Рішення від 06 серпня 2026 р. у справі №160/28556/25 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 серпня 2026 рокуСправа №160/28556/25

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Єфанової О.В.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії,-

УСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якій позивач просить:

визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо невжиття заходів із закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно позивача ОСОБА_1 та зобов`язати відповідача усунути це порушення;

зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 виправити недостовірні відомості у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів стосовно ОСОБА_1 шляхом виключення інформації щодо порушення правил військового обліку та подання його у розшук ТЦК та СП;

зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 направити повідомлення відповідним органам Національної поліції про відсутність підстав для адміністративного затримання та доставлення ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач, 1986 року народження, відповідно до Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_4 у АДРЕСА_1 .

Позивач вказує, що в електронному військово-обліковому документі, сформованому через мобільний застосунок «Резерв+», міститься інформація про те, що його розшукує ТЦК та СП за порушення військового обліку, а також про звернення ТЦК та СП до Національної поліції з метою його доставлення для складання протоколу; причиною розшуку зазначено «не прибув за повісткою до ІНФОРМАЦІЯ_2 », датою початку розшуку - 16.03.2025.

За твердженням позивача, про вручення повістки він дізнався лише із застосунку «Резерв+» та не був своєчасно проінформований належним чином рекомендованою кореспонденцією.

Позивач зазначає, що 26 червня 2025 року звернувся до відповідача із заявою, в якій, посилаючись на частину 7 статті 38 та статтю 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення, вказував на сплив строків притягнення до адміністративної відповідальності та на необхідність закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення, проте відповіді у передбачений тридцятиденний строк не отримав.

Позивач вважає дії та бездіяльність відповідача протиправними, оскільки внесенням до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів недостовірних відомостей про перебування його у розшуку порушено його права, гарантовані статтями 29, 32, 33, 40, 55 Конституції України, статтею 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статтею 9 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» та статтею 15 Закону України «Про звернення громадян».

Ухвалою суду позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, відповідачу встановлено строк для подання відзиву.

Відповідач правом на надання відзиву на позовну заяву не скористався; станом на день розгляду справи відзив на позовну заяву та клопотання про продовження строку для його подання до суду не надходили. Згідно з частиною 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними із справи матеріалами.

Відповідно до частини 1 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. Згідно з частиною 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. З урахуванням наведеного справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , 1986 року народження (РНОКПП НОМЕР_1 ), перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_4 у АДРЕСА_1 .

Відповідно до електронного військово-облікового документа, сформованого в мобільному застосунку «Резерв+», щодо позивача внесено відомості про порушення ним правил військового обліку та про перебування його у розшуку ТЦК та СП. Причиною розшуку зазначено «не прибув за повісткою до ІНФОРМАЦІЯ_2 », датою початку розшуку - 16.03.2025.

У зазначеному документі також відображено відомості про звернення територіального центру комплектування та соціальної підтримки до Національної поліції з метою доставлення позивача до ТЦК та СП для складання протоколу.

26 червня 2025 року позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 із заявою, надісланою засобами поштового зв`язку рекомендованою кореспонденцією з описом вкладення, в якій, посилаючись на частину 7 статті 38 та статтю 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення, порушував питання про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення у зв`язку із закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності. Відповіді на вказану заяву у встановлений законом строк позивач не отримав.

Не погоджуючись із діями та бездіяльністю відповідача, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Вирішуючи справу по суті, надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частинами 1, 2 статті 17 Конституції України унормовано, що захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.

Відповідно до статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Статтею 1 Закону України «Про оборону України» передбачено, що особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався та на момент розгляду цієї адміністративної справи триває.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон № 2232-XII).

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону № 2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

За приписами частини 3 статті 1 Закону № 2232-XII військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Частиною 8 статті 2 Закону № 2232-XII передбачено, що виконання військового обов`язку в запасі полягає в дотриманні військовозобов`язаними порядку і правил військового обліку, проходженні зборів для збереження та вдосконалення знань, навичок і умінь, необхідних для виконання обов`язків військової служби в особливий період.

Відповідно до частини 5 статті 33 Закону № 2232-XII військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, повноваження органів державної влади, а також обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів унормовано Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 № 3543-XII (далі - Закон № 3543-XII).

Статтею 22 Закону № 3543-XII встановлено обов`язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації, до яких віднесено, зокрема, обов`язок з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці, для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560 затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (далі - Порядок № 560).

За приписами пункту 21 Порядку № 560 за викликом районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки резервісти та військовозобов`язані зобов`язані з`являтися у строк та місце, зазначені в повістці, для взяття на військовий облік, уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних, резервістів, проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби.

Пунктом 28 Порядку № 560 передбачено, що виклик громадян до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки чи їх відділів під час мобілізації здійснюється шляхом вручення (надсилання) повістки.

Зі змісту наведених норм вбачається, що обов`язок військовозобов`язаного прибути до територіального центру комплектування та соціальної підтримки виникає за умови його належного виклику, тобто вручення (надсилання) йому повістки у визначений Порядком № 560 спосіб. Відповідно, висновок про порушення правил військового обліку у зв`язку з неприбуттям за повісткою може ґрунтуватися виключно на доказах вручення (надсилання) такої повістки.

Суд зазначає, що матеріали справи не містять доказів вручення позивачу чи направлення на його адресу повістки про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_1 , а отже, відсутні підстави для висновку про неприбуття позивача за повісткою та про порушення ним правил військового обліку.

Статтею 3 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» від 16.03.2017 № 1951-VIII до принципів ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів віднесено, зокрема, обов`язковість та своєчасність внесення відомостей до Реєстру, повноту та актуалізацію відомостей Реєстру, їх захищеність.

Згідно зі статтею 9 зазначеного Закону призовники, військовозобов`язані та резервісти мають право отримувати інформацію про своє включення (невключення) до Реєстру, а також звертатися з мотивованою заявою щодо неправомірного включення відомостей про них до Реєстру та виправлення недостовірних відомостей.

Оскільки належних доказів вчинення позивачем порушення правил військового обліку відповідачем не надано, внесені до Реєстру відомості про таке порушення та про перебування позивача у розшуку ТЦК та СП не відповідають вимогам достовірності та актуальності відомостей Реєстру і підлягають виправленню шляхом їх виключення.

Частиною 7 статті 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) встановлено, що адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення.

Згідно зі статтею 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, зокрема, у разі закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу.

Датою початку розшуку позивача в електронному військово-обліковому документі зазначено 16.03.2025, тобто обставини, які відповідач розцінив як адміністративне правопорушення, виявлені ним не пізніше цієї дати. Станом на день звернення позивача із заявою від 26 червня 2025 року, а тим більше станом на день розгляду цієї справи, тримісячний строк, установлений частиною 7 статті 38 КУпАП, сплив, у зв`язку з чим провадження у справі про адміністративне правопорушення не могло бути розпочате, а розпочате підлягало закриттю.

Відповідно до статті 15 Закону України «Про звернення громадян» від 02.10.1996 №393/96-ВР органи державної влади та інші органи, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов`язані об`єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства, забезпечувати їх виконання та повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань); відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов`язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов`язки.

Статтею 20 названого Закону визначено, що звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання.

Заява позивача від 26 червня 2025 року у встановлений законом строк розглянута не була, відповіді за результатами її розгляду позивачу не надано, заходів із закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення відповідачем не вжито, що свідчить про протиправність бездіяльності відповідача.

Внесення до Реєстру відомостей про порушення правил військового обліку та про розшук особи, а також повідомлення про це органів Національної поліції створюють для позивача негативні наслідки у вигляді ризику адміністративного затримання та доставлення, а тому ефективним способом захисту порушеного права є зобов`язання відповідача виключити такі відомості з Реєстру та направити відповідним органам Національної поліції повідомлення про відсутність підстав для адміністративного затримання і доставлення позивача.

Оцінюючи правомірність дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у частині 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, зокрема щодо того, чи вчинені вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, обґрунтовано, добросовісно та розсудливо.

Відповідно до статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною 1 статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Частиною 2 статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За приписами частини 4 статті 159 КАС України подання заяв по суті справи є правом учасників справи; неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову. Згідно з частиною 2 статті 175 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідач як суб`єкт владних повноважень відзиву на позовну заяву не подав, доказів правомірності внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про порушення позивачем правил військового обліку та про його розшук, як і доказів вручення (надсилання) позивачу повістки та розгляду його заяви від 26 червня 2025 року, суду не надав, а тому обов`язок доказування правомірності своїх дій та бездіяльності відповідач не виконав.

Водночас, доказів існування відкритого провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 у суду не має, отже питання закриття такого провадження та з`ясування обставин відкриття та факту порушень позивачем судом не здійснюється. За цих обставин вимога про бездіяльність відповідача щодо не вжиття заходів із закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

З метою повного захисту прав позивача, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 у АДРЕСА_1 , які полягають у внесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів даних про порушення правил військового обліку ОСОБА_2 та про розшук ОСОБА_1 , що передбачає зобов`язання відповідача виключити з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів дані про порушення правил військового обліку ОСОБА_2 та про розшук ОСОБА_1 .

Згідно зі статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Відповідно до частин 1, 5 статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене у сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, а позовна заява підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, наявні підстави для стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача сплаченого судового збору у відповідному розмірі до задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 243-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо направлення звернення до органів Національної поліції України щодо доставлення ОСОБА_1 , як такого, що вчинив адміністративне правопорушення (не прибув за повісткою) для складання протоколу.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_5 виключити з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів дані про порушення правил військового обліку ОСОБА_2 та про розшук ОСОБА_1

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_5 направити повідомлення відповідним органам Національної поліції про відсутність підстав для адміністративного затримання та доставлення ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 1211,20 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.В. Єфанова