Постанова від 04 серпня 2026 р. у справі №604/1235/25 — Тернопільський апеляційний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 604/1235/25Головуючий у 1-й інстанції Сташків Н.Б.

Провадження № 22-ц/817/902/26 Доповідач - Хома М.В.

Категорія -

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 серпня 2026 року м. Тернопіль

Тернопільський апеляційний суд в складі:

головуючої - Хома М.В.

суддів - Костів О. З., Храпак Н. М.,

секретар - Панькевич Т.І.

розглянувши у у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "УКР КРЕДИТ ФІНАНС" на рішення Підволочиського районного суду Тернопільської області від 21 квітня 2026 року, ухвалене суддею Сташківим Н.Б. у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УКР КРЕДИТ ФІНАНС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2025 року ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» звернулося до суду з вказаним позовом, який обгрунтовано тим, що 07.05.2024 року між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та відповідачем за допомогою вебсайту creditkasa.com.ua було укладено електронний договір про відкриття кредитної лінії №1392-0558, підписаний відповідачем одноразовим ідентифікатором С1285.

За умовами договору позивач надав відповідачу кредит у сумі 20000 грн строком на 365 днів із базовим періодом 10 днів, промо-ставкою 0,87 % на день та стандартною процентною ставкою 1,45 % на день.

На виконання умов кредитного договору позивач перерахував кредитні кошти на картковий рахунок, зазначений відповідачем при оформленні кредиту, через систему LiqPay АТ КБ «ПриватБанк». Позивач зазначав, що такі операції здійснювалися на підставі укладеного між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та АТ КБ «ПриватБанк» договору №4010 про надання послуг у системі LiqPay від 02.12.2019 року, відповідно до якого банк забезпечував переказ кредитних коштів позичальникам. На підтвердження факту виконання свого обов`язку щодо надання кредиту позивач посилався на довідку АТ КБ «ПриватБанк», згідно з якою на підставі зазначеного договору №4010 через систему LiqPay було здійснено переказ 20000 грн на картковий рахунок відповідача. На думку позивача, наведені докази підтверджують належне виконання ним зобов`язань щодо видачі кредиту, а отримання відповідачем коштів та відсутність відмови від договору у передбачений законом 14-денний строк свідчать про прийняття ним умов кредитування.

Посилаючись на неналежне виконання відповідачем зобов`язань щодо повернення кредиту та сплати процентів і комісії, позивач зазначив, що станом на 10.09.2025 року заборгованість за договором становила 127690 грн, з яких: 20 000 грн – заборгованість за тілом кредиту, 104 690 грн – заборгованість за процентами та 3 000 грн – комісія за видачу кредиту.

Разом із тим позивач зазначив, що відповідно до програми лояльності ним прийнято рішення про часткове списання 27690 грн нарахованих процентів за умови погашення решти заборгованості. У зв`язку з цим просив стягнути з відповідача 100000 грн, з яких 20 000 грн – заборгованість за тілом кредиту та 80 000 грн – заборгованість за процентами, а також 2 422,40 грн судового збору.

Рішенням Підволочиського районного суду від 21.04.2026 року в задоволенні позову ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором №1392-0558 від 07.05.2024 року — відмовлено.

В апеляційній скарзі ТОВ "УКР КРЕДИТ ФІНАНС" просить рішення суду скасувати, постановивши нове судове рішення, яким позов задовольнити.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд першої інстанції безпідставно дійшов висновку про відсутність належних доказів перерахування відповідачу кредитних коштів та підтвердження заявленого розміру заборгованості. На виконання кредитного договору відповідачу було перераховано 20000 грн на картковий рахунок, реквізити якого він самостійно вказав під час оформлення заявки. Факт переказу підтверджується довідкою про перерахування суми кредиту та квитанцією АТ КБ «ПриватБанк» про здійснення операції через систему LiqPay. При цьому, перерахування коштів здійснювалося АТ КБ «ПриватБанк» на підставі укладеного з ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» договору № 4010 від 02.12.2019 року про надання послуг у системі LiqPay, за умовами якого банк забезпечував технологічне обслуговування та переказ коштів за розпорядженням позивача на банківські картки отримувачів. У квитанції зазначено номер кредитного договору, дату й час операції, суму переказу, його призначення та маскований номер платіжного засобу, який збігається з номером картки, вказаним у кредитному договорі.

В апеляційній скарзі також зазначено, що ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» не є банківською установою, не відкриває та не обслуговує рахунки відповідача, тому не може надати виписку з його карткового рахунку. Водночас саме відповідач як власник рахунку мав можливість подати таку виписку на спростування факту зарахування коштів, однак цього не зробив. З огляду на викладене позивач вважає, що подані ним докази належним чином підтверджують видачу кредиту та розмір заборгованості.

Відзиву на апеляційну скаргу не подано, що відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Сторони були належним чином повідомлені про дату час та місце розгляду справи, однак в судове засідання не з`явилися, що відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення.

Обставини справи.

07 травня 2024 року між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та відповідачем ОСОБА_1 укладено електронний договір про відкриття кредитної лінії №1392-0558, відповідно до якого кредитодавець відкрив відповідачу кредитну лінію та надав кредит для задоволення особистих потреб на умовах строковості, зворотності та платності. За умовами договору сума кредиту становила 20 000 грн, строк кредитування — 365 календарних днів, дата видачі кредиту — 07 травня 2024 року, дата повернення кредиту — 06 травня 2025 року.

Строк дії договору відповідає строку кредитування та може бути продовжений виключно за взаємною згодою сторін шляхом укладення додаткової угоди. Договором передбачено, що кредит надається шляхом безготівкового перерахування кредитодавцем грошових коштів на банківський рахунок позичальника з використанням реквізитів електронного платіжного засобу, зазначених ним під час оформлення заявки на вебсайті кредитодавця.

У договорі зазначено номер електронного платіжного засобу відповідача НОМЕР_1 .

Кредит вважається наданим з моменту списання коштів з банківського рахунку кредитодавця для їх подальшого зарахування на платіжний засіб позичальника. При укладенні договору відповідач надав кредитодавцю свої персональні дані шляхом заповнення відповідної електронної форми на вебсайті та підтвердив їх достовірність. Договір підписаний відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором С1285.

Також електронним підписом одноразовим ідентифікатором підписані Правила відкриття кредитної лінії (надання споживчих кредитів), Паспорт споживчого кредиту та Таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача (графік платежів), які відповідно до умов договору є його невід`ємними частинами.

Паспорт споживчого кредиту містить погоджені сторонами основні умови кредитування, зокрема вид кредиту, суму кредиту, строк кредитування, мету його отримання, розмір стандартної та промо-процентної ставки, а також інші істотні умови споживчого кредитування.

Згідно п.4.10. кредитного договору нарахування процентів за користування кредитом здійснюється на залишок неповерненої суми кредиту за кожен день користування кредитом, починаючи з дня видачі Кредиту до дати фактичного повернення всієї суми Кредиту, за наступною ставкою: стандартна процентна ставка становить 1.45% (одна ціла, сорок п`ять сотих відсотки(-ів)) за кожен день користування Кредитом (вказана процентна ставка застосовується протягом всього строку дії цього договору, за виключенням строку використання позичальником права користування кредитом за зниженою ставкою).

Згідно п.10.1 договору позичальник за умови дотримання вимог, передбачених п.п.10.2, 10.3 цього Договору, користується програмами лояльності Кредитодавця та сплачує проценти (відсотки) за користування Кредитом за наступними ставкою (-ми): Промо-ставка (вид акційної процентної ставки) становить 0.87% (нуль цілих, вісімдесят сім сотих відсотки(-ів)) за кожен день користування Кредитом протягом перших 10 (десять ) календарних днів першого Базового періоду, яка надається Кредитодавцем виключно як знижка на користування Кредитом та є заохоченням Позичальника спробувати скористатися послугами Кредитодавця. Позичальнику протягом вказаної у цьому абзаці кількості календарних днів першого Базового періоду надана можливість сплати процентів за користуванням Кредитом за Промо-ставкою. Якщо Позичальнику протягом певного періоду була надана можливість сплати процентів за користуванням Кредитом за Промо-ставкою, з наступного для після завершення вказаного періоду проценти за користування Кредитом нараховуються Позичальнику до сплати за Пільговою процентною ставкою (якщо Позичальник згідно пунктів 10.1 та 10.2 цього Договору має можливість сплати процентів за користування Кредитом за Пільговою процентною ставкою), та/або за Зниженою процентною ставкою (якщо Позичальник згідно пунктів 10.1 та 10.3 цього Договору має можливість сплати процентів за користування Кредитом за Зниженою процентною ставкою). Знижена процентна ставка становить 1.45 % (одна ціла, сорок п`ять сотих відсотки(-ів)) за кожен день користування Кредитом, яка надається Кредитодавцем виключно як знижка на користування Кредитом та є заохоченням Позичальника до сумлінного виконання умов Договору.

Відповідно до п.4.6 договору спосіб перерахування Позичальнику коштів у рахунок Кредиту: Кредит надається Позичальнику шляхом безготівкового переказу грошової суми, вказаної у п.4.1. цього Договору, на банківський рахунок Позичальника шляхом використання вказаних Позичальником реквізитів електронного платіжного засобу. Ініціювання безготівкового переказу грошової суми, вказаної у п. 4.1. цього Договору, здійснюється Кредитодавцем безпосередньо після укладення Сторонами цього Договору та надіслання Позичальнику примірнику (оригіналу) Договору та додатків до нього у вигляді електронного документа. При наданні Кредитодавцем Позичальнику в Кредит додаткових грошових коштів на підставі Додаткової угоди, ініціювання безготівкового переказу грошової суми здійснюється Кредитодавцем безпосередньо після укладення Сторонами відповідної Додаткової угоди та надіслання її примірника (оригіналу) Позичальнику у вигляді електронного документа. Кредит вважається наданим Позичальнику з моменту списання грошових коштів з банківського рахунку Кредитодавця за належними реквізитами для їх наступного зарахування на електронний платіжний засіб, зазначений Позичальником при оформленні Кредиту.

На підтвердження перерахування відповідачу коштів до суду надано Довідку про перерахування суми кредиту АТ КБ «ПриватБанк» у розмірі 20000 грн, де номер платіжного інструменту зазначено 516874*02., призначення платіжної операції: видача кредитних коштів за договором № 1392-0558, 2-024-05-07. а також довідку ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» № 1392-0558 від 07.05.2024 року про перерахування ОСОБА_2 кредитних коштів у розмірі 20000 грн. на карту НОМЕР_1 ., через платіжну систему LiqPay.

Згідно з розрахунком заборгованості за вказаним договором утворилась заборгованість у розмірі 127690 грн, з яких: 20 000 грн – заборгованість за тілом кредиту, 104 690 грн – заборгованість за процентами та 3000 грн – комісія за видачу кредиту.

Однак, кредитодавцем було прийнято рішення про можливість застосування до позичальника Програми лояльності для споживачів фінансових послуг ТОВ «Укр Кредит Фінанс», а саме часткового списання заборгованості позичальнику за нарахованими комісією та процентами у загальній сумі 27690 грн, за умови погашення позичальником решти заборгованості за кредитним договором в розмірі 100000.00 грн, а тому позивач у цьому позові просив суд стягнути з позичальника не повну суму заборгованості за кредитним договором, а лише її частину, а саме: 100000 грн, з яких 20000 грн – заборгованість за тілом кредиту та 80000 грн – заборгованість за процентами.

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права.

Тлумачення як статті 3 ЦК України загалом, так і пункту 6 статті 3 ЦК України, свідчить, що загальні засади (принципи) цивільного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, в першу чергу, акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад.

Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії та повинні враховуватися, зокрема, при тлумаченні норм, що містяться в актах цивільного законодавства.

Добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (частина 4 статті 203 ЦК України).

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За змістом статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статті 1048 ЦК України).

Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Нормою статті 639 ЦК України передбачено, що якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

У ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до положень ст.207 ЦК України, електронний документ прирівнюється до письмової форми правочину. Спеціальне законодавство у сфері електронної комерції (Закони України «Про електронну комерцію» та «;Про електронні документи та електронний документообіг») не заперечує юридичної сили електронних документів та договорів, укладених шляхом обміну електронними повідомленнями. Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає можливість підписання електронного правочину, зокрема, електронним підписом одноразовим ідентифікатором. Одноразовим ідентифікатором, як визначено ч.1 ст.3 цього ж Закону, є алфавітно-цифрова послідовність, яку отримує особа, що приймає оферту, шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції.

Таким чином, використання відповідачем логіну та паролю для входу в особистий кабінет та/або введення одноразового ідентифікатора, надісланого на його контактний номер телефону, є належним способом ідентифікації та підписання електронного договору, що відповідає вимогам чинного законодавства.

Водночас, не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину тощо) вказується особа, яка створила замовлення.

Аналогічні правові висновки зроблені Верховним Судом, наприклад, у постановах від 12 січня 2021 у справі № 524/5556/19, від 10 червня 2021 у справі №234/7159/20, які, відповідно до вимог ч. 4 ст. 263 ЦПК України, суд враховує при виборі і застосуванні норми права до цих спірних правовідносин.

Згідно зі ст.3 Закону України «Про електронний цифровий підпис», електронний цифровий підпис за своїм правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису у визначених законом випадках, а електронний підпис не може бути визнаний недійсним лише через його електронну форму. Аналогічно, у цивільному праві діє загальна презумпція правомірності правочину, встановлена статтею 204 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин вважається правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або не визнана судом.

Доведення позивачем умов кредитування і наявності заборгованості є обов`язком позивача, виходячи з принципу змагальності сторін, закріпленого статтею 12 ЦПК України. У справах про стягнення кредитних коштів на банк або іншу фінансову установу покладений обов`язок довести факт передачі коштів позичальнику у розмірі та на умовах, встановлених договором, в іншому випадку, без доведення цього факту, втрачається право банку (фінансової установи) на пред`явлення будь-якої вимоги.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частина перша та друга статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Частиною 4 ст.12 ЦПК України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження №14-400 цс 19).

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що позивач не надав належних і допустимих доказів фактичного перерахування відповідачу кредитних коштів, належності йому карткового рахунку, на який здійснювався переказ, та виникнення заявленої заборгованості, оскільки подані довідки і розрахунок заборгованості не є первинними документами, які підтверджують рух коштів.

Однак, з таким висновком суду першої інстанції щодо відсутності у справі належних доказів зарахування відповідачу кредитних коштів погодитися неможливо.

Так, матеріалами справи підтверджується та не заперечується відповідачем його волевиявлення на укладення кредитного договору, оскільки останній пройшов ідентифікацію в інформаційно-телекомунікаційній системі кредитодавця, ознайомився з умовами кредитування, підписав договір, паспорт споживчого кредиту та інші невід`ємні документи електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

На підтвердження виконання свого обов`язку щодо надання кредиту позивачем подано до суду першої інстанції довідку про перерахування суми кредиту №1392-0558 від 07.05.2024 року, відповідно до якої відповідачу перераховано кредитні кошти у сумі 20 000 грн на банківську карту НОМЕР_1 , а також надано квитанцію із відтиском печатки АТ КБ «ПриватБанк», згідно з якою через систему системі LiqPay здійснено переказ від ТОВ «Укр Кредит Фінанс» на платіжну картку відповідача грошових коштів у розмірі 20000 грн.

При цьому, колегія суддів акцентує увагу, що в означеній квитанції АТ КБ «ПРИВАТБАНК» зазначено стосовно кредитного договору № 1392-0558 від 07.05.2024 р.: ID операції: 2459008339; Дата та час операції: 2024.05.07 17:53; cума та валюта операції: 20000.0 UAH; призначення платіжної операції: видача кредитних коштів за договором 1392-0558, 2024-05-07; номер платіжного інструменту: 516874*02.

До апеляційної скарги позивач долучив договір № 4010 від 02.12.2019 року, укладений між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та АТ КБ «ПриватБанк» про надання послуг у системі LiqPay, яким передбачено здійснення банком переказу коштів за розпорядженням позивача на банківські картки отримувачів.

При цьому, колегія суддів констатує, що цей договір не є новим доказом у розумінні статті 367 ЦПК України, оскільки не підтверджує нових обставин справи, а лише пояснює механізм перерахування кредитних коштів та правові підстави здійснення АТ КБ «ПриватБанк» переказу через систему LiqPay. Він узгоджується з уже наявними в матеріалах справи довідкою про перерахування суми кредиту та довідкою АТ КБ «ПриватБанк» і лише підтверджує обставини, на які позивач посилався при зверненні до суду першої інстанції щодо факту перерахування відповідачу кредитних коштів.

Колегія суддів також враховує, що відповідно до пункту 10 Положення, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 03 листопада 2021 року № 113, у договорах про споживчий кредит зазначаються не повні реквізити електронного платіжного засобу споживача, а лише його перші шість та останні чотири цифри. Саме у такому форматі в крдитному договорі зазначено платіжний засіб відповідача — НОМЕР_1 , що повністю відповідає вимогам нормативно-правового акта Національного банку України та не свідчить про неналежність або недопустимість поданих доказів.

Сукупність зазначених доказів є взаємоузгодженою та підтверджує виконання позивачем свого обов`язку щодо надання кредитних коштів саме відповідачу.

Водночас, відповідач не подав жодного належного та допустимого доказу, який би свідчив про те, що зазначений у договорі електронний платіжний засіб йому не належить, що кредитні кошти на нього не зараховувалися або що переказ не був здійснений. Не надано також виписки з банківського рахунку чи інших документів, які б спростовували доводи позивача.

При цьому колегія суддів враховує, що ТОВ «Укр Кредит Фінанс» є фінансовою компанією, а не банківською установою, здійснює надання коштів у кредит без відкриття рахунків клієнтам та об`єктивно не має можливості отримати виписку з банківського рахунку відповідача, яка містить інформацію, що становить банківську таємницю. Саме тому на підтвердження виконання свого обов`язку щодо видачі кредиту позивач подав довідку АТ КБ «ПриватБанк» про здійснення переказу через систему LiqPay та довідку про перерахування кредитних коштів, які є належними доказами факту переказу грошових коштів за спірним договором.

З урахуванням наведеного, оцінивши подані сторонами докази відповідно до статті 89 ЦПК України, колегія суддів доходить висновку, що позивач належними, допустимими та достатніми доказами підтвердив як факт укладення між сторонами кредитного договору, так і факт перерахування відповідачу кредитних коштів у сумі 20 000 грн на зазначений ним електронний платіжний засіб, тоді як відповідач цих доказів не спростував.

Висновок суду першої інстанції про недоведеність факту надання кредитних коштів не ґрунтується на належній оцінці зібраних у справі доказів, а тому є помилковим.

Відтак, доводи апеляційної скарги з цього приводу колегія суддів вважає обґрунтованим.

Колегія суддів враховує, що позивачем заявлено до стягнення не повний розмір нарахованих процентів за користування кредитом, а 80 000 грн, оскільки до відповідача застосовано програму лояльності, відповідно до якої частину заборгованості за процентами та комісією у сумі 27690 грн списано.

Враховуючи, що визначений колегією суддів відповідно до вимог Закону України «Про споживче кредитування» обґрунтований розмір процентів за користування кредитом становить 81380 грн, заявлена позивачем до стягнення сума процентів у розмірі 80000 грн є меншою від фактично належної до стягнення, не перевищує її та є обґрунтованою.

Відтак вимога про стягнення з відповідача 80000 грн заборгованості за процентами за користування кредитом підлягає задоволенню.

Колегія суддів вважає, що заявлена позивачем до стягнення заборгованість за основною сумою кредиту у розмірі 20000 грн є обґрунтованою та підтверджується належними і допустимими доказами, зокрема кредитним договором, документами про перерахування кредитних коштів та розрахунком заборгованості. Доказів повернення відповідачем основної суми кредиту, її частини матеріали справи не містять, а відповідачем таких доказів не подано. Відтак, заборгованість за тілом кредиту у розмірі 20 000 грн підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» підлягає до задоволення, оскаржуване судове рішення — скасуванню із постановленням нового рішення про задоволення позову у повному обсязі.

Щодо судового збору.

Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина 13 статті 141 ЦПК України).

Позивачем за подання позовної заяви сплачено 2422,40 грн судового збору За подання апеляційної скарги позивачу слід було сплатити 3633,60 грн., однак, ним сплачено 3993,60 грн.

Оскільки позовні вимоги задоволено повністю, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судовий збір за подання позовної заяви та апеляційної скарги у розмірі 6056 грн.

Керуючись ст. ст. 141, 367, 376, 382-384, 389 ЦПК України, суд апеляційної інстанції,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» - задовольнити.

Рішення Підволочиського районного суду Тернопільської області від 21 квітня 2026 року — скасувати.

Ухвалити нове судове рішення, яким позов Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» (ЄДРПОУ 38548598) заборгованість за кредитним договором № 1392-0558 від 07 травня 2024 року у розмірі 100 000 (сто тисяч) гривень, яка складається з 20 000 (двадцяти тисяч) гривень заборгованості за основною сумою кредиту та 80 000 (вісімдесяти тисяч) гривень заборгованості за процентами за користування кредитом.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» (ЄДРПОУ 38548598) судовий збір, сплачений за подання позовної заяви та апеляційної скарги, у розмірі 6056 грн.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення постанови.

Повний текст постанови складено 6 серпня 2026 року.

Головуюча Хома М.В.

Судді Костів О.З.

Храпак Н.М.