Постанова від 05 серпня 2026 р. у справі №686/4926/26 — Хмельницький апеляційний суд

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 серпня 2026 року

м. Хмельницький

Справа № 686/4926/26

Провадження № 33/820/258/26

Суддя Хмельницького апеляційного суду Кулеша Л.М., з участю секретаря судового засідання Плюти В.С., особи, яка притягнута до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 його захисника – адвоката Шустіної Л.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні, в м. Хмельницькому, в режимі відеоконференцзв`язку, спільну апеляційну скаргу ОСОБА_1 та його захисника – адвоката Шустіної Л.О. на постанову судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 23 лютого 2026,

в с т а н о в и л а:

Цією постановою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 ,

визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.2 ст.130, ч. 5 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 40800 (сорок тисяч вісімсот) грн., з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 5 (п`ять) років, без оплатного вилучення транспортного засобу.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави 665 грн. 60 коп. судового збору.

За постановою суду ОСОБА_1 , 07 лютого 2026 року об 11 год. 05 хв. по вул. Житній, 99, в м. Хмельницькому, в порушення п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху, повторно протягом року керував транспортним засобом "Opel Astra Station Wagon", номерний знак НОМЕР_1 , по вул. Житній, 99, в м. Хмельницькому, у стані наркотичного сп`яніння.

Також, ОСОБА_1 , будучи особою, яка не має права керування транспортними засобами, в порушення вимог п. 2.1 (а) Правил дорожнього руху України, 07 лютого 2026 року об 11 год. 05 хв. по вул. Житній, 99, в м. Хмельницькому, повторно протягом року (притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.126 КУпаП України постановою ЕНА6498121 від 11.01.2026) керував транспортним засобом "Opel Astra Station Wagon", номерний знак НОМЕР_1 , не маючи такого права.

Постановою суду від 23.02.2026 справу № 686/4926/26 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 126 КУпАП, та справу № 686/4927/26 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 130 КУпАП об`єднано в одне провадження для їх спільного розгляду. Справі наданий номер № 686/4926/26 (провадження №3/686/1524/26).

В спільній апеляційній скарзі ОСОБА_1 та його захисник Шустіна О.Л. просять постанову місцевого суду скасувати та закрити провадження у справі.

Апелянти вважають оскаржувану постанову незаконною, необгрунтованою та невмотивованою, під час її винесення допущено неповноту судового розгляду, висновки суду, викладені у судовому рішенні, не відповідають фактичним обставинам справи про адміністративне правопорушення, в основу якої покладено висновки, які ґрунтуються на неналежних, недопустимих доказах, а тому підлягають скасуванню. Апелянти звертають увагу, що судом першої інстанції не звернуто увагу на самодіяльність інспектора 2 взводу 1 роти 1 батальйону УПП в Хмельницькій області старшого лейтенанта поліції Сидорчука Вадима Анатолійовича, який вжив надуману ознаку, а саме слабка реакція зіниць на світло (така ознака відсутня в п. 4 розділу І Інструкції). Крім того, просять звернути увагу на відеоматеріали, на яких зафіксовано обставини вчинення правопорушення ОСОБА_1 , а саме відеофайл «с1ір-0», де 07.02.2026 року в 11 год. 16 хв. 51 секунда було лише виявлено ознаки наркотичного сп`яніння та проведено швидкий тест самим працівником поліції на місці, а в протоколі серії ЕПР№1№ 585432 вказано, що 07.02.2026 року об 11:05:00 годині він вже перебував в стані наркотичного сп`яніння. При цьому відеофайл «с1ір-12» в 11:05:39 секунди містить відомості лише про авто, яке припарковане на узбіччі, суд першої інстанції не надав таким доказам належної оцінки. Апелянти стверджують, що 07.02.2026 року об 11 год. 47 хв. було лише виписано направлення на огляд водія транспортного засобу на стан сп`яніння (зазначено зовсім інший номер протоколу про адміністративне правопорушення, а саме ЕПР1 №585363), але в протоколі ЕПР№1№ 585432 зафіксовано, що в в 11:05:00 годині ОСОБА_1 вже перебував у стані наркотичного сп`яніння. Протокол ЕПР1 №585363 судом першої інстанції не досліджувався. У разі позитивного результату тесту, обов`язковим є проведення підтверджуючого дослідження газорідинної хроматографії з полум`яно-іонізаційним детектором для визначення концентраті алкоголю у крові та сечі та газової (рідинної) хромато-мас- спектрометрїї на вміст наркотичного засобу або психотропної речовини в організмі особи (пункт 8 розділу III Інструкції). Такого дослідження матеріали справи 686/4926/26 не містять і суд першої інстанції не звернув на такий важливий факт належної уваги. Відсутній акт огляду в матеріалах справи.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення ОСОБА_1 його захисника Шустіної Л.О., які підтримали спільну апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку про необхідність залишення поданої апеляційної скарги без задоволення, з наступних підстав.

Згідно з ст. 245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Вимоги ст. ст. 252, 280 КУпАП регламентують, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення, суд повинен з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Аналіз матеріалів даної справи свідчить, що суд при її розгляді дотримався зазначених вимог закону.

У рішенні по справі «О`Галлоран та Франціє проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року Європейський суд з прав людини постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі. Суд неодноразово наголошував на тому, що користування джерелом підвищеної небезпеки покладає на водія транспортного засобу певні додаткові обов`язки, які пов`язані із необхідністю забезпечення безпечного використання транспортних засобів і таке обмеження прав конкретної особи повністю відповідає інтересам суспільства щодо забезпечення безпеки дорожнього руху. Керування транспортним засобом водієм, який підозрюється в тому, що перебуває у стані алкогольного сп`яніння, створює реальну небезпеку, яка може призвести до тяжких наслідків.

Відповідно до положень п.2.9.а Правил дорожнього руху України, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.

Диспозиція ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до ч. 2 ст. 130 КУпАП повторне протягом року вчинення будь-якого з порушень, передбачених частиною першою цієї статті, - тягне за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк три роки та з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого, або адміністративний арешт на строк десять діб з позбавленням права керування транспортними засобами на строк три роки та з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого і на інших осіб - накладення штрафу у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого або адміністративний арешт на строк десять діб з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого.

За змістом ч.2 ст.126 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність, зокрема, за керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом,

Згідно з ч.5 ст. 126 КУпАП повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортним засобом на строк від п`яти до семи років та з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого.

Висновок суду про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративних правопорушень, передбачених ч.5 ст. 126, ч. 2 ст. 130 КУпАП, підтверджується зібраними та дослідженими у судовому засіданні доказами, яким суд дав належну правову оцінку, зокрема, даними:

- відомостей протоколів про адміністративні правопорушення серії ЕПР№1№585420 від 07.02.2026 та серії ЕПР№1№585432 від 07.02.2026, в яких зафіксовані порушення п. 2.1 «а» та 2.9 «а» Правил дорожнього руху;

- направлення на огляд ОСОБА_1 , з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, до ХОЗ з НПД ХОР від 07.02.2026, згідно з яким поліцейським виявлені ознаки: виражене тремтіння пальців рук, неприродна блідість обличчя, слабка реакція зіниць на світло;

- висновку щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння № 106 від 07.02.2026 щодо перебування ОСОБА_1 у стані наркотичного сп`яніння;

- відеозаписами, на яких зафіксовані обставини вчинення ОСОБА_1 правопорушення, у тому числі рух транспортного засобу "Opel Astra Station Wagon", за яким рухаються працівники поліції, намагаючись його зупинити та подаючи про це звуковий сигнал (сирену). З указаних відеозаписів убачається, що працівники поліції наздогнали автомобіль та із водійської сторони вийшов чоловік, до якого одразу ж підбіг працівник поліції та цим чоловіком виявився ОСОБА_1 . Інших осіб, які б мали відношення до цього транспортного засобу, у момент його зупинки, за короткий проміжок часу до спілкування із поліцейським, ні у транспортному засобі, ні біля нього не було. А тому доводи ОСОБА_1 про те, що він не був водієм є неспроможними та спростовуються матеріалами справи.

Повторність керування ОСОБА_1 , протягом року, транспортним засобом, як особою, яка не має права керування транспортними засобами підтверджується копією постанови ЕНА6498121 від 11.01.2026 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП.

Факт притягнення ОСОБА_1 , протягом року та накладення адміністративного стягнення за керування ним транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння за ч. 1 ст. 130 КУпАП підтверджується копією постанови Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 11 липня 2025 року (справа № 686/18929/25).

Наведені докази жодних сумнівів щодо їх достовірності та допустимості не викликають, оскільки вони оформлені у визначеному процесуальним законом порядку.

Доказів, які б підтверджували їх фальсифікацію, матеріали справи не містять.

За результатами апеляційного перегляду провадження, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції, повно, всебічно та об`єктивно розглянувши справу, дійшов правильного висновку про достатність доказів для встановлення вини ОСОБА_1 та вмотивовано визнав його винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.5 ст. 126, ч.2 ст. 130 КУпАП.

Отже, твердження сторони захисту про те, що місцевий суд допустив спрощений підхід до розгляду цієї справи, оскільки не надав належної оцінки доказам, наявним у матеріалах справи, апеляційний суд вважає необґрунтованими.

Наведені в апеляційній скарзі доводи не дають підстав для висновку про незаконність чи необґрунтованість постанови суду першої інстанції, оскільки ґрунтуються на вибірковому тлумаченні матеріалів справи та не спростовують установлених судом фактичних обставин.

Доводи апеляційної скарги про порушення вимог розділу III Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, № 1413/27858 від 09 листопада 2015 року, під час проведення огляду ОСОБА_1 , апеляційний суд до уваги не бере, з огляду на таке.

Із відеозапису вбачається, що огляд водія ОСОБА_1 , за його згодою, проводився лікарем КНП «Хмельницький обласний заклад з надання психіатричної допомоги» Хмельницької обласної ради від 07 лютого 2026 року шляхом комбінованого тесту, з відбором біологічного середовища – сечі. За його результатом встановлено, що водій перебуває у стані наркотичного сп`яніння. Про це лікарем складено відповідний висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції № 106 від 07 лютого 2026 року.

Метою цього огляду було встановлення наявності чи відсутності стану сп`яніння в обстежуваної особи.

Проведення лабораторних досліджень на визначення наркотичного засобу або психотропної речовини є обов`язковим. Однак, зазначені дослідження здійснюються з метою виявлення або уточнення виду та кількості наркотичного засобу чи психотропної речовини, а також інших речовин, що можуть спричиняти стан сп`яніння.

Разом з тим, диспозицією ст. 130 КУпАП не передбачено конкретного виду або кількості наркотичного засобу в організмі водія для притягнення його до адміністративної відповідальності. Вирішальним для кваліфікації правопорушення є факт керування транспортним засобом у стані наркотичного сп`яніння, а не визначення типу чи концентрації речовини, що спричинила такий стан.

Посилання апелянтів на те, що працівником поліції безпідставно зазначено таку ознаку наркотичного сп`яніння, як «слабка реакція зіниць на світло», яка нібито відсутня у п. 4 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, не спростовує правомірності дій поліцейського та не впливає на правильність висновків суду. Навіть якщо окрема ознака не віднесена Інструкцією до переліку характерних проявів наркотичного сп`яніння, це саме по собі не свідчить про відсутність інших ознак, які були встановлені працівником поліції та стали підставою для направлення особи на медичний огляд. Закон не вимагає наявності виключно певної конкретної ознаки чи повного їх переліку, а достатньою підставою для направлення на огляд є наявність сукупності зовнішніх проявів, які дають поліцейському обґрунтовані підстави вважати, що водій перебуває у стані сп`яніння. Сам по собі спір щодо окремого формулювання не свідчить про недопустимість інших доказів або незаконність проведених процесуальних дій.

Безпідставними є й доводи апеляційної скарги щодо невідповідності часу, зазначеного у протоколі, відомостям із відеозаписів. Зазначення у протоколі часу вчинення адміністративного правопорушення не означає, що саме в цей момент працівником поліції вже остаточно було встановлено стан наркотичного сп`яніння. Час, відображений у протоколі, фіксує момент виявлення правопорушення або події, тоді як подальші процесуальні дії, зокрема виявлення зовнішніх ознак сп`яніння, проведення первинних заходів, оформлення направлення на медичний огляд та складання відповідних документів, об`єктивно здійснюються протягом певного проміжку часу. Тому сама по собі різниця між часовими позначками на відеозаписах та часом, зазначеним у протоколі, не свідчить про фальсифікацію матеріалів чи істотне порушення процедури.

Посилання апелянтів на відеозаписи «clip-0» та «clip-12» також не спростовують висновків суду першої інстанції. Із наведених обставин убачається лише послідовність дій працівників поліції після зупинки транспортного засобу, тоді як сам факт фіксації на окремому відеофайлі лише транспортного засобу або проведення окремих процесуальних дій не виключає наявності інших доказів, досліджених судом у їх сукупності.

Відповідно до вимог ст. 252 КУпАП жоден доказ не має наперед встановленої сили, а суд оцінює всі докази в їх взаємному зв`язку. Суд першої інстанції належним чином дослідив наявні у справі докази та надав їм оцінку, з якою колегія суддів погоджується.

Не заслуговують на увагу й доводи апеляційної скарги про те, що направлення на медичний огляд було оформлено об 11 год. 47 хв., при цьому, в ньому зазначено інший номер протоколу про адміністративне правопорушення. Саме по собі зазначення іншого номера протоколу у направленні за відсутності будь-яких даних про порушення права особи на захист чи підміну процесуальних документів свідчить лише про наявність технічної описки при оформленні матеріалів. Такі неточності не є безумовною підставою для визнання доказів недопустимими чи закриття провадження, якщо вони не вплинули на зміст процесуальних дій та не перешкодили всебічному, повному й об`єктивному з`ясуванню обставин справи.

Так само безпідставним є посилання апелянтів на те, що суд першої інстанції не досліджував протокол ЕПР № 585363. Як убачається з матеріалів справи, предметом судового розгляду був протокол про адміністративне правопорушення, на підставі якого особу притягнуто до адміністративної відповідальності. Згадування у направленні іншого номера протоколу саме по собі не свідчить про існування іншого провадження чи необхідність дослідження документа, який не був предметом розгляду, а також не ставить під сумнів достовірність інших доказів, покладених судом в основу постанови.

Отже, наведені в апеляційній скарзі доводи фактично зводяться до незгоди апелянтів з оцінкою доказів, наданою судом першої інстанції, однак не містять обставин, які б свідчили про істотні порушення норм матеріального чи процесуального права або спростовували встановлені судом фактичні обставини справи. Висновки місцевого суду відповідають дослідженим доказам, є належно мотивованими, а підстав для скасування постанови чи закриття провадження апеляційний суд не вбачає.

Інші доводи апеляційної скарги не містять посилань на докази та порушення вимог закону, які б спростовували висновки суду і були б підставами для зміни або скасування судового рішення.

З урахуванням наведеного місцевий суд прийшов до правильного висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.5 ст. 126, ч. 2 ст. 130 КУпАП, з яким погоджується апеляційний суд.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд дійшов висновку, що постанова місцевого суду є законною та обґрунтованою, а підстави для її скасування та закриття провадження на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, як того просить апелянти, відсутні.

Керуючись ст. 294 КУпАП, суддя

п о с т а н о в и л а :

Постанову Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 23 лютого 2026 стосовно ОСОБА_1 залишити без зміни, а спільну апеляційну скаргу ОСОБА_1 та його захисника – адвоката Шустіної Л.О. – без задоволення.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Повний текст постанови проголосити о 17 год. 00 хв. 06 серпня 2026.

Суддя Хмельницького

апеляційного суду Кулеша Л.М.