Суд: Одеський апеляційний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: Інші скарги та заяви в процесі виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб)
Дата: 03 серпня 2026 р.
Справа: №496/1334/18
Суддя: Комлева О. С.
Номер провадження: 22-ц/813/5219/26
Справа № 496/1334/18
Головуючий у першій інстанції Горяєв І.М.
Доповідач Комлева О. С.
ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04.08.2026 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого-судді Комлевої О.С.,
суддів: Громіка Р.Д., Драгомерецького М.М.,
з участю секретаря Громовенко А.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Андрушкевич Тетяна Дмитрівна на ухвалу Біляївського районного суду Одеської області від 21 січня 2026 року, постановлену під головуванням судді Горяєва І.М., у цивільній справі за скаргою ОСОБА_1 на дії приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Мельниченко Анни Володимирівни, стягувач: АТ КБ «ПриватБанк» на дії приватного виконавця, -
в с т а н о в и в:
У січні 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на дії приватного виконавця, виконавець: приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Мельниченко А.В., стягувач:АТ КБ «ПриватБанк», в якій просив:
- поновити строк на подання скарги, оскільки про виконавче провадження стало відомо лише 31.12.2025 року;
- визнати дії приватного виконавця незаконними;
- скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження №79225157;
- скасувати постанову про накладення арешту на кошти боржника, як самостійну незаконну виконавчу дію, незалежно від вирішення питання щодо відкриття виконавчого провадження;
- зобов`язати приватного виконавця закрити виконавче провадження №79225157, відповідно до ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження»;
- зобов`язати приватного виконавця зняти арешт з усіх рахунків боржника.
В обґрунтування скарги ОСОБА_1 зазначав, що про існування виконавчого провадження №79225157 та накладення арешту на банківські рахунки дізнався лише 31.12.2025 року, під час входу до мобільного застосунку АТ «Monobank».
Жодних постанов приватного виконавця, судових рішень, поштових повідомлень, повідомлень через месенджери або іншими засобами зв`язку скаржник не отримував.
ОСОБА_1 зазначив, що його реєстрація місця проживання є чинною, однак фактично з 2015 року він проживав за іншою адресою: АДРЕСА_1 , за якою раніше проживала його мати, яка померла, та за якою більше ніхто не проживає.
З весни 2022 року, у зв`язку з повномасштабним вторгненням РФ, він разом із сім`єю перебуває за кордоном, що унеможливлювало отримання будь-якої поштової кореспонденції.
Також ОСОБА_1 зазначив, що жодних кредитних коштів від АТ КБ «ПриватБанк» він не отримував, кредитних договорів не укладав, кредитні зобов`язання між ним та банком не виникали.
З метою реалізації свого права на захист та з`ясування підстав відкриття виконавчого провадження, ОСОБА_1 подав до приватного виконавця заяву про надання можливості ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження №79225157 та отримання їх копії, однак відповіді на заяву не отримав, також йому не були надані матеріали виконавчого провадження.
ОСОБА_1 вважає, що виконавчий лист, на підставі якого відкрито виконавче провадження, виданий у 2018 році, тобто строк його пред`явлення до виконання сплив, а тому приватний виконавець незаконно відкрив виконавче провадження.
Також скаржник вважає незаконним накладення арешту на його кошти, оскільки він не був належним чином повідомленим про відкриття виконавчого провадження.
Ухвалою Біляївського районного суду Одеської області від 21 січня 2026 року відмовлено ОСОБА_1 у поновленні строку для подачі скарги на дії приватного виконавця.
Скарга ОСОБА_1 залишена без розгляду та повернута заявнику.
Не погодившись з ухвалою суду, ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Андрушкевич Т.Д. звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу суду скасувати, направити матеріали справи до суду першої інстанції для вирішення питання про поновлення строку на подання скарги та розгляду скарги по суті, посилаючись на неповне з`ясування обставин справи, порушення норм процесуального права.
В обґрунтування своєї апеляційної скарги апелянт зазначає, що суд першої інстанції не взяв до уваги, що строк на подання скарги пропущений з поважних причин, оскільки був викликаний об`єктивними, незалежними від скаржника обставинами, що унеможливлювало своєчасне звернення до суду.
Відзиву на апеляційну скаргу до суду надано не було.
Відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду судового рішення.
В судове засідання призначене на 04 серпня 2026 року приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Мельниченко А.В. не з`явилася, була сповіщена належним чином (а.с. 93).
Статтею 372 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними.
Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Таким чином, законодавець передбачив, що явка до апеляційного суду належним чином повідомленого учасника справи не є обов`язковою. Апеляційний суд може розглянути справу за відсутності її учасників. Апеляційний суд може відкласти розгляд справи у разі, коли причини неявки належним чином повідомленого учасника справи будуть визнані апеляційним судом поважними. Таким чином, з врахуванням конкретної ситуації по справі, вирішення питання про розгляд справи або відкладення розгляду справи віднесено до дискреційних повноважень апеляційного суду.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Верховний Суд у постанові від 29 квітня 2020 року у справі №348/1116/16-ц зазначив, що якщо сторони чи їх представники не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін, а не можливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про час і місце розгляду справи.
Виходячи з вищевказаного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому розгляді справи, усвідомленість учасників справи про її розгляд, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності її учасників, явка яких не визнавалась судом обов`язковою.
Апеляційний суд з метою дотримання строків розгляду справи, вважає можливим слухати справу у відсутність осіб, які не з`явилися в судове засідання та які своєчасно і належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення адвоката Андрушкевич Т.Д., яка представляє інтереси ОСОБА_1 , представника АТ КБ «ПриватБанк» - Кравченко О.М., перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, законність і обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, за наступних підстав.
Згідно ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржувана ухвала суду не відповідає зазначеним вимогам закону, з огляду на наступне.
Згідно із п. 6 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Відмовляючи ОСОБА_1 у поновленні строку для подачі скарги на дії приватного виконавця, залишаючи без розгляду та повертаючи скаргу ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що заявником не доведено належними та достатніми доказами поважності причин пропуску строку звернення до суду зі скаргою на дії приватного виконавця, а оскільки скарга подана заявником після закінчення процесуального строку встановленого законом і судом відмовлено в поновленні такого строку з огляду на відсутність поважних причин такого пропуску, скаргу слід залишити без розгляду.
Однак, з таким висновком суду, колегія суддів не погоджується, з тих підстав, що він не відповідає обставинам справи та до нього суд дійшов з порушенням норм процесуального права, які регулюють порядок вирішення даного питання.
Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.
Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа, має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Відповідно до ч. 1 ст. 449 ЦПК України скаргу може бути подано до суду а) у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи; б) у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій.
Скарга повинна містити, зокрема, дату, коли особа, яка подає скаргу, дізналася про порушення її прав внаслідок ухвалення оскаржуваних рішень, вчинення дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця (пункт 7 частини третьої статті 448 ЦПК України).
Частиною 2 ст. 449 ЦПК України визначено, що пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.
Право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (ст. 126 ЦПК України).
Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на дії приватного виконавця, в якій просив:
- поновити строк на подання скарги, оскільки про виконавче провадження стало відомо лише 31.12.2025 року;
- визнати дії приватного виконавця незаконними;
- скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження №79225157;
- скасувати постанову про накладення арешту на кошти боржника, як самостійну незаконну виконавчу дію, незалежно від вирішення питання щодо відкриття виконавчого провадження;
- зобов`язати приватного виконавця закрити виконавче провадження №79225157, відповідно до ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження»;
- зобов`язати приватного виконавця зняти арешт з усіх рахунків боржника.
Обґрунтовуючи скаргу, ОСОБА_1 зазначав, що про існування виконавчого провадження №79225157 та накладення арешту на банківські рахунки дізнався лише 31.12.2025 року, під час входу до мобільного застосунку АТ «Monobank» про, що надав до суду докази підтвердження, що саме 31.12.2025 року скаржник дізнався про виконавче провадження.
Також, у своїй скарзі ОСОБА_1 зазначав, що його реєстрація місця проживання є чинною, однак фактично з 2015 року він проживав за іншою адресою: АДРЕСА_1 , за якою раніше проживала його мати, яка померла та за якою більше ніхто не проживає, а з весни 2022 року, у зв`язку з повномасштабним вторгненням РФ, він разом із сім`єю перебуває за кордоном, що унеможливлювало отримання будь-якої поштової кореспонденції.
Крім того зазначав, що не отримував жодних постанов приватного виконавця, судових рішень, поштових повідомлень, повідомлень через месенджери або іншими засобами зв`язку.
Також з матеріалів справи вбачається, що скарга на дії приватного виконавця була подана до суду 09 січня 2026 року шляхом направлення на поштову адресу суду.
Відповідно до положень ст. 449 ЦПК України відлік десятиденного строку для звернення до суду із скаргою на рішення чи дій державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, має починатися з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав або свобод.
Повертаючи скаргу без розгляду, суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що заявником не доведено належними та достатніми доказами поважності причин пропуску строку звернення до суду зі скаргою на дії приватного виконавця.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відмову у поновлені строку для подачі скарги, оскільки не надав жодної оцінки наведеним у скарзі причинам пропуску строку та дійшов передчасного висновку про наявність підстав для повернення скарги без розгляду.
Крім того, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції на підтвердження заявлених у скарзі вимог не витребував виконавче провадження, тобто фактично не перевірив доводів заяви ОСОБА_1 , що є предметом розгляду у цій справі щодо діяльності приватного виконавця в межах виконавчого провадження №79225157, в тому й числі зазначених заявником допущених приватним виконавцем порушень, щодо прийняття ним постанов в рамках виконавчого провадження, обізнаності скаржника про відкриття виконавчого провадження, тобто не надав вказаним доводам ніякої правової оцінки, що свідчить про те, що суд першої інстанції не сприяв ОСОБА_1 в реалізації ним прав, передбачених цим Кодексом (п. 4 ч. 5 ст. 12 ЦПК України), тому колегія суддів приходить висновку, що оскаржувана ухвала не може бути законною та обґрунтованою, постановлена з порушенням норм процесуального права, отже вона підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
У відповідності до ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки, судом апеляційної інстанції скасовано ухвалу суду першої інстанції з передачею справи для продовження розгляду до цього ж суду, то розподіл сум судового збору, пов`язаного з розглядом відповідної апеляційної скарги, здійснюється судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи згідно із загальними правилами ст. 141 ЦПК України.
Керуючись ст.ст. 368, 374, 379, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, -
у х в а л и в:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Андрушкевич Тетяна Дмитрівна – задовольнити.
Ухвалу Біляївського районного суду Одеської області від 21 січня 2026 року– скасувати, направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складений 07 серпня 2026 року.
Головуючий ______________________________________ О.С. Комлева
Судді ______________________________________ Р.Д. Громік
______________________________________ М.М. Драгомерецький
Оригінал: reyestr.court.gov.ua