Рішення від 05 серпня 2026 р. у справі №140/16456/25 — Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 серпня 2026 року ЛуцькСправа № 140/16456/25

Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Денисюка Р.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , позивач) звернулася до Військової частини НОМЕР_1 (далі – відповідач) з позовом:

про визнання протиправною бездіяльності, яка полягає у нездійсненні нарахування та виплати поточної індексації грошового забезпечення за період проходження військової служби з 30 травня 2016 року по 28 лютого 2018 року, розрахованої із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - січень 2008 року, згідно з Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 (далі – Порядок №1078); зобов`язання здійснити нарахування та виплатити поточну індексацію грошового забезпечення за період проходження військової служби з 30 травня 2016 року по 28 лютого 2018 року, розрахувавши її із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - січень 2008 року, згідно з Порядком №1078, з урахуванням виплачених сум, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року №44 (далі – Порядок №44);

про визнання протиправною бездіяльності, яка полягає у ненарахуванні та невиплаті індексації-різниці грошового забезпечення у розмірі 4086,10 грн за період проходження військової служби з 01 березня 2018 року по 05 травня 2022 року, розрахованої відповідно до приписів абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку №1078; зобов`язання за рахунок бюджетних асигнувань за кодом економічної класифікації видатків бюджету 2112 “Грошове забезпечення військовослужбовців” нарахування та виплатити одним платежем індексацію-різницю грошового забезпечення у розмірі 4086,10 грн щомісячно за період проходження служби з 01 березня 2018 року по 05 травня 2022 року, відповідно до приписів абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку №1078, з урахуванням раніше виплачених сум, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку №44;

про визнання протиправною бездіяльності щодо нарахування та виплати грошового забезпечення (щомісячних основних, додаткових та одноразових видів грошового забезпечення), за період служби з 30 січня 2020 року по 05 травня 2022 року, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року виплати грошового забезпечення, на відповідні тарифні коефіцієнти; зобов`язання здійснити одним платежем за рахунок бюджетних асигнувань за кодом економічної класифікації видатків бюджету 2112 “Грошове забезпечення військовослужбовців” перерахунок та виплату грошового забезпечення (щомісячних основних, додаткових та одноразових видів грошового забезпечення) за період служби з 30 січня 2020 року по 05 травня 2022 року, виходячи з посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року виплати грошового забезпечення, на відповідні тарифні коефіцієнти згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького кладу та деяких інших осіб» та провести їх виплату з урахуванням раніше сплачених сум та з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку №44;

про визнання протиправною бездіяльності щодо неврахування до складу грошового забезпечення при обрахунку розміру грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2016-2022 роки, нарахованих та виплачених у період проходження служби з 30 травня 2016 року по 05 травня 2022 року, розміру поточної індексації, розрахованої із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - січень 2008 року згідно з Порядком №1078, та індексації-різниці у розмірі 4086,10 грн, розрахованої відповідно до приписів абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку №1078, та розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, згідно додатків 1 і 14 до Постанови №704; зобов`язання провести перерахунок та виплату одним платежем за рахунок бюджетних асигнувань за кодом економічної класифікації видатків бюджету 2112 “Грошове забезпечення військовослужбовців” грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2016-2022 роки, нарахованих та виплачених у період проходження служби з 30 травня 2016 року по 05 травня 2022 року, з урахуванням розміру поточної індексації, розрахованої із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - січень 2008 року, згідно з Порядком №1078, та з урахуванням індексації-різниці у розмірі 4086,10 грн, розрахованої відповідно до приписів абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку №1078, та з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, згідно додатків 1 і 14 до Постанови №704 та провести їх виплату з урахуванням раніше сплачених сум та з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку №44;

про визнання протиправною бездіяльності, яка полягає у не проведенні нарахування та виплати при звільненні грошової компенсації за невикористану додаткову відпустку 70 діб, як учаснику бойових дій (за 2018, 2019, 2020, 2021, 2022 роки) та невикористану щорічну основну відпустку 15 діб (за 2021 рік), невикористану щорічну основну відпустку 10 діб (за 2022 рік), з врахуванням при визначенні її розміру посадового окладу і окладу за військовим званням, а також, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки за вислугу років, премії, надбавки за особливості проходження служби, надбавки за роботу в умовах режимних обмежень, розрахованих із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України “Про державний бюджет України на 2022 рік” від 02 грудня 2021 року №1928-ІХ на 01 січня 2022 року на відповідний тарифний коефіцієнт; зобов`язання провести нарахування та виплату грошової компенсації за невикористану додаткову відпустку 70 діб, як учаснику бойових дій (за 2018, 2019,2020, 2021, 2022 роки) та невикористану щорічну основну відпусту 15 діб (за 2021 рік), 10 діб (за 2022 рік), з врахуванням при визначенні її розміру посадового окладу і окладу за військовим званням, а також щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки за вислугу років, премії, надбавки за особливості проходження служби, надбавки за роботу в умовах режимних обмежень), розрахованих із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України “Про державний бюджет України на 2022 рік” від 02 грудня 2021 року №1928-ІХ на 01 січня 2022 року на відповідний тарифний коефіцієнт, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку №44.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 (дошлюбне прізвище ОСОБА_2 ) зазначила, що з 30 травня 2016 року по 05 травня 2022 року проходила військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 .

Позивач вважає, що відповідач з порушенням норм законодавства здійснював нарахування та виплату грошового забезпечення (щомісячних основних, додаткових та одноразових видів), виходячи із розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, обчислених із застосуванням розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року. Між тим постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі №826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103 “Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб” (далі – Постанова №103), яким було внесено зміни до пункту 4 Постанови №704 в частині визначення розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14. Оскільки з 29 січня 2020 року діє редакція пункту 4 Постанови №704, яка діяла до зазначених змін, а в законах про Державний бюджет на 2020-2022 роки відсутні застереження щодо застосування розрахункової величини для визначення грошового забезпечення - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня 2018 року, то на переконання позивача, у період проходження військової служби з 30 січня 2020 року по 05 травня 2022 року відповідач мав нараховувати та виплачувати їй грошове забезпечення, виходячи з розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом 1 січня календарного року виплати, на відповідний тарифний коефіцієнт.

Окрім того, позивач вважає, що нарахування та виплата при звільненні грошової компенсації за невикористану додаткову відпустку, як учаснику бойових дій (за 2018, 2019, 2020, 2021, 2022 роки) та грошової компенсації за невикористану щорічну основну відпустку (за 2021-2022 роки) проведені з порушенням норм чинного законодавства, що врегульовувало дані правовідносини, тобто, не з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 1 січня 2022 року, а з урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року.

Також позивач вважає неправомірними дії відповідача щодо обрахунку індексації за період з 30 травня 2016 року по 28 лютого 2018 року, оскільки за правилами пункту 5 Порядку №1078 обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифних ставок (окладів). Станом на момент виникнення спірних правовідносин тарифні ставки (оклади) військовослужбовців обчислювалися відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року №1294 “Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб” (далі – Постанова №1294). Наступна зміна тарифних ставок (окладів) військовослужбовців відбулась лише з 01 березня 2018 року у зв`язку з набранням чинності Постановою №704, якою затверджено нову тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.

На думку позивача, індексація його грошового забезпечення за період з 30 травня 2016 року по 28 лютого 2018 року підлягає обчисленню з урахуванням базового місяця, що відповідає місяцю зміни тарифних ставок (окладів) військовослужбовців, тобто січня 2008 року. Крім того, при обчисленні індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 05 травня 2022 року відповідачем не враховано вимоги абзаців четвертого - шостого пункту 5 Порядку №1078 щодо обчислення індексації-різниці, що розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу у місяці підвищення окладів.

Як наслідок, при обрахунку розміру грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2016-2022 роки, нарахованих та виплачених у період проходження служби з 30 травня 2016 року по 05 травня 2022 року відповідачем не було враховано до складу грошового забезпечення розміру поточної індексації, розрахованої із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - січень 2008 року, згідно з Порядком №1078, індексації-різниці та розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, згідно додатків 1 і 14 до Постанови №704.

З метою захисту порушених прав позивач просила позов задовольнити, зобов`язавши відповідача при виплаті донарахованого грошового забезпечення, індексації одночасно компенсувати суму податку з доходів фізичних осіб.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 29 грудня 2025 року відкрито провадження у справі за цим позовом та розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) (а.с.42-43).

Відповідач у відзиві на позов позовні вимоги не визнав та у їх задоволенні просив відмовити повністю (а.с.47-57). В обґрунтування цієї позиції вказав, що індексація грошового забезпечення з 30 травня 2016 року по 28 лютого 2018 року нараховувалась позивачу відповідно до вимог Порядку №1078. При цьому місяцем підвищення доходу (базовим місяцем) при нарахуванні індексації за вказаний період є грудень 2015 року. У зв`язку з цим для проведення індексації індекс споживчих цін обчислювався наростаючим підсумком починаючи з січня 2016 року. Оскільки нарахована випереджаючим шляхом сума ймовірної індексації не перевищила суму підвищення грошового забезпечення за грудень 2015 року, нарахована індексація грошового забезпечення за вказаний період становить 0,00 грн.

Відповідач зауважив, що на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2015 року №1013 “Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів” (далі - Постанова №1013) рішенням Міністра оборони України від 31 грудня 2015 року №248/3/1/1150 військовослужбовцям Збройних Сил України в грудні 2015 року збільшено розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, зокрема премії та щомісячної додаткової винагороди, тим самим забезпечено підвищення грошових доходів за грудень 2015 року та щодо подальшого обчислення індексу споживчих цін з січня 2016 року.

Також, відповідач вказує, що індексація грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року до моменту виключення зі списків особового складу військової частини нараховувалась та виплачувалась позивачці відповідно до Закону України “Про індексацію грошових доходів населення” та Порядку №1078.

При цьому, Закон України “Про індексацію грошових доходів населення” і Порядок №1078 не містять поняття “фіксованої” суми індексації. З 01 грудня 2015 року в абзацах третьому - шостому пункту 5 Порядку №1078 йде мова про поняття індексації-різниці, право на яку виникає тільки тоді, коли у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) розмір доходу менший суми можливої індексації, визначеної в цьому місяці. З 01 березня 2018 року набрала чинності Постанова №704, якою були встановлені нові розміри окладів військовослужбовців, та з огляду на правила пунктів 5, 10-2 Порядку №1078 березень 2018 року став місяцем підвищення доходу позивача, за яким слід здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації грошового забезпечення.

Відповідач стверджує і про відсутність правових підстав для перерахунку та виплати позивачу грошового забезпечення (щомісячних основних та додаткових видів грошового забезпечення, грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань), з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням в іншому розмірі, ніж обчисленого з розрахункової величини - розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня 2018 року.

Через відсутність підстав для задоволення основних вимог відсутні підстави для задоволення похідних вимог щодо проведення спірних виплат разом із компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, право на виплату якої згідно з пунктом 2 Порядку №44 виникає лише у зв`язку з виконанням обов`язків під час військової служби.

З наведених підстав просив відмовити у задоволенні позову повністю.

Інших заяв по суті справи не надходило.

Суд, перевіривши доводи сторін, викладені у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази, встановив такі обставини.

Позивач ОСОБА_1 (дошлюбне прізвище ОСОБА_2 ) проходила військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 у період з 30 травня 2016 року по 05 травня 2022 року, що не є спірним та підтверджено військовим квитком серії НОМЕР_2 (а.с.21-23).

Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 05 травня 2022 року №110 (по стройовій частині) старшого солдата за контрактом ОСОБА_3 , радіотелефоніста 1 мінометної батареї НОМЕР_3 механізованого батальйону, звільнену наказом командира НОМЕР_4 окремої механізованої бригади від 05 травня 2022 року №158-РС з військової служби у запас за підпунктом “г” пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу”, виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення з 05 травня 2022 року (а.с.28).

З долучених до матеріалів справи карток особового рахунку військовослужбовця за 2016-2022 роки вбачається, що індексація грошового забезпечення за період з 30 травня 2016 року по листопад 2018 року ОСОБА_1 не виплачувалася, а в грудні 2018 року індексація була нарахована та виплачена в сумі 71,08 грн, в лютому 2019 року - в сумі 71,07 грн, у квітні 2019 року - в сумі 205,55 грн, у травні 2019 року - в сумі 134,47 грн, у липні 2019 року - в сумі 268,94 грн, у серпні-грудні 2019 року - в сумі 206,72 грн щомісячно, у січні-липні 2020 року - в сумі 216,51 грн щомісячно, у серпні-грудні 2020 року - в сумі 226,29 грн щомісячно, у січні 2021 року - в сумі 233,81 грн, у лютому-квітні 2021 року - в сумі 331,42 грн щомісячно, у травні-липні 2021 року - в сумі 415,41 грн щомісячно, у серпні, жовтні 2021 року - в сумі 540,03 грн щомісячно, у жовтні 2021 року - в сумі 1080,06 грн, у грудні 2021 року - в сумі 1103,22 грн, у лютому 2022 року - в сумі 563,19 грн, у березні-травні 2022 року - в сумі 672,35 грн щомісячно, у червні 2022 року - в сумі 147,26 грн (а.с.59-65).

З карток особового рахунку військовослужбовця за 2020-2022 роки (а.с.63-65) вбачається, що ОСОБА_1 з січня 2020 року по травень 2022 року встановлено посадовий оклад в сумі 2640,00 грн та оклад за військовим званням “старший солдат” в сумі 600,00 грн, тобто, виходячи з розміру прожиткового мінімуму, установленого на 01 січня 2018 року у розмірі 1762,00 грн, помноженого на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови №704.

ОСОБА_1 була виплачена грошова допомога на оздоровлення в серпні 2016 року в сумі 4444,00 грн; в лютому 2017 року в сумі 4451,50 грн; в травні 2018 року в сумі 7931,88 грн; в травні 2019 року в сумі 10325,70 грн; у червні 2020 року в сумі 10325,70 грн; у липні 2021 року в сумі 10593,00 грн; у квітні 2022 року в сумі 13655,40 грн. Крім того, позивачу була виплачена матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань в жовтні 2016 року в сумі 4451,50 грн; в грудні 2017 року в сумі 4493,88 грн; в жовтні 2019 року в сумі 10325,70 грн; в грудні 2020 року в сумі 600,00 грн; в грудні 2021 року в сумі 600,00 грн; в травні 2022 року в сумі 600,00 грн.

В період з січня 2020 року по травень 2022 року нарахування грошового забезпечення, грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально побутових-питань проведені з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року.

Окрім того, наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 05 травня 2022 року №110 (по стройовій частині) наказано виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за 15 днів невикористаної щорічної основної відпустки за 2021 рік, за 10 днів невикористаної щорічної основної відпустки за 2022 рік та грошову компенсацію за невикористану додаткову відпустку 70 діб, як учаснику бойових дій (за 2018, 2019, 2020, 2021, 2022 роки), які були виплачені позивачу у 2022 році.

За результатами розгляду адвокатського запиту представника позивача від 15 листопада 2025 року щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення з 30 травня 2016 року по 28 лютого 2018 року, “індексації-різниці” за період з 01 березня 2018 року по 05 травня 2022 року, а також щодо нарахування та виплати грошового забезпечення, грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально побутових-питань, інших надбавок і доплат, нарахованих та виплачених у зв`язку з проходженням служби в період з 29 січня 2020 року по 05 травня 2022 року, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01 січня 2020 року, на 01 січня 2021 року, на 01 січня 2022 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 Постанови №704, відповідач листом від 01 грудня 2025 року №1732/фс повідомив, що індексація грошового забезпечення за період з 30 травня 2016 року по 28 лютого 2018 року нараховувалась відповідно до вимог Порядку №1078: місяцем підвищення доходу (базовим місяцем) при нарахуванні індексації за вказаний період враховано грудень 2015 року та нарахована випереджаючим шляхом сума ймовірної індексації протягом січня 2016 року - лютого 2018 року не перевищувала суму підвищення грошового забезпечення за грудень 2015 року, тому нарахована індексація грошового забезпечення за вказаний період становить 0,00 грн. Індексація грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 05 травня 2022 року нараховувалась ОСОБА_1 у відповідності до вимог Порядку №1078 із застосуванням базового місяця - березень 2018 року. Суму нарахованої індексації зазначено в картках особових рахунків за 2018-2022 роки. При обчисленні розміру посадового окладу та окладу за військовим званням ОСОБА_1 за період з 29 січня 2020 року по 05 травня 2022 року тарифні коефіцієнти посадового окладу та окладу за військовим званням множились на розмір прожиткового мінімуму встановленого станом на 01 січня 2018 року.

Позивач, вважаючи дії відповідача щодо виплати їй грошового забезпечення у неналежному розмірі протиправними, звернулася з даним позовом до суду.

При вирішенні спору суд керується такими нормативно-правовими актами.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначено Законом України від 20 грудня 1991 року №2011-XII “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” (далі - Закон №2011-XII).

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення (пункт 2).

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону (пункт 3).

30 серпня 2017 року Кабінет Міністрів України прийняв Постанову №704.

Пунктом 2 Постанови №704 установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Пункт 4 Постанови №704 в редакції, чинній на день її прийняття, визначав, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 01 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Також додатки 1, 12, 13, 14 до Постанови №704 містять примітки, відповідно до яких, зокрема посадові оклади за розрядами тарифної сітки та оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.

21 лютого 2018 року Кабінет Міністрів України прийняв Постанову №103 (набрала чинності 24 лютого 2018 року), якою внесено зміни до Постанови №704, зокрема, пункт 4 викладено в новій редакції, якою установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14 (пункт 6 Постанови №103).

На момент набрання чинності Постановою №704 (01 березня 2018 року) пункт 4 було викладено в редакції змін, викладених згідно з пунктом 6 Постанови №103.

Крім того, пунктом 3 розділу ІІ “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України від 06 грудня 2016 року №1774-VIII “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України” встановлена заборона використання мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для визначення розміру посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат.

Отже, згідно із внесеними змінами розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів та окладів за військовим званням як складових грошового забезпечення став розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений на 01 січня 2018 року, який був сталою незмінною величиною. При цьому мінімальна заробітна плата для розрахунків розмірів цих окладів не застосовувалася взагалі.

Необхідно зазначити, що пунктом 8 розділу “Прикінцеві положення” Закону України від 23 листопада 2018 року №2629-VIII “Про Державний бюджет України на 2019 рік” було передбачено, що у 2019 році для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів як розрахункова величина застосовується прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений на 01 січня 2018 року.

Тобто, положення пункту 4 Постанови №704 в частині визначення розрахунковою величиною для обчислення розмірів окладів, розрахованих відповідно до цієї постанови, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, до 01 січня 2020 року, не входили в суперечність із актом вищої юридичної сили. Однак Закон України від 14 листопада 2019 року №294-ІХ “Про Державний бюджет України на 2020 рік” таких застережень щодо застосування як розрахункової величини для визначення грошового забезпечення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня 2018 року, не містить.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі №826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 Постанови №103, яким були внесені зміни до пункту 4 Постанови №704. Отже, з 29 січня 2020 року (з дати набрання законної сили судовим рішенням у справі №826/6453/18) діє пункт 4 Постанови №704 щодо розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням в редакції, яка була чинна до набрання чинності Постановою №103.

Згідно з приписами частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові від 02 серпня 2022 року у справі №440/6017/21 Верховний Суд виснував, що з 01 січня 2020 року положення пункту 4 Постанови №704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з Постановою №704, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений на відповідний рік, у тому числі як розрахункова велична для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів.

Верховний Суд у постанові від 19 жовтня 2022 року у справі №400/6214/21 за позовом військовослужбовця до військової частини у спорі щодо незастосування відповідачем при визначенні посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням відповідно до пункту 4 Постанови №704 розрахункової величини - розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (на 2020, 2021 рік) дійшов таких же висновків.

У постановах від 25 квітня 2024 року у справі №240/16735/21, від 05 червня 2024 року у справі №420/18318/23 (щодо обчислення та виплати грошового забезпечення у 2020 - 2022 роках) Верховний Суд від зазначених вище висновків не відступав.

У цій справі судом встановлено, а відповідачем не спростовано, що з 29 січня 2020 року (після відновлення дії пункту 4 Постанови №704 щодо розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням в редакції, яка була чинна до набрання чинності Постановою №103) ОСОБА_1 продовжено виплату грошового забезпечення з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, які розраховані згідно з Постановою №704, виходячи з розрахункової величини - прожиткового мінімуму, встановленого станом на 01 січня 2018 року для працездатних осіб, - 1762,00 грн.

Натомість в Законі України від 14 листопада 2019 року №294-IX “Про Державний бюджет України на 2020 рік”, Законі України від 15 грудня 2020 року №1082-IX “Про Державний бюджет України на 2021 рік”, Законі України від 02 грудня 2021 року №1928-IX “Про Державний бюджет України на 2022 рік” установлено прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня: у 2020 році – 2102,00 грн, у 2021 році - 2270,00 грн, у 2022 році - 2481,00 грн.

З урахуванням наведеного суд вважає, що при визначенні позивачу розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням відповідач протиправно не врахував розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений законом на 01 січня 2020 року, 01 січня 2021 року, 01 січня 2022 року, що призвело до виплати грошового забезпечення у спірний період у меншому розмірі, ніж належить.

За змістом приписів Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року №260 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 26 червня 2018 року за №745/32197, далі - Порядок №260), військовослужбовцям щомісячно виплачується: надбавка за вислугу років на військовій службі у відповідних відсотках посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням (пункт 1 розділу ІV); надбавка за особливості проходження служби в розмірах до 100 відсотків посадового окладу, окладу за військове звання та надбавки за вислугу років залежно від складності та важливості виконуваних обов`язків (пункт 1 розділу VI); щомісячна премія (не менше 10 відсотків посадового окладу), виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України, та особливостей проходження військової служби (пункти 1, 2 розділу XVI). У разі набуття права на отримання щорічної основної (канікулярної) відпустки один раз на рік виплачується грошова допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення (пункт 1 розділу XXIII); один раз на рік надається матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення (пункт 1 розділу XXIV).

Отже, виплата надбавки за вислугу років, надбавки за виконання особливо важливих завдань, премії, грошової допомоги для оздоровлення та грошової допомоги для вирішення соціально-побутових питань залежить від розміру посадового окладу та окладу за військовим званням.

З карток особового рахунку військовослужбовця ОСОБА_1 встановлено, що позивачу в період з 30 січня 2020 року по 05 травня 2022 року крім посадового окладу та окладу за військовим званням виплачувалися надбавка за вислугу років, надбавка за виконання особливо важливих завдань, премія.

Таким чином, у межах заявлених позивачем вимог підлягає перерахунку у період з 30 січня 2020 року (в межах заявлених позовних вимог) по 05 травня 2022 року все грошове забезпечення (підвищень посадового окладу, надбавок, доплат, винагород, які мають постійний характер, премії) з врахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного року, в якому було здійснено нарахування, як розрахункової величини посадового окладу та окладу за військовим званням.

З огляду на наведені вище положення нормативно-правових актів, що регулюють спірні правовідносини, наведені вище правові висновки Верховного Суду (у подібних правовідносинах), суд дійшов висновку про задоволення позову у спосіб визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо обчислення позивачу з 30 січня 2020 року по 05 травня 2022 року грошового забезпечення із застосуванням розрахункової величини для визначення посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року; зобов`язання відповідача здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату грошового забезпечення за період з 30 січня 2020 року по 05 травня 2022 року (з урахуванням раніше виплачених сум) із застосуванням розрахункової величини для визначення посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року їх виплати.

Окрім того, з карток особового рахунку військовослужбовця ОСОБА_1 встановлено, що позивачу в період з 30 січня 2020 року по 05 травня 2022 року була виплачена грошова допомога на оздоровлення у червні 2020 року в сумі 10325,70 грн; у липні 2021 року в сумі 10593,00 грн; у квітні 2022 року в сумі 13655,40 грн, а також матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань в грудні 2020 року в сумі 600,00 грн; в грудні 2021 року в сумі 600,00 грн; в травні 2022 року в сумі 600,00 грн, нарахування яких здійснювалося

з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року.

Таким чином, у межах заявлених позивачем вимог підлягає перерахунку також виплачена позивачу грошова допомога на оздоровлення за 2020-2022 роки та матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань за 2020-2022 роки з врахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного року, в якому було здійснено нарахування, як розрахункової величини посадового окладу та окладу за військовим званням.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплату грошової компенсації за невикористану додаткову відпустку 70 діб, як учаснику бойових дій (за 2018, 2019, 2020, 2021, 2022 роки) та невикористану щорічну основну відпустку 15 діб (за 2021 рік), 10 діб (за 2022 рік), з врахуванням при визначенні її розміру посадового окладу і окладу за військовим званням, а також, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року на відповідний тарифний коефіцієнт, суд зазначає наступне.

Відповідно до абзацу 3 пункту 7 розділу І Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України 07 червня 2018 року №260 (далі - Порядок №260), військовослужбовцям, які виключаються зі списків особового складу військової частини, грошове забезпечення виплачується до дня виключення включно. В наказах про виключення зі списків особового складу обов`язково зазначається про виплату одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Відповідно до пункту 3 розділу XXXI Порядку №260 (у редакції від 30 червня 2020 року), у рік звільнення військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), звільненим з військової служби за віком, станом здоров`я, у зв`язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, у зв`язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, які не використали щорічну основну відпустку або використали частково, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини та виплачується грошове забезпечення у розмірі відповідно до кількості наданих днів відпустки або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки.

Іншим військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які звільняються з військової служби, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини тривалістю, що визначається пропорційно часу, прослуженому в році звільнення за кожен повний місяць служби, та за час такої відпустки виплачується грошове забезпечення або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки.

Відповідно до пункту 5 розділу XXXI Порядку №260, військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які мають право на щорічні додаткові відпустки відповідно до чинного законодавства України, виплачується компенсація за всі календарні дні невикористаної додаткової відпустки, яка надається в повному обсязі або пропорційно часу, прослуженому в році звільнення.

Відповідно до пункту 6 розділу XXXI Порядку №260, розрахунок грошового забезпечення за час надання щорічної основної відпустки з подальшим виключенням зі списків особового складу та грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки здійснюється виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення, які військовослужбовець отримував за останньою займаною штатною посадою.

Отже у випадку звільнення військовослужбовців з військової служби їм виплачується компенсація за всі невикористані ними дні щорічної відпустки, в тому числі за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої статтею 16-2 Закону №504/96-ВР та пунктом 12 частини 1статті 12 Закону №3551-ХІІ.

Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 05 травня 2022 року №110 наказано виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за 15 днів невикористаної щорічної основної відпустки за 2021 рік, за 10 днів невикористаної щорічної основної відпустки за 2022 рік та грошову компенсацію за невикористану додаткову відпустку 70 діб, як учаснику бойових дій (за 2018, 2019, 2020, 2021, 2022 роки), які були виплачені позивачу в червні 2022 року.

Нарахування позивачу компенсації невикористаної щорічної основної відпустки за 2021-2022 роки, невикористаної додаткової відпустки, як учаснику бойових дій (за 2018, 2019, 2020, 2021, 2022 роки) проведено відповідачем з грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, а не з грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня 2022 року (у місяці видачі наказу та звільнення, тобто на травень 2022 року).

Враховуючи вищенаведене, нарахування позивачу компенсації невикористаної щорічної основної відпустки за 2021-2022 роки, невикористаної додаткової відпустки, як учаснику бойових дій (за 2018, 2019, 2020, 2021, 2022 роки) (проведених з урахуванням грошового забезпечення позивача у місяці видачі наказу та звільнення, тобто на травень 2022 року) слід проводити з урахуванням розрахункової величини розміру прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб станом на 01 січня 2022 року, відтак в цій частині позов належить задовольнити.

Вирішуючи позов в частині позовних вимог, які стосуються перерахунку і виплати індексації грошового забезпечення за період з 30 травня 2016 року по 28 лютого 2018 року з урахуванням місяця підвищення тарифної ставки (окладу) січень 2008 року, суд зазначає, відповідно до пункту 3 статті 9 Закону України від 20 грудня 1991 року №2011-ХІІ “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” (далі - Закон №2011-ХІІ) грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Преамбулою Закону №1282-ХІІ передбачено, що цей Закон визначає правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України.

За змістом статті 1 Закону №1282-ХІІ індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Перелік об`єктів індексації установлений частиною першою статті 2 Закону №1282-ХІІ (тут і надалі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), згідно з якою індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру; до таких об`єктів індексації належить оплата праці (грошове забезпечення).

Межі індексації визначені частиною шостою статті 2 Закону №1282-ХІІ, відповідно до якої індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Статтею 4 Закону №1282-XII встановлено підстави для проведення індексації, зокрема, індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка. Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті. Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін. У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв`язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до статті 6 Закону №1282-XII у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону, грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін. Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.

Згідно зі статтею 9 Закону №1282-XII індексація грошових доходів населення здійснюється за місцем їх отримання за рахунок відповідних коштів.

Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення визначаються Порядком №1078.

Пункт 1-1 Порядку №1078 (зі змінами, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) загалом дублює приписи статей 3, 4 Закону №1282-ХІІ, деталізуючи відповіді на питання про те, коли проводиться індексація.

Відповідно до абзаців першого, п`ятого, шостого пункту 4 Порядку №1078 індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. Частина грошових доходів, яка перевищує прожитковий мінімум, встановлений для відповідних соціальних і демографічних груп населення, індексації не підлягає. Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.

Абзацами першим, другим пункту 5 Порядку №1078 (у редакції Постанови №1013 застосовується з 01 грудня 2015 року) установлено, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

З прийняттям Кабінетом Міністрів України Постанови №1013 істотно змінився порядок індексації зарплати та інших доходів населення. Зокрема, якщо раніше для обчислення індексу споживчих цін враховувався місяць, у якому відбулося підвищення мінімальної зарплати, пенсій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, стипендій чи зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів (за рахунок постійних складових зарплати), то після прийняття Постанови №1013 таким місяцем став місяць підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного грошового утримання, стипендій, виплат із соціального страхування. Крім того, якщо раніше місяць підвищення (базовий місяць) визначався в разі, коли зросла зарплата внаслідок підвищення тарифної ставки (окладу) або за рахунок будь-якої постійної складової зарплати, то після внесення змін - тільки в разі, якщо підвищена тарифна ставка (оклад). Починаючи з 01 грудня 2015 року обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (посадового окладу) за посадою, яку займає працівник, в тому числі військовослужбовець.

Пунктом 1 Постанови №1013 дійсно передбачено підвищення з 01 грудня 2015 року посадових окладів (тарифних ставок, ставок заробітної плати) працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери та деяких інших працівників. При цьому підвищення окладів не стосувалось військовослужбовців. Тобто, Постановою №1013 були підвищені оклади майже в усіх галузях бюджетної сфери, окрім окладів у складі грошового забезпечення військовослужбовців.

Посадові оклади військовослужбовців встановлено Постановою №1294, яка набрала чинності 01 січня 2008 року та була чинна до 01 березня 2018 року.

Після прийняття Постанови №704 (набрала чинності 01 березня 2018 року), “базовим місяцем” для нарахування військовослужбовцям індексації став березень 2018 року.

Таким чином, якщо останнє підвищення окладу за посадою відбулось у січні 2008 року, то для визначення суми індексації грошового забезпечення військовослужбовцю має застосовуватись індекс споживчих цін, обчислений наростаючим підсумком з січня 2008 року до березня 2018 року, оскільки після прийняття Постанови №704 таким місяцем для нарахування військовослужбовцям індексації став березень 2018 року.

Відповідач не надав суду доказів про те, що у період з січня 2008 року до березня 2018 року відбулося збільшення грошового забезпечення саме за рахунок зростання посадового окладу військовослужбовців.

При вирішенні спору суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 29 листопада 2021 року у справі №120/313/20-а, які полягають, зокрема, у такому.

Місяць, у якому відбулося підвищення тарифної ставки (окладу), є базовим для проведення індексації. За змістом пункту 5 Порядку №1078 підставою для встановлення чи зміни базового місяця при проведенні індексації грошового забезпечення є підвищення тарифної ставки (окладу) військовослужбовця. Отже, базовий місяць для такої індексації визначається нормативно і відповідач не наділений повноваженнями діяти на свій розсуд, обираючи інакший місяць базовим, ніж той, у якому відбулося підвищення тарифної ставки (окладу). Тому у разі настання визначених законодавством умов, відповідач зобов`язаний вчинити конкретну дію на користь позивача - провести індексацію його грошового забезпечення, враховуючи нормативно визначений базовий місяць. Якщо відповідач цієї дії не вчиняє, останнього можна зобов`язати до її вчинення у судовому порядку. Аналіз пункту 5 Порядку №1078 свідчить про те, що обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації пов`язується з місяцем підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою, яку займає військовослужбовець. Отже, збільшення грошового забезпечення не за рахунок зростання тарифної ставки (окладу), а завдяки додатковим видам грошового забезпечення, не дає підстав вважати відповідний місяць базовим для подальшої індексації.

Відповідно до вимог абзацу третього пункту 10-1 Порядку №1078 (в редакції, чинній до 15 грудня 2015 року) обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації заробітної плати новоприйнятих працівників здійснювалось з місяця прийняття працівника на роботу. Порівняльний аналіз законодавства про індексацію грошових доходів дає підстави стверджувати про те, що новим базовим місяцем для обчислення індексації грошового забезпечення: до 01 грудня 2015 року був місяць прийняття працівника на роботу та місяць збільшення заробітної плати; після 01 грудня 2015 року є місяць збільшення тарифної ставки (окладу) (вказана правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 22 березня 2023 року у справі №380/4689/21).

Верховний Суд у постановах від 12 травня 2022 року у справі №580/3335/21, від 19 травня 2022 року у справі №200/3859/21, від 28 червня 2022 року у справі №420/4841/21 та ін. дійшов висновку про те, що базовим місяцем при проведенні індексації грошового забезпечення є саме січень 2008 року, в якому Постановою №1294 встановлені підвищені розміри посадових окладів військовослужбовців, оскільки у період з 01 січня 2008 року по 01 березня 2018 року посадові оклади військовослужбовців були незмінними.

Повноваження державних органів щодо визначення “місяця підвищення тарифних ставок (окладів)” для цілей застосування Порядку №1078 не були дискреційними, оскільки нормами означеного Порядку установлено лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки відповідної установи галузі бюджетної сфери - проведення індексації грошових доходів у разі перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, встановленого у розмірі 103 відсотки, починаючи з місяця останнього підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою, яку обіймає працівник, яким для військовослужбовців у спірному періоді був січень 2008 року (зазначені висновки щодо застосування норм права викладені у постанові Верховного Суду від 24 березня 2023 року у справі №420/21241/21, від 13 квітня 2023 року у справі №420/9187/21, від 01 червня 2023 року у справі №140/5246/21).

Крім того, при вирішенні спору суд враховує також висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду від 19 липня 2019 року у справі №240/4911/18 та від 07 серпня 2019 року у справі №825/694/17, відповідно до яких індексація грошового забезпечення як складова грошового забезпечення військовослужбовців є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, тому підлягає обов`язковому нарахуванню і виплаті; виплата індексації грошового забезпечення здійснюється за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні і обмежене фінансування жодним чином не впливає на право позивача отримати індексацію грошового забезпечення; звільнення особи з військової служби не позбавляє її права на отримання виплат, на які вона має право, проте не отримувала їх під час проходження служби за незалежних від неї обставин.

Отже, суд дійшов висновку про те, що нарахування та виплата позивачу індексації грошового забезпечення за період проходження служби з 30 травня 2016 року по 28 лютого 2018 року повинно здійснюватися із застосуванням січня 2008 року як місяця, за яким проводиться обчислення індексу споживчих цін.

Зважаючи на встановлені обставини у справі, норми чинного законодавства України, якими врегульовані спірні правовідносини, позов у цій частині позовних вимог також належить задовольнити у спосіб визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо непроведення нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 30 травня 2016 року по 28 лютого 2018 року зі встановленням січня 2008 року як місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін, та зобов`язання відповідача здійснити позивачу перерахунок та виплату індексації грошового забезпечення за період з 30 травня 2016 року по 28 лютого 2018 року зі встановленням січня 2008 року як місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін.

Вирішуючи позов в частині позовних вимог, які стосуються нарахування і виплати індексації грошового забезпечення за періоди з 01 березня 2018 року по 05 травня 2022 року, розрахованої як різниця між сумою індексації і розміром підвищення грошового забезпечення у березні 2018 року, суд зазначає, що Порядок №1078 передбачає можливість виплати двох видів індексації грошового доходу, умовно кажучи, “поточної” та “індексації-різниці”. Суми цих індексацій можуть нараховуватися і одночасно, і окремо одна від одної.

Право на отримання поточної індексації виникає у випадку, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який з 01 січня 2016 року встановлений у розмірі 103 відсотка (абзац другий пункту 1-1, абзац шостий пункту 5 Порядку №1078).

Сума цієї індексації визначається як результат множення грошового забезпечення, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (абзаци другий, п`ятий пункт 4 Порядку №1078).

Як можна зрозуміти з матеріалів справи, правовідносини щодо нарахування й виплати поточної індексації з 01 березня 2018 року не є спірними. Індекс споживчих цін, обчислений наростаючим підсумком з квітня 2018 року, перевищив поріг індексації у жовтні 2018 року і був опублікований Держстатом у листопаді 2018 року. У грудні 2018 року відповідач розпочав виплату поточної індексації (а.с.40).

Поряд з тим спірним є питання застосування відповідачем абзаців четвертого-шостого пункту 5 Порядку №1078, якими врегульовано питання виплати індексації у місяці підвищення посадових окладів, а також виплати визначеної суми індексації до чергового підвищення тарифних ставок (окладів).

З 01 грудня 2015 року в абзацах третьому - шостому пункту 5 Порядку №1078 по суті йдеться про поняття індексації-різниці, право на яку виникає тільки тоді, коли у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) розмір доходу менший суми можливої індексації, визначеної в цьому місяці.

Абзаци третій - п`ятий пункту 5 Порядку №1078 у редакціях, які застосовувались з 15 березня 2018 року, передбачали обставини, за наявності яких у місяці підвищення доходу індексація (не)нараховується, а саме: сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац третій); сума індексації у місяці підвищення грошових доходів нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу (абзац четвертий). У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру (абзац п`ятий).

Якщо у місяці підвищення тарифних ставок (окладів, посадових окладів, грошового доходу) сума цієї індексації нараховується, то абзац шостий пункту 5 Порядку №1078 додатково указує, що ця сума індексації-різниці виплачується до чергового підвищення тарифних ставок (окладів, посадових окладів) і до неї надалі додається поточна індексація, яка складається, коли величина індексу споживчих цін перевищує поріг індексації у розмірі 103 відсотки.

Системний аналіз пункту 1, абзаців четвертого-шостого пункту 5 Порядку №1078 дає суду підстави зробити висновок, що нарахування й виплата суми індексації-різниці має щомісячний фіксований характер, гарантуються законом і є обов`язковими для підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності і господарювання, а також для фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.

Для вирішення питання про наявність підстав для виплати індексації у місяці підвищення доходу необхідно: визначити розмір підвищення грошового доходу особи у місяці підвищення (А); визначити суму індексації, що склалася у місяці підвищення грошового доходу (Б); порівняти розмір підвищення грошового доходу (А) з сумою індексації у місяці його підвищення (Б).

Розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 року та сумою грошового забезпечення в лютому 2018 року.

В обидві ці суми враховуються складові грошового забезпечення, які не мають разового характеру (речення друге абзацу п`ятого пункт 5 Порядку №1078).

Сума можливої індексації грошового забезпечення в березні 2018 року (Б) визначається як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділений на 100 відсотків (абзац п`ятий пункту 4 Порядку №1078).

Якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року (Б), то це є підставою для нарахування й виплати позивачу індексації-різниці до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби.

Як уже було зазначено, у такому випадку відповідно до абзацу четвертого пункту 5 Порядку №1078 сума індексації-різниці в березні 2018 року розраховується як різниця між сумою можливої індексації (Б) і розміром підвищення доходу (А).

Указані висновки висловлені у постановах Верховного Суду від 23 березня 2023 року у справі №400/3826/21, від 29 березня 2023 року у справі №380/5493/21, від 06 квітня 2023 року у справі №420/11424/21, від 20 квітня 2023 року у справі №320/8554/21, від 11 травня 2023 року у справі №260/6386/21, а тому враховуються при вирішенні цієї справи.

За висновками Верховного Суду право на отримання індексації грошового забезпечення у фіксованій величині виникло у військовослужбовців саме у зв`язку зі змінами їхніх посадових окладів з 01 березня 2018 року на підставі Постанови №704 та виходячи із приписів абзаців четвертого, шостого Порядку №1078 з березня 2018 року останні мали право на перерахунок індексації грошового забезпечення з урахуванням особливостей, запроваджених указаними нормами Порядку №1078.

Тому у зв`язку із підвищенням у березні 2018 року доходу позивача (з 01 березня 2018 року набрала чинності Постанова №704, якою були встановлені нові розміри окладів військовослужбовців) відповідачу належало вирішити питання, чи має ОСОБА_1 право на отримання індексації-різниці з 01 березня 2018 року, а якщо так, то у якому розмірі.

Судячи з позиції відповідача та наданих суду доказів, він це питання не вирішував та розрахунок і виплату такої індексації не проводив.

Верховний Суд у такій категорії спорів вказував, що для належного та ефективного захисту прав та інтересів позивача судам необхідно перевірити обґрунтованість нарахованих ним сум індексації, розрахувати їх і, відповідно, у судовому рішенні вказати конкретні суми (індексації грошового забезпечення), на які позивач має право, та які відповідач зобов`язаний нарахувати й виплатити (постанови від 23 березня 2023 року у справі №400/3826/21, від 06 квітня 2023 року у справі №420/11424/21, від 06 липня 2023 року у справі №560/6684/22, від 15 серпня 2023 року у справі №400/3784/22, від 07 грудня 2023 року у справі № 360/381/23, від 14 березня 2025 року у справі №600/565/24-а).

Тож для з`ясування питання, чи має право позивач право відповідно до абзацу четвертого пункту 5 Порядку №1078 на отримання індексації-різниці з березня 2018 року, необхідно з`ясувати розмір грошового забезпечення позивача за попередній місяць (лютий 2018 року) та у місяці підвищення доходу (у березні 2018 року).

Відповідно до пункту 1.2 розділу І Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 11 червня 2008 року №260 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 14 липня 2008 року за №638/15329; втратив чинність на підставі наказу Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року №260, який застосовується з 01 березня 2018 року; далі - Інструкція №260), до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Пункт 1.9 розділу І Інструкції №260 установлював, що грошове забезпечення військовослужбовцям виплачується за місцем штатної служби в поточному місяці за минулий.

Подібні приписи містить і Порядок №260, який застосовується з 01 березня 2018 року. Згідно з пунктом 8 розділу І Порядку №260 грошове забезпечення виплачується: щомісячні основні та додаткові види - в поточному місяці за минулий.

До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років. До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; премія (пункт 2 розділу І Порядку №260).

З картки особового рахунку військовослужбовця за 2018 рік (а.с.61) установлено, що ОСОБА_1 нараховано грошове забезпечення (щомісячні основні та щомісячні додаткові види): у березні (за лютий з урахуванням правил пункту 1.9 розділу І Інструкції №260) - 7554,83 грн (посадовий оклад - 530,00 грн, оклад за військовим званням - 35,00 грн, надбавка за вислугу років – 28,25 грн, надбавка за виконання особливо важливих завдань – 296,62 грн, премія – 3831,90 грн, щомісячна додаткова винагорода – 2833,06 грн); у квітні (за березень) - 7931,88 грн (посадовий оклад - 2640,00 грн, оклад за військовим званням - 600,00 грн, надбавка за вислугу років - 810,00 грн, надбавка за особливості проходження служби – 405,00 грн, премія - 3476,88 грн).

Отже, грошове забезпечення позивача з урахуванням постійних складових, нарахованих за березень 2018 року (порівняно із лютим 2018 року) збільшилось на 377,05 грн (7931,88 грн - 7554,83 грн).

Актуальний розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно до статті 7 Закону України від 07 грудня 2017 року №2246-VIII “Про Державний бюджет України на 20181 рік” становив 1762,00 грн.

Відповідно до абзацу п`ятого пункту 4 Порядку №1078 сума індексації за березень 2018 року розраховується: прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01 березня 2018 року помножений на величину приросту індексу споживчих цін (253,30%) і поділений на 100, що дорівнює 4463,15 грн.

Наведене відповідає висновкам Верховного Суду у постанові від 22 червня 2023 року у справі №520/6243/22, від 23 травня 2024 року у справі №160/15411/23.

Оскільки розмір підвищення доходу позивача у березні 2018 року (377,05 грн) є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року (4463,15 грн), то це вказує на наявність підстав для нарахування й виплати позивачу індексації-різниці (становитиме 4086,10 грн) до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби.

Зважаючи на задоволення позовних вимог про перерахунок грошового забезпечення за період з 30 січня 2020 року (в межах заявлених позовних вимог) по 05 травня 2022 року щодо перерахунку розмірів посадового окладу шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт, з 30 січня 2020 року, з 01 січня 2021 року та з 01 січня 2022 року посадовий оклад збільшується, що призводить до зміни всього місячного грошового забезпечення. Відповідно індексація у фіксованому розмірі (4086,10 грн) виплаті не підлягає з дня зміни посадового окладу, а позовні вимоги щодо нарахування та виплати позивачу за період з 30 січня 2020 року по 05 травня 2022 року індексації-різниці грошового забезпечення, розрахованої як різниця між сумою можливої індексації у місяці підвищення та розміром підвищення доходу, є передчасними, оскільки тільки після проведення перерахунку грошового забезпечення у новому розмірі знову підлягатиме вирішенню питання про наявність права на такий вид індексації.

Отже, суд дійшов висновку про те, що взаємопов`язані позовні вимоги в цій частині належить задовольнити частково у спосіб визнання протиправною бездіяльності щодо непроведення ОСОБА_1 нарахування та виплати відповідно до абзаців четвертого, шостого пункту 5 Порядку №1078 індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 28 січня 2020 року та зобов`язання відповідача відповідно до вимог абзаців четвертого, шостого пункту 5 Порядку №1078 нарахувати та виплатити позивачу за вказаний період індексацію, що розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу (становить 4086,10 грн в місяць), та про відмову у задоволенні решти позовних вимог.

Щодо позовних вимог в частині зобов`язання Військову частину НОМЕР_1 провести позивачу перерахунок та виплату грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2016-2022 роки, нарахованих та виплачених у період проходження служби з 30 травня 2016 року по 05 травня 2022 року, з урахуванням розміру поточної індексації, розрахованої із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - січень 2008 року, згідно з Порядком №1078, та з урахуванням індексації-різниці у розмірі 4086,10 грн, розрахованої відповідно до приписів абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку №1078, суд зазначає наступне.

Спірним питанням є підстави включення при обчисленні цих виплат нарахованої та виплаченої індексації грошового забезпечення.

Статтею 1 Закону України від 03 липня 1991 року №1282-XII “Про індексацію грошових доходів населення” (далі - Закон №1282-XII) встановлено, що індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Відповідно до статті 2 Закону №1282-ХІІ індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Частинами першою-другою статті 5 Закону №1282-XII встановлено, що підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів. Підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.

Отже, індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій, спрямованою на підтримання купівельної спроможності населення України шляхом підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. При цьому проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковим для всіх юридичних осіб - роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

Оскільки індексації підлягають всі грошові доходи населення, які не мають разового характеру, то механізм індексації має універсальний характер. У свою чергу правове регулювання виплати індексації визначає умови (коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації), з настанням яких виникає право на щомісячне отримання суми індексації у структурі заробітної плати (грошового забезпечення) до настання обставин (підвищення тарифних ставок, окладів), за яких виплата розрахованої суми індексації припиняється до повторного настання обставин, які обумовлюють повторне виникнення права на отримання індексації.

Верховним Судом у постановах від 21.12.2021 у справі №820/3423/18, від 19.03.2020 у справі №820/5286/17 викладена правова позиція, відповідно до якої індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня заробітної плати (грошового забезпечення) внаслідок її знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг. До грошового забезпечення військовослужбовців як обрахункової величини не включаються одноразові додаткові види грошового забезпечення, зокрема щорічні, щоквартальні, разові додаткові види грошового забезпечення, крім щомісячних, або тих, що виплачуються раз на місяць.

Отже, з наведеного слідує, що щомісячна індексація має постійний характер, тобто підлягала виплаті щомісячно, а тому має бути врахована у складі грошового забезпечення для розрахунку, в тому числі грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань. Однак відповідач виплату вказаних видів грошового забезпечення протиправно здійснював без урахування в складі грошового забезпечення індексації, яка мала постійний характер.

У даному рішенні суд задовольнив вимоги позивача про зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та виплату індексації грошового забезпечення за період з 30 травня 2016 року по 28 лютого 2018 року зі встановленням січня 2008 року як місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін та індексації-різниці грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 28 січня 2020 року з розрахунку 4086,10 грн в місяць, як наслідок підлягає перерахунку грошова допомога на оздоровлення та матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, які були виплачені позивачу у вказаних періодах.

З карток особового рахунку військовослужбовця за 2016-2022 роки (а.с.63-65) вбачається, що ОСОБА_1 була виплачена грошова допомога на оздоровлення в серпні 2016 року, в лютому 2017 року, в травні 2018 року, в травні 2019 року, в червні 2020 року, в липні 2021 року, в квітні 2022 року. Крім того, позивачу була виплачена матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань в жовтні 2016 року, в грудні 2017 року, в жовтні 2019 року, в грудні 2020 року, в грудні 2021 року, в травні 2022 року.

Оскільки суд задовольнив позовні вимоги щодо перерахунку та виплати індексації грошового забезпечення за період з 30 травня 2016 року по 28 лютого 2018 року зі встановленням січня 2008 року як місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін та індексації-різниці грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 28 січня 2020 року з розрахунку 4086,10 грн в місяць, відповідно підлягає перерахунку виплачена позивачу грошова допомога на оздоровлення в серпні 2016 року, в лютому 2017 року, в травні 2018 року, в травні 2019 року та матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань виплачена позивачу в жовтні 2016 року, в грудні 2017 року, в жовтні 2019 року, із урахуванням для їх розрахунку індексації грошового забезпечення.

Разом з тим, не підлягає перерахунку виплачена позивачу грошова допомога на оздоровлення в червні 2020 року, в липні 2021 року, в квітні 2022 року та виплачена матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань в грудні 2020 року, в грудні 2021 року, в травні 2022 року, оскільки суд відмовив в задоволенні позовних вимог щодо нарахування та виплати позивачу за період з 30 січня 2020 року по 05 травня 2022 року індексації-різниці грошового забезпечення, розрахованої як різниця між сумою можливої індексації у місяці підвищення та розміром підвищення доходу, відтак в цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Окрім того, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань в грудні 2020 року, в грудні 2021 року, в травні 2022 року нарахована та виплачена позивачу у розмірі окладу за військовим званням 600,00 грн, а не з місячного грошового забезпечення позивача.

Визначаючись із способом захисту порушених прав позивача, суд виходить із того, що у розглядуваному випадку взаємопов`язані позовні вимоги необхідно задовольнити частково у спосіб визнання протиправними дій відповідача та зобов`язання останнього провести перерахунок і виплату грошової допомоги на оздоровлення, виплаченої у 2016, 2017,2018, 2019 роках та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, виплаченої позивачу у 2016, 2017, 2019 роках із урахуванням для їх розрахунку індексації грошового забезпечення, а також раніше виплачених сум.

При вирішенні спору судом враховано, що відповідно до пункту 2 Порядку №44 громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, співробітникам Служби судової охорони, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби, виплачується грошова компенсація.

За приписами пунктів 4, 5 Порядку №44 виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення. Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

Верховний Суд у постанові від 27 липня 2023 року у справі №380/813/22 зазначав, що аналіз пунктів 2, 3 Порядку №44 дає підстави для висновку, що грошова компенсація сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних, зокрема, військовослужбовцями, виплачується їм для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби одночасно з виплатою грошового забезпечення за місцем його одержання у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

Таким чином, виплата спірних сум грошового забезпечення та індексації має бути здійснена позивачу з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до Порядку №44.

У той же час, на думку суду, відсутні підстави для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення у цій справі шляхом зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення, як про це просить позивач.

Пунктом 4-1 частини шостої статті 246 КАС України передбачено, що у разі необхідності у резолютивній частині також вказується про здійснення судового контролю, передбаченого частинами п`ятою, шостою статті 382 цього Кодексу.

Відповідно до частини п`ятої статті 382 КАС України за письмовою заявою заявника суд під час ухвалення рішення суду може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене таке рішення, подати звіт про його виконання. Заява, передбачена абзацом першим цієї частини, може бути подана не пізніше завершення судових дебатів, а якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження - не пізніше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Суд зазначає, що встановлення судового контролю за виконанням рішення суб`єктом владних повноважень є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об`єктивних обставин, які підтверджуються належними та допустимими доказами. На час вирішення розглядуваного спору відсутні обґрунтовані підстави вважати, що відповідач ухилятиметься від виконання рішення.

Окремо необхідно зауважити, що встановлення судового контролю може мати місце також і на стадії виконання судового рішення за заявою сторони, на користь якої таке рішення ухвалене.

Відповідно до статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Зважаючи на відсутність документально підтверджених судових витрат, пов`язаних із розглядом справи, питання про їх розподіл судом не вирішується.

Керуючись статтями 244-246, 255, 262, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 з 30 січня 2020 року по 05 травня 2022 року грошового забезпечення (посадового окладу, окладу за військовим званням, щомісячних основних, додаткових видів грошового забезпечення, премії), грошової допомоги на оздоровлення за 2020-2022 роки та матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань за 2020-2022 роки, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року їх виплати, на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 “Про грошове забезпечення.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату грошового забезпечення за період з 30 січня 2020 року по 05 травня 2022 року (посадового окладу, окладу за військовим званням, щомісячних основних, додаткових видів грошового забезпечення, премії), грошової допомоги на оздоровлення за 2020-2022 роки та матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань за 2020-2022 роки, із застосуванням розрахункової величини для визначення посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року їх виплати (з урахуванням раніше виплачених сум), із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року №44.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації невикористаної щорічної основної відпустки за 2021-2022 роки, невикористаної додаткової відпустки, як учаснику бойових дій (за 2018, 2019, 2020, 2021, 2022 роки), визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України “Про Державний бюджет України на 2022 рік” станом на 01 січня 2022 року на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 компенсації невикористаної щорічної основної відпустки за 2021-2022 роки, невикористаної додаткової відпустки, як учаснику бойових дій (за 2018, 2019, 2020, 2021, 2022 роки), визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України “Про Державний бюджет України на 2022 рік” станом на 01 січня 2022 року на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб (з урахуванням раніше виплачених сум), із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року №44.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо непроведення нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 30 травня 2016 року по 28 лютого 2018 року зі встановленням січня 2008 року, як місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату індексації грошового забезпечення за період з 30 травня 2016 року по 28 лютого 2018 року зі встановленням січня 2008 року як місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року №44.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо непроведення ОСОБА_1 нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 28 січня 2020 року відповідно до абзаців четвертого, шостого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 відповідно до абзаців четвертого, шостого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078, нарахування та виплату за період з 01 березня 2018 року по 28 січня 2020 року індексації грошового забезпечення з розрахунку 4086,10 грн в місяць, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року №44.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо проведення ОСОБА_1 нарахування та виплати грошової допомоги на оздоровлення за 2016, 2017, 2018, 2019 роки та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2016, 2017, 2019 роки без урахування у складі місячного грошового забезпечення для їх розрахунку індексації грошового забезпечення.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату (з урахуванням виплачених сум) грошової допомоги на оздоровлення за 2016, 2017, 2018, 2019 роки та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2016, 2017, 2019 роки з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення для їх розрахунку індексації грошового забезпечення, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року №44.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене учасниками справи в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ).

Відповідач: Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_6 ).

Суддя Р.С. Денисюк