Рішення від 04 серпня 2026 р. у справі №160/10914/26 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2026 рокуСправа №160/10914/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Олійника В. М.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до відповідача-1: військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України, відповідача-2: військової частини НОМЕР_2 Міністерства оборони України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Міністерство оборони України про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

27 квітня 2026 року представник ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до відповідача-1: військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України, відповідача-2: військової частини НОМЕР_2 Міністерства оборони України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Міністерство оборони України, в якій просить:

стягнути з військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України та Військової частини НОМЕР_2 Міністерства оборони України на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) суму безпідставно набутих коштів в розмірі 133388,40 грн. (сто тридцять три тисячі триста вісімдесят вісім гривень 40 коп.);

стягнути з військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України та військової частини НОМЕР_2 Міністерства оборони України на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) суму завданої моральної шкоди в розмірі 100000 грн. (сто тисяч гривень);

зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 Міністерства оборони України виплатити ОСОБА_1 ( РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) премію за період жовтень 2023 року.

В обгрунтування позову представник позивача зазначив, що ОСОБА_1 з 03.03.2022 по 11.01.2024 року проходив військову службу в військовій частині НОМЕР_1 та з 12.01.2024 по теперішній час проходить військову службу в військовій частині НОМЕР_2 .

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.02.2026 року в справі №160/10888/25 позовну заяву задоволено та визнано протиправним та скасовано п.1, п.3 (п.3.1 та п.3.2 включно), п.5 наказу командира військової частини НОМЕР_4 від 27.10.2023 №20522 «Про результати службового розслідування».

У зв`язку з вибуттям до нового місця служби солдата ОСОБА_1 військова частина НОМЕР_4 та військова частина НОМЕР_2 склали акт приймання-передачі заборгованості з відшкодування завданих державі збитків про те, що перша передала, а друга прийняла заборгованість з відшкодування завданих державі збитків, яка на день виключення із списків особового складу 115 836, 84 грн. не погашена.

У 2026 році відповідно до інформації, яка була надана військовими частинами на адвокатські запити адвоката Діденко Дмитра Миколайовича, з ОСОБА_1 стягнуто всю суму штрафних санкцій.

Відповідно до відповіді військової частини НОМЕР_1 з ОСОБА_1 за період з грудня 2023 року по лютий 2024 року утримано суму в розмірі 17551,56 грн.

Станом на 01.03.2024 року залишався борг в розмірі 115836,84 грн.

Відповідно до відповіді військової частини НОМЕР_2 з ОСОБА_1 за період по жовтень 2025 року була утримана решта суми в розмірі 115836, 84 грн.

А отже, станом на сьогодні з ОСОБА_1 утримано всю суму штрафних санкцій в розмірі 133388,40 грн.

ОСОБА_1 вважає, що так як рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2026 року у справі №160/10888/25 визнано протиправними та скасовано п.1, п.3 (п.3.1 та п.3.2 включно), п.5 наказу командира військової частини НОМЕР_4 від 27.10.2023 №20522 «Про результати службового розслідування», сума, яка утримана в розмірі 133388,40 грн., підлягає повернення як безпідставно набуте майно так як і премія за жовтень 2023 року, якої його позбавлено наказом командира військової частини НОМЕР_4 від 27.10.2023 №20522 «Про результати службового розслідування», у зв`язку з чим представник позивача звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27 квітня 2026 року для розгляду адміністративної справи №160/10914/26 визначено суддю Олійника В.М.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.05.2026 року провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

05.05.2026 року на адресу відповідачів та третьої особи направлено ухвалу про відкриття провадження по справі та примірники позовної заяви з додатками.

06.05.2026 року відповідачами та третьою особою отримано ухвалу про відкриття провадження по справі та примірник позовної заяви з додатками, що підтверджується довідками про доставку електронних листів в системі "Електронний суд", які містяться в матеріалах справи.

07.05.2026 року на адресу суду через систему «Електронний суд» від представника військової частини НОМЕР_2 Міністерства оборони України надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача-2 з позовними вимогами, викладеними в позовній заяві, не погоджується та вважає їх необґрунтованими з наступних підстав.

Відшкодування шкоди в адміністративному судочинстві (КАС України) передбачає стягнення збитків або моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень (органу влади).

ОСОБА_1 у період з 03.03.2022 по 12.01.2024 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 .

Під час проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_1 ОСОБА_1 , наказом командира військової частини НОМЕР_1 №20533 від 27.10.2023 «Про результати службового розслідування» притягнуто до дисциплінарної та повної матеріальної відповідальності на суму 133 388, 40 грн.

У подальшому, 12.01.2024 року ОСОБА_1 переведено до військової частини НОМЕР_2 для подальшого проходження військової служби.

20.03.2025 року військовою частиною НОМЕР_2 було отримано акт приймання-передачі заборгованості з відшкодування завданих державі збитків від військової частини НОМЕР_1 про стягнення з ОСОБА_1 залишку заборгованості на загальну суму 115 836, 84 грн.

На виконання вказаного документу військовою частиною стягнуто з ОСОБА_1 вказану заборгованість у повному розмірі.

Рішенням Дніпропетровського ОАС від 19.02.2026 по справі №160/10888/25 скасовано п.1, п.3 (п.3.1 та 3.2 включно) п. 5 наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 27.10.2023 №20522 «Про результати службового розслідування».

Стягнення коштів з ОСОБА_1 здійснювалося військовою частиною НОМЕР_2 на підставі акту приймання-передачі заборгованості від 20.03.2025 року отриманого від військової частини НОМЕР_1 .

Відповідно до Положення про матеріальну відповідальність військовослужбовців у разі переведення особи до іншого місця служби незавершене стягнення продовжується за новим місцем служби на підставі відповідних документів.

На момент проведення стягнення наказ командира в/ч НОМЕР_1 №20533 від 27.10.2023 був чинним, відтак військова частина НОМЕР_2 не мала законних підстав для припинення виконання вказаного стягнення до моменту скасування наказу судом.

Правовою підставою для виникнення боргу був саме наказ командира в/ч НОМЕР_1 .

Рішенням Дніпропетровського ОАС від 19.02.2026 у справі №160/10888/25 встановлено протиправність дій саме військової частини НОМЕР_1 , однак судом не встановлено жодних порушень з боку військової частини НОМЕР_2 під час процедури технічного утримання коштів.

Згідно зі статтею 1212 ЦК України та статтею 380 КАС України обов`язок повернути безпідставно набуте майно (кошти) покладається на особу, яка набула їх без достатньої правової підстави.

Оскільки підстава (наказ в/ч НОМЕР_1 ) скасована через її незаконність, відповідальність за повернення коштів та відшкодування будь-якої шкоди несе виключно військова частина НОМЕР_1 як орган, що видав скасований акт, оскільки військова частина НОМЕР_2 лише здійснювала утримання коштів, які в подальшому перераховувалися до державного бюджету.

Враховуючи викладене, військова частина НОМЕР_2 є неналежним відповідачем у даній справі та не зобов`язана проводити будь-які відшкодування, в тому числі і моральної шкоди.

Щодо вимог про стягнення моральної шкоди у розмірі 100 000 гри, військова частина НОМЕР_2 вважає їх повністю безпідставними та документально необґрунтованими.

Позивачем не доведено наявності протиправних дій саме з боку військової частини НОМЕР_2 , оскільки військова частина діяла як орган виконання, що реалізовував чинний на той момент наказ.

Будь-які душевні страждання позивача, пов`язані з фактом незаконного притягнення до відповідальності є прямим наслідком дій військової частини НОМЕР_1 , яка цей наказ видала.

Однак, позивачем не надано жодних належних доказів (медичних довідок, висновків психологічної експертизи чи свідчень про погіршення здоров`я), які б підтверджували факт заподіяння моральної шкоди в такому значному розмірі.

Сама по собі незгода з рішенням органу влади не є автоматичною підставою для виплати компенсації.

З урахуванням викладеного, представник відповідача-2 просив відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

12.05.2026 року на адресу суду через систему «Електронний суд» від представника військової частини НОМЕР_1 надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача-1 з позовними вимогами, викладеними в позовній заяві, не погоджується та вважає їх необґрунтованими з наступних підстав.

ОСОБА_1 у своїх позовних вимогах наполягає на тому, що через те, що його позбавили виплат та премії, притягнули до дисциплінарної та матеріальної відповідальності в розмірі 133 388,40 грн., наклали дисциплінарне стягнення «СУВОРА ДОГАНА», вказане призвело до негативних наслідків: прийшов до пригніченого стану, відбулося порушення нормального сну та нервової системи, постійні думки та хвилювання через незаконні дії командування військової частини призводили до стресових ситуацій, що в свою чергу відображалося на товаришах по службі, поганому настрої, та психологічному здоров`ю позивача, у зв`язку з чим позивач вважає, що має право на компенсацію завданої моральної шкоди.

Військова частина НОМЕР_1 зазначає, що обов`язковим предметом доказування в даній справі є наступні обставини:

1. наявність протиправної поведінки відповідача.

2. наявність моральної шкоди.

3.наявність причинно-наслідкового зв`язку між протиправною поведінкою та відповідними стражданнями.

4. розмір компенсації завданої моральної шкоди.

Частинами 1,2 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків.

Відтак доказами нанесення моральних страждань можуть бути:

- Медичні довідки та виписки: Документи, що підтверджують погіршення стану здоров`я, призначення ліків, візити до психолога чи психіатра.

- Докази психологічних страждань: Висновки експертів (психологічна експертиза), які встановлюють наявність, глибину страждань та їхній зв`язок із подією.

- Свідчення свідків: Показання людей, які можуть підтвердити, що ви переживали стрес, змінилися в поведінці, відчували душевний біль або збентеження.

- Письмові докази: Листи, повідомлення, судові рішення, скарги в органи влади, що свідчать про порушення ваших прав.

- Докази зміни способу життя: Документи, що підтверджують неможливість продовження навчання, роботи, розрив стосунків, втрату звичного оточення, необхідність зміни місця проживання.

- Чеки та квитанції: Підтвердження витрат на лікування, придбання ліків або послуги психолога.

Однак, у матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що починаючи з 2023 року до подання позовної заяви ОСОБА_1 звертався за психологічною допомогою чи вживав будь-яких дій щодо лікування чи корекції свого морально-психологічного стану.

Крім того, заявлену позивачем суму компенсації моральної шкоди 100000 грн., відповідач вважає не обґрунтованою та незаконною, оскільки позивачем не було надано доказів понесення ним матеріальних збитків у зв`язку зі завданою моральною шкодою.

Згідно з частиною 5 статті 21 КАС України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб`єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

Позивач мав право та процесуальну можливість заявити вимогу про відшкодування моральної шкоди ще під час розгляду справи №160/10888/25 про визнання наказу протиправними та скасування пунктів.

Відтак, представник відповідача вважає, що зазначена вимога не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки не є похідною від предмета розгляду у даній справі

З урахуванням викладеного, представник відповідача-1 просить закрити провадження в справі №160/10914/26, оскільки справу належить розглядати в порядку цивільного судочинства.

12.05.2026 року на адресу суду від представника третьої особи надійшли пояснення щодо позову, в яких представник третьої особи з позовними вимогами, викладеними в позовній заяві, не погоджується та вважає їх необґрунтованими з наступних підстав.

В обґрунтуванні вимоги щодо стягнення з військової частини НОМЕР_1 та військової частини НОМЕР_2 суми безпідставно набутих коштів в розмірі 133 388,40 грн., позивач посилається на статтю 1212 Цивільного кодексу України.

За змістом приписів глав 82 і 83 Цивільного кодексу України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав.

Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов`язаннях. Натомість для кондикційних зобов`язань вина не має значення, а важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно) зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:

повернення виконаного за недійсним правочином;

витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні;

відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Утримання коштів з грошового забезпечення ОСОБА_1 здійснювалося на виконання наказу командира в/ч НОМЕР_1 №20522 від 27.10.2023 року.

На момент проведення утримань наказ був чинним адміністративним актом, обов`язковим для виконання фінансовою службою військових частин.

Застосування статті 1212 Цивільного кодексу України має субсидіарний (додатковий) характер. Вона використовується лише тоді, коли спірні відносини не врегульовані спеціальними нормами права.

Відносини між позивачем та відповідачами є публічно-правовими (проходження військової служби).

Порядок виплати грошового забезпечення чітко врегульований Законом України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, Закону України “Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі”, постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб”, наказу Міністра оборони України № 260 від 07.06.2018 "Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам".

Відповідно до частини 3 статті 14 Закону України "Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі" у разі скасування наказу про притягнення винної особи до матеріальної відповідальності стягнені з особи кошти та/або добровільно передане нею рівноцінне майно чи внесені кошти повертаються цій особі, про що видається відповідний наказ.

Представник третьої особи зазначає, що у відповідачів відсутнє безпідставно набуте майно, оскільки зазначені кошти стягнуті в Державний бюджет України, а самі утримання проводилися на підставі наказу, який на той момент був чинним, відтак відсутній склад цивільного правопорушення.

Позивач посилається на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.04.2025 у справі № 160/10888/25, яким було скасовано наказ про притягнення його до матеріальної відповідальності.

13.05.2026 року на адресу суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій представник позивача не погоджується з доводами відповідачів та поясненнями третьої особи, вважає їх доводи необґрунтованими та помилковими, враховуючи наступне.

Військова частина НОМЕР_1 аргументуючи те, що у позивача відсутні будь-які докази, які б підтверджували наявність нанесеної моральної шкоди, а зокрема якісь медичні довідки, звернення до лікарів, психолога, психіатра тощо вважає що моральна шкода позивачу не нанесена.

При цьому відповідач-1 не згадує, що на підставі проведеного ним службового розслідування та виданого наказу дані матеріали у подальшому були направленні в Державне Бюро Розслідування для відкриття кримінального провадження стосовно позивача, та те, що позивач вже три роки знаходиться під слідством за обвинуваченням ч.3 ст. 413 КК України, а в умовах воєнного стану це передбачає відповідальність до позбавлення волі строком від двох до п`яти років.

Щодо відсутності у позивача медичних довідок та звернень до лікарів за психологічною допомогою тощо.

Позивач зазначав у позові, що є діючим військовослужбовцем, учасником бойових дій і добросовісно виконує свої обов`язки, не вважав за потрібне показувати це назовні тримаючи все в собі. Сама по собі відсутність медичної документації, як підтвердження нанесеної моральної шкоди, не може бути підставою для відмови у її стягненні з причин зазначених вище.

При тому, що причинно-наслідковий зв`язок між незаконним наказом та подальшими його наслідками, зокрема і направлення матеріалів щодо позивача до ДБР для притягнення його до кримінальної відповідальності, є наявним.

Положеннями статті 23 Цивільного кодексу України передбачено право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Згідно із статтею 23 Цивільного кодексу України моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Статтею 1167 Цивільного кодексу України встановлено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Крім того, у пункті 9 постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року за № 4, передбачено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

З урахуванням викладеного представник позивача просить задовольнити позов.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 серпня 2026 року заяву представника військової частини НОМЕР_1 про закриття провадження в справі №160/10914/26 - задоволено та ухвалено:

Закрити провадження у справі №160/10914/26 за позовом ОСОБА_1 до відповідача-1: військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України, відповідача-2: військової частини НОМЕР_2 Міністерства оборони України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Міністерство оборони України про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, в частині позовних вимог:

стягнути з військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України та Військової частини НОМЕР_2 Міністерства оборони України на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) суму безпідставно набутих коштів в розмірі 133388,40 грн. (сто тридцять три тисячі триста вісімдесят вісім гривень 40 коп.);

стягнути з військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України та військової частини НОМЕР_2 Міністерства оборони України на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) суму завданої моральної шкоди в розмірі 100000 грн. (сто тисяч гривень).

Дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи в їх сукупності, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд встановив наступні обставини.

ОСОБА_1 з 03.03.2022 по 11.01.2024 року проходив військову службу в військовій частині НОМЕР_1 та з 12.01.2024 по теперішній час проходить військову службу в військовій частині НОМЕР_2 .

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.02.2026 року в справі №160/10888/25 позовну заяву задоволено та визнано протиправним та скасовано п.1, п.3 (п.3.1 та п.3.2 включно), п.5 наказу командира військової частини НОМЕР_4 від 27.10.2023 №20522 «Про результати службового розслідування».

У зв`язку з вибуттям до нового місця служби солдата ОСОБА_1 військова частина НОМЕР_4 та військова частина НОМЕР_2 склали акт приймання-передачі заборгованості з відшкодування завданих державі збитків про те, що перша передала, а друга прийняла заборгованість з відшкодування завданих державі збитків, яка на день виключення із списків особового складу складала 115 836, 84 грн. та не була погашена.

У 2026 році відповідно до інформації, яка була надана військовими частинами на адвокатські запити адвоката Діденко Дмитра Миколайовича, з ОСОБА_1 стягнуто всю суму штрафних санкцій.

Відповідно до відповіді військової частини НОМЕР_1 з ОСОБА_1 за період з грудня 2023 року по лютий 2024 року утримано суму в розмірі 17551,56 грн.

Станом на 01.03.2024 року залишався борг в розмірі 115836,84 грн.

Відповідно до відповіді військової частини НОМЕР_2 з ОСОБА_1 за період по жовтень 2025 року була утримана решта суми в розмірі 115836, 84 грн.

А отже, станом на сьогодні з ОСОБА_1 утримано всю суму штрафних санкцій в розмірі 133388,40 грн.

ОСОБА_1 вважає, що так як рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2026 року у справі №160/10888/25 визнано протиправними та скасовано п.1, п.3 (п.3.1 та п.3.2 включно), п.5 наказу командира Військової частини НОМЕР_4 від 27.10.2023 №20522 «Про результати службового розслідування», сума, яка утримана в розмірі 133388,40 грн., підлягає повернення як безпідставно набуте майно, так як і премія за жовтень 2023 року, якої його було позбавлено наказом командира військової частини НОМЕР_4 від 27.10.2023 №20522 «Про результати службового розслідування», у зв`язку з чим представник позивача звернувся до суду з цим позовом.

Вирішуючи позовні вимоги по суті, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 4 статті 9 Закону України від 20.12.1991 року №2011-XII “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” передбачено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Постановою Кабінету Міністрів України “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб” від 30.08.2017 року №704 встановлено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.

Нормативно-правовим актом, який відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі, є Закон України від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Статтею 1 Закону №2011 передбачено, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України (стаття 2 Закону №2011).

Згідно статті 4 Закону №2011 забезпечення виконання цього Закону, інших нормативно-правових актів щодо соціального і правового захисту військовослужбовців та членів їх сімей покладається на органи державної влади та органи місцевого самоврядування.

Наказом Міністерства оборони України від 11 червня 2008 року №260 затверджено Інструкцію про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, яка визначає порядок та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, ліцеїстам та вихованцям військових оркестрів, а також порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил України одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби.

Відповідно до пункту 1.2. Інструкції №260, грошове забезпечення військовослужбовців визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання.

До складу грошового забезпечення входять:

- посадовий оклад, оклад за військовим званням;

- щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія);

- одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Розміри посадових окладів, окладів за військовими званнями, додаткових видів грошового забезпечення військовослужбовців установлюються відповідно до чинного законодавства.

Пунктом 1.9. Інструкції №260 визначено, що грошове забезпечення виплачується в межах асигнувань, передбачених у кошторисі військової частини на грошове забезпечення військовослужбовців.

Грошове забезпечення військовослужбовцям виплачується за місцем штатної служби в поточному місяці за минулий.

Суд враховує, що ОСОБА_1 відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_4 від 27.10.2023 №20522 «Про результати службового розслідування» позбавлено премії за жовтень 2023 року.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.02.2026 року в справі №160/10888/25 позовну заяву задоволено та визнано протиправним та скасовано п.1, п.3 (п.3.1 та п.3.2 включно), п.5 наказу командира військової частини НОМЕР_4 від 27.10.2023 №20522 «Про результати службового розслідування».

Відтак, з урахуванням скасування спірного наказу, суд вважає, що з позивача протиправно утримано суму премії за жовтень 2023 року.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про необхідність зобов`язати військову частину НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) премію за жовтень 2023 року.

Суд враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява №65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (Заява №63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини 1 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Згідно частини 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованих правових підстав для задоволення адміністративного позову.

Щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до частини 1 статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Судом встановлено, що позивач звільнений від сплати судового збору, у зв`язку з чим розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись ст. ст. 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до відповідача-1: військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України, відповідача-2: військової частини НОМЕР_2 Міністерства оборони України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Міністерство оборони України про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо утримання з грошового забезпечення ОСОБА_1 премії за жовтень 2023 року.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) премію за жовтень 2023 року.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України, до Третього апеляційного адміністративного суду.

Суддя В.М. Олійник