Вирок від 06 серпня 2026 р. у справі №757/46339/25-к — Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/46339/25-к

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07.08.2026 м.Київ

Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

секретаря судових засідань ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №12025100060001395 внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 30.07.2025, за обвинуваченням

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Олександрівка Гамзинського району Мордовської області РФ, громадянина України, раніше не судимого, з середньою спеціальною освітою, одруженого, пенсіонера за віком, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України,

учасники судового провадження:

прокурор ОСОБА_4 , обвинувачений ОСОБА_3

В С Т А Н О В И В :

18 вересня 2010 року відділом реєстраційно-екзаменаційної роботи № 2 з обслуговування міста Києва на ім`я особи ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , видано посвідчення водія серії НОМЕР_1 з правом керування транспортними засобами категорій «В1, В, С1, С», проте, 14 січня 2022 року вказане посвідчення у ОСОБА_3 вилучене, оскільки останній був позбавлений права керування транспортними засобами за скоєння адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 130 Кодексом України про адміністративні правопорушення.

Так, у невстановлений досудовим розслідування час, проте, не пізніш весни 2024 року, у невстановленому досудовим розслідуванням місці у ОСОБА_3 , виник протиправний умисел на підроблення посвідчення водія на власне ім`я з відкритою категорією «В1, В, С1, С», яке видається установою, яка має право видавати чи посвідчувати такий документ, і який надає права, з метою подальшого його використання.

Реалізуючи свій протиправний умисел ОСОБА_3 навесні 2024 року, більш точний час досудовим розслідуванням не встановлено, отримавши з невстановлених досудовим розслідуванням джерел інформацію про можливість отримання підробленого посвідчення водія, за допомогою застосунку (месенджеру) «Telegram», домовився із невстановленою досудовим розслідуванням особою, яка використовує обліковий запис (акаунт) ОСОБА_5 , про придбання за 10000 гривень посвідчення водія без проходження встановленого порядку передбаченого чинним законодавством.

Продовжуючи реалізацію свого протиправного умислу, навесні 2024 року, більш точний час досудовим розслідуванням не встановлено, ОСОБА_3 , за допомогою застосунку (месенджеру) «Telegram» надіслав невстановленій досудовим розслідуванням особі, яка використовує обліковий запис (акаунт) ОСОБА_5 свої анкетні дані, а саме: копію паспорта громадянина України на власне ім`я, копію власної фотокартки та копію медичної довідки. В подальшому, невстановлена досудовим розслідуванням особа, яка використовує обліковий запис (акаунт) ОСОБА_5 , у невстановлений час та в невстановленому місці, внесла персональні дані ОСОБА_3 до бланку посвідчення водія серії НОМЕР_2 від 09.05.2024 з відкритою категорією «В1, В, С1, С» із строком дії до 09.05.2054 та його електронну фотографією, та у невстановлений досудовим розслідуванням час відправила підроблене посвідчення водія до невстановленого досудовим розслідуванням поштового відділення «Нової пошти» у місті Києві.

Надалі, ОСОБА_3 достовірно знаючи, що він не проходив установленого законом порядку отримання посвідчення водія, яке відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 08.05.1994 № 340 «Про затвердження Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами», видається установою, яка має право видавати такі документи, і яке відповідно до п.п. 2.1 а) та 2.4 Правил дорожнього руху України водій повинен мати при собі та пред`явити для перевірки на вимогу поліцейського, перебуваючи у невстановленому досудовим розслідуванням поштовому відділені «Нової пошти» у місті Києві, отримав посилку з підробленим посвідченням водія серії НОМЕР_2 від 09.05.2024 з відкритою категорією «В1, В, С1, С», та залишив його при собі з метою подальшого використання.

29 липня 2025 року приблизно о 12 годині 50 хвилин, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 керуючи легковим автомобілем марки MITSUBISHI, державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , маючи при собі завідомо підроблений офіційний документ, а саме посвідчення водія з підробленими даними серії НОМЕР_2 від 09.05.2024 видане ТСЦ №8041 на ім`я ОСОБА_3 , перебуваючи за адресою: місто Київ, бульвар Лесі Українки, 30А був зупинений екіпажем у складі інспекторів роти №2 взводу №3 батальйону забезпечення супроводження Департаменту патрульної поліції за порушення правил дорожнього руху.

Під час зупинки та перевірки документів співробітниками роти №2 взводу №3 БЗС ДПП, ОСОБА_3 виконуючи законну вимогу працівників патрульної поліції, щодо надання документів на транспортний засіб та посвідчення водія, діючи в особистих інтересах, умисно, достовірно знаючи, що посвідчення водія є підробленим, усвідомлюючи свої протиправні дії, вважаючи, що працівники поліції не запідозрять його у використанні підробленого документу для посвідчення своєї особи та спеціального статусу у частинні підтвердження права на керування транспортним засобом, пред`явив та надав для перевірки співробітникам поліції завідомо підроблений офіційний документ, а саме - посвідчення водія серії НОМЕР_2 від 09.05.2024 видане ТСЦ №8041 на ім`я ОСОБА_3 , що не відповідає за способами друку та спеціальним елементам захисту аналогічним бланкам документів, що знаходяться в офіційному обігу на території України, таким чином використавши завідомо підроблений документ.

Дії ОСОБА_3 вірно кваліфіковані за ч.3 ст. 358 КК України як підроблення посвідчення, яке видається установою, і яке надає права, з метою його використання підроблювачем, вчинене за попередньою змовою групою осіб, тобто у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), та за ч. 4 ст. 358 КК України, як використання завідомо підробленого документу, а саме посвідчення водія серії НОМЕР_2 від 09.05.2024 видане ТСЦ №8041 на ім`я ОСОБА_3 .

В судовому засіданні були присутні прокурор ОСОБА_4 , обвинувачений ОСОБА_3 .

Обвинувачений ОСОБА_3 свою вину в інкримінованих подіях визнав повністю, щиро розкаявся у скоєному та підтвердив, що він після позбавлення права керування ТЗ, декілька разів намагався поновити свої права шляхом здачі екзаменів у Сервісному центрі МВС України. Після невдалих спроб, вирішив скористатись пропозицією розміщеною у застосунку (месенджеру) «Telegram» щодо отримання посвідчення водія поза встановленим порядком. Сплативши при отриманні підробленого посвідчення 10 000грн., використовував здійснюючи рух автомобілем. За відсутності полісу обов`язкового страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів, на вимогу працівників поліції пред`явив зазначене посвідчення водія, за яким були виявлені ознаки підробки. При цьому обвинувачений зазначив, що він легковажно розраховував на відсутність відповідальності, оскільки не завдав шкоди стороннім інтересам та використовував лише для разових поїздок у власних потребах.

Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_3 в повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованих йому органом досудового слідства кримінальному правопорушенні та проступку при обставинах, викладених у обвинувальному акті, та беручи до уваги, що інші учасники судового провадження також не оспорювали фактичні обставини провадження, і судом встановлено, що учасники судового провадження, в тому числі обвинувачений, правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності позиції, роз`яснивши їм положення ч. 3 ст. 349 КПК України про те, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати фактичні обставини провадження у апеляційному порядку, вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження, в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються.

Враховуючи викладене, суд, допитавши обвинуваченого та дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого, прийшов до висновку, що винуватість ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях при обставинах, викладених в обвинувальному акті, доведена повністю.

При призначенні ОСОБА_6 покарання суд враховує тяжкість вчинених кримінальних правопорушень, найтяжчий з яких відповідно до вимог ст. 12 КК України відноситься до нетяжкого злочину, обставини вчинення кримінальних правопорушень, відсутність тяжких наслідків від вчиненого, дані про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, має постійне місце проживання та реєстрації, за яким характеризується посередньо, на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває, обставину, що пом`якшує покарання - щире каяття у вчиненому, та відсутність обставин, що обтяжують покарання.

За сукупністю обставин вчинення кримінальних правопорушень, їх ступеню тяжкості, суд вважає необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_6 та попередження вчиненню ним нових злочинів, призначити останньому покарання за ч. 3 ст. 358 КК України у виді позбавлення волі та за ч. 4 ст. 358 КК України у виді штрафу в межах, передбачених санкціями інкримінованих статей Особливої частини Кримінального кодексу України, із застосуванням вимог ст. 70 КК України, застосувавши при визначенні остаточного покарання принцип поглинення менш суворого покарання більш суворим.

Разом з цим, враховуючи дані про особу обвинуваченого, зокрема те, що він раніше не судимий, дані про притягнення до адміністративної відповідальності відсутні, має середню освіту, перебуває у шлюбі, пенсіонер, за місцем реєстрації та постійного проживання характеризується цілком позитивно, щире каяття, що є обставиною яка пом`якшує покарання, та відсутність обставин, що обтяжують покарання, суд вважає що виходячи із принципів законності, справедливості та індивідуалізації покарання, мета якого визначена в ч. 2 ст. 50 КК України, та буде досягнута при призначенні обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі. Одночасно, суд вважає необхідним застосувати положення ст. 75 КК України у мінімальних межах, звільнивши ОСОБА_3 від відбування покарання з випробувальним строком.

Питання щодо речових доказів суд вирішує відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

Процесуальні витрати у кримінальному провадженню на проведення експертизи № СЕ-19/111-25/48223-ДД від 08.08.2025 в розмірі 3565,60 грн., відповідно до вимог ст. 124 КПК України, належить стягнути з обвинуваченого.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся, запобіжний захід не обирався.

Керуючись ст.ст. 100, 124, 368, 370, 374 КПК України, суд,

У Х В А Л И В :

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України, і призначити йому покарання:

за ч. 3 ст. 358 КК України у виді позбавлення волі строком на 2 роки,

за ч. 4 ст. 358 КК України у вигляді штрафу у розмірі 50 (п`ятдесят) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 850 (вісімсот п`ятдесят) грн.

На підставі ч.1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно визначити ОСОБА_3 , покарання у виді позбавлення волі строком на 2 роки.

Відповідно до ст. 75 КК України, звільнити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 (один) рік та з покладенням на нього, відповідно до п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України, обов`язків періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави процесуальні витрати на проведення експертизи 19/111-25/48223-ДД від 08.08.2025 в розмірі 3565,60 грн.

Речовий доказ: посвідчення водія серії НОМЕР_2 від 09.05.2024 видане ТСЦ №8041 на ім`я ОСОБА_3 - залишити в матеріалах кримінального провадження, які перебувають у розпорядженні прокурора.

Вирок може бути оскаржений до Київського апеляційного суду через Печерський районний суд міста Києва протягом тридцяти днів з дня отримання його копії.

На підставі ч. 1 ст. 394 КПК України вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому ст.ст. 381 та 382 цього Кодексу, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.

Головуючий суддя ОСОБА_7