Постанова від 06 серпня 2026 р. у справі №592/8972/26 — Сумський апеляційний суд

Справа №592/8972/26 Головуючий у суді 1-ї інстанції - Фоменко І.М.

Номер провадження 33/816/1385/26 Суддя-доповідач Джепа Г. В.

Категорія 130 КУпАП

ПОСТАНОВА

Іменем України

07 серпня 2026 року суддя Сумського апеляційного суду Джепа Г. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Суми справу про адміністративне правопорушення №592/8972/26 за апеляційною скаргою захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 – адвоката Павловського Віталія Андрійовича на постанову судді Ковпаківського районного суду м. Суми від 30 червня 2026 року, якою ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП,

установив:

Зміст оскаржуваної постанови суду першої інстанції

Постановою судді Ковпаківського районного суду м. Суми від 30 червня 2026 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 грн із позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.

Також із ОСОБА_1 стягнуто судовий збір у розмірі 665 грн 60 коп.

Суд першої інстанції виходив із того, що 22 травня 2026 року о 09 год. 13 хв. у місті Суми по вул. Романа Атаманюка, 49-А ОСОБА_1 керував автомобілем Volkswagen Passat, державний номерний знак НОМЕР_1 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння.

Під час спілкування працівниками поліції у нього були виявлені ознаки алкогольного сп`яніння: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів та почервоніння очей. За згодою водія огляд проведено на місці зупинки транспортного засобу із застосуванням спеціального технічного засобу Drager Alcotest 6820, результат якого становив 1,34 проміле. У зв`язку з незгодою ОСОБА_1 із зазначеним результатом його було доставлено до закладу охорони здоров`я для проходження повторного огляду.

На підставі досліджених доказів суд першої інстанції дійшов висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у керуванні транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння.

Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи сторони захисту

Не погодившись із постановою судді, захисник ОСОБА_1 – адвокат Павловський В. А. подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову судді скасувати, а провадження у справі закрити у зв`язку з відсутністю у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.

Узагальнюючи наведені в апеляційній скарзі доводи, сторона захисту зазначає, що:

- матеріали справи не містять належних і допустимих доказів того, що саме ОСОБА_1 керував транспортним засобом у час та місці, зазначених у протоколі;

- зупинка автомобіля працівниками поліції була незаконною;

- у ОСОБА_1 були відсутні передбачені Інструкцією ознаки алкогольного сп`яніння;

- огляд на стан алкогольного сп`яніння проведений із порушенням вимог чинного законодавства;

- після незгоди із результатом огляду на місці працівники поліції порушили порядок направлення його до закладу охорони здоров`я;

- відеозаписи, долучені до матеріалів справи, не можуть бути використані як належний доказ;

- суд першої інстанції неповно дослідив обставини справи та безпідставно поклав в основу постанови неналежні й недопустимі докази.

Позиція учасників апеляційного розгляду

У судовому засіданні захисник Павловський В. А. підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити. Також просив розглянути справу без участі ОСОБА_1 , який зайнятий на роботі та був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду.

Мотиви апеляційного суду

Перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення учасників провадження та дослідивши наявні докази, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Відповідно до статей 245, 251, 252 та 280 КУпАП рішення у справі про адміністративне правопорушення повинно ґрунтуватися на всебічному, повному й об`єктивному дослідженні всіх обставин справи, а висновок про винуватість особи має підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами, оціненими у їх сукупності.

Перевіркою матеріалів справи встановлено, що суд першої інстанції цих вимог дотримався.

Його висновок про доведеність вини ОСОБА_1 ґрунтується не на окремому доказі, а на сукупності взаємоузгоджених доказів, зокрема:

- протоколі про адміністративне правопорушення;

- акті огляду на стан алкогольного сп`яніння;

- результаті тестування спеціальним технічним засобом Drager Alcotest 6820, який становив 1,34 проміле;

- направленні до закладу охорони здоров`я;

- відеозаписах із нагрудних камер поліцейських;

- відеозаписі проведення медичного огляду;

- інших матеріалах адміністративної справи.

Усі зазначені докази є взаємоузгодженими, доповнюють один одного та не містять істотних суперечностей.

Щодо доводів про недоведеність факту керування транспортним засобом

Першочерговим доводом апеляційної скарги є твердження про відсутність належних доказів того, що саме ОСОБА_1 керував транспортним засобом.

Апеляційний суд не може погодитися із такими доводами.

Факт керування автомобілем підтверджується не лише протоколом про адміністративне правопорушення, а й відеозаписом із нагрудної камери працівника поліції, на якому зафіксовано, що саме ОСОБА_1 перебував за кермом автомобіля, спілкувався із працівниками поліції як водій транспортного засобу, пред`явив документи на право керування, добровільно погодився пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння із використанням спеціального технічного засобу, а після незгоди із його результатом виявив бажання пройти повторний огляд у закладі охорони здоров`я.

Будь-яких заперечень щодо того, що він не керував автомобілем, під час оформлення матеріалів справи ОСОБА_1 не висловлював.

За таких обставин твердження сторони захисту про недоведеність факту керування транспортним засобом спростовуються дослідженими судом доказами та є необґрунтованими.

Щодо доводів апеляційної скарги про незаконність зупинки транспортного засобу

Посилання захисника на незаконність зупинки транспортного засобу не спростовують законності та обґрунтованості постанови суду першої інстанції.

Із матеріалів справи та дослідженого відеозапису вбачається, що після зупинки транспортного засобу працівники поліції, спілкуючись із ОСОБА_1 , виявили у нього ознаки алкогольного сп`яніння, передбачені пунктом 3 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Саме виявлення таких ознак стало безпосередньою підставою для проведення огляду на стан сп`яніння.

При цьому самі по собі доводи щодо правомірності чи неправомірності первинної зупинки транспортного засобу не можуть бути безумовною підставою для закриття провадження у справі, оскільки предметом судового розгляду є встановлення факту вчинення адміністративного правопорушення, а не перевірка правомірності кожної процесуальної дії працівників поліції.

У цій справі факт керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння підтверджується сукупністю належних і допустимих доказів, які були безпосередньо досліджені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції.

Тому наведені у скарзі доводи не впливають на правильність висновків суду першої інстанції.

Щодо доводів про відсутність ознак алкогольного сп`яніння

Також безпідставними є твердження захисника про те, що у ОСОБА_1 були відсутні ознаки алкогольного сп`яніння.

Відповідно до пункту 3 розділу І Інструкції №1452/735 ознаками алкогольного сп`яніння є, зокрема, запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя, порушення мови, тремтіння пальців рук, поведінка, що не відповідає обстановці.

Як убачається із протоколу про адміністративне правопорушення, акта огляду на стан алкогольного сп`яніння та відеозапису з нагрудної камери поліцейського, під час спілкування із ОСОБА_1 працівниками поліції були виявлені запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів та почервоніння очей, про що водію було повідомлено до початку проведення огляду.

Зазначені обставини повністю узгоджуються між собою та підтверджуються матеріалами справи.

Посилання сторони захисту на відсутність у водія таких ознак ґрунтуються виключно на власній оцінці доказів та не підтверджуються жодними об`єктивними даними.

Щодо доводів про порушення порядку проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу

Апеляційний суд також не знаходить підстав погодитися із доводами захисника про порушення процедури проведення огляду із застосуванням спеціального технічного засобу.

Із матеріалів справи вбачається, що після виявлення ознак алкогольного сп`яніння ОСОБА_1 було запропоновано пройти огляд на місці зупинки транспортного засобу за допомогою спеціального технічного засобу Drager Alcotest 6820, на що він добровільно погодився.

Результат проведеного огляду становив 1,34 проміле, що значно перевищує допустимий рівень.

Після ознайомлення із результатом ОСОБА_1 висловив незгоду з ним, про що було зазначено у відповідних процесуальних документах.

Будь-яких заперечень щодо порядку проведення тестування, справності спеціального технічного засобу або порядку його використання під час проведення огляду ним не висловлювалося.

Матеріали справи не містять будь-яких об`єктивних даних, які б свідчили про несправність приладу, недійсність результатів тестування чи істотне порушення процедури проведення огляду.

Щодо проходження повторного огляду в закладі охорони здоров`я

Не заслуговують на увагу й доводи апеляційної скарги про порушення порядку направлення ОСОБА_1 до закладу охорони здоров`я.

Як убачається із матеріалів справи та дослідженого відеозапису, після того як ОСОБА_1 не погодився із результатом огляду на місці зупинки транспортного засобу, працівники поліції без зволікань доставили його до спеціалізованого медичного закладу.

Під час проведення медичного огляду лікар-нарколог роз`яснив ОСОБА_1 порядок проведення такого огляду та здійснив його відповідно до вимог чинного законодавства.

Посилання захисника на те, що ОСОБА_1 бажав здати кров, не свідчить про порушення процедури проведення медичного огляду.

Порядок проведення такого огляду визначений нормативно-правовими актами та здійснюється лікарем відповідно до встановленого алгоритму, а не залежить від бажання особи, яка проходить огляд.

Матеріали справи не містять доказів того, що працівниками медичного закладу було порушено порядок проведення огляду або що ОСОБА_1 було безпідставно відмовлено у проведенні передбачених законодавством досліджень.

Крім того, сама незгода особи із результатом огляду на місці зупинки транспортного засобу не свідчить про його недійсність, а лише є підставою для проведення повторного огляду в закладі охорони здоров`я, що у даному випадку і було забезпечено працівниками поліції.

Щодо доводів про недопустимість відеозапису

Окремим доводом апеляційної скарги захисник ставить під сумнів допустимість відеозаписів, долучених до матеріалів справи.

Апеляційний суд не може погодитися із такими доводами.

Відповідно до статті 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюються наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винуватість особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

До таких доказів належать, зокрема, показання технічних приладів та технічних засобів, які мають функції фото- і відеозапису.

Досліджений судом відеозапис отриманий із нагрудних камер працівників поліції під час виконання ними службових обов`язків, долучений до матеріалів справи в установленому порядку та був безпосередньо досліджений судом першої інстанції.

При цьому під час апеляційного перегляду не встановлено будь-яких обставин, які б свідчили про його неповноту, монтаж, зміну змісту чи інше втручання у зафіксовану інформацію.

Навпаки, зміст відеозапису повністю узгоджується з протоколом про адміністративне правопорушення, актом огляду на стан алкогольного сп`яніння, результатом тестування спеціальним технічним засобом, направленням до закладу охорони здоров`я та іншими матеріалами справи.

Більше того, саме відеозапис об`єктивно підтверджує послідовність дій працівників поліції, роз`яснення ОСОБА_1 його процесуальних прав, проведення огляду із використанням спеціального технічного засобу, незгоду останнього з результатом тестування та подальше доставлення його до закладу охорони здоров`я.

За таких обставин підстав вважати відеозапис недопустимим доказом апеляційний суд не вбачає.

Щодо доводів про результати дослідження спеціальним технічним засобом Drager

У своїй апеляційній скарзі захисник також посилається на те, що спеціальний технічний засіб Drager Alcotest 6820 визначає концентрацію алкоголю у видихуваному повітрі, а не у крові, у зв`язку з чим, на його думку, результати такого дослідження не можуть бути покладені в основу постанови суду.

Апеляційний суд вважає такі доводи необґрунтованими.

Чинним законодавством прямо передбачено можливість проведення огляду водіїв на стан алкогольного сп`яніння із використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування Міністерством охорони здоров`я України та Держспоживстандартом України.

Саме такий спосіб огляду є одним із передбачених законом способів встановлення стану алкогольного сп`яніння водія.

При цьому сама незгода особи з результатом проведеного огляду не свідчить про його недійсність та не нівелює його доказового значення.

У разі незгоди особи закон передбачає можливість проведення повторного огляду в закладі охорони здоров`я, чим ОСОБА_1 і скористався.

Отже, твердження захисника про недопустимість результатів дослідження спеціальним технічним засобом ґрунтуються на неправильному тлумаченні вимог чинного законодавства.

Таким чином, апеляційний суд приходить до висновку, що суд першої інстанції всебічно, повно та об`єктивно дослідив обставини справи, правильно встановив фактичні обставини події, надав належну оцінку всім зібраним доказам та дійшов обґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП.

Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом, у нього були виявлені передбачені Інструкцією ознаки алкогольного сп`яніння, огляд на стан сп`яніння проведено із дотриманням вимог чинного законодавства із застосуванням спеціального технічного засобу, а після незгоди із результатом первинного огляду його доставлено до закладу охорони здоров`я для проведення повторного огляду.

Під час апеляційного перегляду не встановлено порушень вимог законодавства, які могли б поставити під сумнів допустимість досліджених доказів або правильність висновків суду першої інстанції. За таких обставин підстав для задоволення апеляційної скарги чи скасування постанови судді Ковпаківського районного суду м. Суми від 30 червня 2026 року апеляційний суд не вбачає.

На підставі викладеного, керуючись статтею 294 КУпАП, апеляційний суд

постановив:

Апеляційну скаргу захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 – адвоката Павловського Віталія Андрійовича залишити без задоволення.

Постанову судді Ковпаківського районного суду м. Суми від 30 червня 2026 року, якою ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 грн із позбавленням права керування транспортними засобами строком один рік, - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя Г. В. Джепа