Рішення від 06 серпня 2026 р. у справі №160/36036/25 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 серпня 2026 рокуСправа №160/36036/25

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Єфанової О.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції України про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити дії,-

УСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна ОСОБА_1 до Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції України, в якій позивач просить:

визнати протиправними дії Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції України, які полягають у відмові ОСОБА_1 підготувати та надати до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області оновлену довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 , станом на 01.01.2024 р. для проведення перерахунку основного розміру його пенсії станом на 01.02.2024 р. (з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини);

зобов`язати Південно-Східне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції України підготувати та надати до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 за відповідною посадою станом на 01.01.2024 р. у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», з врахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 р. № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» щодо визначення посадового окладу і окладу за військовим званням, шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт за посадою, яку займав ОСОБА_1 на час звільнення «Старший інженер виробничо-диспетчерського відділу установи виконання покарань № 88 УМВС України в Запорізькій області», що прирівнюється до посади «Начальник виробничого відділу установи виконання покарань № 88 УМВС України в Запорізькій області» та з обов`язковим зазначенням надбавки за особливості проходження служби відповідно п.п. 1 п.5 Постанови КМУ від 30.08.2017 року № 704 та премії відповідно до п.п. 2.5 Постанови КМУ від 30.08.2017 року №704, виходячи з визначених окладів для здійснення обчислення та перерахунку з 01.02.2024 р. пенсії ОСОБА_1 .

В обґрунтування позовних вимог зазначав, що постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі № 826/6453/18 відновлено попередню редакцію пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30.08.2017 № 704 а також положеннями Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» вважаючи, що з прийняттям нового розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб автоматично повинно збільшитись грошове забезпечення. Тому, відповідачем позивачу протиправно відмовлено в оформленні і поданні до Головного управління Пенсійного фонду України у Запорізькій області оновлених довідок про розмір грошового забезпечення, чим порушено його конституційне право на соціальний захист.

Ухвалою суду справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження та надано термін для надання відзиву на позовну заяву.

Представником відповідача подано до суду відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити в задоволенні позову. В обґрунтування своєї позиції вказує на те, що станом на 01.01.2024 рік, особам рядового та начальницького складу фактично виплачувались посадові оклади, оклади за військовими званнями, розміри яких визначались відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704, в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 №481, та відповідно здійснювалась сплата єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування з урахуванням вищезазначених розмірів окладів. Таким чином, з 01.01.2024 року фактично не відбулося підвищення розміру грошового забезпечення, у зв`язку із чим відсутні підстави для надання довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії.

У відповідності до вимог ст.ст. 257, 258, 262 КАС України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Запорізькій області та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, позивач 20 жовтня 2025 року звернувся до Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції України стосовно видачі довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії з урахуванням посади, яка б відповідала скасованій.

Відповідач надав відповідь №3.3./1533-2025/К-1363 від 17.11.2025 року, в якій зазначив, що з огляду на відсутність змін у структурі грошового забезпечення з 01.01.2025, підстав для надання довідки про його розмір з метою перерахунку пенсії - немає.

Вирішуючи справу по суті, надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, є Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-ХІІ (далі Закон №2262-ХІІ).

Згідно з частинами першою-четвертою статті 63 Закону №2262-XII, в редакції Закону від 07 листопада 2015 року, перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей у зв`язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку.

Якщо пенсіонери згодом подають додаткові документи, які дають право на подальше підвищення пенсії, то пенсія перераховується за нормами цього Закону. При цьому перерахунок провадиться за минулий час, але не більш як за 12 місяців з дня подання додаткових документів і не раніше, ніж з дня введення в дію цього Закону.

Усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв`язку зі зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, або у зв`язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством. Перерахунок пенсій здійснюється на момент виникнення права на перерахунок пенсій і провадиться у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, у строки, передбачені частиною другою статті 51 цього Закону.

Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їхніх сімей» №900-VІІІ від 23 грудня 2015 року статтю 63 Закону №2262-XII після частини другої доповнено новою частиною такого змісту: «Перерахунок пенсій особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України (міліції), які мають право на пенсійне забезпечення або одержують пенсію на умовах цього Закону, здійснюється з урахуванням видів грошового забезпечення, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством для поліцейських» (вказані зміни до статті 63 Закону №2262-XII набрали чинності з 29 грудня 2015 року).

Таким чином, підставою для проведення перерахунку пенсії є фактична зміна розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, проведена на підставі рішення суб`єкта владних повноважень, наділеного правом установлювати чи змінювати види грошового забезпечення військовослужбовців.

При цьому, частини 4 статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 №2011-XII (далі - Закон №2011-XII) грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу встановлено постановою Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30.08.2017 №704 (далі - Постанова №704).

Пунктом 4 вказаної постанови в редакції, чинній на момент прийняття цієї постанови, визначено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначалися шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50% розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Додатки 1 та 14 до Постанови №704, в яких у вигляді таблиці зазначені відповідні тарифні коефіцієнти, мають примітки пояснюючого характеру.

В тому числі, у цих примітках наведена інформація щодо арифметичної дії (множення), яка застосовується при обчисленні розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням, в залежності від відповідних тарифних коефіцієнтів, та наведені правила округлення розрахунків.

При цьому, у цих примітках норми права не містяться.

Згідно із приміткою 1 Додатку 1 до постанови №704 посадові оклади за розрядами тарифної сітки визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50% розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.

Крім того, при розгляді даного спору, суд бере до уваги, що у подальшому постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" (далі - Постанова №103) до Постанови №704 були внесені зміни, внаслідок яких пункт 4 Постанови №704 було викладено у новій редакції, а саме:

"Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.".

Проте, зміст приміток до Додатків 1 та 14 до Постанови №704 не був приведений у відповідність до норми пункту 4 цієї ж постанови.

Згідно з Постановою №704, в редакції Постанови №103, розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів та окладів за військовим званням, як складових грошового забезпечення військовослужбовців, що проходять військову службу, є стала величина - розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначений законом на 01.01.2018, а мінімальна заробітна плата (чи її частина) для розрахунків розмірів цих окладів не застосовується.

Разом з тим, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 Постанови №103, яким було внесено зміни до пункту 4 Постанови №704.

У зв`язку із чим, з дня набрання законної сили судовим рішенням у справі №826/6453/18 (тобто з 29.01.2020) діє редакція пункту 4 Постанови №704, яка була чинною до зазначених змін.

При цьому, слід звернути увагу на те, що порядок дій, який повинен вчинити відповідач, у зв`язку із втратою чинності положеннями пункту 6 Постанови №103 та змін до пункту 4 Постанови №704, не змінився.

Наказом Міністерства юстиції України №685/5 від 13.03.2018 року (в редакції чинній на 01.01.2022 року) затверджено Схему тарифних розрядів за посадами осіб начальницького складу установ виконання покарань та державних підприємств, слідчих ізоляторів, в якій наявні наступні посади: начальник установи, слідчого ізолятора; помічник начальника установи, слідчого ізолятора; головний інженер; головний бухгалтер - начальник відділу в слідчих ізоляторах, установах виконання покарань (крім виправних центрів, виховних колоній); начальник виробництва; головні спеціалісти (керівники структурних підрозділів усіх найменувань); начальник медичної частини – лікар; начальник відділу; головний бухгалтер - начальник відділу у виправних центрах, виховних колоніях; черговий помічник начальника установи, слідчого ізолятора; начальник сектору (дільниці, цеху); головний бухгалтер - начальник сектору; начальник відомчої пожежної команди; старший вихователь - начальник відділення соціально-психологічної служби; старший оперуповноважений; начальник пункту охорони здоров`я - лікар; начальник відділення (кабінету) – лікар; начальник відділення соціально-психологічної служби; старший майстер; старший контрольний майстер; лікарі усіх найменувань; зубний лікар, старший фельдшер; фельдшер; старші: інспектор, інструктор, інженер (усіх найменувань), юрисконсульт; майстер, контрольний майстер; оперуповноважений; вихователь; інспектор (усіх найменувань), інструктор, психолог, юрисконсульт, інженер, станом на 01.01.2022 року.

В свою чергу наказом Міністерства юстиції України №686/5 від 13.03.2018 року (в редакції чинній на 01.01.2022 року) затверджено Перелік посад осіб рядового і начальницького складу органів, підрозділів, закладів та установ виконання покарань МВС, які прирівнюються до існуючих посад Державної кримінально-виконавчої служби України. Згідно даного переліку посади старших: інспектора, інженера, юрисконсульт, референта, перекладача, психолога, ревізора прирівняні до посади оперуповноваженого.

Отже посада старшого інженера прирівняна до посади оперуповноваженого.

Крім цього суд звертає увагу, що наказ Міністерства юстиції України №686/5 від 13.03.2018 року (в редакції чинній на 01.01.2022 року) не передбачає, що посада старший інженер, яка скорочена, прирівняна до посади чергового помічника начальника установи виконання покарань, слідчого ізолятора.

Таким чином доводи позивача в цій частині є необґрунтованими, та не можуть слугувати підставою для задоволення позовних вимог.

Окрім того, суд зауважує, що прирівняну посаду визначає саме орган, що видає довідку про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії, яким в даному випадку була Південно-Східне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції України.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно до ч. 1 ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Враховуючи вищевикладене, суд робить висновок, що вимоги позивача не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Здійснивши системний аналіз положень КАС України, суд вважає, що встановити судовий контроль за виконанням рішення суб`єктом владних повноважень відповідачем у справі суд може, а отже наділений правом, а не закріпленим обов`язком, під час прийняття рішення у справі.

Таким чином, суд не вбачає підстав для задоволення вимог заявника у встановленні судового контролю за виконанням судового рішення в цій адміністративній справі, оскільки в задоволенні позовної заяви відмовлено.

Керуючись ст. ст.243-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовної заяви відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.В. Єфанова