Постанова від 03 серпня 2026 р. у справі №523/26697/25 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 22-ц/813/6502/26

Справа № 523/26697/25

Головуючий у першій інстанції Кремер І.О.

Доповідач Комлева О. С.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.08.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого-судді Комлевої О.С.,

суддів: Громіка Р.Д., Драгомерецького М.М.,

з участю секретаря Громовенко А.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Пересипського районного суду м. Одеси від 22 квітня 2026 року про відмову у компенсації судових витрат, постановлену під головуванням судді Кремер І.О., повний текст ухвали складений 22 квітня 2026 року, у цивільній справі за позовом комунального підприємства «Теплопостачання міста Одеса» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за опалення та гаряче водопостачання, -

в с т а н о в и в:

У квітні 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про компенсацію судових витрат відповідача, пов`язаних із розглядом справи здійснених внаслідок необґрунтованих дій позивача, в якій просив стягнути з позивача на користь відповідача ОСОБА_1 понесені судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 21 196 грн.

В обґрунтування заяви зазначав, що 18 грудня 2025 року Пересипським районним судом м. Одеси було відкрито провадження у справі за позовом КП «Теплопостачання міста Одеса» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за опалення та гаряче водопостачання. Судове засідання було призначено на 07 квітня 2026 року. Позивач звернувся до суду з клопотанням про зміну відповідача 06.04.2026 року, при цьому копію клопотання позивач не направив відповідачу.

07 квітня 2026 року відповідач через електронний суд побачив клопотання про заміну відповідача у справі, яке було подано представником позивача про заміну первісного відповідача ОСОБА_1 на належного відповідача ОСОБА_2 та ухвалою Пересипського районного суду м. Одеси у справі № 523/26697/25 від 07.04.2026 року замінено відповідача ОСОБА_1 на належного відповідача ОСОБА_2 .

ОСОБА_1 зазначив, що позивачу було достеменно відомо, що відповідач не визнає борг, що підтверджується заявами які направлялися відповідачем позивачу та відповідями наданими позивачем, що також підтверджується позовом поданим відповідачем ОСОБА_1 до позивача КП «Теплопостачання м. Одеси» про визнання нарахованого боргу безпідставним.

Оскільки, судовим рішенням Пересипського районного суду м. Одеси від 17.02.2026 року, ухваленим за результатами розгляду справи № 523/26437/25 за позовом ОСОБА_1 до КП «Теплопостачання м. Одеси» вимоги ОСОБА_1 визнані обґрунтованими, що підтверджує необґрунтованість дій КП «Теплопостачання м. Одеси», заявник просив стягнути з позивача на його користь судові витрати внаслідок необґрунтованих дій позивача.

Ухвалою Пересипського районного суду м. Одеси від 22 квітня 2026 року у задоволені заяви ОСОБА_1 відмовлено.

Не погодившись з ухвалою суду, ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу суду скасувати, прийняти нове рішення, яким стягнути з позивача на користь відповідача ОСОБА_1 понесені судові витрати на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції у розмірі 21 196 грн., посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування своєї апеляційної скарги апелянт зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність доказів того, що позивач діяв недобросовісно, зловживав процесуальними правами або свідомо звернувся з позовом до неналежного відповідача, оскільки позивач діяв необґрунтовано пред`являючи позов до ОСОБА_1 , а тому відповідач має право на відшкодування понесених ним судових витрат в цій справі.

Відзиву на апеляційну скаргу до суду надано не було.

Відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду судового рішення.

В судове засідання призначене на 04 серпня 2026 року представник КП «Теплопостачання міста Одеса», ОСОБА_2 не з`явилися, були сповіщені належним чином (а.с. 181, 183, 185-186).

Статтею 372 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Таким чином, законодавець передбачив, що явка до апеляційного суду належним чином повідомленого учасника справи не є обов`язковою. Апеляційний суд може розглянути справу за відсутності її учасників. Апеляційний суд може відкласти розгляд справи у разі, коли причини неявки належним чином повідомленого учасника справи будуть визнані апеляційним судом поважними. Таким чином, з врахуванням конкретної ситуації по справі, вирішення питання про розгляд справи або відкладення розгляду справи віднесено до дискреційних повноважень апеляційного суду.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Верховний Суд у постанові від 29 квітня 2020 року у справі №348/1116/16-ц зазначив, що якщо сторони чи їх представники не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін, а не можливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про час і місце розгляду справи.

Виходячи з вищевказаного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому розгляді справи, усвідомленість учасників справи про її розгляд, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності учасників, які не з`явилися в судове засідання та явка яких не визнавалась судом обов`язковою.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_1 , перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, законність і обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Згідно ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до ст. 367ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ст. 375ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Статтею 81 ЦПК України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відмовляючи у задоволені заяви ОСОБА_1 про компенсацію судових витрат, суд першої інстанції виходив із того, що заявник не надав до суду належних доказів того, що позивач діяв недобросовісно, зловживав процесуальними правами або свідомо звернувся з позовом до неналежного відповідача.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що КП «Теплопостачання міста Одеса» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за опалення та гаряче водопостачання.

06.04.2026 року до суду від представника КП «Теплопостачання міста Одеса» - Омельченко О.В. надійшло клопотання, в якому представник просила замінити неналежного відповідача ОСОБА_1 на належного відповідача ОСОБА_2 .

В обґрунтування свого клопотання представник зазначала, що рішенням Пересипського районного суду м. Одеси від 17.02.2026 року у справі № 523/26437/25, яке набрало законної сили, ОСОБА_1 07.07.2022 року набув право власності на квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , проте фактичного доступу до майна не мав до 27.03.2023 року. Весь цей період (липень 2022 року - березень 2023 року) у квартирі фактично проживала, користувалася комунальними послугами та не допускала нового власника попередня власниця - ОСОБА_2 . Вказаним рішенням суду було визнано, що нарахування боргу за цей період на ОСОБА_1 є безпідставним, оскільки обов`язок по оплаті належить фактичному споживачеві.

Враховуючи те, що ОСОБА_1 є неналежним відповідачем у справі про стягнення боргу за вказаний період, а належним відповідачем є ОСОБА_2 представник просила про заміну сторони у справі.

На підтвердження вище викладених обставин, представником позивача була подана до суду копія рішення Пересипського районного суду м. Одеси від 17.02.2026 року, ухваленого за результатами розгляду справи № 523/26437/25 за позовом ОСОБА_1 до КП «Теплопостачання м. Одеси» про захист прав споживачів.

Ухвалою Пересипського районного суду м. Одеси в рамках розгляду цивільної справи № 523/26697/25 від 07.04.2026 року було замінено відповідача ОСОБА_1 на належного відповідача ОСОБА_2 .

09.04.2026 року ОСОБА_1 подав до суду заяву про компенсацію судових витрат відповідача, пов`язаних із розглядом справи здійснених внаслідок необґрунтованих дій позивача.

Згідно приписів ч. 5 ст. 51 ЦПК України відповідач, замінений іншим відповідачем, має право заявити вимогу про компенсацію судових витрат, здійснених ним внаслідок необґрунтованих дій позивача. Питання про розподіл судових витрат вирішується в ухвалі про заміну неналежного відповідача.

Відповідно до ч. 9 ст. 141 ЦПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Аналіз наведених норм свідчить, що їх застосування можливе лише за наявності встановлених судом обставин, які підтверджують саме необґрунтованість звернення до суду з позовом до конкретної особи на момент такого звернення, або недобросовісність процесуальної поведінки сторони, що має проявлятися, зокрема, у зловживанні процесуальними правами чи свідомому ігноруванні очевидних обставин.

Сам по собі факт заміни неналежного відповідача не є безумовною підставою для покладення судових витрат на позивача.

Судом вірно зазначено, що 10.12.2025 року КП «Теплопостачання міста Одеса» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за опалення та гаряче водопостачання. В той же час, ОСОБА_1 звернувся до Пересипського районного суду м. Одеси з позовом до КП «Теплопостачання м. Одеси» про захист прав споживачів. Водночас рішення у зазначеній справі було ухвалено лише 17.02.2026 року, тобто після звернення позивача з даним позовом.

З матеріалів справи вбачається, що саме зазначеним судовим рішенням від 17.02.2026 року було встановлено істотні для правильного вирішення спору обставини, а саме, хоча первісний відповідач і набув право власності на спірну квартиру 07.07.2022 року, однак фактичного доступу до неї не мав до 27.03.2023 року, у зв`язку з чим у відповідний період послугами фактично користувалася ОСОБА_2 . Відповідно, обов`язок зі сплати за надані послуги покладено на фактичного споживача, а нарахування заборгованості первісному відповідачу за вказаний період визнано безпідставним.

Висновки суду про те, що на момент звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості позивач не мав і об`єктивно не міг мати встановленого судом підтвердження наведених обставин, оскільки вони були встановлені лише у судовому рішенні є вірними, оскільки при зверненні до суду позивач діяв, виходячи з наявних у нього даних щодо належності спірного майна відповідачу як власнику, що за загальним правилом кореспондує із обов`язком нести витрати з утримання майна та оплатою житлово-комунальних послуг.

Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що звернення позивача з позовом саме до первісного відповідача було зумовлено наявною на той час інформацією та не може розцінюватися як очевидно помилкове, безпідставне або таке, що здійснене з недобросовісною метою.

При цьому, судом було звернуто увагу, що після встановлення обставин, що свідчать про участь у спірних правовідносинах іншої особи як належного відповідача, позивач реалізував передбачене процесуальним законом право та звернувся до суду із клопотанням про заміну неналежного відповідача, яке було задоволено судом, що узгоджується із засадами цивільного судочинства, зокрема принципами змагальності та добросовісності, та свідчить про належне позивачем користування процесуальними правами.

Суд обґрунтовано не взяв до уваги доводи заявника про те, що сам факт подання позову до неналежного відповідача є підставою для компенсації судових витрат, за їх необґрунтованістю, оскільки вони не враховують необхідності встановлення саме вини позивача у такому процесуальному становищі, що прямо передбачено положеннями ч. 5 ст. 51 та ч. 9 ст. 141 ЦПК України.

З урахуванням того, що відповідач не надав до суду доказів того, що позивач діяв недобросовісно, зловживав процесуальними правами або свідомо звернувся з позовом до неналежного відповідача за наявності достовірної інформації про належного відповідача, суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову у компенсації судових витрат.

Висновки суду відповідають вимогам закону, на які посилався суд під час розгляду справи і фактичним обставинам по справі, а також підтверджуються зібраними по справі доказами.

Судове рішення відповідає вимогам ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки судові процедури повинні бути справедливими і розумними як до відповідача, так і до позивача.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність доказів того, що позивач діяв недобросовісно, зловживав процесуальними правами або свідомо звернувся з позовом до неналежного відповідача, оскільки позивач діяв необґрунтовано пред`являючи позов до ОСОБА_1 , а тому відповідач має право на відшкодування понесених ним судових витрат в цій справі, колегія суддів залишає без задоволення за відсутністю підстав для визнання дій позивача необґрунтованими, так як звернення позивача до суду за захистом порушеного права, не може свідчити про зловживання ним своїми процесуальними правами та не може вважатися необґрунтованими дій та тягнути за собою обов`язок на відшкодування понесених відповідачем судових витрат.

Також колегія суддів звертає увагу, що для стягнення компенсації здійснених відповідачем витрат, пов`язаних з розглядом справи, відповідачу згідно з процесуальним обов`язком доказування необхідно довести, а суду встановити і зазначити про це в судовому рішенні, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені в ході розгляду справи та в чому вони виражені, зокрема: чи діяв позивач недобросовісно та пред`явив необґрунтований позов; чи систематично протидіяв правильному та швидкому вирішенню спору; чи недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету - ущемлення прав та інтересів відповідача; чи були дії позивача умисні та який ступінь його вини й чим це підтверджується.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 січня 2019 року у справі № 619/1146/17-ц (провадження № 61-44038св18) зроблено висновок, що саме по собі звернення з позовом до суду чи неявка сторони у судове засідання не свідчить про необґрунтованість дій позивача, оскільки зазначене є диспозитивним правом позивача, передбачене процесуальним законодавством і не містить таких обмежень, а тому для задоволення вимог про стягнення компенсації здійснених судових витрат відповідачеві необхідно довести, а суду встановити, які саме дії позивача при зверненні до суду чи у ході розгляду справи по суті є необґрунтованими та у чому вони виражені, зокрема: чи є недобросовісним звернення позивача з позовом до суду, чи були його дії умисними та чим це підтверджується.

Аналогічні висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі № 202/2600/15-ц, від 17 грудня 2020 року у справі № 758/12381/18-ц, від 14 січня 2021 року у справі № 521/3011/18.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив правову природу заявлених вимог, в достатньому обсязі визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального та процесуального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку в силу вимог статей 12, 13, 81, 89 ЦПК України, правильно встановив обставини справи, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам статей 263, 264 ЦПК України, підстави для його скасування з мотивів, які викладені в апеляційній скарзі, відсутні.

Одночасно, апеляційний суд звертає увагу на те, що за положеннями ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи, висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32).

Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no. 2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41).

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не дають підстав для висновку про порушення судом норм матеріального або процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Таким чином, ухвала суду першої інстанції постановлена з дотриманням норм процесуального та матеріального права і підстави для її скасування відсутні.

На підставі ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 368, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, -

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – залишити без задоволення.

Ухвалу Пересипського районного суду м. Одеси від 22 квітня 2026 року– залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складений 07 серпня 2026 року.

Головуючий ______________________________________ О.С. Комлева

Судді ______________________________________ Р.Д. Громік

______________________________________ М.М. Драгомерецький