Рішення від 05 серпня 2026 р. у справі №160/2539/26 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 серпня 2026 рокуСправа №160/2539/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Конєвої С.О.

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

04.02.2026р. через систему Електронний суд ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 та просить:

- визнати неправомірними дії відповідача, які полягають у внесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про порушення позивачем правил військового обліку та зверненні до Національної поліції України для затримання та доставлення позивача до ІНФОРМАЦІЯ_2 ;

- зобов`язати відповідача виключити з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомості про порушення позивачем правил військового обліку та направити повідомлення до органів Національної поліції України про відсутність підстав для розшуку, адміністративного затримання та доставлення військовозобов`язаного позивача, щодо якого надсилалося звернення відповідно до вимог абз.3 п.56 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 р. № 1487.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що він перебуває на військовому обліку як військовозобов`язаний в ІНФОРМАЦІЯ_3 , у січні 2026 року із застосунку «Резерв+», а також із відповіді на адвокатський запит він дізнався про наявність в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів (АІТС «Оберіг») відомостей щодо нього про порушення ним правил військового обліку з підстав не уточнення військово-облікових даних вчасно, у зв`язку із чим, відповідач звернувся до Національної поліції із зверненням Е2659493 від 28.06.2025 про затримання та доставлення позивача до ІНФОРМАЦІЯ_2 . Разом з тим, позивач за порушення правил військового обліку до адміністративної відповідальності не притягався, адміністративних стягнень не має, правила військового обліку не порушував, тому не погоджується із вищезазначеними діями відповідача, вважає їх протиправними. Також, позивач вказав, що відповідно до прим. ст. 210 КУпАП положення статей 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Реєстру персональних даних призовника, військовозобов`язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, тому відповідальність за вказаними статтями настає лише у разі неможливості отримання держателем Реєстру персональних даних військовозобов`язаного. Позивач зазначив, що відповідно до ст. 38 КУпАП адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення. Отже, позивач, який не оновив персональні дані у строк до 16.07.2024р. вже не може бути притягнений до адміністративної відповідальності у зв`язку зі спливом встановлених законом строків притягнення до відповідальності. Вважаючи, що в порушення норм законодавства відповідач вніс до Реєстру неправдиві відомості щодо нього про порушення правил військового обліку, для захисту своїх прав позивач звернувся з даним позовом до суду.

Ухвалою суду від 20.02.2026р. було відкрито адміністративне провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, та запропоновано, зокрема, відповідачеві протягом 15 календарних днів після отримання цієї ухвали суду надати суду відзив на позов та докази в обґрунтування відзиву з дотримання вимог ст.ст.162, 261 Кодексу адміністративного судочинства України; надати докази в обґрунтування правомірності дій відповідача щодо внесення до Реєстру даних про порушення позивачем правил військового обліку, правомірності звернення до органів поліції для затримання та доставлення позивача до ІНФОРМАЦІЯ_2 без дотримання процедури направлення та вручення повістки, передбаченої абз.3 п.34 Порядку №560, виходячи з вимог ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України.

Зазначена ухвала суду разом із адміністративним позовом була отримана, зокрема, відповідачем у його електронному кабінеті 06.02.2026р. (адміністративний позов), 21.02.2026р. (ухвалу суду) в робочий час, що є належним повідомленням відповідача про час та місце судового розгляду справи у відповідності до вимог ст.ст.18,251 Кодексу адміністративного судочинства України, що підтверджується довідками про доставку електронного листа, наявними у справі.

На виконання вищенаведеної ухвали суду, 02.03.2026р. через систему «Електронний суд» від відповідача надійшов відзив на позов, у якому останній просив у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі посилаючись на те, що згідно відомостей наявних в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, позивач- ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_3 . У зв`язку із набранням чинності Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» від 11.04.2024р. № 3633-ІХ та Указу Президента України від 06.05.2024р. № 271/2024 військовозобов`язані повинні були уточнити свої облікові дані до 16 липня 2025 року. Як видно із відомостей, наявних в Реєстрі, позивач уточнив свої облікові дані лише 28 грудня 2025 року, а тому в його діях вбачається склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою ст. 210-1 КУпАП, а саме: порушення під час особливого періоду законодавства про мобілізаційну підготовку та мобілізацію. Відповідач вказав, що згідно ч.3 ст. 38 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», органи Національної поліції України у встановленому законом порядку зобов`язані за зверненнями ТЦК та СП доставити до таких територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки осіб, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 КУпАП. У зв`язку із тим, що в діях позивача вбачається порушення законодавства про мобілізаційну підготовку та мобілізацію, ІНФОРМАЦІЯ_5 було створено електронне звернення Е2659493 від 28.06.2025 про доставлення позивача. Також, відповідач зазначає, що питання щодо закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення, в тому числі, у зв`язку із закінчення строків притягнення особи до адміністративної відповідальності може бути вирішено лише при розгляді справи про адміністративне правопорушення, а тому у задоволенні позовних вимог позивача слід відмовити.

Згідно ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

У відповідності до вимог ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Ухвалою суду від 06.08.2026р. через велику завантаженість суду адміністративними справами військовозобов`язаних та військовослужбовців, перебування судді Конєвої С.О. у щорічних чергових відпустках, що об`єктивно унеможливлювало здійснення адміністративного судочинства у даний період, розгляд даної справи було продовжено відповідно до ст.121 Кодексу адміністративного судочинства України до 06.08.2026р.

Враховуючи викладене, дана справа вирішується 06.08.2026р., тобто, у межах строку, визначеного ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України.

У відповідності до приписів ч.8 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Із наявних в матеріалах справи копій документів, судом встановлені наступні обставини у даній справі.

Громадянин України ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується змістом копії паспорту позивача № НОМЕР_1 від 01.11.2017р. та копією витягу з реєстру територіальної громади № 2026/001752867 від 03.02.2026р., наявними у справі.

Згідно відомостей із еВОД, ОСОБА_1 перебуває на військовому обліку як військовозобов`язаний у ІНФОРМАЦІЯ_3 , номер в реєстрі Оберіг: 050520251425232400141; ВОС: 999097; звання: рекрут; постанова ВЛК: відсутня; дата уточнення даних: 28.12.2025р.

Згідно інформації із еВОД позивача, сформованого 23.01.2026р. у застосунку «Резерв+», встановлено, що у ньому наявні графи із позначками: «Порушення правил військового обліку», причина звернення до Нацполіції: «Не уточнили дані до 16.07.2024р.»; дата звернення: «28.06.2025р.».

Згідно відповіді на адвокатський запит № 551 від 25.01.2026р., відповідач повідомив позивача, що до АІТС «Оберіг» внесено відомості про направлення звернення до органів НПУ про затримання та доставлення позивача за порушення законодавства про мобілізацію, адже він на протязі 60 днів (з 18.05.2024 по 17.07.2024) не уточнив свої облікові дані через ЦНАП або електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, або в ТЦК та СП за місцем свого перебування або знаходження, чим порушив вимоги абз. 7 ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», за що передбачена відповідальність ч.3 ст. 210-1 КУпАП.

Як зазначив позивач у позові, за порушення правил військового обліку до адміністративної відповідальності не притягався, адміністративних стягнень не має, а тому вважає, що в електронному реєстрі «Оберіг» містяться недостовірні відомості щодо порушення ним правил військового обліку.

Позивач, вважаючи протиправними дії відповідача, яка полягають у внесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів (електронного реєстру «Оберіг») даних про порушення правил військового обліку позивачем, звернувся з даним позовом до суду за захистом свого порушеного права.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини справи, перевіривши доводи та давши їм належну правову оцінку, проаналізувавши норми чинного законодавства України, оцінивши їх у сукупності, суд приходить до висновку про відсутність обґрунтованих правових підстав для задоволення даного адміністративного позову, виходячи з наступного.

Преамбулою Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII визначено, що цей Закон здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.

Відповідно до ч.3 ст. 1 Закону №2232-XII військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Відповідно до ч.9 ст.1 Закону №2232-XII призовникам, військовозобов`язаним, резервістам та військовослужбовцям оформлюється та видається військово-обліковий документ, який є документом, що визначає належність його власника до виконання військового обов`язку. Форма, порядок оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов`язаних та резервістів визначаються Кабінетом Міністрів України, а для військовослужбовців - відповідно Міністерством оборони України, Міністерством внутрішніх справ України, Службою безпеки України, розвідувальними органами України, Управлінням державної охорони України та Державною службою спеціального зв`язку та захисту інформації України.

Згідно із частиною десятою статті 1 Закону №2232-XII громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані, зокрема, виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.

Відповідно до ст.33 Закону №2232-XII військовий облік громадян України поділяється на облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Військовий облік усіх призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться за місцем їх проживання і відповідно до обсягу та деталізації поділяється на персонально-якісний, персонально-первинний та персональний (ч.3).

Військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (ч.5).

За правилами ч.1 ст.34 Закону №2232-XII персонально-якісний облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів передбачає облік відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які узагальнюються в облікових документах та вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Ведення персонально-якісного обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів покладається на відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.

Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів затверджений постановою Кабінету Міністрів України №1487 від 30.12.2022.

Відповідно до п. 3 Порядку № 1487 військовий облік ведеться з метою визначення наявних людських мобілізаційних ресурсів та їх накопичення для забезпечення повного та якісного укомплектування Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення (далі - інші військові формування) особовим складом у мирний час та в особливий період.

Для забезпечення військового обліку громадян України використовується Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів, який призначений для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Пунктом 15 Порядку № 1487 визначено, що за умови запровадження інформаційної взаємодії між Єдиним державним реєстром призовників, військовозобов`язаних та резервістів та інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами, базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, відповідно до Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів»:

- взяття на військовий облік, зняття з військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, відомості про яких наявні та актуалізовані (верифіковані) в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, за умови дотримання ними правил військового обліку здійснюється на підставі відомостей про декларування, зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання осіб в електронній формі, надісланих органами, що здійснюють реєстрацію/зняття з реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб (далі - органи реєстрації) через єдину інформаційну систему МВС до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів;

- відомості про декларування/зняття із задекларованого/ зареєстрованого місця проживання призовників, військовозобов`язаних та резервістів, надіслані органом реєстрації через єдину інформаційну систему МВС до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, є підставою для взяття особи на військовий облік або зняття з військового обліку районним (міським) територіальним центром комплектування та соціальної підтримки, органом СБУ, підрозділом Служби зовнішньої розвідки.

У разі звернення призовника, військовозобов`язаного або резервіста до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки за новим задекларованим місцем проживання в його військово-облікових документах проставляються відповідні відмітки про взяття на військовий облік за новим місцем проживання.

Пунктом 79 Порядку №1487 визначено, що районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, зокрема: організовують та ведуть військовий облік на території адміністративно-територіальної одиниці; здійснюють взяття, зняття або виключення з військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів у випадках, передбачених законодавством; забезпечують громадян військово-обліковими документами та зберігання зданих або вилучених у призовників, військовозобов`язаних та резервістів військово-облікових документів; проставляють у військово-облікових документах призовників, військовозобов`язаних та резервістів відповідні відмітки про взяття їх на військовий облік, зняття та виключення з нього; виконують архівно-довідкову роботу з питань військового обліку; виконують функції з ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» від 16 березня 2016 року № 1951-VIII Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - Реєстр) - інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.

Відповідно до статті 3 Закону № 1951-VIII основними засадами ведення Реєстру є: 1) обов`язковість та своєчасність внесення до Реєстру передбачених цим Законом відомостей про призовників, військовозобов`язаних та резервістів; 2) повнота та актуалізація відомостей Реєстру про призовників, військовозобов`язаних та резервістів; 3) захищеність Реєстру та внесених до нього відомостей - держава гарантує захист бази даних Реєстру від несанкціонованого доступу та зловживання доступом, незаконного використання відомостей Реєстру, порушення цілісності бази даних Реєстру та його апаратного чи програмного забезпечення, а також гарантує дотримання законодавства щодо захисту персональних даних призовників, військовозобов`язаних та резервістів, наявних у Реєстрі.

Оформлення документів військового обліку громадян України здійснюється з використанням засобів Реєстру.

Відповідно до ст.5 Закону № 1951-VIII держателем Реєстру є Міністерство оборони України (далі - Держатель Реєстру), розпорядником Реєстру є Генеральний штаб Збройних Сил України (далі - розпорядник Реєстру), а Служба безпеки України та розвідувальні органи України є органами адміністрування та ведення Реєстру. Адміністратором Реєстру є Держатель Реєстру.

Органами ведення Реєстру є районні (об`єднані районні), міські (районні у місті, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи розвідувальних органів України.

Органи ведення Реєстру забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних.

Частиною 1 статті 6 Закону № 1951-VIII передбачено, що до Реєстру вносяться, обробляються та зберігаються в базі даних Реєстру такі відомості: 1) персональні дані призовників, військовозобов`язаних та резервістів; 2) службові дані призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Згідно ч.1 ст. 7 Закону № 1951-VIII до персональних даних призовника, військовозобов`язаного та резервіста належать: п. 17-1 - відомості про результати медичних оглядів, що проводяться з метою визначення придатності до виконання військового обов`язку.

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону № 1951-VIII призовник, військовозобов`язаний та резервіст має право:

1) отримувати інформацію про своє включення (невключення) до Реєстру та відомості про себе, внесені до Реєстру, в тому числі через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста;

2) звертатися в порядку, встановленому адміністратором Реєстру, до відповідного органу ведення Реєстру з мотивованою заявою щодо неправомірного включення (невключення) до Реєстру запису про себе, виправлення недостовірних відомостей Реєстру.

Призовник, військовозобов`язаний та резервіст зобов`язаний подавати до органу ведення Реєстру достовірну інформацію про свої персональні дані, що вносяться до Реєстру.

Відповідно до ч.3 ст.13 Закону № 1951-VIII до Реєстру вносяться відомості, визначені статтею 6 цього Закону, одержані від призовників, військовозобов`язаних та резервістів або шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, передбачені частиною третьою статті 14 цього Закону.

Відповідно до ч.1 ст.14 Закону № 1951-VIII ведення Реєстру включає:

1) внесення запису про призовників, військовозобов`язаних та резервістів до бази даних Реєстру для взяття на облік або при відновленні на військовому обліку з перевіркою відповідності персональних та службових даних призовників, військовозобов`язаних та резервістів існуючим обліковим даним;

2) внесення змін до персональних та службових даних призовників, військовозобов`язаних, резервістів на підставі відомостей органів виконавчої влади, інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, закладів освіти незалежно від підпорядкування і форми власності, а також відомостей, що подаються органу ведення Реєстру призовниками, військовозобов`язаними, резервістами;

3) знищення повторного запису Реєстру в разі його виявлення.

Актуалізація бази даних Реєстру здійснюється на підставі відомостей, що вносяться органами ведення Реєстру, а також шляхом електронної інформаційної взаємодії (обміну відомостями) між Реєстром та інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, передбачені цією частиною (ч.3 ст.14 Закону № 1951-VIII).

Також і згідно пункту 4 Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.06.2024р. №559 (далі – Порядок №559) передбачено, що у разі невідповідності відомостей, зазначених у посвідченні призовника, тимчасовому посвідченні військовозобов`язаного, військовому квитку осіб рядового, сержантського і старшинського складу та військовому квитку офіцера запасу, відомостям, що містяться в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, громадянин України для внесення відповідних змін повинен скористатися засобами Порталу або особисто звернутися до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, його відділу за місцем перебування на військовому обліку.

Зміни вносяться протягом п`яти робочих днів з дня реєстрації заяви про внесення змін.

Військово-облікові документи у паперовій формі, відомості в яких не відповідають відомостям, що містяться в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, вважаються недійсними.

Таким чином, із аналізу вищенаведених приписів слідує, що законодавцем встановлена відповідна процедура, яка передує внесенню змін до відповідного Реєстру у разі наявності/відсутності чи виправлення недостовірних відомостей, які містяться у згаданому Реєстрі, а саме: особа, виявивши щодо себе недостовірні відомості у Реєстрі, має спочатку звернувся у згаданому вище порядку до органу ведення Реєстру (у даному випадку до відповідача) з мотивованою заявою щодо неправомірного включення (невключення) до Реєстру запису про себе, виправлення недостовірних відомостей Реєстру, що, в свою чергу, пов`язано з обов`язком органу ведення Реєстру (яким в даному випадку є відповідач) розглянути таку заяву, перевірити відповідність персональних та службових даних призовників, військовозобов`язаних та резервістів існуючим обліковим даним і привести відомості Реєстру у відповідність з персональними даними такої особи.

Як встановлено судом із наявних матеріалів справи, ОСОБА_1 перебуває на військовому обліку як військовозобов`язаний у ІНФОРМАЦІЯ_3 , номер в реєстрі Оберіг: 050520251425232400141; ВОС: 999097; звання: рекрут; постанова ВЛК: відсутня; дата уточнення даних: 28.12.2025р., що підтверджується змістом копії еВОД позивача, наявної у справі.

Також зі змісту вказаного еВОД позивача встановлено, що у ньому наявні відомості станом на 23.01.2026р. про порушення позивачем правил військового обліку, причини звернення до Нацполіції: «Не уточнили дані до 16.07.2024р.», дата звернення «28.06.2025».

Як зазначив позивач у позові, за порушення правил військового обліку до адміністративної відповідальності не притягався, адміністративних стягнень не має, а тому вважає, що в електронному реєстрі «Оберіг» містяться недостовірні відомості щодо порушення ним правил військового обліку.

Разом з тим, вважаючи відомості про порушення правил військового обліку, які були внесені відповідачем 28.06.2025р. до відповідного Реєстру, недостовірними та протиправними, позивач із мотивованою заявою про виправлення таких відомостей до відповідача, як органу ведення цього Реєстру, не звертався (такі докази до позову не додані).

Враховуючи вищенаведені встановлені судом обставини в матеріалах справи, якщо позивач вважає, що в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів містяться недостовірні відомості про порушення правил військового обліку щодо нього, то такі відомості мають бути виправлені за мотивованою заявою позивача, поданою до органу ведення Реєстру ( у даному випадку до відповідача) у порядку, встановленому п.2 ч.1 ст.9 Закону №1951-УІІІ.

Так, ухвалою суду від 20.02.2026р. були здійсненні заходи щодо витребування у позивача доказів його звернення до відповідача із відповідною заявою про виключення недостовірних даних з Реєстру про порушення ним правил військового обліку у порядку та спосіб, визначений п.2 ч.1 ст.9 Закону №1951-УІІІ.

Разом з тим, на виконання вимог зазначеної ухвали суду на підтвердження звернення до відповідача у порядку, встановленому п.2 ст.9 Закону №1951-УІІІ з відповідною вмотивованою заявою позивачем жодних доказів не надано, про причини їх не подання суд не повідомлено.

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку про те, що оскільки така мотивована заява позивачем до відповідача не подавалась, відповідачем дане питання за його заявою не вирішувалось, відповідно, права та інтереси позивача ще не є порушеними, тому позовні вимоги позивача у цій справі є передчасними, у зв`язку із чим задоволенню не підлягають.

Відсутність порушеного права на момент звернення до суду є підставою для відмови в задоволенні позову згідно правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 19.03.2019р. у справі №826/16994/15 та від 21.12.2019р. у справі №812/120/17, ці правові висновки є застосовними і до правовідносин у даній справі в силу ч.5 ст.242 КАС України.

У зв`язку із наведеними вище встановленими обставинами та аналізом приписів чинного законодавства у їх сукупності, суд приходить до висновку, що у задоволенні даного позову позивачеві слід відмовити.

За приписами ч.1 ст.73 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи ч.1 ст.75 наведеного Кодексу.

Згідно ч.1 ст.76 Кодексу, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмету доказування.

Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частина 2 ст. 77 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

В той же час, і ч.1 ст.77 наведеного Кодексу, покладає обов`язок на позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги та заперечення.

Разом з тим, з урахуванням встановлених судом обставин з приводу того, що позивачем мотивована заява про виправлення недостовірних даних стосовно позивача, які містяться у Реєстрі у відповідності до п.1 ч.2 ст. 9 Закону №1951-УІІІ, п.4 Порядку №559 до відповідача не подавалась, відтак, протиправність дій відповідача у спірних правовідносинах жодними належними, достатніми та допустимими доказами позивачем не доведена.

При цьому, судом враховується у даному контексті і те, що ухвалою суду від 20.02.2026р. позивачеві було запропоновано надати суду докази його звернення до відповідача із заявою про виключення недостовірних даних з бази Оберіг у відповідності до вимог п.2 ч.1 ст.9 Закону №1951-УІІІ до моменту подання позову.

Вказана ухвала суду була отримана позивачем у його електронному кабінеті 21.02.2026р. в робочий час, про що свідчить довідка про доставку електронного листа, наявна у справі.

Разом з тим, на дату розгляду даної справи 06.08.2026р. позивач вимог ухвали суду не виконав та відповідної заяви, поданої до відповідача у порядку, встановленому п.2 ч.1 ст.9 Закону №1951-УІІІ, суду не надав, про поважність причин її не надання суд не повідомив.

З огляду на викладене та враховуючи, що позивач до відповідача із відповідною мотивованою заявою у порядку, встановленому п.2 ч.1 ст.9 закону №1951-УІІІ , п.4 Порядку №559 не звертався, відтак, суд вважає, що протиправність дій відповідача у даному спорі судом не встановлена, а позивачем жодними доказами не підтверджена.

Також у спірних правовідносинах судом враховується і те, що без подання позивачем мотивованої заяви до відповідача (органу ведення Реєстру), суд позбавлений можливості перевірити правомірність дій чи бездіяльності відповідача у даних спірних правовідносинах та не може підміняти територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, як орган ведення Реєстру, щодо перевірки наведених у заяві та в доданих до неї документах відомостей ( з урахуванням того, що така заява позивачем не подавалась) та правомірність не внесення (бездіяльності суб`єкта владних повноважень) відповідних відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

При цьому, не можуть бути покладені в основу даного судового рішення доводи позивача у якості його звернення до відповідача шляхом подання адвокатського запиту, оскільки адвокатський запит, поданий у порядку ст.ст.20,24 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» не є тотожним зверненню позивача із вмотивованою заявою до відповідача у порядку, встановленому ч.2 ст.9 Закону №1951-УІІІ, ч.4 Порядку №559.

Інші аргументи позивача, уважно вивчені судом, однак не заслуговують на увагу суду, оскільки вищенаведених висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіривши правомірність дій відповідача у даних спірних правовідносинах за критеріями, визначеними у ч.2 ст.2 вказаного Кодексу, суд приходить до висновку, що з урахуванням того, що позивач не звертався до відповідача із мотивованою заявою про виправлення недостовірних відомостей щодо нього, а відповідно, відповідач і не міг вчинити жодних протиправних дій у спірних правовідносинах, тому у суду не має правових підстав робити висновок про те, що відповідач як суб`єкт владних повноважень діяв не в межах повноважень та у не спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, не обґрунтовано, без урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Таким чином, судом не встановлено, а позивачем не підтверджено та не доведено жодними доказами, порушення відповідачем прав та інтересів позивача у даних правовідносинах на момент звернення до суду з цим позовом (04.02.2026р.), оскільки позивач із мотивованою заявою до відповідача у порядку, встановленому п.2 ч.1 ст.9 Закону №1951-УІІІ про виключення недостовірних даних його нього, які містяться у Реєстрі «Оберіг» не звертався, а тому обґрунтовані правові підстави для визнання дій відповідача протиправними у спірних правовідносинах у цій справі у адміністративного суду відсутні.

За таких обставин, з урахуванням того, що суд не знайшов обґрунтованих правових підстав для задоволення основної позовної вимоги (визнати неправомірними дії відповідача, які полягають у внесенні до Реєстру відомостей про порушення позивачем правил військового обліку), тому і у задоволенні позовних вимог позивача про зобов`язання відповідача вчинити певні дії, які носять похідний характер від основної вимоги, позивачеві також слід відмовити.

Окрім того, судом враховується і правова позиція ЄСПЛ, сформовану у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Приймаючи до уваги все вище викладене, суд приходить до висновку про відсутність обґрунтованих правових підстав для задоволення даного адміністративного позову, тому у задоволенні даного позову позивачеві слід відмовити повністю.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить із того, що відповідно до ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України лише при задоволенні позову судові витрати покладаються на суб`єкта владних повноважень.

Однак, виходячи з того, що у суду відсутні будь-які правові підстави для задоволення даного позову, то і судові витрати позивача по сплаті судового збору у розмірі 1 064,96 грн., сплаченого згідно квитанції про сплату № 8189-6520-4021-8454 від 04.02.2026р. не підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача суб`єкта владних повноважень, виходячи з вимог ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 78, 94, 122, 132, 138, 139, 193, 241-246, 250, 251, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії – відмовити повністю.

Судові витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача з урахуванням вимог ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення відповідно до вимог статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду набирає законної сили у строки, визначені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.О. Конєва