Постанова від 02 серпня 2026 р. у справі №607/24392/25 — Тернопільський апеляційний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 607/24392/25Головуючий у 1-й інстанції Гриновець О.Б.

Провадження № 22-ц/817/881/26 Доповідач - Хома М.В.

Категорія -

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 серпня 2026 року м. Тернопіль

Тернопільський апеляційний суд в складі:

головуючої - Хома М.В.

суддів - Костів О. З., Храпак Н. М.,

секретар - Гичко К.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Головацького Василя Федоровича на рішення Козівського районного суду Тернопільської області від 01.05.2026 року, ухвалене суддею Гриновець О.Б. у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "КРЕДИТ КАПІТАЛ" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2025 року ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором № 856242 від 30.06.2023 в розмірі 126 544 грн, з яких: 22 000 грн - тіло кредиту, 104544 грн - проценти за користування кредитом.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 30.06.2023 року між ТОВ «Селфі Кредит» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання споживчого кредиту № 856242, за умовами якого відповідачу надано кредит у сумі 22000 грн строком на 360 днів. Договором передбачено фіксовану процентну ставку: стандартну — 2,2 % на день, яка застосовується протягом строку кредитування, та знижену — 0,99 % на день.

Позивач зазначав, що первісний кредитор свої зобов`язання виконав у повному обсязі, однак відповідач належним чином кредит та проценти не повернув, унаслідок чого утворилася заборгованість.

01.02.2024 року між ТОВ «Селфі Кредит» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено договір факторингу № 01022024, за яким до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідача, що підтверджується витягом із реєстру боржників до зазначеного договору факторингу, відповідно до якого ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло право вимоги за кредитним договором № 856242 від 30.06.2023.

Рішенням Козівського районного суду від 01 травня 2026 року позов ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором № 856242 від 30.06.2023 в розмірі 126 544 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» судовий збір у розмірі 2422,40 грн та 4 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Головацький В.Ф. просить рішення суду в частині стягнення процентів за користування кредитом та судових витрат скасувати, ухвалити в цій частині нове рішення, яким стягнути з відповідача 22000 грн заборгованості за тілом кредиту та 11000 грн процентів, а судові витрати розподілити пропорційно до задоволених позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд першої інстанції безпідставно стягнув проценти у розмірі 104544 грн, не надав належної оцінки несправедливості умов договору споживчого кредиту та не врахував, що встановлена договором процентна ставка 2,2 % на день і реальна річна процентна ставка 47541,10 % є непропорційними та створюють істотний дисбаланс прав і обов`язків сторін на шкоду споживачу.

Крім того, суд не перевірив правильності розрахунку процентів, не навів мотивів відхилення заперечень відповідача щодо їх неспівмірності та не застосував положення Закону України «Про захист прав споживачів», принципи добросовісності, розумності й справедливості, а також практику Верховного Суду та Конституційного Суду України щодо посиленого захисту прав споживача фінансових послуг.

Відзиву на апеляційну скаргу не подано, що відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Сторони були належним чином повідомлені про дату час та місце розгляду справи, однак в судове засідання не з`явилися, що відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення.

Рішення суду оскаржується лише в частині стягнення з відповідача заборгованості по відсотках за користування кредитом у розмірі 93544 грн, тому в іншій частині апеляційним судом не переглядається.

Обставини справи.

Згідно Договору № 856242 про надання споживчого кредиту по продукту «NewShort» від 30.06.2023 року, укладеного між ТОВ «Селфі Кредит» та відповідачем ОСОБА_1 , предметом цього договору є надання споживчого кредиту.

Згідно п. 1.1 Договору його укладення здійснюється сторонами за допомогою ІТС товариства, доступ до якої забезпечується споживачу через Веб-сайт. Електронна ідентифікація споживача здійснюється при вході споживача в особистий кабінет, в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», в тому числі шляхом перевірки товариством правильності введення коду, направленого товариством на номер мобільного телефону споживача, вказаний при вході, та/або шляхом перевірки правильності введення пароля входу до особистого кабінету.

Згідно п. 1.2 Договору товариство надає споживачу кредит у гривні, а споживач зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені договором.

Договором визначено істотні умови кредиту. Так, сума кредиту складає 22000 гривень. Тип кредиту - кредит (п. 1.3). Строк кредиту 360 днів. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів. Детальні терміни повернення кредиту та сплати процентів, визначені в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит - Графіку платежів. (п. 1.4) Тип процентної ставки: фіксована (п.1.5) Стандартна процентна ставка становить 2,2% в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п.1.4 цього Договору (п. 1.5.1). Пунктом 1.5.2 визначено розмір зниженої процентної ставки: 0,99% в день та умови її застосування. Орієнтовна реальна річна процентна ставка на дату укладення договору складає: за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 47541,10% річних (п. 1.7.1); за стандартною процентною ставкою з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки 17994,24% річних (п. 1.7.2). Орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення договору складає: за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 196240 (п. 1.8.1); за стандартною процентною ставкою з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки 188254 грн (п. 1.8.2).

Згідно п. 2.1 Договору кошти кредиту надаються товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_1 (п. 2.1).

Згідно п. 2.2 Договору сума кредиту (його частина) перераховується товариством протягом двох календарних днів з моменту укладення цього договору. Дати надання кредиту:30.06.2023 або 01.07.2023 року.

Згідно п.п 1 п. 4.4 Договору споживач зобов`язаний у встановлений договором строк, повернути кредит, сплатити проценти, штрафи та пені (у разі наявності) та інші платежі, передбачені договором.

Договір містить відмітку про його підписання споживачем ОСОБА_1 30.06.2023 року о 10:16:12 електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

Додатком № 1 до цього договору є Графік платежів, який містить відмітку про його підписання споживачем ОСОБА_1 .

Згідно паспорту споживчого кредиту (позика на умовах повернення в кінці строку позики) інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит (стандартизована форма), містить відомості про істотні умови кредиту, порядок його повернення, наслідки прострочення та/або невиконання зобов`язань. Паспорт підписано споживачем ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

Згідно інформаційного повідомлення від споживача фінансових послуг, підписаного відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором , споживач надав персональні дані третіх осіб з метою інформування про необхідність виконання нею зобов`язань під час укладання Договору про надання споживчого кредиту.

ТОВ «Селфі Кредит» свої зобов`язання за вказаним договором виконало та 30.06.2023 перерахувало на картковий рахунок відповідача 22000 грн, що підтверджується інформацією, наданою АТ КБ «ПриватБанк» й ТОВ «Пейтек».

Згідно з розрахунку ТОВ «Селфі Кредит» заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 856242 станом на 01.02.2024 становить 126 544 грн, з яких: 22 000 грн - тіло кредиту, 104544 грн - проценти.

Із змісту даного розрахунку видно, що заборгованість по відсотках за кредитними договором нараховувалася за період з 30.06.2023 року по 01.02.2024 року, тобто за 217 днів.

01.02.2024 між ТОВ «Селфі Кредит» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено договір факторингу № 01022024 згідно з яким ТОВ «Селфі Кредит» передає (відступає) позивачу за плату належні йому права вимоги, а останній приймає належні ТОВ «Селфі Кредит» права вимоги до боржників, вказаних в реєстрі боржників.

Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору факторингу № 01022024 від 01.02.2024 ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло право грошової вимоги до відповідача в сумі 126544 грн.

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права.

Частинами першою, другою статті 639 ЦК України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовились укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Згідно зі статтею 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За приписом статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Частиною першою статті 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, установлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною першою статті 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Так, пунктами 5, 6, 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» встановлено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додається до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. Одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним із моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Правилами статті 12 Закону України "Про електронну комерцію" регламентовано, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Тобто будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину тощо) вказується особа, яка створила замовлення.

Аналогічні правові висновки зроблені Верховним Судом у постановах від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19, від 10 червня 2021 року у справі №234/7159/20.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Тобто належним виконанням зобов`язання з боку відповідача є повернення кредиту в строки, розмірі та у валюті, визначеними Кредитним договором.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Відповідно до змісту ст. 610, ст. 612 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом.

Згідно з ч.1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі ст. 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 1078 ЦК України встановлено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Стягуючи заборгованість за кредитним договором, суд першої інстанції виходив із того, що між сторонами було належним чином укладено в електронній формі договір про надання споживчого кредиту, який підписаний відповідачем одноразовим ідентифікатором, а позивач надав належні та допустимі докази перерахування відповідачу кредитних коштів. Суд також дійшов висновку, що право вимоги за спірним договором правомірно перейшло до позивача на підставі договору факторингу та витягу з реєстру боржників, а відповідач не виконав зобов`язань щодо повернення кредиту і сплати процентів. Оскільки проценти були нараховані відповідно до умов договору в межах строку кредитування, а відповідач не подав належних доказів погашення заборгованості, суд визнав заявлений позивачем розрахунок обґрунтованим та стягнув з відповідача 22000 грн заборгованості за тілом кредиту і 104544 грн процентів за користування кредитом

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

Колегія суддів вважає, що у справі наявні належні та допустимі докази укладення кредитного договору в електронній формі, який підписано відповідачем шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором що відповідає вимогам Закону України «Про електронну комерцію» та підтверджує ідентифікацію особи і його волевиявлення на укладення правочину; при цьому матеріали справи свідчать, що разом із кредитними договорами відповідачем також підписано паспорт споживчого кредиту, погоджено графік платежів, що містять істотні умови кредитування, включаючи розмір, строк, порядок повернення кредиту та нарахування відсотків, а отже відповідач був належним чином ознайомлений з умовами кредитування і погодився з ними.

Крім того, у справі наявні належні докази переходу до позивача прав вимоги за спірним кредитним договором на підставі договору факторингу, а проценти за користування кредитними коштами нараховані відповідно до умов договору та виключно в межах строку кредитування, у зв`язку з чим висновки суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову є законними та обґрунтованими.

Доводи апеляційної скарги про те, що нараховані проценти є явно завищеними, непропорційними сумі основного боргу та такими, що суперечать принципам справедливості, добросовісності й розумності, а тому підлягають зменшенню, є безпідставними.

Відповідач був ознайомлений зі всіма істотними умовами кредитного договору, що підтверджується його електронними підписами в кредитному договорі та паспорті споживчого кредиту.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ч. 5 ст. 18 Закону України “Про захист прав споживачів” якщо положення договору визнано несправедливим, таке положення може бути змінено або визнано недійсним.

Умови укладеного між сторонами кредитного договору не є нікчемними в силу положень ч.2 ст. 215 ЦК України.

Позовних вимог про визнання недійсним правочину чи окремих його умов ОСОБА_1 не заявляв.

Таким чином, відсутні підстави для зміни судового рішення в частині стягнення відсотків за користування кредитними коштами та зменшення суми нарахованих позивачем відсотків за користування кредитним коштами.

Перевіривши порядок нарахування процентів, колегія суддів встановила, що їх нарахування здійснено відповідно до умов кредитного договору, з урахуванням погоджених сторонами процентних ставок та в межах строку кредитування, визначеного договором. Розрахунок заборгованості відповідає умовам укладеного сторонами правочину, а тому підстав для висновку про неправомірність нарахування процентів не вбачається.

Колегія суддів перевірила наданий позивачем розрахунок заборгованості та вважає його обґрунтованим. Так, проценти за користування кредитом нараховувалися відповідно до умов кредитного договору, виходячи зі стандартної процентної ставки 2,2 % на день на суму основного боргу 22000 грн за період з 30.06.2023 року по 01.02.2024 року, тобто 217 днів, що становить 484 грн за кожен день користування кредитом (22 000 грн ? 2,2 %), а всього 104 544 грн. Вказаний період не перевищує погоджений сторонами строк кредитування 360 днів, а тому проценти нараховані відповідно до умов договору, у межах строку кредитування та є арифметично правильними. Відповідачем будь-якого контррозрахунку чи доказів, які б спростовували правильність здійсненого позивачем розрахунку, суду не надано.

Доводи апеляційної скарги про те, що визначена договором процентна ставка не відповідає вимогам законодавства про захист прав споживачів, є безпідставними, оскільки на дату укладення договору закон не містив обмежень щодо максимальної денної ставки, а зміни, запроваджені Законом №3498-ІХ застосовуються лише до договорів, строк дії яких був продовжений після набрання ним чинності. Укладений між сторонами кредитний договір не продовжувався, а тому встановлена сторонами фіксована процентна ставка залишається чинною та не підлягає перегляду.

Інші наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки, які обґрунтовано викладені у мотивувальній частині оскаржуваного судового рішення суду першої інстанції, та зводяться до незгоди заявника з висновками щодо їх оцінки та містять посилання на факти, що були предметом дослідження суду.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 367, 375, 382-384, 389 ЦПК України, суд апеляційної інстанції,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Головацького Василя Федоровича — залишити без задоволення.

Рішення Козівського районного суду Тернопільської області від 01 травня 2026 року — залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, окрім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України.

Повний текст постанови складено 6 серпня 2026 року.

Головуюча Хома М.В.

Судді Костів О.З.

Храпак Н.М.