Постанова від 03 серпня 2026 р. у справі №495/10734/24 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 22-ц/813/4225/26

Справа № 495/10734/24

Головуючий у першій інстанції Прийомова О. Ю.

Доповідач Комлева О. С.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.08.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого-судді Комлевої О.С.,

суддів: Громіка Р.Д., Драгомерецького М.М.,

з участю секретаря Громовенко А.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Мехедок Тетяна Сергіївна на ухвалу Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 16 липня 2025 року про відмову в прийнятті додаткового рішення, постановлену під головуванням судді Прийомової О.Ю., у цивільній справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Деснянський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про встановлення факту смерті, -

в с т а н о в и в:

У червні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою про ухвалення додаткового рішення, в якій просила:

- ухвалити додаткове рішення у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Деснянський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про встановлення факту смерті, яким доповнити рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 05.02.2025 року у справі № 495/10734/24, вказавши дату смерті померлої особи: ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також, зазначивши причини її смерті: І. а) новоутворення злоякісне метастатичне легені С78.0; б) новоутворення злоякісне вторинне печінки С78.7; в) злоякісне новоутворення підшлункової залози, що виходить за межі однієї і більше вищезгаданих локалізацій С 25.8; ІІ) гіпертензивна хвороба серцево-судинна із застійною серцевою недостатністю І11.0, недостатність коронарна хронічна І25.8;

- встановити факт смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки села Жовтневе Тарутинського району Одеської області, паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Білгород-Дністровським МВ УМВС України в Одеській області 16 березня 1998 року, РНОКПП НОМЕР_2 , в м. Краснодарі Краснодарського краю, російська федерація, причини смерті: І. а) новоутворення злоякісне метастатичне легені С78.0; б) новоутворення злоякісне вторинне печінки С78.7; в) злоякісне новоутворення підшлункової залози, що виходить за межі однієї і більше вищезгаданих локалізацій С 25.8; ІІ) гіпертензивна хвороба серцево-судинна із застійною серцевою недостатністю І11.0, недостатність коронарна хронічна І25.8.

В обґрунтування заяви зазначала, що рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 05.02.2025 року, яке набрало чинності 10.03.2025 року, заява ОСОБА_1 задоволена частково. Встановлений факт смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженки села Жовтневе Тарутинського району Одеської області, паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Білгород-Дністровським МВ УМВС України в Одеській області 16 березня 1998 року, РНОКПП НОМЕР_2 , в м. Краснодарі Краснодарського краю, російська федерація. У задоволенні інших вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Проте, при ухваленні вищевказаного судового рішення судом в резолютивній частині рішення не вказано дату та причину смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у зв`язку з чим виникла необхідність в ухваленні додаткового рішення у даній справі.

Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 16 липня 2025 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення відмовлено.

Не погодившись з ухвалою суду, ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Мехедок Т.С. звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу суду скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити заяву, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування своєї апеляційної скарги апелянт зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що ухвалення додаткового рішення змінить суть основного рішення, оскільки не взяв до уваги, що мета поданої заяви полягала не у зміні вже встановленого факту смерті, а у доповнені резолютивної частини рішення конкретними деталями, які були досліджені та встановлені судом, але не були внесені до резолютивної частини.

Відзиву на апеляційну скаргу до суду надано не було.

Відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду судового рішення.

В судове засідання призначене на 04 серпня 2026 року представник Деснянського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) не з`явився, був сповіщений належним чином (а.с. 191, 192 зв.б.).

Статтею 372 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Таким чином, законодавець передбачив, що явка до апеляційного суду належним чином повідомленого учасника справи не є обов`язковою. Апеляційний суд може розглянути справу за відсутності її учасників. Апеляційний суд може відкласти розгляд справи у разі, коли причини неявки належним чином повідомленого учасника справи будуть визнані апеляційним судом поважними. Таким чином, з врахуванням конкретної ситуації по справі, вирішення питання про розгляд справи або відкладення розгляду справи віднесено до дискреційних повноважень апеляційного суду.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Верховний Суд у постанові від 29 квітня 2020 року у справі №348/1116/16-ц зазначив, що якщо сторони чи їх представники не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін, а не можливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про час і місце розгляду справи.

Виходячи з вищевказаного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому розгляді справи, усвідомленість учасників справи про її розгляд, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності учасників, які не з`явилися в судове засідання та явка яких не визнавалась судом обов`язковою.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення адвоката Мехедок Т.С., яка представляє інтереси ОСОБА_1 , перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, законність і обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Згідно ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до ст. 367ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ст. 375ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Статтею 81 ЦПК України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення, суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_1 , при подачі заяви про встановлення факту, що має юридичне значення не заявляла вимоги про встановлення дати смерті та причини смерті.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ст. 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення.

Процесуальне законодавство визначає вичерпний перелік підстав для ухвалення додаткового рішення. Додаткове рішення може бути ухвалено лише у випадках і за умов, передбачених вказаною статтею, і не може змінювати по суті основне рішення або містити в собі висновки про права та обов`язки осіб, які не брали участі у справі, чи вирішувати вимоги, не досліджені в судовому засіданні.

Додаткове рішення суду - це акт правосуддя, яким усуваються недоліки судового рішення, пов`язані з порушенням вимог його повноти. Додаткове рішення суду ухвалюється тоді, коли суд не вирішив усі заявлені вимоги у справі або не розв`язав окремі процесуальні питання.

Суд не вправі під виглядом додаткового рішення змінити зміст рішення або вирішити нові питання, що не досліджувалися в судовому засіданні.

У постанові Верховного Суду України №12 від 24 жовтня 2008 року «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку» роз`яснено, що апеляційний суд має право ухвалити додаткове рішення за заявою особи, яка бере участь у справі, або з власної ініціативи в разі, якщо він скасував рішення суду першої інстанції та прийняв нове рішення чи змінив його за наявності підстав.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2).

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок, щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09 грудня 1994 року, серія А, №303-А, пункт 29).

Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою про встановлення факту смерті померлої ОСОБА_2 , в якій просила встановити факт, що має юридичне значення, а саме факт смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженки села Жовтневе Тарутинського району Одеської області, паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Білгород-Дністровським МВ УМВС України в Одеській області 16 березня 1998 року, РНОКПП НОМЕР_2 , в м. Краснодарі Краснодарського краю, російська федерація.

Рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 05.02.2025 року у даній справі заява ОСОБА_1 задоволена частково.

Встановлений факт смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженки села Жовтневе Тарутинського району Одеської області, паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Білгород-Дністровським МВ УМВС України в Одеській області 16 березня 1998 року, РНОКПП НОМЕР_2 , в м. Краснодарі Краснодарського краю, російська федерація.

У задоволенні інших вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду набрало чинності 10.03.2025 року.

ОСОБА_1 , звертаючись до суду з заявою про ухвалення додаткового рішення, зазначала, що при ухваленні рішення суду, в резолютивній частині рішення не вказано дату та причину смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у зв`язку з чим просила вказати дату смерті, а також встановити факт смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що ОСОБА_1 в заяві про ухвалення додаткового рішення фактично просить змінити рішення суду, ухваливши додаткове рішення, яким встановити причини та дату смерті ОСОБА_2 , оскільки такі вимоги під час подачі заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, не заявляла.

Також судом першої інстанції вірно встановлено, що під час розгляду заяви про встановлення факту смерті, було прийнято рішення, щодо усіх заявлених вимог ОСОБА_1 .

Колегія суддів вважає, що висновки суду про те, що вимоги ОСОБА_1 , вказані нею у заяві про ухвалення додаткового рішення не містилися в поданій заяві про встановлення факту смерті та не були предметом розгляду і дослідження судом першої інстанції відповідають встановленим обставинам справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати; 4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.

Враховуючи вищевикладене, з огляду на те, що додаткове рішення ухвалюється якщо стосовно певної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення, вимоги про встановлення дати смерті та причини смерті представник заявника при подачі заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, не заявляла, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволені заяви про ухвалення додаткового рішення.

Висновки суду відповідають вимогам закону, на які посилався суд під час розгляду справи і фактичним обставинам по справі, а також підтверджуються зібраними по справі доказами.

Судове рішення відповідає вимогам ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки судові процедури повинні бути справедливими і розумними як до відповідача, так і до позивача.

При цьому, суд першої інстанції при застосуванні норм права до вказаних правовідносин вірно врахував висновки щодо застосування норм матеріального права, викладених у постановах Верховного Суду.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Мехедок Т.С. про те, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що ухвалення додаткового рішення змінить суть основного рішення, оскільки не взяв до уваги, що мета поданої заяви полягала не у зміні вже встановленого факту смерті, а у доповнені резолютивної частини рішення конкретними деталями, які були досліджені та встановлені судом, але не були внесені до резолютивної частини, колегія суддів залишає без задоволення, оскільки зазначені заявником обставини не є підставою для винесення додаткового рішення в розумінні ст. 270 ЦПК України, оскільки такі зводяться до незгоди з рішенням суду, яке набрало законної сили.

Суд першої інстанції правильно встановив правову природу заявлених вимог, в достатньому обсязі визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального та процесуального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку в силу вимог статей 12, 13, 81, 89 ЦПК України, правильно встановив обставини справи, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам статей 263, 264 ЦПК України, підстави для його скасування з мотивів, які викладені в апеляційній скарзі, відсутні.

Одночасно, апеляційний суд звертає увагу на те, що за положеннями ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи, висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32).

Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no. 2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41).

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не дають підстав для висновку про порушення судом норм матеріального або процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Таким чином, ухвала суду першої інстанції постановлена з дотриманням норм процесуального та матеріального права і підстави для її скасування відсутні.

На підставі ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 368, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, -

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Мехедок Тетяна Сергіївна – залишити без задоволення.

Ухвалу Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 16 липня 2025 року– залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складений 07 серпня 2026 року.

Головуючий ______________________________________ О.С. Комлева

Судді ______________________________________ Р.Д. Громік

______________________________________ М.М. Драгомерецький