Постанова від 03 серпня 2026 р. у справі №523/9237/22 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 22-ц/813/1954/26

Справа № 523/9237/22

Головуючий у першій інстанції Бузовський В. В.

Доповідач Комлева О. С.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.08.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого-судді Комлевої О.С.,

суддів: Громіка Р.Д., Драгомерецького М.М.,

з участю секретаря Громовенко А.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Тищенко Станіслав Юрійович на ухвалу Пересипського районного суду м. Одеси від 28 жовтня 2025 року, постановлену під головуванням судді Бузовського В.В., повний текст ухвали складений 28 жовтня 2025 року, у цивільній справі за скаргою ОСОБА_2 на дії в.о. начальника Пересипського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Мельничука Руслана Валерійовича, старшого державного виконавця Пересипського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Боржемського Сергія Івановича, заінтересовані особи: ОСОБА_3 , Служба у справах дітей Одеської міської ради, Орган опіки та піклування Пересипської районної адміністрації Одеської міської ради про визнання дій незаконними, зобов`язання вчинення певних дій, -

в с т а н о в и в:

У вересні 2025 року ОСОБА_2 звернулася до суду зі скаргою на дії в.о. начальника Пересипського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Мельничука Р.В., старшого державного виконавця Пересипського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Боржемського С.І., заінтересовані особи: ОСОБА_3 , Служба у справах дітей Одеської міської ради, Орган опіки та піклування Пересипської районної адміністрації Одеської міської ради про визнання дій незаконними, зобов`язання вчинення певних дій, в якій просила:

- визнати незаконними дії в.о. начальника Пересинського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Міністерства юстиції (м. Одеса) Р.М. та скасувати постанову про результати перевірки законності виконавчого провадження від 23.09.2025 року;

- визнати незаконними дії старшого державного виконавця Пересипського ВДВС у м. Одесі Боржемського С., та скасувати постанову від 24.09.2025 року про зміну (доповнення) реєстраційних динних, якою змінено постанову про відкриття виконавчого провадження;

- визнати незаконними дії старшого державного виконавця Пересипського ВДВС у м. Одесі Боржемського С. щодо винесення «Виклику» від 24.09.2025 р. у виконавчому провадженні № 78002913 в частині про надання фінансових документів (дохід, майно, банківські рахунки);

- скасувати «Виклик» державного виконавця як таку, що прийняття з порушенням ст. 19 ЗУ «Про виконавче провадження»;

- вжити заходів для забезпечення дотримання прав та законних інтересів дитини і боржника у процесі виконання рішення суду.

В обґрунтування вимог посилалася на те, що на виконанні Пересипського ВДВС, у державного виконавця Боржемського С.І., перебуває виконавче провадження АСВП №78002913 на виконання виконавчого листа № 523/9237/22 яким встановлено способи участі стягувача ОСОБА_3 , у вихованні дитини, ОСОБА_4 , (систематичні побачення та спілкування із дитиною та безперешкодне спілкування засобами телефонного, поштового, електронного зв`язку).

В подальшому, за заявою стягувача, в.о. начальника Пресипського ВДВС Мельничуком Р.В., було здійснено перевірку законності виконавчих дій та зобов`язано державного виконавця внести зміни в постанову про відкриття виконавчого провадження згідно до заяви стягувача, що було зроблено державним виконавцем.

Також зазначає, що виклик державного виконавця є неправомірним, оскільки рішення суду не містить вимог майнового характеру, а тому вимоги про надання декларації про доходи, інформацію про майно, рахунки є незаконними.

Ухвалою Пересипського районного суду м. Одеси від 28 жовтня 2025 року скарга ОСОБА_2 задоволена частково.

Визнані дії державного виконавця Боржемського С.І. в частині включення до виклику боржника ОСОБА_1 від 24.09.2025р., ВП №78002913 вимогу – «подати виконавцю протягом п`яти робочих днів з дня відкриття виконавчого провадження декларацію про доходи та майно боржника, зокрема про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, електронні гаманці в емітентах електронних грошей, про майно, що перебуває в заставі (іпотеці) або в інших осіб, чи про кошти та майно, належні йому від інших осіб» неправомірними.

В решті вимог скарга ОСОБА_1 залишена без задоволення.

Не погодившись з ухвалою суду, ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Тищенко С.Ю. звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким скаргу задовольнити в повному обсязі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування своєї апеляційної скарги апелянт зазначає, що суд першої інстанції розглянув справу за відсутності учасників без належного обґрунтування, не дослідивши повною мірою докази (записи, заяви стягувача) та не мотивувавши відмову.

Також апелянт вважає, що суд першої інстанції неправильно застосував норми Закону України «Про виконавче провадження», не врахував практику Верховного Суду щодо обов`язку виконавця забезпечувати повне виконання немайнових рішень про участь у вихованні дитини без штучного звуження обсягу, порушив принцип повного, своєчасного та ефективного виконання судових рішень, а також права апелянта як боржника та інтереси дитини.

Відзиву на апеляційну скаргу до суду надано не було.

Відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду судового рішення.

В судове засідання призначене на 04 серпня 2026 року начальник Пересипського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Мельничук Р.В., старший державний виконавець Пересипського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Боржемський С.І., ОСОБА_3 , представники Служби у справах дітей Одеської міської ради, Органу опіки та піклування Пересипської районної адміністрації Одеської міської ради не з`явилися, були сповіщені належним чином (а.с. 93, 94, 94 зв.б., 95, 96, 96 зв.б., 97).

Статтею 372 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Таким чином, законодавець передбачив, що явка до апеляційного суду належним чином повідомленого учасника справи не є обов`язковою. Апеляційний суд може розглянути справу за відсутності її учасників. Апеляційний суд може відкласти розгляд справи у разі, коли причини неявки належним чином повідомленого учасника справи будуть визнані апеляційним судом поважними. Таким чином, з врахуванням конкретної ситуації по справі, вирішення питання про розгляд справи або відкладення розгляду справи віднесено до дискреційних повноважень апеляційного суду.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Верховний Суд у постанові від 29 квітня 2020 року у справі №348/1116/16-ц зазначив, що якщо сторони чи їх представники не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін, а не можливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про час і місце розгляду справи.

Виходячи з вищевказаного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому розгляді справи, усвідомленість учасників справи про її розгляд, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності учасників, які не з`явилися в судове засідання та явка яких не визнавалась судом обов`язковою.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення адвоката Тищенко С.Ю., який представляє інтереси ОСОБА_2 , перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, законність і обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, за наступних підстав.

Згідно ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до ст. 367ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ст. 375ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Статтею 81 ЦПК України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що на виконанні Пересипського ВДВС перебуває виконавче провадження № 78002913 з примусового виконання виконавчого листа № 523/9237/22, виданого Суворовським районним судом м. Одеси 18.02.2025 року, яким визначений спосіб участі ОСОБА_3 у вихованні дитини – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме: систематичні побачення та можливість спілкування за попередньою домовленістю з матір`ю – ОСОБА_1

07.05.2025 року керуючись вимогами Закону України «Про виконавче провадження» (далі по тексту Закон) на підставі заяви стягувача винесена постанова про відкриття виконавчого провадження № 78002913 та направлена сторонам для відома та виконання у порядку та строки визначені Законом.

В зазначеній постанові державний виконавець відкрив виконавче провадження в повному обсязі згідно до виконавчого листа № 523/9237/22, яким встановлені способи участі стягувача ОСОБА_3 , у вихованні дитини, ОСОБА_4 , (систематичні побачення та спілкування із дитиною та безперешкодне спілкування засобами телефонного, поштового, електронного зв`язку).

При цьому, в своїй заяві, представник стягувача просив відкрити виконавче провадження лише в частині: «безперешкодне спілкування засобами телефонного, поштового, електронного зв`язку у час вільний для дитини, час з урахуванням розпорядку дня дитини».

При перевірці законності виконавчого провадження, в.о. начальника Пресипського ВДВС Мельничуком Р.В., здійснено перевірку законності виконавчих дій та було винесено постанову якою зобов`язано державного виконавця внести зміни в постанову про відкриття виконавчого провадження згідно до заяви стягувача.

Постановою від 24.09.2025 року, державним виконавцем приведено до вимог заяви стягувача постанову про відкриття виконавчого провадження.

24.09.2025 року, державним виконавцем, у зв`язку із невиконанням рішення суду боржником, на адресу ОСОБА_1 , направлено виклик державного виконавця.

Задовольняючи частково скаргу ОСОБА_2 , суд першої інстанції виходив із того, що постанова в.о. начальника Пересипського ВДВС про результати перевірки та як наслідок, постанова державного виконавця про внесення змін до постанови про відкриття провадження є обґрунтованими та законними.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 63 Закону «Порядок виконання рішень, за якими боржник зобов`язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення. За рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання виконавцем будуть накладатись штрафи та в подальшому надсилається органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.» Відповідно до статті 28 Закону на підставі письмової заяви учасника виконавчого провадження документи виконавчого провадження можуть надсилатися адресатам каналами факсимільного зв`язку, електронною поштою або з використанням інших засобів зв`язку. Документи виконавчого провадження, надіслані каналами факсимільного зв`язку, електронною поштою або з використанням інших засобів зв`язку, вважаються врученими, за наявності належного підтвердження їх одержання адресатами.

Відповідно до статті 18 Закону «Виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний: здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом».

Крім того, з огляду на вимоги абзацу другого ч. 1 ст. 19 Закону право вибору пред`явлення виконавчого документа для примусового виконання до органу державної виконавчої служби або до приватного виконавця, якщо виконання рішення відповідно до статті 5 цього Закону віднесено до компетенції і органів державної виконавчої служби, і приватних виконавців, належить стягувачу.

Суд дійшов обґрунтованого висновку, що саме стягувач в межах рішення суду (виконавчого листа) вирішує в який частині рішення буде виконуватись, це є дискреційною функцією стягувача, в свою чергу державний/приватний виконавець при відкритті провадження не може виходити за межі ухваленого рішення, тобто встановлювати, додавати та/або змінювати те, що рішенням не передбачено.

Колегія суддів погоджується з висновками суду про те, що постанова в.о. начальника Пересипського ВДВС про результати перевірки та як наслідок, постанова державного виконавця про внесення змін до постанови про відкриття провадження є обґрунтованими та законними.

При цьому, судом звернуто увагу, що заявниця та її представник не зазначили, які саме права боржника порушені відкриттям виконавчого провадження лише в частині: «безперешкодне спілкування засобами телефонного, поштового, електронного зв`язку у час вільний для дитини, час з урахуванням розпорядку дня дитини».

Щодо вимоги в частині надіслання виклику від 24.09.2025 року, яким, крім іншого, передбачено - «подати виконавцю протягом п`яти робочих днів з дня відкриття виконавчого провадження декларацію про доходи та майно боржника, зокрема про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, електронні гаманці в емітентах електронних грошей, про майно, що перебуває в заставі (іпотеці) або в інших осіб, чи про кошти та майно, належні йому від інших осіб», судом вірно встановлено, що така вимога не відповідає вимогам закону, оскільки може застосовуватись виключно при виконанні вимог майнового характеру.

Висновки суду про те, що сам по собі виклик не може бути скасований, оскільки в решті його вимог, з огляду на те, що боржник не виконує рішення суду добровільно, є законним та обґрунтованим, відповідають вимогам закону.

Частиною другою статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Згідно зі статтею 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України.

Відповідно до ст. 447-1 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

У відповідності до ч. 1 ст. 451 ЦПК України, у разі встановлення обґрунтованості скарги суд скасовує оскаржувані рішення та визнає оскаржувані дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги (частина третя статті 451 ЦПК України).

Право сторони виконавчого провадження на звернення зі скаргою до суд пов`язане з порушенням прав такої сторони під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 904/7326/17 (провадження № 12-197гс18)).

Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. В порядку судового контролю за виконанням судових рішень такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси сторони виконавчого провадження порушені, а скаржник використовує цивільне судочинство для такого захисту. По своїй суті ініціювання справи щодо судового контролю за виконанням судових рішень не для захисту прав та інтересів є недопустимим (постанови Верховного Суду від 22 квітня 2020 року в справі № 641/7824/18 (провадження № 61-10355св19), від 30 травня 2024 року в справі № 365/74/16-ц (провадження № 61-11358св23)).

Відповідно до статті 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з частиною першою статті 5 Закону № 1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення скарги ОСОБА_2 визнавшидії державного виконавця Боржемського С.І. в частині включення до виклику боржника ОСОБА_1 від 24.09.2025 року, ВП №78002913 вимогу – «подати виконавцю протягом п`яти робочих днів з дня відкриття виконавчого провадження декларацію про доходи та майно боржника, зокрема про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, електронні гаманці в емітентах електронних грошей, про майно, що перебуває в заставі (іпотеці) або в інших осіб, чи про кошти та майно, належні йому від інших осіб» неправомірними, оскільки скарга в цій частині є доведеною, а оскільки в інший частині скарга є безпідставною та необґрунтованою, суд в інший частині на законних підставах відмовив у задоволені скарги.

Висновки суду відповідають вимогам закону, на які посилався суд під час розгляду справи і фактичним обставинам по справі, а також підтверджуються зібраними по справі доказами.

Судове рішення відповідає вимогам ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки судові процедури повинні бути справедливими і розумними як до відповідача, так і до позивача.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Тищенко С.Ю. про те, що суд першої інстанції розглянув справу за відсутності учасників без належного обґрунтування, не дослідивши повною мірою докази (записи, заяви стягувача) та не мотивувавши відмову, колегія суддів залишає без задоволення, оскільки суд першої інстанції правильно встановив правову природу заявлених вимог, в достатньому обсязі визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального та процесуального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку в силу вимог статей 12, 13, 81, 89 ЦПК України.

Доводи про те, що суд першої інстанції неправильно застосував норми Закону України «Про виконавче провадження», не врахував практику Верховного Суду щодо обов`язку виконавця забезпечувати повне виконання немайнових рішень про участь у вихованні дитини без штучного звуження обсягу, порушив принцип повного, своєчасного та ефективного виконання судових рішень, а також права апелянта як боржника та інтереси дитини, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам статей 263, 264 ЦПК України, у зв`язку з чим підстави для його скасування з мотивів, які викладені в апеляційній скарзі, відсутні.

Одночасно, апеляційний суд звертає увагу на те, що за положеннями ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи, висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32).

Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no. 2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41).

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не дають підстав для висновку про порушення судом норм матеріального або процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Таким чином, ухвала суду першої інстанції постановлена з дотриманням норм процесуального та матеріального права і підстави для її скасування відсутні.

На підставі ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 368, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, -

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Тищенко Станіслав Юрійович – залишити без задоволення.

Ухвалу Пересипського районного суду м. Одеси від 28 жовтня 2025 року– залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складений 07 серпня 2026 року.

Головуючий ______________________________________ О.С. Комлева

Судді ______________________________________ Р.Д. Громік

______________________________________ М.М. Драгомерецький