Постанова від 29 липня 2026 р. у справі №607/25989/25 — Тернопільський апеляційний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 607/25989/25Головуючий у 1-й інстанції Позняк В.М.

Провадження № 22-ц/817/714/26 Доповідач - Хома М.В.

Категорія -

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 липня 2026 року м. Тернопіль

Тернопільський апеляційний суд в складі:

головуючої - Хома М.В.

суддів - Костів О. З., Храпак Н. М.,

секретар - Хоміцька С.О.

з участю ОСОБА_1 , представника ПрАТ "Тернопільміськгаз" - адвоката Процька І.Я.

апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 18 березня 2026 року, ухвалене суддею Позняком В.М. у цивільній справі №607/25989/25 за позовом ОСОБА_1 до приватного акціонерного товариства “Тернопільміськгаз” про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії та відшкодування матеріальної і моральної шкоди

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2025 року ОСОБА_1 звернулася в суд з вказаним позовом та з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог просила:

- визнати протиправними дії ПрАТ «Тернопільміськгаз» щодо припинення 5 листопада 2025 року газопостачання житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 ;

- зобов`язати відповідача відновити становище, яке існувало до порушення, шляхом відновлення газопостачання до зазначеного будинку;

- стягнути з відповідача 5 000 000 грн матеріальної шкоди та 40 000 грн моральної шкоди.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивачка є власницею житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , газопостачання до якого 5 листопада 2025 року було припинено працівниками ПрАТ «Тернопільміськгаз» у зв`язку з наявністю заборгованості за послуги з розподілу природного газу.

Вважає такі дії відповідача незаконними, оскільки факт наявності та розмір заборгованості за послуги з розподілу природного газу вона заперечувала. Письмового договору про надання послуг з розподілу природного газу між нею та відповідачем не укладено, послуги з постачання природного газу вона оплачує своєчасно, а нарахування плати за розподіл природного газу вважає необґрунтованим.

Посилалася також на те, що ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 31 жовтня 2024 року у справі №607/22854/24 ПрАТ «Тернопільміськгаз» відмовлено у видачі судового наказу про стягнення з неї заборгованості за розподіл природного газу, а інших судових рішень, якими було б встановлено наявність такої заборгованості, не ухвалювалося. Відповідач без попереднього вирішення у судовому порядку спору про стягнення заборгованості самостійно визначив наявність боргу та застосував до неї примусовий захід у вигляді повного припинення газопостачання.

Крім того, відповідач не дотримав встановленої процедури припинення газопостачання. Зокрема, надіслані їй повідомлення не підтверджують належного повідомлення про заплановане відключення та не забезпечували реальної можливості запобігти припиненню газопостачання.

Вказувала, що в акті про припинення газопостачання відповідач як на правову підставу своїх дій послався на постанову Кабінету Міністрів України від 8 грудня 2006 року №1687, якою затверджено Порядок пооб`єктного припинення (обмеження) газопостачання споживачам, крім населення. Оскільки вона є побутовою споживачкою, вважала, що положення зазначеного Порядку до спірних правовідносин застосуванню не підлягали, а припинення газопостачання на цій підставі було протиправним.

Припинення газопостачання було здійснено в опалювальний період та мало для ОСОБА_1 істотні негативні наслідки. Внаслідок відсутності газу вона була позбавлена можливості опалювати будинок, готувати їжу, підігрівати воду та забезпечувати належні санітарно-побутові умови проживання, у зв`язку з чим була змушена використовувати електричні обігрівачі, купувати готову їжу та звертатися по сторонню допомогу.

Зазначала, що є особою пенсійного віку, її єдиним джерелом доходу є пенсія, а тому додаткові витрати, спричинені припиненням газопостачання, істотно погіршили її матеріальне становище. Відсутність опалення в зимовий період створила загрозу життю та здоров`ю, спричинила переохолодження, стрес, страх замерзнути, відчуття безпорадності та приниження гідності.

Внаслідок тривалої відсутності опалення в будинку розмерзлися та потріскалися батареї, система опалення стала непридатною для використання, припинили роботу система фільтрації та водопостачання, а стіни покрилися памороззю. Зазначені обставини підтверджувалися актом обстеження житлового будинку, складеним за участю свідків.

Вважала, що припинення газопостачання за наявності спору щодо заборгованості, без урахування її віку, матеріального становища, зимового періоду та можливих наслідків для житла і здоров`я було неспівмірним втручанням у її права як споживачки та порушило право на житло, належний рівень життя, повагу до гідності, недоторканність приватного життя і мирне володіння майном.

Матеріальну шкоду в розмірі 5 000 000 грн позивачка пов`язувала з пошкодженням системи опалення та іншого майна будинку, додатковими витратами на електроенергію, харчування й забезпечення побутових потреб. Моральну шкоду в розмірі 40 000 грн обґрунтовувала душевними стражданнями, тривалим стресом, страхом за власне життя і здоров`я, відчуттям безпорадності, погіршенням звичного способу життя та необхідністю звертатися по допомогу до інших осіб.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 18 березня 2026 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити. Вказує, що висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи, а норми матеріального права застосовано неправильно, оскільки суд фактично звів предмет доказування лише до встановлення наявності заборгованості за послуги з розподілу природного газу, тоді як вирішальним у цій справі було питання правомірності припинення газопостачання як способу реагування на таку заборгованість. Також суд не врахував характеру втручання у права позивачки та не перевірив, чи було припинення газопостачання необхідним і пропорційним переслідуваній меті. ОСОБА_1 вказує, що до припинення газопостачання не існувало судового рішення, яким було б установлено наявність у неї заборгованості перед відповідачем. Натомість ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 31 жовтня 2024 року у справі №607/22854/24 ПрАТ «Тернопільміськгаз» відмовлено у видачі судового наказу про стягнення такої заборгованості.

Вважає, що відповідач самостійно визначив наявність боргу та, не звернувшись до суду для його стягнення в позовному провадженні, застосував до неї захід примусового характеру у вигляді повного припинення газопостачання.

Також зазначає, що між нею та ПрАТ «Тернопільміськгаз» не укладався письмовий договір про надання послуг із розподілу природного газу. Не заперечуючи можливості укладення такого договору шляхом приєднання, ОСОБА_1 вважає, що сам факт користування природним газом не надавав оператору газорозподільної системи безумовного права припинити надання послуги без дотримання принципів добросовісності, розумності та справедливості.

Вказує, що суд першої інстанції не перевірив належним чином дотримання відповідачем процедури припинення газопостачання, обмежившись посиланням на наявність повідомлень та актів. Суд не з`ясував, чи були повідомлення фактично отримані позивачкою, чи містили вони достатню інформацію про підстави і дату припинення газопостачання та чи надавали реальну можливість усунути порушення й уникнути відключення.

Окремо ОСОБА_1 звертає увагу на те, що в акті про припинення газопостачання відповідач послався на постанову Кабінету Міністрів України від 8 грудня 2006 року №1687, якою затверджено Порядок пооб`єктного припинення (обмеження) газопостачання споживачам, крім населення. Оскільки вона є побутовою споживачкою, вважає застосування цього нормативного акта до спірних правовідносин неправомірним, а дії щодо припинення газопостачання — протиправними.

Наголошує, що газопостачання було припинено в житловому будинку в зимовий період, а вона є особою пенсійного віку та перебуває у вразливому становищі. Внаслідок відсутності опалення замерзла система водопостачання, були пошкоджені батареї та інше майно, а також виникла загроза її здоров`ю. Суд не з`ясував, чи існували менш обтяжливі способи захисту майнових інтересів відповідача.

Щодо вимог про відшкодування матеріальної та моральної шкоди ОСОБА_1 зазначає, що в матеріалах справи наявні акти, якими зафіксовано пошкодження системи опалення, замерзання води та інші негативні наслідки припинення газопостачання. Вважає, що суд не надав належної оцінки причинно-наслідковому зв`язку між діями відповідача та пошкодженням майна, а також безпідставно не сприяв з`ясуванню розміру шкоди шляхом витребування додаткових доказів або призначення експертизи.

У відзиві ПрАТ «Тернопільміськгаз» просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції.

Зазначає, що між сторонами виникли договірні відносини з розподілу природного газу шляхом приєднання ОСОБА_1 до умов Типового договору, що підтверджується фактичним споживанням природного газу, поданням показників лічильника та частковою оплатою послуг. За особовим рахунком № НОМЕР_1 за період із травня 2021 року до грудня 2025 року утворилася заборгованість у розмірі 4 245,41 грн.

Вказує, що відмова у видачі судового наказу у справі №607/22854/24 не підтверджує відсутності заборгованості, а була зумовлена неможливістю перевірити дотримання строків звернення до суду. Про заплановане припинення розподілу газу позивачку завчасно повідомляли листами, однак вона не погасила заборгованість та не забезпечила доступу до газового обладнання, що зафіксовано актом від 20 жовтня 2025 року №4244. Тому припинення газопостачання здійснено в установленому законом порядку.

Щодо вимог про відшкодування шкоди ПрАТ «Тернопільміськгаз» зазначає, що ОСОБА_1 не надала належних доказів протиправності дій відповідача, розміру заподіяної шкоди та причинного зв`язку між припиненням газопостачання і заявленими збитками.

Заслухавши пояснення ОСОБА_1 , яка доводи апеляційної скарги підтримала, пояснення представника ПрАТ “Тернопільміськгаз” - адвоката Процька І.Я., який проти задоволення апеляційної скарги заперечив, ознайомившись з матеріалами справи, доводами апеляційної скарги в її межах, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Обставини справи.

ОСОБА_1 є власницею житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 та проживає у вказаному будинку.

Об`єкт позивачки підключений до газорозподільної системи, оператором якої на території міста Тернополя є ПрАТ «Тернопільміськгаз». На ім`я ОСОБА_1 відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 .

Із розрахунку заборгованості за послуги з розподілу природного газу вбачається, що з травня 2021 року ОСОБА_1 подавала показники лічильника природного газу та в окремі місяці (всього 4 рази за період з 2021 по 2025 роки) здійснювала оплату послуг із його розподілу.

За період із 1 травня 2021 року до 31 грудня 2025 року за особовим рахунком ОСОБА_1 обліковувалася заборгованість за послуги з розподілу природного газу в розмірі 4 245,41 грн. Розрахунок містить відомості про періоди нарахування, проведені позивачкою часткові оплати та обсяги спожитого природного газу.

Повідомленням від 31 березня 2025 року №936 ПрАТ «Тернопільміськгаз» поінформувало ОСОБА_1 про наявність станом на 28 березня 2025 року простроченої заборгованості по оплаті послуг з розподілу природного газу в розмірі 4 807,25 грн та попереджено ОСОБА_1 про те, що 15.04.2025 року буде здійснено припинення розподілу природного газу у зв”язку несвоєчасною та/або неповною оплатою послуг з розподілу природного газу.

Зазначене повідомлення було надіслано ОСОБА_1 рекомендованим поштовим відправленням 7 квітня 2025 року.

15 квітня 2025 року припинення розподілу природного газу не здійснювалося.

8 травня 2025 року ПрАТ «Тернопільміськгаз» надіслало ОСОБА_1 рекомендованим поштовим відправленням повідомлення №1274 від 2 травня 2025 року, із змісту якого вбачається, що відповідно до акту від 01.05 2025 року про відмову у доступі до об”єкта споживача ОСОБА_1 вчинено дії щодо незабезпечення доступу до газового стояка, що перешкодило представникам ПрАТ “Тернопільміськгаз” як оператору ГРМ провести припинення газопостачання (розподіл природного газу) на об”єкт споживача. Попереджено ОСОБА_1 про те, що у 5-денний термін з дня отримання цього повідомлення буде припинено розподіл природного газу шляхом механічного від`єднання у зв`язку з ненаданням доступу до газового стояка. Повідомлено, що відновлення газопостачання здійснюється за умови оплати простроченої заборгованості та відшкодування вартості припинення й відновлення газопостачання.

У травні 2025 року припинення розподілу природного газу не здійснювалося.

20 жовтня 2025 року представниками ПрАТ «Тернопільміськгаз» у присутності ОСОБА_1 складено акт №4244 про відмову в доступі до об`єкта споживача, відповідно до якого ОСОБА_1 не забезпечила доступу до газового стояка в будинку на АДРЕСА_1 , що перешкодило працівникам оператора газорозподільної системи провести припинення розподілу природного газу. ОСОБА_1 відмовилась підписати даний акт, про що зазначено у самому акті.

Повідомленням №2794 від 27 жовтня 2025 року ПрАТ «Тернопільміськгаз» поінформувало ОСОБА_1 про наявність простроченої заборгованості в розмірі 5 265,33 грн, а також про те, що у зв`язку з ненаданням доступу до газового стояка 5 листопада 2025 року буде припинено газопостачання до належного їй будинку.

Повідомлення було надіслано ОСОБА_1 27 жовтня 2025 року рекомендованим поштовим відправленням, що підтверджується наявним у справі чеком АТ “Укрпошта” від 27.10.2025 року.

5 листопада 2025 року працівниками ПрАТ «Тернопільміськгаз» складено акт про припинення (обмеження) газопостачання та пломбування вхідної засувної арматури газопроводу, відповідно до якого у зв`язку із заборгованістю за послуги з розподілу природного газу припинено газопостачання до будинку на АДРЕСА_1 та проведено його опломбування.

15 лютого 2026 року за участю ОСОБА_1 та свідків ОСОБА_2 , ОСОБА_3 проведено обстеження належного їй житлового будинку, який складається з восьми кімнат загальною площею 109,6 кв. м. За результатами обстеження складено акт пошкодження майна від 19 лютого 2026 року, в якому зафіксовано тріскання та розмерзання батарей у всьому будинку, непридатність системи опалення для подальшого обігріву приміщень, припинення роботи системи фільтрації та водопостачання, а також покриття стін памороззю.

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права.

Щодо наявності договірних відносин між ОСОБА_1 та ПрАТ “Тернопільміськгаз”.

Відповідно до частини першої статті 633 ЦК України публічним є договір, у якому одна сторона — підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться.

За змістом частини першої статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією зі сторін у формулярах або інших стандартних формах і який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому.

Частиною першою статті 40 Закону України «Про ринок природного газу» передбачено, що розподіл природного газу здійснюється на підставі та умовах договору розподілу природного газу в порядку, визначеному Кодексом газорозподільних систем та іншими нормативно-правовими актами. За цим договором оператор газорозподільної системи зобов`язується забезпечити замовнику послуги з розподілу природного газу на визначених договором умовах, а замовник — сплатити оператору газорозподільної системи вартість таких послуг. Договір розподілу природного газу є публічним.

Згідно з пунктом 2 глави 1 розділу VI Кодексу газорозподільних систем доступ споживачів, у тому числі побутових, до газорозподільної системи для споживання природного газу надається за умови та на підставі укладеного між споживачем і оператором ГРМ договору розподілу природного газу, який укладається за формою Типового договору розподілу природного газу, затвердженого постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року №2498.

Відповідно до пункту 4 глави 3 розділу VI Кодексу газорозподільних систем договір розподілу природного газу між оператором ГРМ та споживачем укладається шляхом приєднання споживача до його умов і не потребує двостороннього підписання сторонами окремого письмового примірника договору.

Пунктом 7 глави 3 розділу VI Кодексу газорозподільних систем визначено, що фактом приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу, тобто його акцептування, є вчинення споживачем будь-яких дій, які засвідчують бажання укласти такий договір, зокрема повернення підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка оператора ГРМ та/або документально підтверджене споживання природного газу.

Аналогічні положення закріплено у пункті 1.3 Типового договору розподілу природного газу, за змістом якого цей договір є договором приєднання, а його акцептування може підтверджуватися не лише підписанням заяви-приєднання, а й оплатою рахунка оператора ГРМ або документально підтвердженим споживанням природного газу.

У постанові від 1 листопада 2021 року у справі №591/4825/20 Верховний Суд виходив із того, що наявність у побутового споживача особового рахунку, фактичне споживання ним природного газу та здійснення оплати підтверджують існування між споживачем і оператором ГРМ договірних правовідносин, оформлених шляхом приєднання до Типового договору розподілу природного газу. Відсутність підписаної заяви-приєднання сама собою таких правовідносин не спростовує.

У постанові від 14 вересня 2022 року у справі №717/341/21 Верховний Суд зазначив, що підтвердженням згоди споживача на приєднання до умов договору можуть бути як підписана заява-приєднання, так і сплата рахунка оператора ГРМ або фактичне споживання природного газу.

Щомісячне споживання природного газу, зміна показань лічильника та передання таких показань свідчать про фактичне користування послугою і приєднання споживача до договору розподілу природного газу.

Такий самий правовий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 10 жовтня 2023 року у справі №339/221/20, у якій зазначено, що акцептування Типового договору розподілу природного газу підтверджується щомісячним споживанням природного газу, зміною показань лічильника за особовим рахунком та відомостями розрахунку вартості послуги з розподілу природного газу.

Як зазначалось вище, ОСОБА_1 є власницею житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , який підключений до газорозподільної системи.

На її ім`я ПрАТ «Тернопільміськгаз» відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 .

Із розрахунку заборгованості вбачається, що з травня 2021 року ОСОБА_1 подавала показники лічильника природного газу, фактично користувалася природним газом та в окремі розрахункові періоди здійснювала оплату саме послуг із його розподілу.

У розрахунку відображено обсяги використаного природного газу, проведені нарахування та часткові оплати позивачки.

Отже, поведінка ОСОБА_1 , яка полягала у фактичному споживанні природного газу, систематичному поданні показників лічильника та частковій оплаті рахунків за послуги з розподілу природного газу, свідчить про акцептування нею умов Типового договору розподілу природного газу.

За таких обставин, відсутність підписаного сторонами окремого письмового примірника договору або заяви-приєднання не свідчить про відсутність договірних відносин та не звільняє ОСОБА_1 від виконання обов`язків побутового споживача, які виникли на підставі публічного договору приєднання.

Таким чином, між ОСОБА_1 та ПрАТ «Тернопільміськгаз» склалися договірні правовідносини з надання й отримання послуг із розподілу природного газу, оформлені шляхом приєднання позивачки до умов Типового договору розподілу природного газу, а тому відповідні доводи апеляційної скарги є необґрунтованими.

Щодо правомірності припинення газопостачання до житлового будинку ОСОБА_1 .

Відповідно до пункту 1 глави 7 розділу VI Кодексу газорозподільних систем оператор ГРМ в установленому законодавством порядку має право припинити або обмежити газопостачання (розподіл природного газу) на об`єкт споживача, у тому числі побутового, зокрема у разі несвоєчасної та/або неповної оплати послуг згідно з умовами договору розподілу природного газу.

Якщо припинення розподілу природного газу побутовому споживачу здійснюється через несвоєчасну або неповну оплату послуг, оператор ГРМ зобов`язаний не менше ніж за три доби до запланованої дати припинення надіслати споживачу рекомендованим поштовим відправленням або вручити з позначкою про вручення відповідне повідомлення. У ньому мають бути зазначені підстава та дата припинення розподілу природного газу.

Згідно з пунктом 4 глави 7 розділу VI Кодексу ГРМ при припиненні розподілу природного газу на об`єкт споживача складається акт у двох примірниках, один із яких залишається у споживача.

За змістом пункту 5 глави 7 розділу VI Кодексу ГРМ звичайним способом припинення або обмеження розподілу природного газу є перекриття запірних пристроїв чи встановлення інвентарної заглушки та їх опломбування.

Водночас у разі несанкціонованого відновлення газоспоживання, відмови представникам оператора ГРМ у доступі до об`єкта споживача для припинення розподілу природного газу, а також після припинення або розірвання договору розподілу природного газу оператор ГРМ може припинити газопостачання шляхом механічного від`єднання газових мереж споживача від газорозподільної системи.

Відмовою в доступі до об`єкта споживача є дії споживача або власника території, які перешкоджають представникам оператора ГРМ виконувати передбачені Кодексом функції, за умови фіксації таких дій відповідним актом.

Отже, Кодекс ГРМ розмежовує підставу припинення газопостачання та технічний спосіб його здійснення.

Несвоєчасна або неповна оплата послуг надає оператору право припинити розподіл природного газу, однак механічне від`єднання газових мереж допускається лише за наявності додаткових, прямо передбачених Кодексом обставин, однією з яких є відмова споживача надати доступ до об`єкта для проведення відключення.

У постанові від 6 серпня 2025 року у справі №541/2278/22 Верховний Суд зазначив, що сама лише несплата послуг не є достатньою підставою для механічного від`єднання газових мереж споживача. Правомірність такого способу припинення газопостачання залежить від наявності окремої передбаченої Кодексом ГРМ підстави та дотримання оператором установленої процедури.

Наявний у справі розрахунок підтверджує існування у ОСОБА_1 простроченої заборгованості за послуги з розподілу природного газу на дату припинення газопостачання. Розбіжність між сумою заборгованості, зазначеною у повідомленні від 27 жовтня 2025 року №2794, та сумою, відображеною в поданому відповідачем розрахунку, стосується розміру заборгованості, однак не спростовує самого факту її наявності, оскільки позивачка власного розрахунку або доказів повного погашення боргу не надала.

Крім цього, у суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 пояснила, що вона не сплачує за послуги з розподілу природного газу, оскільки не розуміє правових підстав для такої сплати саме відповідачу. Наведені у розрахунку заборгованості часткові оплати за розподіл природного газу пояснила тим, що такі оплати проводила її невістка. Також зазначила, що за обсяг спожитого газу вона сплачує ГК “Нафтогаз” і вважає, що більше ніяких платежів за газ вона не повинна здійснювати.

Колегія суддів зазначає, що відсутність судового рішення про стягнення заборгованості не позбавляє оператора ГРМ передбаченого Кодексом права припинити розподіл природного газу. Законодавство не ставить реалізацію цього права в залежність від попереднього підтвердження боргу судовим рішенням.

Ухвала Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 31 жовтня 2024 року у справі №607/22854/24 про відмову у видачі судового наказу також не встановлює відсутності заборгованості ОСОБА_1 . Цією ухвалою було вирішено лише питання про можливість стягнення заявленої суми у наказному провадженні, а спір про наявність та розмір боргу по суті не розглядався.

Матеріалами справи підтверджено, що ПрАТ «Тернопільміськгаз» неодноразово повідомляло ОСОБА_1 про наявність заборгованості та можливість припинення розподілу природного газу.

Зокрема, повідомлення від 31 березня 2025 року №936 було надіслано рекомендованим поштовим відправленням 7 квітня 2025 року. Повідомленням від 2 травня 2025 року №1274, надісланим рекомендованим поштовим відправленням 8 травня 2025 року, позивачку попереджено про припинення розподілу природного газу шляхом механічного від`єднання у зв`язку з ненаданням доступу до газового стояка.

Крім цього, рекомендованим поштовим відправленням ОСОБА_1 направлено повідомлення про заплановане на 5 листопада 2025 року припинення газопостачання, в якому зазначено підставу та дату його проведення.

У суді апеляційної інстанції позивачка ОСОБА_1 повідомила, що отримувала з пошти певні повідомлення від ПрАТ “Тернопільміськгаз”, однак на запитання суду не надала чіткої відповіді, що саме отримувала.

Наведені усні пояснення у суді апеляційної інстанції спростовують доводи апеляційної скарги про те, що жодних повідомлень від ПрАт “Тернопільсміськгаз” ОСОБА_1 не отримувала.

Отже, колегія суддів вважає, що доводи про недоведеність фактичного отримання повідомлень не свідчать про порушення процедури, оскільки Кодекс ГРМ передбачає альтернативні способи повідомлення побутового споживача: направлення рекомендованим поштовим відправленням або вручення з позначкою про отримання. Відповідач надав документи, які підтверджують направлення повідомлень рекомендованими поштовими відправленнями за адресою позивачки.

20 жовтня 2025 року представники ПрАТ «Тернопільміськгаз» прибули до належного позивачці домоволодіння для припинення розподілу природного газу, однак ОСОБА_1 не забезпечила їм доступу до газового стояка.

Цю обставину зафіксовано актом про відмову в доступі до об`єкта споживача №4244.

Таким чином, механічне від`єднання газових мереж ОСОБА_1 було зумовлене не лише наявністю заборгованості, а й неможливістю припинити розподіл природного газу звичайним способом внаслідок відмови ОСОБА_1 надати працівникам оператора ГРМ доступ до газового стояка.

5 листопада 2025 року ПрАТ «Тернопільміськгаз» здійснило механічне від`єднання газових мереж житлового будинку позивачки від газорозподільної системи, припинило газопостачання та провело опломбування, про що складено відповідний акт.

Отже, ОСОБА_1 не допустила представників ПрАТ «Тернопільміськгаз» до газового стояка для проведення припинення розподілу природного газу, що було зафіксовано відповідним актом.

Саме для такого випадку пункт 5 глави 7 розділу VI Кодексу ГРМ передбачає можливість механічного від`єднання газових мереж споживача.

Посилання в акті про припинення газопостачання на постанову Кабінету Міністрів України від 8 грудня 2006 року №1687, дія якої не поширюється на населення, не змінює цього висновку.

Правовою підставою механічного від`єднання у спірних правовідносинах є безпосередньо положення глави 7 розділу VI Кодексу ГРМ, а не зазначена постанова Кабінету Міністрів України.

Помилкове зазначення в акті додаткового нормативного акта саме собою не спростовує фактичної наявності визначених Кодексом підстав і не свідчить про порушення прав позивачки.

Твердження ОСОБА_1 про заборону припинення житлово-комунальних послуг під час воєнного стану також не впливає на вирішення спору. Після внесення постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2023 року №1405 змін до постанови Кабінету Міністрів України від 5 березня 2022 року №206 загальна заборона припинення житлово-комунальних послуг за несплату перестала поширюватися на територіальні громади, які не належать до територій можливих бойових дій, активних бойових дій або тимчасово окупованих територій. Доказів того, що спірний будинок належить до об`єктів, щодо яких така заборона продовжувала діяти, позивачка не надала.

Вік ОСОБА_1 , опалювальний період та несприятливі наслідки припинення газопостачання не скасовують встановленого обов`язку оплачувати послуги з розподілу природного газу та не позбавляють оператора ГРМ права застосувати передбачені законодавством заходи.

Застосований відповідачем захід був передбачений законом, переслідував легітимну мету забезпечення виконання споживачем обов`язку з оплати фактично наданих послуг та застосований після неодноразового повідомлення ОСОБА_1 про наявність заборгованості й можливі наслідки її непогашення.

Позивачка мала реальну можливість запобігти припиненню газопостачання шляхом сплати заборгованості або врегулювання порядку її погашення, однак послідовно заперечувала сам обов`язок оплачувати послуги з розподілу природного газу, відмовлялася погашати наявну заборгованість та не забезпечила представникам оператора ГРМ доступу до газового стояка.

За таких обставин, припинення газопостачання не поклало на позивачку надмірного індивідуального тягаря та не становило непропорційного втручання у її права.

З огляду на викладене, колегія суддів доходить висновку, що у ПрАТ «Тернопільміськгаз» існувала передбачена Кодексом ГРМ підстава для припинення розподілу природного газу у зв`язку з простроченою заборгованістю ОСОБА_1 .

Відповідач завчасно повідомив позивачку про заплановане припинення газопостачання, а після її відмови надати доступ до газового стояка мав право здійснити припинення шляхом механічного від`єднання газових мереж від газорозподільної системи.

Отже, припинення 5 листопада 2025 року газопостачання до житлового будинку ОСОБА_1 проведено за наявності визначених законодавством підстав та з дотриманням установленого порядку, а тому доводи апеляційної скарги про протиправність дій ПрАТ «Тернопільміськгаз» є необґрунтованими.

Щодо відшкодування матеріальної та моральної шкоди

Відповідно до статей 23, 1166 ЦК України підставою для відшкодування матеріальної та моральної шкоди є сукупність таких умов: наявність шкоди, протиправність поведінки її заподіювача, причинний зв`язок між такою поведінкою і шкодою та вина.

На підтвердження матеріальної шкоди ОСОБА_1 посилалася на акт від 19 лютого 2026 року, складений за її участю та участю свідків. Однак цей документ не містить відомостей про наявність в осіб, які брали участь у його складанні, відповідних спеціальних знань, технічні причини та час виникнення пошкоджень, попередній стан системи опалення, перелік необхідних відновлювальних робіт та їх вартість.

Тому зазначений акт сам по собі не є достатнім і достовірним доказом причин виникнення пошкоджень, їх вартості та причинного зв`язку з діями відповідача.

Позивачка не надала висновку експерта, кошторису ремонтних робіт, документів про понесені витрати або іншого обґрунтованого розрахунку заявленої матеріальної шкоди в розмірі 5 000 000 грн.

Крім того, протиправності дій ПрАТ «Тернопільміськгаз» не встановлено, оскільки газопостачання припинено за наявності заборгованості, після належного повідомлення позивачки та у зв`язку з її відмовою забезпечити доступ до газового стояка.

За відсутності протиправної поведінки відповідача та належних доказів шкоди і причинного зв`язку підстави для відшкодування матеріальної та моральної шкоди відсутні.

Доводи про те, що суд мав самостійно призначити експертизу або збирати докази розміру шкоди, є безпідставними, оскільки обов`язок доказування заявлених вимог покладається на позивачку.

Твердження про упередженість суду першої інстанції ґрунтуються на незгоді позивачки з процесуальними діями та результатом розгляду справи і не підтверджені об`єктивними доказами. Посилання на непроголошення рішення також не свідчить про неправильне вирішення спору, оскільки позивачка отримала повний текст рішення та реалізувала право на його апеляційне оскарження.

Отже, суд першої інстанції правильно встановив наявність між сторонами договірних відносин із розподілу природного газу, існування у ОСОБА_1 заборгованості, дотримання відповідачем порядку повідомлення про припинення газопостачання та правомірність механічного від`єднання газових мереж у зв`язку з відмовою позивачки надати доступ до газового стояка.

Належних і допустимих доказів протиправності дій ПрАТ «Тернопільміськгаз», заподіяння матеріальної та моральної шкоди, її розміру і причинного зв`язку з діями відповідача позивачка не надала.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують і не свідчать про неправильне застосування норм матеріального чи порушення норм процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції — без змін.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 141, 367, 375, 381-384, 389 ЦПК України, суд апеляційної інстанції,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 — залишити без задоволення.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 18 березня 2026 року — залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 7 серпня 2026 року.

Головуюча Хома М.В.

Судді Костів О.З.

Храпак Н.М.