Постанова від 06 серпня 2026 р. у справі №742/814/26 — Чернігівський апеляційний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

07 серпня 2026 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 742/814/26

Головуючий у першій інстанції – Коротка А. О.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/1457/26

Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого-судді Любчика О.В.,

суддів Разгуляєвої О.В., Стельмаха А.П.

сторони:

позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий Центр»,

відповідач: ОСОБА_1 ,

розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий Центр» на заочне рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 13 квітня 2026 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Історія справи

у лютому 2026 року ТОВ «Споживчий центр» звернулось до суду з позовом, в якому просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за Кредитним договором № 02.09.2023-100003087 від 02.09.2023 у розмірі 13 330грн 57коп. та судові витрати.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 02.09.2023 між ТОВ «Споживчий центр» та відповідачем (позичальником) було укладено кредитний договір №02.09.2023-100003087, підписаний електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора, та на картковий рахунок відповідача була перерахована сума кредиту у розмірі 11 000грн зі сплатою процентів за користуванням кредитом на строк 70 днів до 24.12.2023. У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем умов кредитного договору виникла заборгованість.

Короткий зміст судового рішення

Заочним рішенням Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 13 квітня 2026 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі ТОВ «Споживчий центр» просить оскаржуване заочне рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, вирішити питання судових витрат.

Доводи апеляційної скарги полягають в тому, що заочне рішення суду є незаконним.

Особа, яка подала апеляційну скаргу посилається на те, що кредитний договір було підписано електронним одноразовим ідентифікатором, таким чином сторонами було досягнуто згоди щодо усіх істотних умов правочину (кредитного договору), що підтверджується належними доказами. Відповідачем вказані обставини не спростовані.

Зазначає, що позивачем надано на підтвердження переказу коштів квитанцію LiqPay, яка є первинним платіжним документом у розумінні Закону України «Про платіжні послуги», який містить усі відомості щодо платіжної операції у відповідності вищевказаного закону, а відтак є належним та допустимим доказом видачі коштів відповідачу. Електронний платіжний засіб відповідач зазначив самостійно в системі, інформація щодо рахунку відповідача у позивача відсутня, оскільки є банківською таємницею, якою володіє виключно Банк-емітент картки.

Посилається на постанову Об`єднаної палати Верховного суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 320/8618/15 (провадження № 61-4393сво18), відповідно до якої на суд покладено обов`язок з`ясувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми, які підлягають стягненню.

Аргументи інших учасників справи

Представник ОСОБА_2 адвокат Скользнєва В.В. у поясненнях до апеляційного суду просить в задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 13 квітня 2026 року залишити без змін, а також стягнути на її користь з позивача понесені у зв`язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції судові витрати в розмірі 5 000грн. Вказує, що наданий позивачем розрахунок заборгованості не узгоджується з предметом позову.

Встановлені обставини справи

Згідно із частиною першою статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Частиною першою статті 7 ЦПК України встановлено, що розгляд справ у судах проводиться усно і відкрито, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Такий випадок передбачено у частині тринадцятій статті 7 ЦПК України, згідно з якою розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

У зв`язку з наведеним та на підставі ухвали апеляційного суду про призначення справи до судового розгляду у порядку письмового провадження, перегляд справи в апеляційному порядку здійснено без повідомлення (виклику) учасників справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до вимог статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Встановлено, що 09 вересня 2023 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 02.09.2023-100003087 у формі електронного документу, за умовами якого відповідачці надано кредит у розмірі 11 000грн. Згідно заявки, яка є невід`ємною частиною кредитного договору, строк дії договору становить 70 днів, проценти – 1,3% за один день користування кредитом, комісія, пов`язана з наданням кредиту – 15% від суми кредиту та дорівнює 1 650грн, неустойка 110грн (а.с.33 зворот-37).

Кредитний договір складається з пропозиції про укладення кредитного договору (кредитної лінії) (оферта); заявки, оформленої на сайті Кредитодавця після ідентифікації позичальника, обрання ним конкретних умов та їх схвалення Кредитодавцем; відповіді Позичальника про прийняття пропозиції (акцепт), що сформовані на сайті Кредитодавця, та підписані Позичальником за допомогою одноразового ідентифікатора (кода) Р173, отриманого Позичальником в смс-повідомленні на номер телефону НОМЕР_1 , вказаний при його ідентифікації на сайті.

Умовами пропозиції про укладення кредитного договору (оферти) передбачено:

- позичальник, який має намір укласти електронний кредитний договір, ідентифікується (реєструється) в особистому кабінеті на вебсайті кредитодавця за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, отриманим позичальником в смс-повідомленні на номер телефону, вказаний позичальником при його ідентифікації (реєстрації) в особистому кабінеті на вебсайті (п. 2.3.2);

- позичальник в особистому кабінеті на вебсайті кредитодавця обирає умови, на яких бажає укласти електронний кредитний договір (п. 2.3.3);

- позичальник, який прийняв (акцептував) пропозицію укласти електронний договір на умовах, викладених у вищевказаних пропозиції про укладення кредитного договору (оферту) та заявці, підписує відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) електронним підписом, одноразовим ідентифікатором, отриманим ним у вищезазначеному порядку (п. 2.3.6).

У заявці кредитного договору № 02.09.2023-100003087 (кредитної лінії), яка є невід`ємною частиною пропозиції про укладення кредитного договору (оферти), вказані наступні умови кредитування:

дата видачі кредиту 02 вересня 2023 року;

сума кредиту: 11 000,00 грн;

строк, на який надається кредит - 70 днів з дати його надання;

дата повернення (виплати) кредиту - 10 листопада 2023 року;

продовження (лонгація, пролонгація) строку кредитування/строку договору не передбачена (п.п.6 заявки).

Процентна ставка - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1,3% за 1 (один) день користування Кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається Кредит (надалі – «процентна ставка»). Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку (пункт 7 заявки).

Комісія, пов`язана з наданням Кредиту (надалі «Комісія») - 15% від суми Кредиту та дорівнює 1 650,00 грн. Комісія розраховується шляхом множення суми Кредиту (база розрахунку) на розмір Комісії у відсотковому значенні. Нараховується Кредитором та обліковується в день видачі кредиту (пункт 9 заявки).

Згідно пункту 11 заявки протягом строку дії договору тарифи та комісія(ії) за фінансовою послугою залишаються незмінними. Кредитодавець не надає додаткових та/або супутніх послуг.

Пунктом 12 заявки передбачена неустойка у розмірі 110,00 грн, що нараховується за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов`язання незалежно від суми невиконаного/неналежно виконаного зобов`язання.

У пропозиції, заявці та відповіді вказані реквізити належного Позичальнику електронного платіжного засобу для надання коштів Позичальнику за даним та наступними договорами: 4149-49XX-XXXX-6615.

Паспорт споживчого кредиту містить інформацію про строк кредитування, нарахування процентів, комісій, неустойки, загальні витрати за кредитом, орієнтовну загальну вартість, реальну річну процентну ставку. Інформація зберігає чинність та є актуальною до 29 вересня 2023 року (а.с.36 зворот-37).

Перерахування ТОВ «Споживчий центр» 02 вересня 2023 року на картку клієнта № НОМЕР_2 коштів у розмірі 11 000,00 грн за кредитним договором № 02.09.2023-100003087 через систему іРay (№ транзакції 2359952280) підтверджується копією квитанції (а.с.21) та договором, укладеним 01 листопада 2020 року між ТОВ «Споживчий центр» та АТ КБ «ПриватБанк» (а.с.16-18).

Також позивач посилався на те, що 16 жовтня 2023 року кредитний договір (оферти) № 02.09.2023-100003087 від 02 вересня 2023 року переоформлено шляхом укладення між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 кредитного договору (оферти) № 16.10.2023-010000365, що також підтверджується копією паспорта споживчого кредиту, підписаного одноразовим ідентифікатором Т381, копією додатку до анкети позичальника, підписаного одноразовим ідентифікатором Т381, копією таблиці загальної вартості кредиту для споживача, підписаної одноразовим ідентифікатором Т381, копією заявки кредитного договору №16.10.2023-010000365 (кредитної лінії) від 16 жовтня 2023 року, підписану одноразовим ідентифікатором Т381, копією відповіді позичальника про прийняття пропозиції (акцепт) кредитного договору №16.10.2023-010000365 (кредитної лінії) від 16 жовтня 2023 року, підписаної одноразовим ідентифікатором Т381, копією підтвердження укладення кредитного договору №16.10.2023-010000365 (кредитної лінії) від 16 жовтня 2023 року, підписаного одноразовим ідентифікатором Т381 (а.п.25-28, 22-23, 24, 25, 29, 29-30, 31).

Відповідно до умов даного кредитного договору ТОВ «Споживчий центр» надало ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 8 600грн, шляхом перерахування на банківську картку позичальника № НОМЕР_3 , яка була вказана позичальником при заповнені анкетних даних та у заявці, строком на 70 днів, з кінцевою датою повернення кредиту 24 грудня 2023 року, фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1,3% за 1 день користування кредитом, комісія, пов`язана з наданням кредиту – 15% від суми кредиту – 1 290грн, неустойка – 86грн нараховується за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов`язання незалежно від суми невиконаного/неналежно виконаного зобов`язання, розмір процентів відповідно до ст.625 ЦК України становить 474,5 % річних, орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача 12 671,79 грн, орієнтовна реальна річна процентна ставка 25688,21% (а.п.25-28).

Також 16 жовтня 2023 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 було укладено додаткову угоду до кредитного договору (оферти) (кредитної лінії) № 02.09.2023-100003087 про надання кредиту, відповідно до якої сторони домовилися за ініціативою позичальника внести зміни до заявки та акцепту в частині встановлення строку, на який надається кредит, та дати його повернення (виплати), і з дати укладення цієї додаткової угоди викласти відповідні умови в такій редакції: «Строк, на який надається кредит, — 70 календарних днів з дати видачі кредиту. Дата повернення (виплати) кредиту — 24 грудня 2023 року», крім того, сторони домовилися, що вся несплачена частина суми кредиту підлягає сплаті позичальником у дату укладення цієї угоди, проценти, нараховані за кількість днів користування кредитом протягом того періоду (первинного або чергового), у якому укладена ця угода, сплачуються в дату її укладення, комісія, яка повністю або частково не сплачена позичальником на дату укладення цієї угоди, у тому числі якщо строк її сплати згідно з договором ще не настав, також підлягає сплаті в дату укладення цієї угоди, що підтверджується, зокрема, копією відповіді позичальника про прийняття пропозиції (акцепт) кредитного договору № 02.09.2023-100003087 (кредитної лінії) від 02 вересня 2023 року, підписаною одноразовим ідентифікатором Т381 (а.п.31, 31–32) (а.с.31 зворот-32).

Правове регулювання

Між сторонами виник спір з приводу неповернення грошових коштів, отриманих в кредит, та відповідальності за неналежне виконання зобов`язань позичальником.

За правилом ч.1 ст.205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

У відповідності до ст. ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч.1 ст.627 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою ст.638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч.2 ст.639 ЦК України.)

Абзац другий ч.2 ст.639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст.1048 ЦК України).

Частиною другою ст.1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст.1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно із п.6 ч.1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (п.12 ч.1 ст.3 Закону).

Відповідно до ч.3 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч.4 ст.11 Закону).

Згідно із ч.6 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» ьвідповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом ч.8 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст.12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що наданий розрахунок заборгованості здійснений за іншим кредитним договором, ніж той, що зазначений у прохальній частині позовної заяви, у зв`язку з чим він не узгоджується з предметом позову та не може підтверджувати заявлені позивачем вимоги. За таких обставин надані позивачем докази є неналежними та недопустимими, не підтверджують ані підстав виникнення зобов`язання, ані розміру заборгованості, а отже не можуть бути покладені судом в основу рішення. Розрахунок заборгованості, на який посилається позивач у позові, не є первинним бухгалтерським документом, не підтверджує фактичного руху коштів та не фіксує господарських операцій, а також не співпадає з кредитним договором, зазначеним у прохальній частині позовної заяви, у зв`язку з чим не може вважатися належним і допустимим доказом існування та розміру заявленої заборгованості.

Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Частиною першою статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях (частина 6 статті 81 ЦПК України), обґрунтування вимог учасників справи та обставин, які мають значення для справи, повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів (статті 76-79 ЦПК України).

Як було зазначено вище, ТОВ «Споживчий центр» 02 вересня 2023 року перерахувало на номер платіжного інструменту № 414949*15 кошти в розмірі 11 000грн за кредитним договором № 02.09.2023-100003087 через систему іРay (№ транзакції 2359952280), що підтверджується копією квитанції (а.с.21).

Проте, дана квитанція не є належним та допустимим доказом у справі, оскільки не містить дані платника (в даному випадку ТОВ «Споживчий центр»). Зазначення ідентифікатора еквайра АТ КБ ПриватБанк лише свідчить про те, хто обробив безготівковий платіж. Крім того, видача коштів відбулась за договором № 02.09.2023-100003087, проте не зазначена дата договору та ім`я отримувача коштів.

Доказів того, що картка з номером 414949*15, на яку було здійснено перерахування кредитних коштів, була емітована (належить) ОСОБА_3 ( ОСОБА_1 ), матеріали справи не містять.

Тому доводи апеляційної скарги в зазначеній частині не знайшли свого підтвердження.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що наданий Товариством розрахунок заборгованості здійснений за іншим кредитним договором, ніж той, що зазначений у прохальній частині позовної заяви, у зв`язку з чим він не узгоджується з предметом позову та не може підтверджувати заявлені позивачем вимоги, тому не може бути підставою для задоволення позовних вимог.

Даний розрахунок є внутрішнім документом фінансової установи та не містить відомостей, які б дозволили суду перевірити, чи передавалися в дійсності кошти позичальнику в кредит. Більше того, такий розрахунок не є первинним бухгалтерським документом, оскільки не відповідає вимогам Закону №996-XIV. Отже, самі по собі вказаний розрахунок, без надання доказів отримання кредитних коштів позичальником, не є підтвердженням наявності заборгованості.

Товариством не надано доказів того, що ОСОБА_4 отримала кредитні кошти (первинні документи, які б свідчили про отримання відповідачем грошових коштів, виписки з банківського рахунку, що підтверджують рух коштів).

Згідно з положеннями статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до пункту 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України 04 липня 2018 року № 75, виписки з клієнтських рахунків є підтвердженням виконаних за операційний день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.

Заборгованість за кредитом має доводитись первинними касовими документами, наприклад виписками за картковими рахунками за кредитним договором (Верховний Суд у справі № 278/2177/15-ц від 17 грудня 2021 року).

Банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором. На цьому наголосив Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 554/4300/16-ц.

У постанові Верховного Суду від 30 січня 2018 року у справі № 161/16891/15-ц зроблено правовий висновок про те, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір, є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Позиція Верховного Суду у справі № 278/2177/15-ц від 17 грудня 2021 року викладена: «Заборгованість за кредитом та її розмір має доводитись первинними касовими документами, наприклад виписками за картковими рахунками за кредитним, договором».

Таким чином, наданий позивачем розрахунок заборгованості не є належним і допустимим доказом наявності у відповідачки заборгованості.

Посилання в апеляційній скарзі на постанову Об`єднаної палати Верховного суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 320/8618/15 (провадження № 61-4393сво18), відповідно до якої на суд покладено обов`язок з`ясувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми, які підлягають стягненню, не заслуговує на увагу, оскільки як встановлено і зазначено вище, позивачем не було доведено належними та допустимими доказами факт перерахування кредитних коштів на ім`я відповідачки, а тому суд апеляційної інстанції позбавлений можливості самостійно провести власний розрахунок кредитної заборгованості.

Виходячи з вищенаведеного, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Вагомих, достовірних та достатніх доводів, які б містили інформацію щодо предмета доказування і спростовували висновки суду першої інстанції та впливали на законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення, апеляційна скарга не містить. Доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки доказів.

Наведені в апеляційній скарзі доводи були предметом дослідження в суді першої інстанції з наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах законодавства, і з якою погоджується суд апеляційної інстанції.

Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»).

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVINANDOTHERSv. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.)

Пункт 1 статті 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burgandothersv. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorouv. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.

Згідно із статтею 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстави для скасування судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги відсутні, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції, без змін.

Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, немає.

У своїх поясненнях до апеляційного суду ОСОБА_4 просить стягнути з ТОВ «Споживчий центр» витрати на правничу допомогу в розмірі 5 000,00 грн.

На підтвердження понесених витрат було надано: копію договору про надання правничої допомоги №б/н від 20.04.2026, копію ордеру серії АР № 1322183, копію Акту здачі-прийняття наданих послуг від 29.05.2026, копію квитанції до прибуткового касового ордеру №б/н від 29.05.2026.

Як вбачається з Акту здачі-прийняття наданих послуг від 29.05.2026, адвокат Скользнєва В.В. надала, а ОСОБА_5 отримала наступні послуги: ознайомлення з матеріалами справи 1.5 годин на суму 2 000,00 грн, написання відзиву на позовну заяву 2 години на суму 3 000,00 грн.

Згідно зі статтею 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Перевіривши подані докази на предмет їх належності та допустимості, оцінивши заявлені витрати з урахуванням критеріїв реальності, необхідності та співмірності, складності справи, характеру та обсягу виконаної адвокатом роботи, керуючись принципами розумності та справедливості, враховуючи, що апеляційну скаргу ТОВ «Споживчий центр» залишено без задоволення, а оскаржуване судове рішення – без змін, колегія суддів дійшла висновку, що розмір витрат на професійну правничу, яку просить стягнути ОСОБА_4 , підлягає частковому задоволенню, а саме у розмірі 2 000,00 грн за ознайомлення з матеріалами справи.

Керуючись ст. 137, 367, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» - залишити без задоволення.

Заочне рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 13 квітня 2024 року – залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий Центр» (код ЄДРПОУ 37356833, місцезнаходження: вул.Саксаганського, буд.133а, м.Київ, 01032) на користь ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_1 ) витрати на правничу допомогу в розмірі 2 000грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст.389 ЦПК України.

Головуючий: Судді: