Рішення від 06 серпня 2026 р. у справі №260/5776/25 — Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

07 серпня 2026 року м. Ужгород№ 260/5776/25

Суддя Закарпатського окружного адміністративного суду Микуляк П.П., розглянувши в порядку спрощеного письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними та скасування дисциплінарного стягнення, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 , яким просить суд:

- визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 03.07.2025 року №52од в частині:

- п.3 щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності начальника відділу персоналу штабу військової частини НОМЕР_2 майора ОСОБА_2 та накладення дисциплінарного стягнення у вигляді догани;

- п.5 – щодо виконання вимог п.п. 1.2 пункту 1 розпорядження начальника штабу – заступника командира військової частини НОМЕР_3 від 04.06.2025 №1291/р щодо приведення у відповідність до норм чинного законодавства накази щодо зарахування у списки особового складу військової частини;

- п.8 – щодо врахування накладених дисциплінарних стягнень при преміюванні особового складу військової частини НОМЕР_2 ;

- нарахувати та виплатити ОСОБА_1 всі належні йому види грошового забезпечення, в тому числі щомісячну премію за підсумками служби за липень 2025 року.

Заявлені позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що з 28 листопада 2024 року позивач проходить службу за мобілізацією.

З 09 грудня 2024 року позивач проходить службу на посаді начальника відділу персоналу штабу військової частини НОМЕР_2 . Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 06.06.2025 року за № 176 агд «Про призначення службового розслідування» було призначене службове розслідування стосовно посадових осіб військової частини НОМЕР_2 по факту неналежного зарахування до списків особового складу військової частини військовослужбовців, що призвело до невиплати їм грошового забезпечення.

24 червня 2025 року позивачем надано пояснення щодо дійсних обставин, щодо яких було призначене службове розслідування. Позивачем зазначено, що він діяв в рамках діючого законодавства, виконуючи накази вищого командування і не міг готувати накази, які б суперечили наказам або відміняли накази начальника Генерального штабу Збройних сил України.

03.07.2025 командиром військової частини НОМЕР_1 було видано наказ за №52од, у якому зазначено, що службовим розслідуванням було встановлено посадових осіб, в тому числі і позивача, які допустили неналежне ставлення до військової служби, наслідком чого стала недоплата грошового забезпечення 10 військовослужбовцям військової частини НОМЕР_2 .

Так, пунктом 3 Наказу №52од за порушення ст.11,16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, підпункту 1) пункту 13 розділу 1, пункту 32 розділу 2 наказу Міністерства оборони України від 15 вересня 2022 року №280 «Про затвердження інструкції з організації обліку особового складу в системі Міністерства оборони України», начальника відділу персоналу штабу військової частини НОМЕР_2 майора ОСОБА_3 притягнуто до дисциплінарної відповідальності та накладено дисциплінарне стягнення – догана.

Позивач вважає, що відповідачем не було надано належної та повної оцінки пояснень позивача, не було здійснено належного аналізу ситуації, яка склалась та не було встановлено осіб, які відповідальні за вчинення дій або бездіяльності, що спричинило недоплату грошового забезпечення військовослужбовцям військової частини НОМЕР_2 і призвело до хибних висновків, на підставі яких було винесено Наказ за № 52од «Про результати службового розслідування».

Представником відповідача до суду подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого просять відмовити у задоволенні позову в зв`язку з тим, що згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 «Про результати службового розслідування» від 03.07.2025 №52од, начальника відділу персоналу штабу військової частини НОМЕР_2 майора ОСОБА_1 , за порушення ст.11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, пп.1 п.13 розд.1, п.32 розд.2 наказу Міністерства оборони України від 15 вересня 2022 року №280 «Про затвердження інструкції з організації обліку особового складу в системі Міністерства оборони України» притягнуто до дисциплінарної відповідальності та накладено дисциплінарне стягнення у вигляді «ДОГАНА».

На підставі положень Дисциплінарного статуту ЗСУ та враховуючи норми чинного законодавства відносно військовослужбовця майора ОСОБА_1 було застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді «ДОГАНА».

Вина військовослужбовця була доведена службовим розслідуванням, у наказі командира військової частини НОМЕР_1 «Про результати службового розслідування» від 03.07.2025 №52од чітко зазначено підстави та правове аргументування притягнення до дисциплінарної відповідальності позивача.

Згідно зі ч.5 ст.262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ч.4 ст.229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до п.10 ч.1 ст.4 КАС України, письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що до командування Сил територіальної оборони Збройних Сил України надійшло звернення від військовослужбовця військової частини НОМЕР_4 солдата ОСОБА_4 стосовно невиплати йому військовою частиною грошового забезпечення відповідно до Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року №260, в період з 30 січня по 06 березня 2025 року.

Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 06 червня 2025 року №176 агд було призначено службове розслідування щодо невиплати військовослужбовцям військової частини НОМЕР_4 грошового забезпечення.

За результатами службового розслідування було складено Акт службового розслідування від 29 червня 2025 року, де було зазначено, що солдат ОСОБА_5 наказом командира військової частини НОМЕР_5 від 29.01.2025 №34 був виключений із списків особового складу військової частини та відповідно до наказу начальника Генерального штабу Збройних Сил України від 27 січня 2025 року №215-РС переведений до військової частини НОМЕР_6 , проте за результатами медичного огляду дана військова частина відмовилась призначати солдата на відповідну посаду, після чого даний військовослужбовець повернувся до попереднього місця служби, а саме військової частини НОМЕР_2 .

Окрім солдата ОСОБА_6 військова частина НОМЕР_6 відмовила призначенні на посади ще 9 військовослужбовцям, які також повернулися до військової частини НОМЕР_2 .

По прибутті до військової частини НОМЕР_2 дані військовослужбовці наказами командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 03 лютого 2025 №34/нст та від 20 лютого 2025 №51/нст були зараховані, як прикомандировані та не були зараховані на всі види забезпечення окрім продовольчого. (а.с. 26,27)

Відповідно до пояснень начальника відділення персоналу штабу військової частини НОМЕР_2 майора ОСОБА_1 , на виконання наказу начальника Генерального штабу ЗСУ (по особовому складу) №215-РС від 27 січня 2025 року, солдата ОСОБА_7 , старшого стрільця — оператора стрілецького відділення стрілецького взводу стрілецької роти військової частини НОМЕР_7 , солдата ОСОБА_8 , навідника зенітного кулеметного відділення зенітного ракетно - артилерійського взводу роти вогневої підтримки військової частини НОМЕР_8 , солдата ОСОБА_9 , стрільця стрілецького відділення стрілецького взводу стрілецької роти військової частини НОМЕР_9 , солдата ОСОБА_10 , оператора — кулеметника відділення радіоелектронної боротьби взводу радіоелектронної боротьби роти радіоелектронної боротьби військової частини НОМЕР_2 , старшого солдата ОСОБА_11 , діловода служби пально - мастильних матеріалів логістики військової частини НОМЕР_4 , солдата ОСОБА_12 , стрільця стрілецького відділення стрілецького взводу стрілецької роти військової частини НОМЕР_10 , солдата ОСОБА_13 , водія — лінійного наглядача відділення зв`язку взводу зв`язку військової частини НОМЕР_4 було виключено із списків особового складу відповідних військових частин 30.01.2025 року і доставлено до нового місця служби.

На виконання наказу начальника Генерального штабу 3СУ (по особовому складу) № 271-РС від 03 лютого 2025 року та наказу начальника Генерального штабу ЗСУ (по особовому складу) № 364-РС від 15 лютого 2025 року солдата ОСОБА_14 , електрика комірника складів господарського взводу роти логістики військової частини НОМЕР_2 , солдата ОСОБА_15 , стрільця стрілецького відділення стрілецького взводу стрілецької роти військової частини НОМЕР_7 , Солдата ОСОБА_16 , оператора - кулеметника відділення радіоелектронної боротьби взводу радіоелектронної боротьби роти радіоелектронної боротьби військової частини НОМЕР_2 було виключено із списків особового складу відповідних військових частин 17.02.2025 року і доставлено до нового місця служби.

У військовій частині НОМЕР_6 вищезазначених військовослужбовців не прийняли і повернули під приводом їх непридатності за станом здоров`я.

Майор ОСОБА_17 стверджує, що всі відібрані військовослужбовці за даними начальника медичної служби військової частини НОМЕР_2 були придатні до військової служби без обмежень.

На підставі розпорядження командира військової частини НОМЕР_11 №1454/2/279 від 09.01.2025 року всі вищезазначені військовослужбовці були замінені іншими військовослужбовцями. ОСОБА_18 запропонував повернутих військовослужбовців зарахувати до військової частини НОМЕР_2 , як прикомандированих для подальшого визначення їх статусу з 03.02.2025 року та з 20.02.2025 року відповідно, мотивуючи тим, що відповідно до пункту 10 додатку 1 до Інструкції з діловодства У Збройних Силах України (підпункт 2.3.13) затвердженої наказом Головнокомандувача Збройних Сил України від 31 січня 2024 № 40 є вичерпний перелік щодо підстав зарахування військовослужбовців до списків особового складу військової частини і повернення військовослужбовців за станом здоров`я не входить в цей перелік.

Військовою частиною НОМЕР_2 були направлені клопотання до військової частини НОМЕР_1 , щодо відміни відповідних пунктів наказів начальника Генерального штабу ЗСУ (по особовому складу) № 215-РС від 27 січня 2025 року та 271-РС від 03 лютого 2025 року з пропозицією щодо перепризначення військовослужбовців до військової частини НОМЕР_12 (вих. № 1464/655 від 02.02.2025, вих. № 1464/1032 від 20.02.2025 року).

Відповідь з військової частини НОМЕР_1 надійшла за № 1454/2/4128 від 26.04.2025 року, що відповідні пункти вищезазначених наказів скасовано.

По надходженню до військової частини НОМЕР_2 наказів начальника Генерального штабу ЗСУ (по особовому складу) № 473-РС від 03 березня 2025 року та начальника Генерального штабу ЗСУ (по особовому складу) № 483-РС від 05 березня 2025 року щодо скасування пунктів наказів, що стосувалися військовослужбовців військової частини НОМЕР_2 та підпорядкованих підрозділів та на підставі цих же наказів 10 військовослужбовців були 05 березня 2025 року виключені з прикомандированих і 06 березня 2025 року зараховані на посади з яких їх було відраховано.

Як вбачається із висновку Акту службового розслідування, комісія дійшла висновку про те, що командування військової частини НОМЕР_6 не виконало вимоги наказу начальника Генерального штабу Збройних Сил України від 27 січня 2025 року №215-РС, від 03 лютого 2025 року № 271-РС та від 15 лютого 2025 року № 364-РС, та не зарахувавши зазначених в наказах військовослужбовців до списків особового складу частини.

Однак, посадові особи військової частини НОМЕР_2 , зокрема, начальник відділення персоналу штабу військової частини НОМЕР_2 майор ОСОБА_1 , допустили неналежне ставлення до військової служби, що призвело до недоплати грошового забезпечення десятьом військовослужбовцям військової частини НОМЕР_2 .

Пунктом 3 наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 03.07.2025 року за №52од за порушення ст.11,16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, підпункту 1) пункту 13 розділу 1, пункту 32 розділу 2 наказу Міністерства оборони України від 15 вересня 2022 року №280 «Про затвердження інструкції з організації обліку особового складу в системі Міністерства оборони України», начальника відділу персоналу штабу військової частини НОМЕР_2 майора ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності та накладено дисциплінарне стягнення у вигляді догани.

Не погоджуючись із зазначеним наказом, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Відповідно до ч.2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Розділом ІІ Конституції України передбачені основоположні права, свободи та обов`язки людини і громадянина, серед яких відповідно до статті 65 встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Статтею 65 Конституції України визначено, що громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України в зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, проходженням військової служби у Збройних Силах України здійснюється відповідно до Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-ХІІ (далі - Закон №2232-ХІІ) та Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008 (далі - Положення №1153/2008).

Статтею 2 Закону №2232-ХІІ визначено, що проходження військової служби здійснюється, зокрема, громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом.

Громадяни, які проходять військову службу, є військовослужбовцями Збройних Сил України (далі - військовослужбовці) (п. 5 Положення №1153/2008).

Указом Президента України "Про введення воєнного стану" від 24.02.2022 №64/2022, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, строк дії якого продовжено: з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб (указ Президента України від 14.03.2022 №133/2022); з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб (указ Президента України від 18.04.2022 №259/2022); з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб (указ Президента України від 17.05.2022 №341/2022).

Водночас, указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 постановлено військовому командуванню (зокрема, Міністерству оборони України та Збройним Силам України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України "Про правовий режим воєнного стану" заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.

Статтею 1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" визначено, що воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям га органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

У відповідності до статті 2 Статуту № 548-XIV, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України.

Статтею 3 Статуту №548-XIV передбачено, що військова служба у Збройних Силах України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до законів України, є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком осіб (за винятком випадків, визначених законом), пов`язаній із захистом України.

Стаття 7 Статуту №548-XIV визначає, що внутрішньою службою у військових частинах та підрозділах керують їх командири.

Стаття 11 Статуту №548-XIV внутрішньої служби визначає, що необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов`язаннями України покладає на військовослужбовців такі обов`язки, зокрема:

- свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок;

- бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим;

- беззастережно виконувати накази командирів (начальників) і захищати їх у бою, як святиню оберігати Бойовий Прапор своєї частини;

- постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов`язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України;

- знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бонову та іншу техніку, берегти державне майно;

- дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової, частини, честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України;

- поважати бойові та військові традиції, допомагати іншим військовослужбовцям, що перебувають у небезпеці, стримувати їх від вчинення протиправних дій, поважати честь і гідність кожної людини; бути пильним, суворо зберігати державну таємницю; вести бойові дії ініціативно, наполегливо, до повного виконання поставленого завдання;

- виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни;

- додержуватися правил військовою вітання, ввічливості й поведінки військовослужбовців, завжди бути одягненим за формою, чисто й охайно.

Статтею 16 Статуту №548-XIV передбачено, що кожний військовослужбовець зобов`язаний викопувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов`язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.

Відповідно до статті 17 Статуту №548-XIV, на військовослужбовців під час перебування на бойовому чергуванні, у внутрішньому і гарнізонному наряді, а також під час виконання інших завдань покладаються спеціальні обов`язки. Ці обов`язки та порядок їх виконання визначаються законами і статутами Збройних Сил України, а також іншими нормативно-правовими актами, що приймаються на основі законів і статутів Збройних Сил України.

Спеціальним нормативним актом в сфері регулювання відносин при проходженні військової служби є Дисциплінарний статут Збройних Сил України, затверджений Законом України від 24 березня 1999 р. №551-XIV (далі - Дисциплінарний статут №551-XIV).

Дисциплінарний статут №551-XIV визначає сутність військової дисципліни, обов`язки військовослужбовців щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг.

Згідно з вимогами статті 1 Дисциплінарного статуту №551-XIV військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України.

Статтею 4 Дисциплінарного статуту №551-XIV визначає, що військова дисципліна зобов`язує кожного військовослужбовця, зокрема:

- додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів;

- виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету.

Частиною 3 статті 5 Дисциплінарного статуту №551-XIV визначено, що стосовно кожного випадку правопорушення командир зобов`язаний прийняти рішення щодо необхідності притягнення винного до відповідальності залежно від обставин скоєння правопорушення, ступеня вини, попередньої поведінки порушника та розміру завданих державі та іншим особам збитків, а також з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України "Про оборону України".

Стаття 6 Дисциплінарного статуту №551-XIV встановлює право командира - віддавати накази і розпорядження, а обов`язок підлеглого - їх виконувати, крім випадку віддання явно злочинного наказу чи розпорядження. Наказ має бути виконаний сумлінно, точно та у встановлений строк.

Відповідальність за наказ несе командир, який його віддав.

У разі непокори чи опору підлеглого командир зобов`язаний для відновлення порядку вжити всіх передбачених статутами Збройних Сил України заходів примусу аж до притягнення його до кримінальної відповідальності.

Вимогами ст.45 Дисциплінарного статуту №551-XIV передбачено, що у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов`язків, порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов`язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення.

Положеннями статті 83 Дисциплінарного статуту №551-XIV встановлено порядок накладення дисциплінарних стягнень, відповідно до яких на військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені цим Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення.

Згідно з вимогами статті 84 Дисциплінарного статуту №551-XIV прийняттю рішення командиром про накладення па підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.

Стаття 85 Дисциплінарного статуту №551-XIV визначає, що службове розслідування призначається письмовим наказом командира, який вирішив притягнути військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності.

Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення командиром (начальником).

Відповідно до вимог ч.1 ст.86 Дисциплінарного статуту №551-XIV якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир приймає рішення про накладення дисциплінарного стягнення.

Згідно з ч.2 ст.86 Дисциплінарного статуту №551-XIV під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховується: характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби.

Наказом Міністра оборони України від 21 листопада 2017 року №608 затверджено Порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України (далі - Порядок №608).

Вимогами п. 1 розділу II Порядку № 608 передбачено випадки, коли може призначатися службове розслідування, зокрема, невиконання або неналежного виконання вимог наказів та інших керівних документів, що могло негативно вплинути чи вплинуло на стан боєздатності, бойової готовності підрозділу чи військової частини або на стан виконання покладених на Збройні Сили завдань.

Пунктом 1 розділу II Порядку №608 визначено, що службове розслідування може призначатися, в т.ч. у разі внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про скоєне військовослужбовцем кримінальне правопорушення.

Пунктом 3 розділу II Порядку № 608 визначено, що службове розслідування проводиться для встановлення: неправомірних дій військовослужбовця, яким вчинено правопорушення; причинного зв`язку між правопорушенням, з приводу якого було призначено службове розслідування, та виконанням військовослужбовцем обов`язків військової служби; вини військовослужбовця; порушень нормативно-правових актів, інших актів законодавства; причин та умов, що сприяли вчиненню правопорушення; у разі виявлення факту заподіяння матеріальної шкоди - причин виникнення шкоди, її розміру та винних осіб.

Згідно з вимогами п.1 розділу IV Порядку №608 особи, які проводять службове розслідування, зобов`язані: дотримуватися вимог законодавства України, вживати всіх передбачених законодавством заходів для всебічного, повного, своєчасного і об`єктивного розслідування обставин вчиненого правопорушення; виявляти (з`ясовувати) обставини, які підтверджують або спростовують інформацію щодо скоєння правопорушення, а також встановлювати обставини, які пом`якшують або обтяжують відповідальність правопорушника; розглядати заяви і клопотання військовослужбовця, правопорушення якого підлягає службовому розслідуванню, що були подані під час проведення службового розслідування та стосуються його проведення.

Згідно з п.1 розділу V Порядку №608 за результатами службового розслідування складається акт службового розслідування, який містить вступну, описову та резолютивну частини.

Згідно з вимогами п.6 розділу V Порядку №608 після підписання акт службового розслідування піддасться на розгляд командиру (начальнику), який призначив розслідування.

До акта службового розслідування додаються всі матеріали службового розслідування.

Пунктом 1 розділу VI Порядку №608 визначено, що за результатами розгляду акта та матеріалів службового розслідування, якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир (начальник) приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності, визначає вид дисциплінарного стягнення та призначає особу, якій доручає підготувати проект відповідного наказу.

Вид дисциплінарного стягнення зазначається особисто службовою особою, яка призначила службове розслідування, в аркуші резолюції або на висновку за результатами службового розслідування.

Відповідно до вимог п.2 розділу VI Порядку №608 дисциплінарне стягнення накладається у строки, визначені Дисциплінарним статутом Збройних Сил України.

Згідно з вимогами п.3 розділу VI Порядку №608, якщо військовослужбовець вважає, що не вчинив правопорушення, він має право протягом місяця з дня накладення дисциплінарного стягнення подати скаргу старшому командиру (начальнику) або звернутися до суду у визначений законом строк.

Відповідно до ч.2 ст.66 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24 березня 1999 року №548-XIV (зі змінами), командир військової частини є прямим начальником усього особового складу військової частини.

Приписи п.3 розд. IV Порядку №608 визначають, що військовослужбовець, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право: знати підстави проведення службового розслідування; бути ознайомленим про свої права та обов`язки під час проведення службового розслідування; відмовитися давати будь-які пояснення щодо себе, членів своєї сім`ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом; давати усні, письмові або за допомогою технічних засобів пояснення, подавати документи, які стосуються службового розслідування, вимагати опитування (додаткового опитування) осіб, які були присутні під час вчинення правопорушення або яким відомі обставини, що стосуються правопорушення; з дозволу командира (начальника) отримувати копії документів, які стосуються службового розслідування, та долучати їх до власних пояснень; порушувати клопотання про витребування та долучення нових документів, видань, інших матеріальних носіїв інформації; ознайомлюватися з актом службового розслідування (у частині, що його стосується) після розгляду командиром (начальником); оскаржувати рішення, прийняте за результатами службового розслідування, у строки та у порядку, визначені законодавством України.

Аналіз наведених норм дозволяє дійти висновку про те, що підставою притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності є неналежне виконання ним службових обов`язків, порушення військової дисципліни. Для притягнення військовослужбовця до такої відповідальності необхідно, щоб був зафіксований сам факт порушення, вину військовослужбовця повністю доведено, встановлено ступінь його вини та з`ясовано причини і умови, що сприяли вчиненню ним правопорушення.

Отже, за своєю правовою природою висновок службового розслідування є службовим документом, який фіксує факт проведення службового розслідування і є носієм доказової інформації про обставини, що стали підставами для його призначення.

Як вбачається з висновку службового розслідування, солдат ОСОБА_5 наказом командира військової частини НОМЕР_5 від 29.01.2025 №34 був виключений із списків особового складу військової частини та відповідно до наказу начальника Генерального штабу Збройних Сил України від 27 січня 2025 року №215-РС переведений до військової частини НОМЕР_6 , проте за результатами медичного огляду дана військова частина відмовилась призначати солдата на відповідну посаду, після чого даний військовослужбовець повернувся до попереднього місця служби, а саме військової частини НОМЕР_2 .

Окрім солдата ОСОБА_6 військова частина НОМЕР_6 відмовила призначенні на посади ще 9 військовослужбовцям, які також повернулися до військової частини НОМЕР_2 .

По прибутті до військової частини НОМЕР_2 дані військовослужбовці наказами командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 03 лютого 2025 №34/нст та від 20 лютого 2025 №51/нст були зараховані, як прикомандировані та не були зараховані на всі види забезпечення окрім продовольчого. (а.с. 26, 27)

По надходженню до військової частини НОМЕР_2 наказів начальника Генерального штабу ЗСУ (по особовому складу) № 473-РС від 03 березня 2025 року та начальника Генерального штабу ЗСУ (по особовому складу) № 483-РС від 05 березня 2025 року щодо скасування пунктів наказів, що стосувалися військовослужбовців військової частини НОМЕР_2 та підпорядкованих підрозділів та на підставі цих же наказів 10 військовослужбовців були 05 березня 2025 року виключені з прикомандированих і 06 березня 2025 року зараховані на посади з яких їх було відраховано.

Суд зазначає, що зазначені обставини не оскаржуються сторонами та не є предметом оскарження у даній справі.

Як вбачається із висновку Акту службового розслідування, комісія дійшла висновку про те, що командування військової частини НОМЕР_6 не виконало вимоги наказу начальника Генерального штабу Збройних Сил України від 27 січня 2025 року №215-РС, від 03 лютого 2025 року № 271-РС та від 15 лютого 2025 року № 364-РС не зарахувавши зазначених в наказах військовослужбовців до списків особового складу частини.

Крім того, відповідач також дійшов висновку, що начальником відділення персоналу штабу військової частини НОМЕР_2 майором ОСОБА_1 було допущено неналежне ставлення до військової служби, що призвело до недоплати грошового забезпечення десятьом військовослужбовцям військової частини НОМЕР_2 .

Суд зазначає, що у висновку службового розслідування не було встановлено в чому полягає неналежне ставлення позивача до військової служби.

Як вбачається із пояснень позивача, останнім було запропоновано повернутих військовослужбовців зарахувати до військової частини НОМЕР_2 , як прикомандированих для подальшого визначення їх статусу з 03.02.2025 року та з 20.02.2025 року відповідно, мотивуючи тим, що у відповідності до Інструкції з діловодства Збройних Сил України є вичерпний перелік щодо підстав зарахування військовослужбовців до списків особового складу військової частини і повернення військовослужбовців за станом здоров`я не входить в цей перелік.

Як встановлено судом, та не заперечується сторонами, у період з дати виключення по дату зарахування до списків особового складу військової частини військовослужбовці перебували на обліку у військовій частині НОМЕР_2 , як прикомандировані і перебували тільки на котловому забезпеченні.

Всі інші види забезпечення були поновлені з дати зарахування військовослужбовців до списків особового складу відповідних військових частин у відповідності до наказів начальника Генерального штабу ЗСУ.

По надходженню до військової частини НОМЕР_2 наказів начальника Генерального штабу ЗСУ (по особовому складу) № 473-РС від 03 березня 2025 року та начальника Генерального штабу ЗСУ (по особовому складу) № 483-РС від 05 березня 2025 року щодо скасування пунктів наказів, що стосувалися військовослужбовців військової частини НОМЕР_2 та підпорядкованих підрозділів та на підставі цих же наказів 10 військовослужбовців були 05 березня 2025 року виключені з прикомандированих і 06 березня 2025 року зараховані на посади з яких їх було відраховано.

Суд зазначає, що позивачем після повернення військовослужбовців вчинялись активні дії щодо зарахування військовослужбовців до військової частини.

Більш того, відповідачем у спірних правовідносинах не встановлено прямого причинного зв`язку між правопорушенням, з приводу якого було призначено службове розслідування, та виконанням позивачем обов`язків військової служби, а формальне посилання відповідача на неналежне виконання позивачем обов`язків військової служби через його особисту недисциплінованість та порушення вимог Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, не може бути належним та допустимим доказом притягнення до дисциплінарної відповідальності.

Як вбачається із висновку Акту службового розслідування, комісія дійшла висновку про те, що командування військової частини НОМЕР_6 не виконало вимоги наказу начальника Генерального штабу Збройних Сил України від 27 січня 2025 року №215-РС, від 03 лютого 2025 року № 271-РС та від 15 лютого 2025 року № 364-РС не зарахувавши зазначених в наказах військовослужбовців до списків особового складу частини, однак у зв`язку із зазначеним, до відповідальності було притягнуто військовослужбовців військової частини НОМЕР_2 , без зазначення будь-якої конкретної причини такому.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про необхідність визнати протиправними та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 03.07.2025 року №52од в частині щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності начальника відділу персоналу штабу військової частини НОМЕР_2 майора ОСОБА_2 та накладення дисциплінарного стягнення у вигляді догани.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 всі належні йому види грошового забезпечення, в тому числі щомісячну премію за підсумками служби за липень 2025 року, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи чи законні інтереси, та просити про їх захист шляхом, визначеним законом.

Згідно із частиною 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, однак при вирішенні спору суд зобов`язаний застосувати такий спосіб захисту, який є ефективним і забезпечує реальне поновлення порушеного права особи.

Відповідно до пунктів 2, 4 частини 2 статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта, а також про зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що спосіб судового захисту має бути таким, який безпосередньо усуває порушення права, забезпечує його повне відновлення та виключає необхідність повторного звернення особи до суду.

В межах розгляду даної справи суд дійшов висновку про протиправність наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 03.07.2025 року №52од в частині щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності начальника відділу персоналу штабу військової частини НОМЕР_2 майора ОСОБА_2 та накладення дисциплінарного стягнення у вигляді догани, у зв`язку із недоведеністю відповідачем обставин, покладених в основу їх прийняття, відсутністю належних та допустимих доказів порушень Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України.

Отже, після визнання протиправними та скасування індивідуальних актів, які слугували правовою підставою для здійснення утримань із грошового забезпечення позивача, правові наслідки таких актів підлягають усуненню, а грошове забезпечення позивача має бути визначене без урахування відповідних незаконних утримань.

Суд враховує, що грошове забезпечення військовослужбовця є складним видом періодичної виплати, розмір якого залежить від низки складових, зокрема посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавок, доплат, премій, винагород, періодів лікування, фактично здійснених виплат та проведених утримань, а тому визначення остаточного розміру належних до виплати коштів належить до компетенції відповідного фінансового органу військового управління.

Матеріали справи не містять повного та належного розрахунку сум, фактично утриманих із позивача, відомостей про усі проведені нарахування та виплати, а також первинних фінансових документів.

Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що адміністративний суд не повинен перебирати на себе дискреційні чи розрахункові повноваження суб`єкта владних повноважень, якщо законом саме такий орган уповноважений здійснювати відповідні обчислення. Належним способом судового захисту у такому випадку є покладення на відповідний орган обов`язку провести перерахунок із урахуванням правової оцінки, наданої судом. Такий правовий висновок викладений, зокрема, у постановах Верховного Суду від 07.02.2019 у справі №825/694/17, від 24.12.2019 у справі №823/59/17, від 30.11.2020 у справі №480/3105/19.

Крім того, Верховний Суд у постанові від 21.12.2023 у справі №380/12913/22 зазначив, що у спорах щодо грошового забезпечення належним способом захисту є саме зобов`язання провести відповідний перерахунок та здійснити виплату належних сум, а не стягнення невизначеної суми без здійснення уповноваженим органом відповідних розрахунків.

Відтак, ефективним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання відповідача провести перерахунок грошового забезпечення ОСОБА_1 за липень 2025 року без урахування правових наслідків наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 03.07.2025 року №52од із виплатою недоотриманого грошового забезпечення, в тому числі щомісячної премії за підсумками служби, з урахуванням раніше виплачених сум.

Згідно ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У відповідності до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

З огляду на вищевказане, враховуючи обставини встановлені судом, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення.

На підставі наведеного та керуючись ст.2, 5, 19, 77, 139, 262, 243, 246 КАС України, суд, –

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними та скасування дисциплінарного стягнення – задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 03.07.2025 року №52од в частині щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності начальника відділу персоналу штабу військової частини НОМЕР_2 майора ОСОБА_1 та накладення дисциплінарного стягнення у вигляді догани.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 провести перерахунок грошового забезпечення ОСОБА_1 за липень 2025 року без урахування правових наслідків наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 03.07.2025 року №52од із виплатою недоотриманого грошового забезпечення, в тому числі щомісячної премії за підсумками служби, з урахуванням раніше виплачених сум.

Рішення суду набирає законної сили в порядку передбаченому ст.255 КАС України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

СуддяП.П.Микуляк