Постанова від 06 серпня 2026 р. у справі №489/10360/25 — Миколаївський апеляційний суд

07.08.26

22-ц/812/1285/26

Справа №489/10360/25

Провадження № 22-ц/812/1285/26

Доповідач в апеляційній інстанції Яворська Ж.М.

П О С Т А Н О В А

Іменем України

07 серпня 2026 року м. Миколаїв

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

головуючого - Яворської Ж.М.,

суддів: Базовкіної Т.М., Царюк Л.М.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи

апеляційну скаргу

ОСОБА_1 , подану його представником ОСОБА_2

на рішення Інгульського районного суду м. Миколаєва від 20 лютого 2026 року, ухвалене у приміщенні цього ж суду головуючим суддею Коваленком І.В., повний текст складено того ж дня, у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (далі - ТОВ « ФК «ЄАПБ) звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Обґрунтовуючи позовні вимоги вказували, що 10 березня 2020 року ОСОБА_1 уклав із Акціонерним Товариством «ОТП БАНК» кредитний договір №0077/980/1598884/20, який за правовою природою є змішаним договором, а саме кредитний договір та договір про надання банківських послуг, в якому містяться елементи різних договорів і надаються декілька різних видів послуг - кредитування та видача і обслуговування міжнародних платіжних пластикових карток в межах якого було відкрито картковий рахунок № НОМЕР_1 .

20 червня 2025 року між АТ «ОТП БАНК» та ТОВ « ФК «ЄАПБ» укладено Договір факторингу № 20/06/25, відповідно до умов якого право грошової вимоги за вищезазначеним картковим рахунком, відкритим в межах кредитного договору № 0077/980/1598884/20, укладеного між АТ «ОТП БАНК» та відповідачем, перейшло до ТОВ «ФК «ЄАПБ».

Згідно п. 1.1. Договору факторингу АТ «ОТП БАНК» передає, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає право грошової вимоги, що належить АТ «ОТП БАНК», і стає кредитором за Кредитними договорами, укладеними між АТ «ОТП БАНК» і Боржниками, в розмірі Портфеля Заборгованості.

Пунктом 1.3. Договору факторингу передбачено, що ТОВ «ФК «ЄАПБ» одержує право вимагати від Боржників належного виконання всіх зобов`язань за Кредитними договорами.

Відповідно до Реєстру боржників № 2 до Договору факторингу ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за картковим рахунком № НОМЕР_1 , відкритим в межах кредитного договору № 0077/980/1598884/20, в сумі 14 645,13 грн, з яких: 7 513,31 грн - загальна сума боргу по тілу; 7 131,82 грн - загальна сума боргу по відсотках

Відповідач умови кредитного договору не виконав та не повернув кредитні кошти і проценти за користування кредитом.

Зважаючи на вищевикладене, позивач просив стягнути з відповідачки кредитну заборгованість за Кредитним договором № 0077/980/1598884/20 у розмірі 14 645,13 грн. та судові витрати.

Рішенням Інгульського районного суду м. Миколаєва від 20 лютого 2026 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ЄАПБ» заборгованість за договором №0077/980/1598884/20 від 10 березня 2020 року в загальному розмірі 14645,13 грн та судовий збір в сумі 2422,40 грн, всього 17067,53 грн.

Ухвалюючи рішення суд першої інстанції дійшов висновку про досягнення сторонами кредитного договору згоди щодо всіх істотних його умов, які не можна вважати несправедливими. Вказані в договорі умови було визначено за спільною згодою його сторін, що відповідає принципу свободи договору, закріпленому статті 627 ЦК України. Відповідач отримав та користування кредитними коштами у власних цілях, але взяті на себе зобов`язання виконував не належним чином, внаслідок чого утворилася заборгованість в загальному розмірі 14645,13 грн, яка підтверджена розрахунком попереднього кредитора та право вимоги якої набув позивач.

Позивач, як новий кредитор, довів наявність між сторонами кредитних правовідносин та порушення відповідачем грошових зобов`язань, внаслідок чого утворилася заборгованість, яка підтверджена розрахунком первісного кредитора, який нічим не спростований та розмір якої відповідає розміру на дату набуття позивачем права вимоги до відповідача.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , діючи через свого представника Головатенка К.К., посилаючись на те, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального і процесуального права, не містить достатніх обґрунтувань, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Так, звертає увагу, що позивачем не було враховано платіж, який було зроблено відповідачем 24 липня 2023 року на суму 7100 грн, що підтверджується наданою разом із апеляційною скаргою платіжкою та роздруківкою «ОТП Банк» (розрахунковий період з 11 липня 2023 року по 10 серпня 2023року.

Вважає, що враховуючи ці обставини, заборгованість відповідача на момент подання позову складала 413,31грн.

А тому враховуючи практично повне погашення суми боргу станом на 24 липня 2023 року нарахування відсотків у вказаному позивачем розмірі є неправомірними.

Крім того вказує, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем, та проходить службу у військової частині НОМЕР_2 , що підтверджується наданими разом із скаргою доказами. Військовослужбовці в Україні на час дії особливого періоду та воєнного стану звільняються від нарахування відсотків за користування кредитом, а також штрафів і пені.

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» просили апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Зі змісту статті 367 ЦПК України вбачається, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до положень ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із вимогами частини 1 статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Таким вимогам закону оскаржуване рішення суду першої інстанції в повній мірі не відповідає.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, що 10 березня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до АТ «ОТП Банк» із заявою-анкетою про надання банківських послуг АТ «ОТП Банк» №0077/980/1598884/20, відповідно до якого відповідачу було відкрито рахунок в банку №262091598884 та здійснено випуск електронного платіжного засобу і надано кредит шляхом встановлення кредитного ліміту зі сплатою щомісячної процентної ставки в розмірі 5%.

Випискою АТ «ОТП Банк» з рахунку приватного клієнта ОСОБА_1 за період з 10 березня 2020 року по 20 червня 2025 року підтверджується надання відповідачу кредиту, користування ним та внесення коштів на рахунок на погашення заборгованості.

Згідно розрахунку АТ «ОТП Банк», останнє списання коштів на погашення заборгованості банком здійснено 10 квітня 2023 року.

Згідно доданого до позову розрахунку заборгованості, складеного станом на 20 червня 2025 року АТ «ОТП Банк», заборгованість по кредитному договору №0077/980/1598884/20 від 10 березня 2020 року становить 14645,13 грн, з яких: 7513.31 грн. загальна сума боргу за тілом кредиту, 7131.82 грн загальна сума боргу за відсотками.

20 червня 2025 року між АТ «ОТП Банк» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу № 20/06/25, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло право грошової вимоги до боржників, вказаними в Реєстрі боржників.

Відповідно до Реєстру боржників № 2, який є додатком № 1 до вказаного договору факторингу, «ФК «ЄАПБ» набуло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №0077/980/1598884/20 від 10 березня 2020 року в сумі 14645,13 грн., з яких 7513,31 грн. заборгованості за тілом кредиту та 7131,82 грн. за відсотками.

Задовольняючи вимоги позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач довів факти укладання вказаного договору та не виконання ОСОБА_1 умов цього договору щодо повернення суми грошових коштів, процентів за їх використання, що передбачена умовами договору.

Проте колегія суддів не в повній мірі погоджується з таким висновком суду зважаючи на таке.

За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 626 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 526 ЦК України презюмується, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (статті 610, 611 ЦК України).

За змістом статті 1056-1 ЦК України, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) (пункт 1 частини першої статті 512 ЦК України).

У постановах Верховного Суду від 29 березня 2023 року у справі № 759/20374/20 (провадження № 61-4425св22), від 30 листопада 2023 року у справі № 382/1621/21 (провадження № 61-13123св23) вказано, що "тлумачення пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України дозволяє стверджувати, що відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов`язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення права вимоги не є окремим видом договору, це правочин, який опосередковує перехід права".

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України). Обсяг і зміст прав, що переходять до нового кредитора, залежать від зобов`язання, в якому здійснюється відступлення права вимоги.

За приписами частини першої статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (частина перша статті 519 ЦК України).

Положенням статті 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Відповідно до статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Факт укладення кредитного договору та отримання відповідачем кредитних коштів об`єктивно підтверджується доказами, наявними у матеріалах справи, які досліджені під час апеляційного розгляду, та не заперечується скаржником.

Отже, колегія суддів доходить висновку, що в період з 10 березня 2020 року по 20 червня 2025 року підтверджується надання відповідачу кредиту, користування ним та внесення коштів на рахунок на погашення заборгованості.

В зв`язку з невиконанням перед АТ «ОТП БАНК» зобов`язань з повернення кредиту, у позичальника за Договором утворилась заборгованість, право вимоги на яку, шляхом укладення договору факторингу, перейшло до позивача у справі - ТОВ « ФК «ЄАПБ».

Відповідно до розрахунку заборгованості, наданого позивачем, розмір заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № 0077/980/1598884/20 від 20 березня 2023 року складає 14645,13 грн, з яких: 7 513,31 грн - загальна сума боргу по тілу; 7 131,82 грн - загальна сума боргу по відсотках.

Як убачається зі змісту апеляційної скарги, відповідач не заперечує факту укладення кредитного договору, отримання кредитних коштів, користування ними, переходу права вимоги до позивача, проте не погоджується з основною сумою боргу 7513,31 грн та правомірністю стягнення з нього процентів за користування кредитом у сумі 7131,82 грн.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги колегія суддів враховує наступне.

У апеляційній скарзі скаржник зазначає, що не заперечував не виконання свох зобов`язаннь зі сплати кредиту в строки, передбачені договором, але 24 липня 2023 року на рахунок АТ «ОТП БАНК», яке на той момент було належним кредитором у спірних правовідносинах, було перераховано кошти на погашення кредиту в сумі 7100 грн на підтвердження чого долучає копію квитанції №36108366.

Дослідивши Договір з додатками, розрахунки заборгованості, надані позивачем, колегія суддів приходить до такого.

Зі змісту Заяви-Анкети про надання банківських послуг АТ «ОТП БАНК» №0077/980/1598884/20 від 10 березня 2020 року вбачається, що на дату укладання Заяви-анкети розмір процентної ставки становить 5% щомісячно. На дату укладання Заяви-анкети розмір процентної ставки продовж пільгового періоду становить 0,01 річних.

Відповідно до виписки з особового рахунку за період з 10 березня 2020 року по 20 червня 2025 року, розрахунку заборгованості станом на 20 червня 2025 року Банком зараховано кошти на погашення заборгованості у сумі 7100 грн, які надійшли 24 липня 2023 року (а.с.11-13).

Відтак доводи апеляційної скарги про неврахування кредитором сплати ним 24 липня 2023 року коштів в сумі 7100 грн на погашення кредиту, і як наслідок зменшення розміру заборгованості за тілом кредиту не заслуговують на увагу, оскільки спростовуються наданими позивачем до суду письмовими доказами.

Доводи апеляційної скарги в цій частині не дають підстав для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції.

Відповідач, заперечуючи свою заборгованість за кредитним договором по процентам в апеляційній скарзі посилався на те, що він є військовослужбовцем і проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_2 , а тому звільнений від нарахування процентів за користування кредитом, штрафів та пені на час дії особливого періоду.

У статті 1, 2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» закріплені гарантії соціального і правового захисту військовослужбовців та членів їх сімей, за якими військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Пунктом 15 частини 3 статті 14 цього Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей»( в редакції станом на 28 квітня 2023 року) визначено, що військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову,а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля, а також крім кредитних договорів щодо придбання та встановлення фотоелектричних модулів та/або вітрових електроустановок разом із гібридними інверторами та установками зберігання енергії, проценти за якими можуть бути погашені чи компенсовані за рахунок третіх осіб або держави.

Отже, з огляду на зазначену норму Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» такі гарантії передбачені для військовослужбовців з часу їх призову на військову службу.

У постанові Верховного Суду від 15 липня 2020 року у справі № 199/3051/14 викладено правовий висновок про перелік необхідних документів доведеності статусу особи, яка має право на пільги, визначені пунктом 15 частини третьої статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей», який полягає у тому, що для звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом мобілізовані позичальники повинні надати банку перелік документів, встановлений листом Міністерства оборони України від 21 серпня 2014 року № 322/2/7142.

Такими документами є: військовий квиток, в якому у відповідних розділах здійснюються службові відмітки, або довідка про призов військовозобов`язаного на військову службу, видана військовим комісаріатом або військовою частиною, а для резервістів - витяг із наказу або довідка про зарахування до списків військової частини, які видаються військовою частиною. На вказані пільги мають право лише мобілізовані позичальники.

Матеріали справи містять копію військового квитка серії НОМЕР_3 , в якому у відповідних розділах наявні службові відмітки про те, що 28 квітня 2023 року за загальною мобілізацією відповідач був призваний у Збройні Сили України на військову службу, дані про звільнення зі служби відсутні, посвідчення учасника бойових дій серії НОМЕР_4 від 22 січня 24 року, довідки ВЧ НОМЕР_2 від 15 липня 2023 року та від 14 січня 2026року про проходження ОСОБА_1 військової служби у вказаній військовій частині.

Отже, надані відповідачем копія військового квитка, посвідчення учасника бойових дій є документами, що підтверджують наявність у ОСОБА_1 статусу військовослужбовця Збройних Сил України та права на пільги відповідно до положень Закону України «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей», що є належними доказами для звільнення ОСОБА_1 від нарахування процентів за користування позиченими коштами в розумінні пункту 15 частини 3 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей» з 28 квітня 2023 року.

З урахуванням викладеного, колегія суддів апеляційного суду вважає, що доводи апеляційної скарги в цій частині заслуговують на увагу, а оскаржуване рішення суду першої інстанції підлягає зміні, зменшивши суму стягнути судом процентів з 7131.82 грн до 3293 грн.

Тому вимоги позову ТОВ «ФК «ЄАПБ» в частині стягнення процентів за користування кредитом за період з 28 квітня 2023 року по 20 червня 2025 року у розмірі 3838,82 грн, були нараховані позикодавцем безпідставно.

Відтак доводи апеляційної скарги про безпідставність вимог про стягнення заборгованості по процентам частково є такими, що заслуговують на увагу.

Зважаючи на встановлені судом апеляційної інстанції обставини з ОСОБА_1 на користь позивача належить стягнути заборгованість за вказаним вище кредитним договором розмірі 10806,31 грн, з яких: 7513.31 грн загальна суму боргу по тілу та 3293.00 грн загальна сума по процентам, задовольнивши частково позовні вимоги позивача.

Згідно зі статтею 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи вищевикладене, через неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, на підставі пункту 4 частини 1 статті 376 ЦПК України рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог про стягнення заборгованості за кредитним договором слід змінити, стягнувши з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором розмірі 10806,31 грн, з яких: 7513.31 грн загальна суму боргу по тілу та 3293.00 грн загальна сума по процентам .

Щодо стягнення судового збору.

Відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справу на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 141 ЦПК України у разі часткового задоволення позову, судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки рішення суду першої інстанції підлягає зміні, то відповідно до пункту 13 частини 1 статті 141 ЦПК України витрати по сплаті судового збору за подання позову до суду першої інстанції та при подачі апеляційної скарги підлягають перерозподілу між сторонами пропорційно задоволеним вимогам.

Позов ТОВ « ФК «ЄАПБ» заявлено з ціною 14 645,13 і задоволено на суму 10806,31 грн., тобто на 74 %.

При подачі позову позивач сплатив судовий збір в сумі 2422,40 грн, тому з ОСОБА_1 на користь ТОВ « ФК «ЄАПБ» слід стягнути судовий збір за подання позову у розмірі 1792,58 грн (2422,40 х74%).

З апеляційною скаргою ОСОБА_1 звернувся через підсистему «Електронний суд» та оскаржував рішення у повному обсязі.

За такого за подання апеляційної скарги підлягав сплаті судовий збір у розмірі 3633.60( 3028х150%х0.8%), тоді як ним сплачено 4542.00 грн.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, а саме на 26%.

З врахуванням часткового задоволення апеляційної скарги на 26 %, з ТОВ « ФК «ЄАПБ» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню 944.74 грн. (3633.60х26%) понесених судових витрат.

З врахуванням частини 10 статті 141 ЦПК України слід покласти на ОСОБА_1 обов`язок сплатити на користь ТОВ « ФК «ЄАПБ» різницю понесених судових витрат 847.84 грн. (1792,58 - 944.74), сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину витрат.

Оскільки ОСОБА_1 при звернення до суду внесено судовий збір у більшому розмірі, ніж повинен був сплатити при зверненні з цією апеляційною скаргою, то в силу частини 1 статті 7 Закону України « Про судовий збір», сплачений судовий збір у розмірі 908.40 грн підлягає поверненню.

Згідно з частин 4, 5 статті 268 ЦПК України, датою ухвалення апеляційним судом судового рішення у цій справі, є дата складення повного судового рішення - 07 серпня 2026 року.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану його представником ОСОБА_2 , задовольнити частково.

Рішення Інгульського районного суду м. Миколаєва від 20 лютого 2026 року змінити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за договором №0077/980/1598884/20 від 10 березня 2020 року у розмірі 10806 грн 31 коп., з яких: 7513 грн 31 коп. загальна суму боргу по тілу, 3293 грн загальна сума по процентам та 944 грн 74 коп. судового збору.

Повернути ОСОБА_1 908 грн 40 коп. судового збору за подачу апеляційної скарги, сплаченого за квитанцією №1.651811107.1 від 07 травня 2026 року через АТ КБ «Приватбанк».

Постанова набирає законної сили з дня ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду за наявності передбачених статтею 389 ЦПК України підстав протягом тридцяти днів з дня складання її повного тексту.

Головуючий Ж.М. Яворська

Судді Т.М. Базовкіна

Л.М. Царюк

Повний текст постанови складено 07 серпня 2026 року.