Рішення від 06 серпня 2026 р. у справі №280/6891/26 — Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 серпня 2026 року Справа № 280/6891/26 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі судді Кисіля Р.В., розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), в особі представника – Мінченка Івана Андрійовича (69041, Запоріжжя, а/с 18), до Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (майдан Профспілок, буд. 5, каб. 108, м. Запоріжжя, 69005) про визнання протиправним та скасування повідомлення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

08.07.2026 засобами системи «Електронний суд» до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі – позивач), в особі представника – Мінченка Івана Андрійовича, до Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (далі – відповідач), в якій позивач просить суд:

визнати протиправним та скасувати повідомлення головного державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Риженко Юлії Юріївни від 25 червня 2026 року про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання, яким повернуто виконавчий лист № 280/4129/25, виданий 12 червня 2026 року Запорізьким окружним адміністративним судом;

зобов`язати Центральний відділ державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України прийняти до виконання виконавчий лист № 280/4129/25, виданий 12 червня 2026 року Запорізьким окружним адміністративним судом, та вирішити питання про відкриття виконавчого провадження відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження»;

зобов`язати Центральний відділ державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України після прийняття виконавчого листа до виконання вжити передбачених законом заходів для виконання рішення суду, у тому числі шляхом направлення відповідних запитів до Міністерства оборони України, органів військового управління, Державної казначейської служби України, Державної податкової служби України та інших компетентних органів з метою встановлення офіційних каналів взаємодії з боржником.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що зі змісту оскаржуваного повідомлення вбачається, що підставою повернення виконавчого документа зазначено нібито невідповідність виконавчого листа вимогам статті 4 Закону України «Про виконавче провадження», а саме неповне зазначення місцезнаходження боржника. При цьому державний виконавець послався на пункт 6 частини четвертої статті 4 Закону України «Про виконавче провадження». Позивач вважає повідомлення головного державного виконавця від 25.06.2026 протиправним, таким, що прийняте з надмірним формалізмом, без урахування характеру боржника, правового режиму воєнного стану, обмеженого доступу до відомостей щодо фактичної дислокації військової частини, а також без урахування обов`язку держави забезпечити реальне виконання судового рішення.

Ухвалою від 13.07.2026 у справі відкрите спрощене позовне провадження, судовий розгляд справи призначений без виклику (повідомлення) учасників справи (у письмовому провадженні).

24.07.2026 від відповідача до суду надійшов відзив на позов, в якому відповідач зазначив, що на адресу відділу надійшла заява від представника Мінченка І.А. в інтересах ОСОБА_1 , щодо відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа № 280/4129/25 від 12.06.2026 виданого Запорізьким окружним адміністративним судом. Виконавчий документ 25.06.2026 було зареєстровано діловодом в Системі за №81357445. Виконавче провадження №81357445 було передано головному державному виконавцю Риженко Ю.Ю. для подальшого прийняття рішення. Документ сформований в системі «Електронний суд» 24.07.2026 3 25.06.2026 державним виконавцем було розглянуто заяву про примусове виконання, а також додатки до заяви та було встановлено, що виконавчий документ не відповідає вимогам п. 3 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження», а саме у виконавчому документі відсутня повна адреса місця знаходження боржника ВЧ НОМЕР_1 . Державним виконавцем має бути направлена постанова про відкриття виконавчого провадження сторонам, оскільки боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження». Направити постанову про відкриття виконавчого провадження боржнику в даному випадку відсутня можливість у зв`язку з відсутністю повної адреси боржника. В разі якщо боржнику не буде направлено постанову про відкриття виконавчого провадження, боржник вважається не повідомленим про відкриття виконавчого провадження. Також для встановлення, чи за підвідомчістю направлено до відділу заяву про примусове виконання, державному виконавцю необхідно знати повну адресу місця знаходження боржника. Оскільки виконавчий документ має бути пред`явлений тільки за місцем виконання. Стягувачем ОСОБА_1 та його представником Мінченко І.А. до заяви про примусове виконання не було додано жодного документа який підтверджує, місцезнаходження боржника - юридичної особи. Повідомив, що під час реєстрації виконавчого документа діловодом відділу до Системи було внесено відомості щодо адреси боржника - військової частини НОМЕР_1 . Зазначені відомості не є складовою виконавчого документа, не змінюють його змісту та не усувають невідповідність виконавчого документа вимогам пункту 3 частини першої статті 4 Закону України «Про виконавче провадження». Зазначає, що державний виконавець не наділений повноваженнями самостійно доповнювати або виправляти реквізити виконавчого документа, визначені статтею 4 Закону України «Про виконавче провадження». Також державний виконавець не вправі замінювати відсутні у виконавчому документі обов`язкові реквізити інформацією, отриманою з інших джерел. Просить відмовити у задоволенні позову.

27.07.2026 засобами системи «Електронний суд» від представника позивача до суду надійшла відповідь на відзив, в якій представник наводить аргументи, аналогічні викладеним у позові.

Розглянувши наявні матеріали та фактичні обставини справи, дослідивши і оцінивши надані докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 28.10.2025 у справі №280/4129/25, яке набрало законної сили 25.02.2026, позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задоволено: визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 , правонаступником якої є військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», у розмірі до 100000,00 грн. за періоди лікування з 11.07.2023 по 14.07.2023, з 09.08.2023 по 25.08.2023, з 26.09.2023 по 06.10.2023, з 01.11.2023 по 27.12.2023, з 02.04.2024 по 15.04.2024, з 16.04.2024 по 29.04.2024, з 17.05.2024 по 07.06.2024, з 07.06.2024 по 01.07.2024, з 09.08.2024 по 03.09.2024, з 03.09.2024 по 10.10.2024 пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я, включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), з урахуванням фактично виплачених сум; зобов`язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову грошову винагороду, передбачену Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» у розмірі до 100 000,00 грн. за періоди лікування з 11.07.2023 по 14.07.2023, з 09.08.2023 по 25.08.2023, з 26.09.2023 по 06.10.2023, з 01.11.2023 по 27.12.2023, з 02.04.2024 по 15.04.2024, з 16.04.2024 по 29.04.2024, з 17.05.2024 по 07.06.2024, з 07.06.2024 по 01.07.2024, з 09.08.2024 по 03.09.2024, з 03.09.2024 по 10.10.2024 пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я, включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово лікарської (лікарськоекспертної, медичної) комісії у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), з урахуванням фактично виплачених сум.

На виконання зазначеного рішення позивачу виданий виконавчий лист від 12.06.2026.

Повідомленням головного державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 25.06.2026, за наслідками розгляду заяви стягувача щодо примусового виконання зазначеного виконавчого листа про зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 вчинити визначені дії, була встановлена невідповідність зазначеного виконавчого листа вимогам ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» в частині зазначення неповної адреси місцезнаходження боржника, через що на підставі п. 6 ч. 4 ст. 4 зазначеного Закону виконавчий документ був повернений стягувачу без прийняття до виконання.

Не погоджуючись з повідомленням про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання позивач звернувся до суду з цим позовом.

Перевіряючи правомірність оскаржуваних постанов, суд зазначає наступне.

Статтею 1 Закону України “Про виконавче провадження” (в редакції, чинній на час прийняття оскаржуваної постанови) встановлено, що виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України (п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України “Про виконавче провадження”).

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону: за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Відповідно до ч. 5 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

Як передбачено положеннями ст. 15 Закону України "Про виконавче провадження" сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник.

Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ.

Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення.

Частиною 1 статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що у виконавчому документі зазначаються:

1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім`я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала;

2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ;

3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи;

4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності);

реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків);

5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень;

6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню);

7) строк пред`явлення рішення до виконання.

У виконавчому документі можуть зазначатися інші відомості (якщо вони відомі суду чи іншому органу (посадовій особі), що видав виконавчий документ), які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, зокрема унікальний номер запису в Єдиному державному демографічному реєстрі, місце роботи боржника - фізичної особи, місцезнаходження майна боржника, реквізити рахунків стягувача і боржника, реквізити електронних гаманців боржника, номери засобів зв`язку та адреси електронної пошти.

Згідно з частиною 4 статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо:

1) рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили (крім випадків, коли рішення у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання);

2) пропущено встановлений законом строк пред`явлення виконавчого документа до виконання;

3) боржника визнано банкрутом;

4) Національним банком України прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника;

5) юридичну особу - боржника припинено;

6) виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав виконавчий документ, заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону або заяву про поновлення виконавчого провадження відповідно до статті 37-1 цього Закону;

7) виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень;

8) стягувач не надав підтвердження сплати авансового внеску, якщо авансування є обов`язковим;

9) виконавчий документ не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, приватним виконавцем;

10) виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю;

11) Фондом гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення про початок процедури тимчасової адміністрації або ліквідації банку;

12) відповідно до умов угоди про врегулювання спору (мирової угоди), укладеної між іноземним суб`єктом та державою Україна на будь-якій стадії урегулювання спору або розгляду справи, включаючи стадію визнання та виконання рішення, виконавчий документ не підлягає виконанню або покладені виконавчим документом на боржника зобов`язання підлягають припиненню, незалежно від дати укладення такої угоди;

13) виконавчий документ, щодо якого подано заяву про примусове виконання, перебуває на виконанні в органі державної виконавчої служби, у приватного виконавця.

У разі невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим цією статтею, стягувач має право звернутися до суду чи іншого органу (посадової особи), що видав виконавчий документ, щодо приведення його у відповідність із зазначеними вимогами.

При поверненні стягувачу виконавчого документа без прийняття до виконання стягувачу повертається сплачений ним авансовий внесок.

Разом з тим, згідно з частиною першою статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Пунктом 3 частини третьої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну.

Системний аналіз викладених вище норм права дозволяє суду стверджувати, що відсутність у виконавчому документі будь - якої інформації щодо боржника, зокрема, адреси боржника не позбавляє виконавця права отримати таку інформацію у відповідних установах.

Отже, відсутність у виконавчому листі таких відомостей не є підставою для повернення державним виконавцем виконавчих документів без прийняття до виконання.

Аналогічна правова позиція неодноразово висловлювалася судом касаційної інстанції, зокрема Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 22.08.2018 у справі №471/283/17-ц, Верховним Судом у складі колегії суддів Першої, Другої та Третьої судових палат Касаційного цивільного суду: від 22 серпня 2018 року у справі №471/283/17-ц, від 16 жовтня 2019 року у справі №219/7439/14-ц від 11 грудня 2019 року у справі №487/3774/16-ц, а також у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі №813/2125/16.

При цьому, суд касаційної інстанції не відступав від вищевикладеної правової позиції та, підтримуючи її, зазначав що сама лише відсутність у виконавчому документі окремих відомостей про особу боржника не є підставою для повернення виконавчих документів без прийняття до виконання.

Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Враховуючи вищевикладене, суд висновує, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, у спірних правовідносинах діяв не на підставі та не у спосіб, що визначені чинним законодавством України.

А тому, повідомлення державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 25.06.2026 року про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання, складене за наслідками розгляду заяви стягувача щодо примусового виконання виконавчого листа № 280/4129/25, виданого 12.06.2026 Запорізьким окружним адміністративним судом, є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо способу захисту порушеного права суд зазначає, що належним в даному випадку способом захисту прав позивача буде зобов`язання відповідача прийняти до виконання виконавчий лист.

Щодо вимоги про зобов`язання відповідача вчинити дії по встановленню місцезнаходження боржника, то вчинення зазначених дій є обов`язком державного виконавця в силу вимог Закону України «Про виконавче провадження», а тому в даному випадку, на стадії до відкриття виконавчого провадження, дана вимога є передчасною (відсутня бездіяльність).

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, то питання про розподіл судових витрат не вирішується.

Керуючись статтями 2, 77, 139, 241-245, 250, 271, 287 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), в особі представника – Мінченка Івана Андрійовича (69041, Запоріжжя, а/с 18), до Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (майдан Профспілок, буд. 5, каб. 108, м. Запоріжжя, 69005) про визнання протиправним та скасування повідомлення, зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати повідомлення головного державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Риженко Юлії Юріївни від 25 червня 2026 року про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання, яким повернуто виконавчий лист № 280/4129/25, виданий 12 червня 2026 року Запорізьким окружним адміністративним судом;

Зобов`язати Центральний відділ державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України прийняти до виконання виконавчий лист № 280/4129/25, виданий 12 червня 2026 року Запорізьким окружним адміністративним судом, та вирішити питання про відкриття виконавчого провадження відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження».

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням вимог ст. ст. 272, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом десяти днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення складено 07.08.2026.

Суддя Р.В. Кисіль