Вирок від 04 серпня 2026 р. у справі №369/9816/25 — Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/9816/25

Провадження № 1-кп/369/77/26

В И Р О К

іменем України

05.08.26 року м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

при секретарях ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

за участю прокурорів ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,

за участю законного представника

неповнолітньої потерпілої ОСОБА_9 ,

за участю захисника ОСОБА_10 ,

за участю обвинуваченого ОСОБА_11 ,

розглянувши у закритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві кримінальне провадження №12019110200006076 від 12.12.2019 за обвинуваченням ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кишинів Республіки Молдова, молдаванина, громадянина Республіки Молдова, з середньою освітою, офіційно не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 152 КК України,

встановив:

У 2019 році ОСОБА_11 , будучи громадянином Республіки Молдова, мешкав у с. Юрківці Могилів-Подільського району Вінницької області. Із жовтня 2019 року, точної дати досудовим розслідуванням не встановлено, він перебував на заробітках у Київській області, де неофіційно працював різноробочим на автомийках.

Під час перебування в Київській області ОСОБА_11 познайомився з ОСОБА_12 , який проживав разом зі своєю родиною за адресою: АДРЕСА_4 . У неробочий час, точного часу та дат досудовим розслідуванням не встановлено, ОСОБА_11 перебував у гостях у родини ОСОБА_13 , де разом із повнолітніми членами сім`ї вживав алкогольні напої та залишався на ніч.

Так, 11.12.2019, близько 22 годин 00 хвилин, точний час досудовим розслідуванням не встановлено, ОСОБА_11 після роботи перебував у будинку ОСОБА_12 , де спільно з повнолітніми членами сім`ї вживали алкогольні напої.

У цей же час за адресою:

АДРЕСА_4 , також перебувала неповнолітня ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , падчерка ОСОБА_12 , яка на той час постійно проживала за цією адресою та яка після спільної вечері, близько 23:00 години, точного часу досудовим розслідуванням не встановлено, пішла відпочивати до своєї кімнати.

Під час спільного вживання алкогольних напоїв з членами сім`ї ОСОБА_12 у ОСОБА_11 виник умисел на вчинення стосовно ОСОБА_14 дій сексуального характеру, спрямованих на задоволення своєї статевої пристрасті шляхом здійснення вагінального статевого акту з останньою.

Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_11 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій та їх наслідки і бажаючи їх настання, 12.12.2019, близько о 01 год. 00 хв, точного часу досудовим розслідуванням не встановлено, дочекався, коли всі пішли відпочивати, та проник до кімнати, де спала потерпіла.

Скориставшись її безпораднім станом, ОСОБА_11 умисно, з метою задоволення своєї статевої пристрасті, підійшов до ліжка, на якому спала ОСОБА_14 , спустив свої штани та почав мастурбувати на потерпілу.

Надалі, без добровільної згоди потерпілої ОСОБА_14 , ОСОБА_11 з метою задоволення своєї статевої пристрасті пальцями обох рук розстібнув ширінку та ґудзик на її джинсах, після чого стягнув з неї штани разом із нижньою білизною. Далі він просунув праву руку до статевих органів ОСОБА_14 та вчинив вагінальне проникнення пальцями цієї ж руки, чим здійснив зґвалтування.

Суд констатує, що органами досудового розслідування дії ОСОБА_11 були кваліфіковані за

ч. 3 ст. 152 КК України за кваліфікуючою ознакою зґвалтування неповнолітньої особи.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_11 вину у пред`явленому обвинуваченні не визнав та повідомив суду, що увечері 11.12.2019 він разом із знайомим завітав до родини ОСОБА_12 , аби повернути борг у сумі 900 грн. ОСОБА_15 знав лише через спільну роботу на автомийці з ОСОБА_12 . Пізніше їх запросили до вечері, під час якої вони вживали алкогольні напої. Оскільки вже була пізня година їм запропонували переночувати в будинку, де мешкала родина ОСОБА_12 . Він ліг спати, потім почалися крики ОСОБА_16 про зґвалтування, однак він ніяких дій сексуального характеру не вчиняв. У подальшому йому почали наносити удари і стали утримувати до приїзду поліції. Уранці він попросився до туалету на вулиці та пішов з цього помешкання. При цьому обвинувачений у судових засіданнях повідомляв, що не знав про неповнолітній вік потерпілої.

Суд критично ставиться до показань ОСОБА_11 про те, що він не вчиняв зґвалтування, оскільки навіть під час допиту свідків та дослідження письмових доказів у справі обвинувачений не заперечував, що тієї ночі перебував у кімнаті потерпілої, вчиняв певні дії сексуального характеру, однак не проникав до тіла потерпілої, а також наводив подробиці, які може знати особа, яка перебувала у кімнаті з потерпілою в момент вчинення протиправних дій.

Крім того, винуватість ОСОБА_11 у зґвалтуванні ОСОБА_14 підтверджується сукупністю досліджених та проаналізованих судом доказів.

Так, потерпіла, яка була допитана 25.03.2025 р. в порядку ст. 225 КПК України, і показання її під час цього допиту були оголошені судом у судовому засіданні (сторона обвинувачення заперечувала на допиті у судовому засіданні потерпілої через можливість вторинної травматизації), пояснила, що вона проживала з родиною у Білогородці. Вітчим працював на автомийці та того вечора до них до будинку прийшли його колеги – ОСОБА_17 та інший чоловік на ім`я ОСОБА_18 . Їм не було де переночувати, і вітчим вирішив їх приютити без дозволу решти родини. Цих чоловіків вона бачила вперше. Із Засоріним вона не розмовляла і не контактувала. Вони (дорослі) сиділи вечеряли та випивали алкоголь. Один із гостей ( ОСОБА_18 ) пішов на прогулянку з сестрою ОСОБА_19 та її хлопцем ОСОБА_20 до дотів часів другої світової війни. Засоріну ж мама постелила спати у вітальній кімнаті. Усі, хто лишився у будинку, пішли відпочивати. Вона заснула, проте близько першої години ночі прокинулася від того, що відчула чиюсь руку на своєму тілі під білизною, рука була у вагінальному отворі. Вона впізнала, що це був ОСОБА_21 , який іншою рукою мастурбував. Із метою свого захисту вдарила кривдника декілька разів по обличчю. При цьому потерпіла на запитання: « ОСОБА_22 ( ОСОБА_21 ) засунув палець руки у піхву чи поверхнево торкався?», - повідомила, що пальці руки він «прямо туди засунув». Після шуму, який зчинився, прибігли мама і вітчим, пізніше сестра ОСОБА_23 , ОСОБА_24 та дядя ОСОБА_18 . Останній сильно вдарив ОСОБА_21 , що той аж втратив свідомість. За ним слідкували до приїзду поліції. Проте під ранок він попросився до туалету на вулиці та зник із будинку (т. 1, а.с. 67-72).

Ці показання є аналогічними тим даним, які повідомляла під час проведення слідчого експерименту від 28.03.2025 потерпіла, зокрема щодо обставин вчиненого правопорушення, які описані вище (т. 1, а.с. 84-93).

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_25 повідомив суду, що він зустрічався з сестрою ОСОБА_14 – ОСОБА_26 , з якою мешкав у будинку родини ОСОБА_27 . Того вечора він бачив ОСОБА_21 вперше. Коли вони – він, ОСОБА_28 та чоловік на ім`я ОСОБА_18 – були на прогулянці, їм зателефонувала ОСОБА_29 та повідомила, що ОСОБА_21 до неї приставав та ліз руками в труси. Після цього вони побігли назад додому. Женя, прибігши до будинку, вдарив ОСОБА_21 в обличчя, той упав. Пізніше вони ОСОБА_21 охороняли, але він утік, попросившись уранці до туалету (т. 2, а.с. 40-53).

Згідно з протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 29.05.2025, свідок ОСОБА_25 впізнав ОСОБА_11 як особу, котра вчинила кримінальне правопорушення – зґвалтування ОСОБА_14 (т. 1, а.с. 127-129).

У результаті проведення слідчого експерименту від 24.05.2025 за участю ОСОБА_30 останній відтворив ту обстановку та обставини, які були наведені ним під час допиту у судовому засіданні (т. 1, а.с. 131-140).

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_31 пояснила суду, що вона є старшою сестрою потерпілої та станом на кінець 2019 року вони проживали в одному будинку в с. Білогородка. У той вечір до них у гості приїхали ОСОБА_21 та його кум. Після вечері та вживання дорослими алкогольних напоїв вона, її хлопець ( ОСОБА_24 ) та кум ОСОБА_21 пішли на прогулянку до дотів, а ОСОБА_21 у будинку залишився спати. Через деякий час зателефонувала ОСОБА_29 та повідомила, що її зґвалтували. Тоді вони утрьох побігли додому. Кум ОСОБА_21 першим добіг та вдарив ОСОБА_21 , від чого той втратив свідомість. Пізніше ОСОБА_32 розповіла їй, що вона прокинулася від того, що їй було боляче в інтимних місцях, було болючим проникнення (т. 2, а.с. 66).

Згідно з протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 29.05.2025, свідок ОСОБА_33 впізнала ОСОБА_11 як особу, що вчинила кримінальне правопорушення – зґвалтування ОСОБА_14 (т. 1, а.с. 196-198).

Під час проведення слідчого експерименту від 17.05.2025 за участю ОСОБА_34 вона відтворила ту обстановку та обставини, які були наведені нею під час допиту у судовому засіданні

(т. 1, а.с. 117-126).

Згідно з висновком експерта № 31 від 18.01.2020 при судово-медичному огляді у ОСОБА_14 будь-яких тілесних ушкоджень на тілі, в ділянці статевих органів, внутрішньої поверхні стегон не виявлено; при дослідженні зовнішніх статевих органів цілісність дівочої пліви не порушена; враховуючи дані дослідження, УЗД органів малого тазу, ОСОБА_14 на момент судово-медичного обстеження статевої зрілості досягла (т. 1, а.с. 43-44).

Допитана з метою уточнення висновків експертизи № 31 у цьому кримінальному провадженні у судовому засіданні експерт ОСОБА_35 пояснила, що є можливим проникнення у статевий орган дівчини без пошкодження дівочої пліви (т. 2, а.с. 66-67).

Як зазначав Касаційний кримінальний суд у складі Верховного Суду у постанові від 05.07.2023 у справі № 172/1359/17, що згідно усталеної судової практики кваліфікувати дії особи за ч. 3 ст. 152 КК можливо лише у випадках, коли винний знав та допускав, що вчиняє насильницький статевий акт з неповнолітньою особою, а так само коли він міг і повинен був це передбачити. Слід враховувати місцевим судом зовнішній вигляд потерпілої, її поведінку, показання обвинуваченого, потерпілої, чи було ретельно перевірено їх відповідність усім конкретним обставинам кримінального провадження, оскільки неповнолітній вік потерпілої не може бути підставою для кваліфікації зґвалтування за ч. 3

ст. 152 КК, якщо буде доведено, що обвинувачений сумлінно помилявся щодо фактичного віку потерпілої. Сам по собі факт неповноліття потерпілої не може бути достатньою підставою для кваліфікації дій винної особи за ч. 3 ст. 152 КК України.

Крім того, Касаційний кримінальний суд у складі Верховного Суду у постанові від 21.01.2020 у справі № 754/17019 виснував, що за змістом кримінального процесуального закону при вирішенні питання щодо достатності встановлених під час змагального судового розгляду доказів для визнання особи винуватою суди мають керуватися стандартом доведення (стандартом переконання), визначеним частинами другою та четвертою статті 17 КПК, що передбачають: «ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом… Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи».

Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.

Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами обвинувачення і захисту допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.

Обов`язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.

Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, – є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред`явленим обвинуваченням.

При цьому у цьому кримінальному провадженні, прокурор, формулюючи обвинувачення ОСОБА_11 за ч. 3 т. 152 КК України, вказував, що обвинувачений, достеменно знаючи, що потерпіла ОСОБА_14 є неповнолітньою, здійснив її зґвалтування.

Суд відзначає, що Тлумачний словник української мови визначає значення слова «достеменно» як дійсно, по-справжньому.

Водночас прокурором ані під час досудового розслідування не здобуто доказів, ані під час судового розгляду не було надано суду доказів того, що обвинувачений знав про вік потерпілої.

Так, дослідивши письмові докази у цьому кримінальному провадженні, проаналізувавши показання потерпілої, свідків ОСОБА_36 і ОСОБА_34 , які усі повідомляли суду, що бачили ОСОБА_11 вперше, свідчення самого обвинуваченого, котрий вказував, що до 12.12.2019 не був знайомий з потерпілою, що йому ніхто не повідомляв про вік потерпілої, беручи до уваги той факт, що потерпіла підтвердила, що у день вчинення злочину вона з обвинуваченим не спілкувалася, суд дійшов висновку, що обвинуваченому не було відомо про вік потерпілої.

Стосовно такої ознаки суб`єктивної сторони даного злочину, як те, що обвинувачений міг і повинен був передбачити неповнолітній вік потерпілої, то суд взагалі позбавлений оцінити таку можливість зі сторони обвинуваченого з огляду на наступне.

Це кримінальне провадження було внесене до ЄРДР 12.12.2019. При цьому суд звертає увагу, що слідчі дії (окрім проведення експертизи) були проведені лише у 2025 році, про що суд зазначав при викладенні доказів, які досліджувалися судом. Більше того, сторона обвинувачення заперечувала проти допиту в суді потерпілої через недопущення повторної травматизації, а тому оголошувався допит, проведений в порядку ст. 225 КПК України 25.03.2025. Тобто, протягом грудня 2019 р. – березня 2025 р. докази органом досудового розслідування не збиралися. Жодної інформації про зовнішній вигляд потерпілої станом на 2019 рік, про її фізичний стан, розвиток прокурором не було надано суду. За відсутності таких доказів суд позбавлений можливості оцінювати те, що обвинувачений міг і повинен був передбачити неповнолітній вік потерпілої.

Отже, дослідивши матеріали кримінального провадження та допит потерпілої в порядку ст. 225 КПК, допитавши в судовому засіданні свідків та обвинуваченого, оцінивши надані докази з точки зору достатності та взаємозв`язку, вислухавши доводи сторін кримінального провадження, суд дійшов висновку, що ОСОБА_11 , маючи умисел на вчинення стосовно ОСОБА_14 дій сексуального характеру, спрямованих на задоволення своєї статевої пристрасті, вчинив дії сексуального характеру, пов`язані з вагінальним проникненням в тіло іншої особи, без добровільної згоди потерпілої особи. Відтак, дії ОСОБА_11 кваліфікуються судом за ч. 1 ст. 152 КК України, як вчинення дій сексуального характеру, пов`язаних з вагінальним проникненням в тіло іншої особи, без добровільної згоди потерпілої особи.

Вирішуючи питання про обрання міри покарання обвинуваченому ОСОБА_11 , суд відповідно до ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, який характеризується посередньо, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, та обставини, що пом`якшують та обтяжують його покарання.

Обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченому, суд не встановив.

Обставиною, що обтяжує покарання, суд визнає вчинення злочину в стані алкогольного сп`яніння.

З урахуванням наведеного суд визнає доцільним призначити обвинуваченому ОСОБА_37 покарання за ч. 1 ст. 152 КК України у виді позбавлення волі.

Разом з тим обвинувачений ОСОБА_38 підлягає звільненню від покарання за вчинене відповідно до ч. 5 ст. 74 КК України, оскільки закінчились встановлені ст. 49 КК України строки давності притягнення до кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 152 КК України – 5 років.

Речові докази та процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 368-371, 373, 374, 376 КПК України, суд

ухвалив:

ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 152 КК України і призначити йому покарання 5 (п`ять) років позбавлення волі.

Звільнити ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від покарання за ч. 1 ст. 152 КК України у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі на підставі ч. 5 ст. 74, п. 3 ч. 1 ст. 49 КК України у зв`язку з закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.

Вирок може бути оскаржений до Київського апеляційного суду через Києво-Святошинський районний суд Київської області протягом 30 (тридцяти) діб з часу його проголошення.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку, копія вироку негайно після його проголошення вручається прокурору та обвинуваченому.

Суддя ОСОБА_39