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах під час воєнного стану та мало б ознаки дискримінації.

Так, за змістом частини 1 статті 52 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" постанови Кабінету Міністрів України, крім постанов, що містять інформацію з обмеженим доступом, набирають чинності з дня їх офіційного опублікування, якщо інше не передбачено самими постановами, але не раніше дня їх опублікування.

Офіційне опублікування постанов Кабінету Міністрів України здійснюється в газеті "Урядовий кур`єр" та Офіційному віснику України, а також в інших офіційних друкованих виданнях, визначених законом. Крім того, акти Кабінету Міністрів України оприлюднюються шляхом їх розміщення на офіційному веб-сайті Кабінету Міністрів України (частина 5 статті 52 Закону України "Про Кабінет Міністрів України").

Постанова Кабінету Міністрів України "Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану" від 11.02.2025 за № 153 опублікована в газеті "Урядовий кур`єр" 13.02.2025.

Таким чином, Постанова № 153 набрала чинності 13.02.2025 з дня її офіційного опублікування в газеті "Урядовий кур`єр".

Так, з положень абзацу 2 пункту 4 Постанови № 153 слідує, що кваліфікуючими умовами для набуття права на отримання одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у порядку пункту 4 постанови КМУ від 11.02.2025 року № 153 є одночасна сукупність таких факторів як: 1) належність здобувача виплати до осіб рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил; 2) призов або прийняття здобувача виплати на військову службу у віці до 25 років; 3) особиста та безпосередня участь здобувача виплати у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою.

Судом встановлено, що 17.11.2021 ОСОБА_1 призвано на строкову військову службу ІНФОРМАЦІЯ_2 , а наказом командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України від 19.11.2021 № 267 зараховано до списків особового складу військової частини та на всі види забезпечення.

21.04.2023 солдат ОСОБА_1 уклав із Міністерством внутрішніх справ України в особі командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України контракт про проходження військової служби на строк до оголошення демобілізації та був призначений на посаду радіотелеграфіста відділення управління взводу управління та розвідки командира зенітного ракетно-артилерійського дивізіону.

Отже, позивач належить до категорії військовослужбовців, визначеної абзацами шостим і сьомим пункту 4 Постанови № 153 у редакції Постанови Кабінету Міністрів України від 30.07.2025 № 942.

Станом на 13.02.2025 позивач продовжував проходити військову службу, однак, відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (по стройовій частині) від 04.04.2025 за № 101 припинено (розірвано) контракт про проходження військової служби в Національній гвардії України та виключено зі списків особового складу військової частини старшого солдата ОСОБА_1 та звільнено відповідно до пункту «г» пункту 3 частини 5 статті 26 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу» з військової служби у зв`язку із необхідністю здійснювати постійний догляд за одним зі своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особо з інвалідністю І чи ІІ групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або інші членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медик-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я (зворотна сторона а.с.32-33).

Суд звертає увагу, що звільнення позивача з військової служби не впливає на його право на отримання одноразової грошової винагороди, оскільки постанова № 153 не містить обмежень чи застережень відносно отримання одноразової грошової винагороди колишніми військовослужбовцями за умови дотримання інших, передбачених умов. Несвоєчасна виплата належних військовослужбовцю сум грошового забезпечення або інших соціальних гарантій у період проходження служби є порушенням з боку військової частини та не може слугувати підставою для позбавлення особи її законних прав після звільнення.

Беручи до уваги встановлені вище обставини, суд вважає, що позивачем дотримані визначені Постановою № 153 такі умови для отримання одноразової грошової винагороди як: вік прийняття або призову на військову службу до 25 років; позивач є особою рядового, сержантського і старшинського складу Національної гвардії України; позивач призваний на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-IX, до набрання чинності цією постановою - 13.02.2025 у віці до 25 років.

Крім цього, матеріали справи не містять відомостей про притягнення позивача до кримінальної відповідальності та/або адміністративної відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення, або на підставі письмового наказу до дисциплінарної відповідальності за порушення військової дисципліни, які враховуються для оцінки стану дисципліни і строк дії дисциплінарних стягнень за які не закінчився.

Також суд зауважує, що для отримання такої одноразової грошової допомоги пунктами 3, 4 Постанови № 153 визначені певні критерії, а саме: брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора (далі - бойові дії в районах ведення воєнних (бойових) дій), строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців, або які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою.

Так, із наданих витягів із журналів бойових дій зенітного ракетно-артилерійського дивізіону НОМЕР_2 бригади оперативного призначення Національної гвардії України встановлено, що позивача неодноразово залучали саме до виконання бойових завдань у районах населених пунктів Таврійське та Оріхів, а після завершення відповідних періодів у журналах фіксувалося закінчення виконання ним бойових завдань (зворотна сторона а.с.33-38).

Зокрема, вказані записи у журналах охоплюють такі періоди: з 30.05.2023 по 23.06.2023; з 26.06.2023 по 20.07.2023; з 24.07.2023 по 19.09.2023; з 02.10.2023 по 08.11.2023; з 12.11.2023 по 06.01.2024; з 19.01.2024 по 19.02.2024, загальна календарна тривалість зазначених періодів становить 234 дні, тобто перевищує шість місяців.

Вказані записи в журналах не скасовані, є чинними та підтверджують безпосередню участь позивача у відповідних заходах протягом періодів, які за сукупністю перевищують шість місяців.

Окрім того, відповідно до наказів Головнокомандувача Збройних Сил України від 01.06.2023 № 147, від 01.07.2023 № 183, від 01.08.2023 № 210, від 01.09.2023 № 247, від 01.10.2023 № 273, від 01.11.2023 № 301, від 01.12.2023 № 341, від 01.01.2024 № 2, від 01.02.2024 № 42 та від 01.03.2024 № 82 місто Оріхів та село Таврійське Запорізької області входило до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії.

Також суд вказує, що відповідно до наказу Міністерства розвитку громад та територій України від 28.02.2025 № 376 місто Оріхів та село Таврійське Запорізької області, де перебував позивач, входить до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії з 24.02.2022, що підтверджує віднесення місць виконання позивачем бойових завдань до районів ведення воєнних (бойових) дій у відповідні періоди.

У сукупності записи журналів бойових дій про залучення позивача до виконання бойових завдань, зазначені в них місце і періоди виконання таких завдань, а також віднесення відповідних населених пунктів до районів ведення бойових дій підтверджують безпосередню участь позивача у бойових діях протягом 234 календарних днів.

Таким чином, такі відомості є достатньою підставою для проведення відповідачем повної перевірки права позивача на винагороду та спростовують твердження про те, що останній не залучався до виконання бойових завдань.

Окрім того, відповідач стверджує, що позивач виконував завдання у складі штабу зенітного ракетно-артилерійського дивізіону, забезпечував роботу командного пункту та не застосовував особисто зброю, у зв`язку із чим не брав безпосередньої участі у бойових діях.

В даному аспекті суд вказує, що сам по собі факт проходження служби на посаді радіотелеграфіста, виконання функцій зв`язку або перебування у складі штабу не виключає участі військовослужбовця у бойовому застосуванні підрозділу.

Бойові дії є формою застосування військових частин і підрозділів для виконання бойових або спеціальних завдань. Їх здійснення не обмежується особистим веденням вогню кожним військовослужбовцем. Управління підрозділами, передавання бойових команд, обмін інформацією, забезпечення цілевказання та функціонування системи бойового управління за певних обставин можуть становити невід`ємну складову бойового застосування військової частини або підрозділу.

Окрім того, суд звертає увагу, що нарахування та виплата збільшеної додаткової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 168 прямо пов`язують відповідні виплати із безпосередньою участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони у районах ведення бойових дій.

Внаслідок чого, висновок про відсутність безпосередньої участі позивача у бойових діях не може ґрунтуватися виключно на назві займаної посади або на тому, що позивач особисто не здійснював вогневого ураження противника.

Суд також відхиляє посилання відповідача на те, що посади радіотелеграфіста та старшого радіотелефоніста, які обіймав позивач, не включені до переліку посад, на які приймаються громадяни віком від 18 до 25 років у межах експериментального проєкту, оскільки позивач не укладав спеціального контракту за формою, затвердженою постановою №153, та не є особою, яка вперше залучалася до військової служби в межах експериментального проєкту після його запровадження.

Право позивача заявлено на підставі пункту 4 Постанови № 153, який встановлює окремі умови виплати винагороди військовослужбовцям, прийнятим або призваним на військову службу до набрання цією постановою чинності.

Абзац 2 пункту 4 постанови № 153 не пов`язує право таких військовослужбовців із включенням займаної ними посади до переліку посад учасників експериментального проєкту, відтак, застосування до позивача переліку посад, затвердженого для прийняття громадян на військову службу за спеціальними контрактами в межах експериментального проєкту, означало б встановлення додаткової умови виплати, якої пункт 4 постанови № 153 не містить.

Суб`єкт владних повноважень не наділений правом звужувати коло одержувачів винагороди або доповнювати передбачені Кабінетом Міністрів України умови новими вимогами.

Окрім того, суд не погоджується з доводом відповідача про те, що дія пункту 4 Постанови № 153 була поширена на військовослужбовців Національної гвардії України лише з 08.04.2025, тобто після набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України № 387.

В даному аспекті суд вказує, що Постановою Кабінету Міністрів України від 01.04.2025 №387, яка набрала чинності 08.04.2025, Національну гвардію України включено до складу учасників експериментального проєкту, визначених пунктом 3 Постанови № 153, водночас, зазначені зміни стосуються організації та реалізації механізму прийняття громадян на військову службу за спеціальними контрактами відповідно до затвердженого цією постановою Порядку.

Право позивача на спірну одноразову грошову винагороду підлягає оцінці відповідно до пункту 4 Постанови № 153, який у первісній редакції поширювався на осіб рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення.

Суд звертає увагу, що Національна гвардія України відповідно до статті 1 Закону України «Про Національну гвардію України» є військовим формуванням з правоохоронними функціями, що входить до системи Міністерства внутрішніх справ України і призначено для виконання завдань із захисту та охорони життя, прав, свобод і законних інтересів громадян, суспільства і держави від кримінальних та інших протиправних посягань, охорони громадської безпеки і порядку та забезпечення громадської безпеки, а також у взаємодії з правоохоронними органами - із забезпечення державної безпеки і захисту державного кордону, припинення терористичної діяльності, діяльності незаконних воєнізованих або збройних формувань (груп), терористичних організацій, організованих груп та злочинних організацій.

Отже, позивач як військовослужбовець Національної гвардії України належав до визначеного пунктом 4 Постанови № 153 кола осіб уже на дату набрання нею чинності - 13.02.2025, його подальше звільнення з військової служби 04.04.2025 та включення Національної гвардії України з 08.04.2025 до переліку учасників експериментального проєкту, визначеного пунктом 3 Постанови № 153, не змінюють цієї обставини та самі по собі не є підставою для відмови у виплаті винагороди.

Окрім того, Міністром оборони України видано Доручення № 999/уд від 20.02.2025 (далі - Доручення № 999/уд), відповідно до якого передбачено, що право на Винагороду мають виключно особи рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які до набрання чинності Постановою (до 13.02.2025) у віці до 25 років (яким не виповнилося 25 років) були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, проходять військову службу та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (далі військовослужбовці) строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на 13.02.2025.

Крім того, Дорученням № 999/уд командирів військових частин (установ) зобов`язано:

а) провести аналіз наявності зазначених вище військовослужбовців у підпорядкованих військових частинах;

б) провести серед цих військовослужбовців роз`яснювальну роботу щодо умов та особливостей виплати Винагороди;

в) організувати роботу, в тому числі шляхом здійснення відповідних запитів до інших військових частин (установ), в яких проходили службу військовослужбовці, щодо:

- створення (отримання) інформації про сумарну кількість днів безпосередньої участі вказаних військовослужбовців у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій для виплати Винагороди або Допомоги у відповідності до Постанови та цього доручення; документального підтвердження відсутності (наявності) у вказаних військовослужбовців випадків притягнення відповідальності;

- з`ясування (отримання) інформації щодо наявності у військовослужбовця захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, перебування військовослужбовця у полоні (крім тих, які добровільно здалися в полон);

- в триденний термін здійснити оформлення (надання) довідок за формою, що додається, в тому числі за запитами з інших військових частин, про безпосередню участь вказаних військовослужбовців у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, відсутність (наявність) випадків притягнення до відповідальності та інших особливих обставин;

г) за результатами проведеної роботи здійснити розрахунки потреби в коштах для виплати винагороди та до 03.03.2025 подати узагальнену інформацію (заявки) за підпорядкованістю до Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України;

д) виплату Винагороди проводити у відповідності до вимог пункту 4 Постанови згідно наказів командирів військових частин (установ), виданих на підставі:

- витягів з послужних списків, копій обліковопослужних карток, довідок про проходження військової служби (трудову діяльність) (додаток 10 до Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 10.04.2009 № 170);

- копії послужної картки; довідок, оформлених за формою, що додається, зокрема з місць попередньої служби, про безпосередню участь вказаних військовослужбовців у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, відсутність (наявність) випадків притягнення до відповідальності та інших особливих обставин.

Підготовку проєктів наказів для здійснення виплат, передбачених Постановою, покласти на відповідні служби персоналу (підрозділи, що відповідають за облік особового складу).

Цим же дорученням, зобов`язано командування видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України проводити заходи внутрішнього контролю шляхом здійснення попередніх перевірок законності нарахування Винагороди та Допомоги.

Водночас, матеріали справи не містять доказів того, що військовою частиною НОМЕР_1 було вчинено передбачені дії, спрямовані на встановлення наявності або відсутності у позивача права на одноразову грошову винагороду.

Зокрема, відповідачем не проведено належного аналізу відповідності позивача встановленим пунктом 4 Постанови № 153 критеріям, не визначено сумарної кількості днів його безпосередньої участі у бойових діях, не витребувано необхідних відомостей із місць попереднього проходження служби, не оформлено відповідної довідки, не перевірено наявності обставин, які виключають виплату винагороди, не здійснено розрахунку потреби в коштах та не прийнято належного рішення за результатами такої перевірки.

Отже, відповідач не забезпечив повного та об`єктивного з`ясування обставин, необхідних для вирішення питання про виплату позивачу одноразової грошової винагороди, та не реалізував покладені на нього повноваження у встановленому порядку.

Разом із тим прийняття рішення про виплату винагороди передбачає проведення уповноваженим органом перевірки всіх юридично значущих обставин, оформлення визначених документів, установлення остаточної тривалості безпосередньої участі у бойових діях та перевірку відсутності передбачених Постановою № 153 обставин, які виключають виплату, зазначені дії належать до компетенції відповідача та не можуть бути здійснені судом, внаслідок чого, позовна вимога про безпосереднє зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу одноразову грошову винагороду в розмірі 1 000 000 грн. є передчасною.

Так, відповідно до пункту 4 частини другої та частини четвертої статті 245 КАС України суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти конкретне рішення на користь позивача лише за умови, що:

позивач виконав усі вимоги закону для отримання відповідного рішення;

орган влади не має дискреції, тобто не має права обирати між кількома варіантами поведінки.

Якщо ж для вирішення питання орган влади повинен здійснити оцінку документів, перевірити їх відповідність, витребувати додаткові відомості, усунути розбіжності або використати інші інструменти, що належать до його компетенції, суд не вправі підміняти собою адміністративний орган, а має лише зобов`язати його розглянути заяву та ухвалити відповідне рішення.

Така позиція є усталеною і узгоджується з висновками, викладеними у постановах Верховного Суду України від 18 березня 2014 року у справі № 21-11а14 та від 22 квітня 2014 року у справі № 21-484а13, та у постановах Верховного Суду від 03 жовтня 2022 року у справі № 520/12333/21, від 09 травня 2024 року у справі № 580/3690/23, від 08 грудня 2025 року в справі № 420/13975/24.

Враховуючи, що відповідачем не було вирішено питання у встановленому законом порядку щодо наявності або відсутності підстав для нарахування позивачу та виплати одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн. гривень, передбачену пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану», а суд не може перебирати на себе функцій суб`єкта владних повноважень в реалізації відповідних управлінських функцій і вирішенні питань, віднесених до виключної компетенції такого суб`єкта, суд вважає за необхідне для ефективного захисту прав, свобод, інтересів позивача задовольнити позовні вимоги шляхом зобов`язання відповідача прийняти рішення про наявність або відсутність підстав для виплати позивачу одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн. гривень, передбачену пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану», з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.

Решта доводів та заперечень учасників справи на спірні правовідносини не впливають та висновків суду по суті спору не змінюють.

Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні по справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (від 9 грудня 1994 року № 18390/91) вказав, що статтю 6 Конвенції не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень, детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Міра цього обов`язку може варіюватися залежно від характеру рішення. Необхідно також враховувати численність різноманітних тверджень, з якими сторона у справі може звернутися до судів, та відмінності, наявні в Договірних державах, стосовно передбачених законом положень, звичаєвих норм, правових висновків, викладення та підготовки рішень. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

У рішенні «Салов проти України» (заява №65518/01; від 6 вересня 2005 року) суд також звернув увагу на те, що статтю 6 параграф 1 Конвенції не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін.

У своїх рішеннях Європейський Суд з прав людини неодноразово зазначав, що рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими; у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього. Тобто, мотивованість рішення залежить від особливостей кожної справи, судової інстанції, яка постановляє рішення, та інших обставин, що характеризують індивідуальні особливості справи.

Згідно з пунктом 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно із нормами частини другої статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до положень статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

При цьому, в силу положень частини 2 статті 77 вказаного Кодексу, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Водночас, всупереч наведеним вимогам, відповідач як суб`єкт владних повноважень не довів правомірності своїх дій.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

З огляду на те, що позивач звільнений від сплати судового збору на підставі статті 5 Закону України “Про судовий збір”, а доказів понесення сторонами інших витрат, пов`язаних з розглядом справи суду не представлено, судові витрати розподілу не підлягають.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 – задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_3 Національної Гвардії України щодо неналежного розгляду питання щодо нарахування та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн. гривень, передбачену пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану».

Зобов`язати військову частину військову частину НОМЕР_3 Національної Гвардії України (код ЄДРПОУ НОМЕР_4 , АДРЕСА_1 ) прийняти рішення про наявність або відсутність підстав для виплати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 , АДРЕСА_2 ) одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн. гривень, передбачену пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану», з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.

В решті позовних вимог – відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складання повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається через Івано-Франківський окружний адміністративний суд або безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Учасники справи:

Позивач:

ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 , АДРЕСА_2 ).

Відповідач:

Військова частина НОМЕР_3 Національної Гвардії України (код ЄДРПОУ НОМЕР_4 , АДРЕСА_1 ).

Суддя /підпис/ Панікар І.В.