Рішення від 06 серпня 2026 р. у справі №240/24020/25 — Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 серпня 2026 року м. Житомир справа № 240/24020/25

категорія 106030200

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Чернової Г.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), у якому просить:

визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 добових за час перебування у відрядженні з 03.01.2023 по 30.10.2024;

зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 добових за час перебування у відрядженні з 03.01.2023 по 30.10.2024 у розмірі 200 400 (двісті тисяч чотириста) грн. 00 коп.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач за наказом тво командира військової частини НОМЕР_1 був відряджений до військової частини НОМЕР_2 . У відрядженні позивач фактично перебував з 04.01.2023 по 30.10.2024 та триразовим харчуванням не забезпечувався. Проте відповідач всупереч вимог чинного законодавства не нарахував та не виплатив позивачу добові за перебування у службовому відрядженні у період з 04.01.2023 по 30.10.2024. Позивач звертався до військової частини НОМЕР_1 із заявою щодо виплати вказаних коштів, однак, виплату коштів на відрядження здійснено не було. Мотивуючи свою відмову, відповідач зазначив, що позивачем перевищено 30-денний строк перебування у відрядженні і вказав, що позивачу слід було щомісячно повертатися до розташування військової частини, ставити у посвідченні про відрядження відповідну відмітку про прибуття та отримати у відділі персоналу та стройового штабу в/ч НОМЕР_1 нове посвідчення про відрядження, яке вважається дійсним протягом наступних 30 календарних днів.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому просив відмовити у задоволенні позову, оскільки позивач перебував у відрядженні більше 30 календарних днів, отже, відповідно до Інструкції про відрядження військовослужбовців Збройних Сил України, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 20.02.2017 №105. Також зазначає, що згідно з пунктом 19 Інструкції №105 забороняється здійснювати виплату добових та відшкодовувати витрати на найм житлового приміщення за посвідченнями про відрядження, виданими з порушенням порядку їх оформлення. З наданої позивачем копії посвідчення про відрядження від 03.01.2022 №1 вбачається, що відмітка про вибуття з розташування військової частини НОМЕР_1 датована 03.01.2022, при цьому, датою прибуття до військової частини є 30.10.2023.

Також представник позивача просив застосувати строк позовної давності, оскільки позивач звернувся до суду з пропуском тримісячного строку. На думку представника відповідача, отримання позивачем у лютому 2025 року відповіді на звернення не змінює моменту, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду у разі, якщо така особа без зволікань та протягом розумного строку не вчиняла активних дій щодо отримання інформації про правильність/помилковість нарахування розміру грошового забезпечення, своєчасність/несвоєчасність його нарахування, тощо, і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду в даному випадку. Просить застосувати строки позовної давності та відмовити у задоволення позовної заяви.

Щодо вказаного клопотання представника відповідача слід зазначити, що у позовній заяві (уточненій) позивач, обґрунтовуючи пропуск строку звернення до суду, зазначив, що про порушення своїх прав дізнався з відповіді від 12.02.2025, у якій військова частини НОМЕР_1 вказала на відсутність підстав для виплати йому добових відповідно до Інструкції про відрядження військовослужбовців Збройних Сил України. Позивач звернувся до суду з позовною заявою про визнання протиправною бездіяльності військової частини НОМЕР_1 та зобов`язання вчинити певні дії, проте ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 01.10.2025 у справі №240/19485/25 вказану позовну заяву йому було повернуто.

Отже, суд приходить до висновку, що строк звернення до суду підлягає поновленню.

Дослідивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у письмовому провадженні всіх обставин справи в їх сукупності, суд встановив таке.

ОСОБА_1 має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_3 .

Позивач перебував на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 , з якої звільнений 21.11.2024 на підставі підпункту "а" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" (за віком - у разі досягнення граничного віку перебування на військовій службі).

Згідно посвідчення про відрядження №1 від 03.01.2022, на підставі розпорядження ТВО НШ-ПЗ командира в/ч НОМЕР_2 від 30.12.2022 №502/2/1/1/1433 солдата ОСОБА_1 відряджено до м. Київ НОМЕР_4 ГУД військової контррозвідки СБ України, термін відрядження з 03.01.2023 до особливого розпорядження.

Згідно відміток у посвідченні про відрядження, позивач вибув з в/ч НОМЕР_1 03.01.2023, прибув до м. Києва 04.01.2023; вибув з м. Києва 30.10.2024, прибув до в/ч НОМЕР_1 30.10.2023.

Триразовим харчуванням не забезпечувався.

Позивач звертався до командира військової частини НОМЕР_1 із заявою про виплату добових за період перебування у відрядженні відповідно до чинного законодавства, проте військова частина у листі-відповіді від 12.02.2025 вказала на відсутність підстав для виплати останньому добових відповідно до Інструкції про відрядження військовослужбовців Збройних Сил України.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 6 статті 14 Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" при виконанні службових обов`язків, пов`язаних з відрядженням в інші населені пункти, військовослужбовцям відшкодовуються витрати на відрядження в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Підтвердними документами, що засвідчують вартість понесених у зв`язку з відрядженням витрат, є розрахункові документи відповідно до Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» та Податкового кодексу України (п. 9 Інструкції про відрядження військовослужбовців Збройних Сил України, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 20.02.2017 № 105).

Абзац 1 пункту 10 Інструкції № 105 зазначає, що окремим видом витрат, що не потребують спеціального документального підтвердження, є добові витрати (витрати на харчування та фінансування інших власних потреб фізичної особи, понесені у зв`язку з таким відрядженням).

Відповідно до абзацу 11 пункту 24 Інструкції № 105 виплата добових військовослужбовцям не здійснюється за дні, коли вони (у передбачених законодавством випадках) забезпечуються триразовим харчуванням за рахунок держави, а також за період, коли відрядженому здійснюються польові виплати (морське грошове забезпечення).

Відповідно до п. 1.1. Положення про продовольче забезпечення Збройних Сил України на мирний час, затвердженого наказом Міністерства Оборони України від 09.12.2002 року № 402, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20 грудня 2002 р. за № 992/7280 (зі змінами) військовослужбовці, які прибули у військову частину в відрядження, зараховуються на продовольче забезпечення наказом командира військової частини.

З метою недопущення фінансових порушень під час направлення військовослужбовців у відрядження під час дії воєнного стану, на підставі вимог заступника Міністра оборони України № 9696/з від 20.05.2022 року, військовослужбовці, під час направлення у відрядження під час дії воєнного стану забезпечуються:

- видачею продовольчих атестатів (або добовим польовим набором продуктів (повсякденним набором сухих продуктів);

- зарахуванням на продовольче забезпечення із забезпеченням триразовим харчуванням.

У разі неможливості забезпечити військовослужбовців, які прибули у відрядження триразовим харчуванням, командування частини повинно надіслати повідомлення командиру військової частини, з якої військовослужбовці прибули у відрядження, із зазначенням причин.

Згідно пунктом 13 Постанови Кабінету Міністрів України від 02.02.2011 №98 "Про суми та склад витрат на відрядження державних службовців, а також інших осіб, що направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, які повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів" визначено, що особливості направлення у відрядження військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, а також інших працівників органів внутрішніх справ, осіб рядового і начальницького складу, які проходять службу в Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації, органах і підрозділах цивільного захисту, визначаються за погодженням з Міністерством фінансів відповідно Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Службою безпеки, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Державної прикордонної служби, Управлінням державної охорони, Адміністрацією Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, а осіб начальницького складу Державної фельд`єгерської служби Міністерством інфраструктури, працівників дипломатичної служби України, направленим у довготермінове відрядження, - Міністерством закордонних справ.

Для покриття особистих витрат під час відрядження військовослужбовцям здійснюються виплата добових; відшкодування витрат на найм житлового приміщення за час перебування у такому відрядженні; відшкодування вартості проїзду до місця відрядження та назад.

Виплата добових та відшкодування витрат на найм житлового приміщення здійснюються за наявності на посвідченні про відрядження засвідчених печаткою відміток про дати прибуття військовослужбовця в пункт (пункти) відрядження та вибуття з нього (з них) (п. 20 Інструкції про відрядження військовослужбовців Збройних Сил України, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 20.02.2017 № 105).

Так, згідно п.1.1 Інструкції про порядок відшкодування військовослужбовцям Збройних Сил України витрат на службові відрядження в межах України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 29 серпня 2011 року №530, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 22 вересня 2011 року №1115/19853 (далі - Інструкція №530) визначено, що службовим відрядженням вважається поїздка військовослужбовця за розпорядженням командира або начальника на певний строк в іншу місцевість для виконання службового завдання поза пунктом постійного або тимчасового розквартирування військової частини (підрозділу), у якій військовослужбовець проходить службу. Для покриття особистих витрат під час відрядження військовослужбовцям здійснюються виплата добових та відшкодування витрат на наймання житлового приміщення, а також на проїзд до місця відрядження та назад.

Пунктом 1.11 Інструкції №530 встановлено, що виплата добових та відшкодування витрат на наймання житлового приміщення проводяться за наявності на посвідченні про відрядження засвідчених печаткою відміток про дати прибуття військовослужбовця в пункт (пункти) відрядження та вибуття з нього (з них). Відмітки завіряються: у військових частинах - підписом командира військової частини або начальника штабу, а в установах, на підприємствах і в організаціях та інших органах виконавчої влади - підписом посадової особи, на яку покладено обов`язок відмічати посвідчення про відрядження.

При цьому, згідно з п.1.4 Інструкції №530 забороняється провадити виплату добових та відшкодовувати витрати на наймання житлового приміщення за посвідченнями про відрядження, виданими з порушенням порядку їх оформлення, встановленого законодавством України.

Так, за відсутності в посвідченні про відрядження засвідчених печаткою відміток про дати прибуття військовослужбовця в пункт (пункти) відрядження та вибуття з нього (з них) добові не виплачуються (п.1.12 Інструкції №530).

Згідно пунктом 6 Постанови Кабінету Міністрів України від 02.02.2011 №98 строк одного відрядження визначається керівником, але не може перевищувати в межах України 30 календарних днів, за кордон 60 календарних днів, крім випадків, зазначених в абзацах другому - шістнадцятому цього пункту.

Строк відрядження військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу та працівників, які в особливий період направляються в межах України в райони воєнних (бойових) дій для участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, а також здійснення заходів із забезпечення правопорядку на деокупованих територіях та на державному кордоні, не повинен перевищувати період здійснення таких заходів.

Згідно пунктом 7 Постанови Кабінету Міністрів України від 02.02.2011 № 98 установлено, що державним службовцям, а також іншим особам, які направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, що повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок коштів бюджетів, за наявності підтвердних документів відшкодовуються витрати на оплату вартості проживання у готелях (мотелях), інших житлових приміщеннях.

Відповідно до п. 3 Інструкції про відрядження військовослужбовців Збройних Сил України, яка затверджена Наказом Міністерства оборони України від 20.02.2017 №105, рішення про направлення військовослужбовців у відрядження оформляється відповідним наказом, в якому зазначаються: пункт призначення; найменування військової частини (установи, організації), куди відряджається військовослужбовець; строк та терміни відрядження; мета відрядження.

Суд вказує, що вказаною нормою визначено вичерпний перелік. Зазначення додаткової інформації не передбачено.

Згідно п. 6 Інструкції про відрядження військовослужбовців Збройних Сил України, яка затверджена Наказом Міністерства оборони України від 20.02.2017 №105, Військова частина (установа, організація), що відряджає військовослужбовця, забезпечує його коштами для здійснення поточних витрат під час відрядження (авансом). Аванс відрядженому військовослужбовцю перераховується в безготівковій формі на відповідний рахунок для використання із застосуванням платіжних карток.

Відповідно до пунктом 9 Інструкції про відрядження військовослужбовців Збройних Сил України, яка затверджена Наказом Міністерства оборони України від 20.02.2017 №105, підтвердними документами, що засвідчують вартість понесених у зв`язку з відрядженням витрат, є розрахункові документи відповідно до Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" та Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 24 Інструкції №105 виплата добових витрат військовослужбовцям не здійснюється за дні, коли вони (у передбачених законодавством випадках) забезпечуються триразовим харчуванням за рахунок держави, а також за період, коли відрядженому здійснюються польові виплати (морське грошове забезпечення).

Судом встановлено, що у посвідченні про відрядження ОСОБА_1 не вказано термін відрядження (кількість днів), а зазначено "з 03.01.2023 до особливого розпорядження".

Також відсутні докази того, що позивач повідомлявся про необхідність кожних 30 календарних днів повертатися до розташування військової частини, ставити у посвідченні про відрядження відповідну відмітку про прибуття та отримати у відділі персоналу та стройового штабу в/ч НОМЕР_1 нове посвідчення про відрядження, яке вважається дійсним протягом наступних 30 календарних днів.

Разом з тим, матеріалами справи, а саме копією посвідчення про відрядження ОСОБА_1 та повідомленням Департаменту військової контррозвідки щодо відрядженого військовослужбовця від 20.11.2024 №17/14-9025нт підтверджено, що позивач у період з 04.01.2023 по 30.10.2024 перебував у службовому відрядженні до 13 Головного управління Департаменту військової контррозвідки СБ України ( АДРЕСА_1 ) та триразовим харчуванням не забезпечувався.

Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Тобто, саме відповідач повинен довести належними та допустимими доказами, що позивач у період відрядження був забезпечений триразовим харчуванням військовою частиною.

Водночас, доказів про забезпечення позивача триразовим харчуванням матеріали справи не містять та відповідачем не надано. Також матеріали справи не містять доказів на підтвердження забезпечення позивача відповідачем встановленим вказаним порядком авансом.

Відтак, судом не встановлені підстави, передбачені п. 24 Інструкції №105, за яких виплата добових військовослужбовцю під час відрядження не мала здійснюватись.

На переконання суду, після повернення з відрядження відповідач повинен був виплатити позивачу добові за час відрядження в розмірі, визначеному чинним законодавством на час відрядження, за кожну добу відрядження.

Як встановлено судом, таких виплат відповідачем здійснено не було, що є протиправним, а тому слід визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_2 добових витрат за час перебування у відрядженні з 04.01.2023 по 30.10.2024 та зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплату позивачу добових витрат за час перебування у відрядженні з 04.01.2023 по 30.10.2024.

На переконання суду, вказане нарахування і виплату слід провести з 04.01.2023, оскільки саме цією датою позивач прибув у місце відрядження, що підтверджується зазначеними вище доказами.

Щодо позовної вимоги в частині зобов`язання нарахувати і виплатити добові витрати в сумі 200 400 грн., то суд зазначає таке.

Вирішуючи даний спір по суті, суд враховує, що сума добових витрат на відрядження в межах України визначена в додатку 1 постанови Кабінету Міністрів України від 02.02.2011 №98 "Про суми та склад витрат на відрядження державних службовців, а також інших осіб, що направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, які повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів", а обов`язок їх нарахування та виплати покладено на відповідача. Тому суд не може втручатись у його компетенцію та присвоювати функції зазначеного органу, з огляду на що в цій частині позовна вимога не підлягає задоволенню.

З огляду на зазначене, з урахуванням обставин справи та досліджених доказів суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити частково.

Суд також враховує позицію ЄСПЛ, сформовану у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Також, п.41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, визначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

То ж, залишаючи без оцінки окремі аргументи учасників справи, суд виходить з того, що такі обставини лише опосередковано стосуються суті і природи спору, а їх оцінка не має вирішального значення для його правильного вирішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що даний позов підлягає до часткового задоволення.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

вирішив:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП/ЄДРПОУ: НОМЕР_5 ) до військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП/ЄДРПОУ: НОМЕР_6 ) про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 добових витрат за час перебування у відрядженні з 04.01.2023 по 30.10.2024.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 добові витрати за час перебування у відрядженні з 04.01.2023 по 30.10.2024.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Г.В. Чернова

07.08.26