Постанова від 06 серпня 2026 р. у справі №471/76/26 — Миколаївський апеляційний суд

07.08.26

22-ц/812/1391/26

Провадження № 22-ц/812/1391/26

П О С Т А Н О В А

Іменем України

07 серпня 2026 року м. Миколаїв

справа № 471/76/26

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Лівінського І.В.,

суддів: Кушнірової Т.Б., Шаманської Н.О.,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи

апеляційну скаргу

ОСОБА_1

на рішення Братського районного суду Миколаївської області, ухвалене 21 квітня 2026 року під головуванням судді Гукової І.Б. в приміщенні цього ж суду, дата складення повного тексту судового рішення не зазначена, у цивільній справі

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАЛІОН ПЛЮС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

у с т а н о в и в:

1.Описова частина

Короткий зміст вимог позовної заяви

У січні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «ТАЛІОН ПЛЮС» звернулося з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позивач зазначав, що 03 жовтня 2024 року між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 було укладено Договір кредитної лінії № 564835453 у формі електронного документа, відповідно до якого відповідач отримав від Товариства кредитні кошти (з урахуванням всіх траншів) у розмірі 24200,00 грн. Кінцева дата повернення кредиту - 02 листопада 2029 року. Базова процента ставка складає 1,00 відсоток в день від залишку кредиту, яка знаходиться у позичальника за кожен день користування ним, що становить 365 відсотків річних.

Відповідач добровільно та з розумінням настання юридичних прав та обов`язків власноручно заповнив заявку на отримання кредитних коштів з використанням мережі Інтернет, а саме, в своєму особистому кабінеті на сайті Товариства, зазначивши свої персональні дані, в тому числі: паспортні дані, дані про електронну пошту та абонентський номер, реквізити банківської картки, на рахунок якої бажав отримати кредит та ін.

Після автоматизованої обробки заяви на отримання кредитних коштів та її схвалення інформаційно-комунікаційна система ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА», згенерувала електронний договір, що є офертою у розумінні частини 2 статті 638 ЦК України і містить усі істотні умови та надала позичальнику для ознайомлення в його особистому кабінеті, а також направила на електронну поштову скриньку, що належить відповідачу та вказана ним у заявці на отримання кредитних коштів.

Відповідно до умов договору відповідач, ознайомившись з усіма істотними умовами оферти, надав згоду (акцепт) на укладення договору шляхом направлення повідомлення товариству, яке підписано відповідно до абзацу 2 статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», а саме: ввів у спеціальному полі під офертою, яка містить усі істотні умови договору, одноразовий ідентифікатор, який відповідає вимогам п. 3 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», та натиснення іконки «відправити/підписати». Вказана іконка стає активною лише після отримання та введення одноразового ідентифікатора для підписання договору та одноразового ідентифікатора для підписання паспорту кредиту.

Після підпису електронного повідомлення відповідачем, зазначене повідомлення надійшло в інформаційно-комунікаційну систему Товариства, відповідно з цього моменту Товариство повідомлений про те, що відповідач надав згоду (акцептував) на пропозицію (оферту) щодо укладання договору. Моментом підписання цього договору є використання його сторонами електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Підписанням договору зі сторони Товариства є формування та надання на ознайомлення відповідачу оферти, а також генерація та направлення йому одноразового ідентифікатора. Підписанням договору зі сторони відповідача є направлення повідомлення, що містить одноразовий ідентифікатор отриманий від Товариства, через особистий кабінет. Так, договір між товариством та відповідачем було укладено в електронній формі та підписано за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором накладено на договір та інформація про підпис (дату та час) міститься в Розділі 15 договору. Після створення сторонами електронного підпису одноразовим ідентифікатором, текст оферти, реквізити електронного підпису одноразовим ідентифікатором, які дають змогу встановити дату та час вчинення кожною з сторін дій спрямованих на підписання цього договору, та реквізити кваліфікованого електронного підпису директора Товариства стають доступними для скачування в Особистому кабінеті позичальника та зберігаються в файлі формату, що унеможливлює зміну чи видалення такої інформації.

Відповідно до умов Розділу 2 договору Товариство зобов`язалося надати відповідачу кредитні кошти на умовах строковості, зворотності, платності, а відповідач зобов`язався повернути кредитні кошти та сплатити проценти за їх користування відповідно до умов, зазначених у договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА», що є невід`ємною частиною Договору, текст яких розміщений на сайті Товариства: www.moneyveo.ua.

Згідно умов договору грошові кошти надаються позичальнику шляхом переказу на рахунок, використовуючи реквізити платіжної картки вказаної позичальником в особистому кабінеті, що відбувається не пізніше ніж протягом трьох банківських днів з моменту укладення договору чи ініціювання отримання позичальником чергового траншу за Договором. Так, на виконання умов договору грошові кошти були перераховані Товариством на банківську карту № 5375-41XX-XXXX-9414, яка була вказана відповідачем при укладанні договору.

Відповідач під час підписання договору ознайомився з усіма умовами, на яких здійснюється кредитування та загальною сукупною вартістю всіх витрат, пов`язаних з користуванням кредиту та самостійно обрав умови кредитування, викладені в договорі, виявивши волю на вступ у договірні відносини шляхом його підписання та отримання кредитних коштів у тимчасове користування.

03 червня 2025 року ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» відступило право вимоги за договором до ТОВ «Таліон Плюс».

Посилаючись на те, що зобов`язання зі сторони кредитора за договором виконані в повному обсязі, в свою чергу відповідач свої зобов`язання по поверненню кредиту належним чином не виконує, у зв`язку із чим утворилася заборгованість у розмірі 74772,02 грн, з них: 24198,20 грн - заборгованість за кредитом та 50573,82 грн - заборгованість по процентам за користування кредитом, позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 на його користь вказану заборгованість, а також 5000 грн витрат на правову допомогу.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Братського районного суду Миколаївської області від 21 квітня 2026 року позов задоволений у повному обсязі. Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» суму заборгованості за кредитним договором в розмірі 74 772, 20 грн, судові витрати у розмірі 2662, 40 грн та витрати на правову допомогу у розмірі 5000 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що в матеріалах справи міститься копія кредитного договору, який підписано відповідачем одноразовим ідентифікатором, тобто погоджено умови отримання кредитних коштів та відповідальність за порушення погоджених умов, а також підтвердження отримання відповідачем кредитних коштів, та відсутність доказів повернення отриманого кредиту, а тому суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову та стягнення суми заборгованості у розмірі 74 772,02 грн.

Заперечення відповідача щодо позовних вимог викладені у відзиві на позовну заяву не знайшли свого підтвердження та не приймаються судом, оскільки позивачем доведено позовні вимоги належними та допустимими доказами. Відповідачем розрахунок заборгованості не спростований, належних та допустимих доказів, які б спростовували посилання позивача про наявність заборгованості та її розміру суду не надано.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення суду, порушення судом норм матеріального права, просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги залишити без задоволення.

Апелянт зазначав, що позивачем по справі не надано належних та допустимих доказів визначення розміру заборгованості по тілу кредиту та нарахування відсотків на загальну суму 50 573,83 грн. В рішенні суд також не зазначає на обґрунтування означеного розрахунку, обмежуючись виключно загальними твердженнями.

Апелянт вказує, що із розрахунків позивача, первісним кредитором було нарахованого 24 108,20 грн - за тілом кредиту та 15 244,74 грн - проценти за користування кредитом, тобто всього 39 352,94 грн.

Позивачем зазначено, що 03 червня 2025 року йому відступлене право вимоги за Договором до за Договором Факторингу № МВ ТП/38, як новому кредитору. Водночас новим кредитором також нараховано 24 108,20 грн - за тілом кредиту, 15 244,74 грн - проценти за користування кредитом первісного кредитора, а також донараховано 35 329,08 грн - проценти за користування кредитом нового кредитора (вже після відступлення права вимоги). Проте, означені нарахування процентів в розмірі 35 329,08 грн за користування кредитом новим кредитором (після відступлення права вимоги) за договором факторингу не відповідають вимогам чинного законодавства, зокрема, статті 18 Закону України «Про споживче кредитування», статтям 512, 514 та 1077-1078 ЦК України.

Зауважує, що заходів щодо належного повідомлення про відступлення права вимоги позивач також не вживав та матеріали означених доказів не містять.

Нарахування неустойки в розмірі 12 099,10 грн є неправомірним (як первісним кредитором так і новим кредитором) та суперечить положенням ЦК України.

Щодо укладення кредитного договору апелянт посилається на те, що КЦС ВС наголосив, що можливість перевірки судом достовірності, цілісності й незмінюваності електронного документа, залежить насамперед від виду підпису, за допомогою якого він підписаний. Якщо електронний документ підписаний за допомогою КЕП чи УЕП, суд може перевірити достовірність, цілісність і незмінність даних, які в ньому містяться, за допомогою спеціальних програмних засобів або з використанням спеціальних онлайн-сервісів. Які саме це мають бути дії, залежить від способу надання відповідного процесуального документа до суду (паперова копія, електронний примірник тощо), формату, в якому цей документ зберігається, особливостей електронного підпису, за допомогою якого він підписаний, тощо. При цьому характер цих процесуальних дій визначається особливостями дослідження електронних доказів, що передбачені процесуальним законодавством. За відсутності примірників електронного кредитного договору з підписом за допомогою КЕП чи УЕП (електронний документ підписано за допомогою будь-якого іншого електронного підпису), суд має перевірити цілісність і незмінюваність документа, з`ясувавши, чи надсилався договір відповідачу, в якій формі (файл чи посилання), а також чи існувала технічна можливість його одностороннього редагування (згідно правовій позиції викладеній в постанові Верховного Суду від 04.02.2026 у справі №758/14925/23).

Узагальненні доводи інших учасників справи

На вказану апеляційну скаргу від представника позивача надійшов відзив, в якому, посилаючись на те, що оскаржуване рішення суду є законним, обґрунтованим та ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення без зміни.

Представник позивача зазначав, що 03 жовтня 2024 року відповідач в особистому кабінеті заповнив заявку на отримання кредитних коштів та зазначив персональні дані, в тому числі дані про електронну пошту та фінансовий абонентський номер, які використовувались в якості логіну при реєстрації особистого кабінету та при укладені кредитного договору, реквізити банківської картки, на котру перераховані первісним кредитором кредитні кошти на виконання умов кредитного договору.

Відповідач, укладаючи договір, пройшов спрощену процедуру верифікації (п. 4.9. Договору), тим самим підтвердив актуальність та належність його персональних даних, в тому числі і фінансового мобільного номеру НОМЕР_1 , який був вказаний останнім при заповненні заяви на отримання кредиту. Від АТ КБ «ПриватБанк» було отримані відповідні підтвердні дані про відповідача, які зазначені ним у заявці.

Первісний кредитор, з дотриманням усіх вимог законодавства, здійснило належну ідентифікацію та верифікацію клієнта перед укладенням договору та встановило особу позичальника.

Згідно з інформацією з Інформаційно-комунікаційної системи, відповідачу на вказану ним електронну адресу « ІНФОРМАЦІЯ_1 », яка співпадає з вказаною при заповненні персональних даних у апеляційній скарзі електронною адресою апелянта, було надіслано повідомлення з посиланням для ознайомлення з умовами кредитного договору (оферти) з подальшим його акцептуванням. Відповідач підтвердив, що ознайомлений і приймає умови кредитного договору (оферти), також підтвердив, що однозначно та безумовно приймає (акцептує) пропозицію про укладення кредитного договору (оферти), невід`ємною частиною якої є заявка до договору, з якими останній ознайомився. Згодом, вказаний у заявці номер телефону НОМЕР_1 , який належить відповідачу, 03 жовтня 2024 року о 2:41:56 було направлено повідомлення з одноразовим ідентифікатором, які останній ввів в особистому кабінеті, як підтвердження (акцепту) згоди з умовами оферти.

Одразу після підписання договору сторонами, ідентичний примірник договору був направлений відповідачу на його електронну адресу, яка була вказана ним у заявці на отримання грошових коштів в кредит та закріплена в реквізитах сторін договору. Отже, укладаючи та підписуючи договір одноразовим ідентифікатором (код повідомлення у застосунку Вайбер), відповідач розумів, погоджувався та визнавав умови та основні зобов`язання, зазначені у ньому.

Направленим на електронну адресу листом ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» № 564835453/03062025/Э від 03 червня 2025 року відповідача було повідомлено про відступлення права вимоги новому кредитору - ТОВ «Таліон Плюс». Крім того, ТОВ «Таліон Плюс» в свою чергу на електронну адресу відповідача також повідомив боржника про отримання прав вимог відносно нього.

Розрахунок заборгованості первісного кредитора містить інформацію виключно про оплату відповідачем процентів за користування кредитними коштами у сумі 31991,20 грн, погашення тіла кредиту у сумі 1,80 грн та оплату права вимоги до відповідача за його заборгованістю, згідно умов Договору факторингу № МВ-ТП/38 від 03 червня 2025 року, яка відображена в останньому рядку розрахунку у графі «Сплачено» на дату укладання вказаного Договору.

У колонці «Сплачено» розрахунку заборгованості первісного кредитора за 03 червня 2025 року відображено саме факт оплати позивачем грошових коштів первісному кредитору, а не оплату заборгованості відповідачем. У даному випадку мова йде про факторингову операцію - тобто перехід права вимоги по боргу (включаючи тіло кредиту - 24 198,20 грн, проценти - 15 244,74 грн і неустойку - 12 099,10 грн) від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ «Таліон Плюс», що відображено в останньому рядку розрахунку Первісного кредитора та у першому рядку розрахунку ТОВ «Таліон Плюс».

Відповідно до розрахунку заборгованості, неустойка нараховувалась, однак, позивач у позовній заяві не заявляв її до стягнення.

2. Мотивувальна частина

Відповідно до частини 1 статті 369 ЦПК України та враховуючи, що рішення суду постановлене у справі з ціною позову, яка є меншою ніж 30 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, апеляційна скарга розглядається без повідомлення учасників справи.

Згідно з частиною 5 статті 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Отже, оскільки рішення у цій справі ухвалене за відсутності учасників справи, повне судове рішення складене 07 серпня 2026 року, датою ухвалення рішення є 07 серпня 2026 року.

Згідно з частиною 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина 1 статті 2 ЦПК України).

Відповідно до положень частин 1, 2, 3, 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із вимогами частини 1 статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Переглянувши справу за наявними в ній доказами, та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла такого.

Позиція апеляційного суду

За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до частини першої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини 2 статті 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем він вважається укладеним в письмовій формі.

З огляду на зазначені норми права Верховний Суд в своїх постановах дійшов висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19, від 16 грудня 2020 року у справі № 561/77/19.

За статтею 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» договір про надання фінансових послуг (крім послуг з торгівлі валютними цінностями та послуг з переказу коштів, якщо відповідні правочини повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення і при проведенні відповідних операцій у суб`єкта первинного фінансового моніторингу не виникає обов`язку здійснення ідентифікації та/або верифікації клієнта згідно із законом) укладається виключно в письмовій формі:

1) у паперовому вигляді;

2) у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг";

3) шляхом приєднання клієнта до договору, який може бути наданий йому для ознайомлення у вигляді електронного документа на власному веб-сайті особи, яка надає фінансові послуги, та/або (у разі надання фінансової послуги за допомогою платіжного пристрою) на екрані платіжного пристрою, який використовує особа, яка надає фінансові послуги;

4) в порядку, передбаченому Законом України "Про електронну комерцію".

Закон України від 03 вересня 2015 року № 675-VIII «Про електронну комерцію» (далі - Закон № 675-VIII) визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

У статті 3 цього Закону зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до частини 3 статті 11 Закону № 675-VIII електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина 4 статті 11 Закону № 675-VIII).

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч.5 ст.11 Закону № 675-VIII).

Згідно із частиною 6 статті 11 Закону № 675-VIII відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилами частини 8 статті 11 Закону № 675-VIII у разі, якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Відповідно до частини першої статті 12 Закону № 675-VIII моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Із матеріалів справи вбачається, що 03 жовтня 2024 року, згідно з умовами договору кредитної лінії № 564835453, відповідачем через комунікаційний ресурс кредитодавця подано заявку на отримання кредитних коштів та зазначено персональні дані, в тому числі дані про електронну пошту та фінансовий абонентський номер, які використовувались в якості логіну при реєстрації особистого кабінету та при укладені кредитного договору, реквізити банківської картки, на котру перераховані первісним кредитором кредитні кошти на виконання умов кредитного договору. При подачі заявки позичальник обрав бажану суму першого траншу за договором та початковий строк дисконтного періоду кредитування.

Після автоматизованої обробки заяви на отримання кредитних коштів та її схвалення інформаційно-комунікаційна система ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА», згенерувала електронний договір, що є офертою у розумінні частини 2 статті 638 ЦК України і містила усі істотні умови та надала позичальнику для ознайомлення в його особистому кабінеті, а також направила на електронну поштову скриньку, що належить відповідачу та вказана ним у заявці на отримання кредитних коштів.

Відповідно до умов договору відповідач, ознайомившись з усіма істотними умовами оферти, надав згоду (акцепт) на укладення договору шляхом направлення повідомлення товариству, яке підписано відповідно до абзацу 2 статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», а саме: шляхом введення у спеціальному полі під офертою, яка містить усі істотні умови договору, одноразовий ідентифікатор, який відповідає вимогам п. 3 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», та натиснення іконки «відправити/підписати». Вказана іконка стає активною лише після отримання та введення одноразового ідентифікатора для підписання договору та одноразового ідентифікатора для підписання паспорту кредиту.

Після підпису електронного повідомлення відповідачем, зазначене повідомлення надійшло в інформаційно-комунікаційну систему Товариства, відповідно з цього моменту Товариство повідомлене про те, що відповідач надав згоду (акцептував) на пропозицію (оферту) щодо укладання договору. Моментом підписання цього договору є використання його сторонами електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Підписанням договору зі сторони Товариства є формування та надання на ознайомлення відповідачу оферти, а також генерація та направлення йому одноразового ідентифікатора. Підписанням договору зі сторони відповідача є направлення повідомлення, що містить одноразовий ідентифікатор отриманий від Товариства, через особистий кабінет.

Після створення сторонами електронного підпису одноразовим ідентифікатором, текст оферти, реквізити електронного підпису одноразовим ідентифікатором, які дають змогу встановити дату та час вчинення кожною з сторін дій спрямованих на підписання цього договору, та реквізити кваліфікованого електронного підпису директора Товариства стають доступними для скачування в Особистому кабінеті позичальника та зберігаються в файлі формату, що унеможливлює зміну чи видалення такої інформації.

Після формування фінального файлу з договором, ІКС створила з цим файлом кваліфікований електронний підпис директора кредитодавця. Файл договору та файл з даними кваліфікованого електронного підпису, що містить кваліфіковану мітку часу, одразу відправлено на електронну пошту позичальника та стали доступними для скачування в особистому кабінеті позичальника.

Отже, первісний кредитор, з дотриманням усіх вимог законодавства, здійснило належну ідентифікацію та верифікацію клієнта перед укладенням договору та встановило особу позичальника.

Згідно з інформацією з Інформаційно-комунікаційної системи, відповідачу на вказану ним електронну адресу «panovdany@gmail.com» було надіслано повідомлення з посиланням для ознайомлення з умовами кредитного договору (оферти) з подальшим його акцептуванням. Відповідач підтвердив, що ознайомлений і приймає умови кредитного договору (оферти), також підтвердив, що однозначно та безумовно приймає (акцептує) пропозицію про укладення кредитного договору (оферти), невід`ємною частиною якої є заявка до договору, з якими останній ознайомився. Згодом, на вказаний у заявці номер телефону НОМЕР_1 , який належить відповідачу, 03 жовтня 2024 року о 2:41:56 було направлено повідомлення з одноразовим ідентифікатором, які останній ввів в особистому кабінеті, як підтвердження (акцепту) згоди з умовами оферти.

Одразу після підписання договору сторонами, ідентичний примірник договору був направлений відповідачу на його електронну адресу, яка була вказана ним у заявці на отримання грошових коштів в кредит та закріплена в реквізитах сторін договору. Отже, укладаючи та підписуючи договір одноразовим ідентифікатором (код повідомлення у застосунку Вайбер), відповідач розумів, погоджувався та визнавав умови та основні зобов`язання, зазначені у ньому.

Отже, договір укладено в електронній формі відповідно до вимог Закону України «Про електронну комерцію», Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» та статті 639 ЦК України шляхом використання інформаційно-телекомунікаційної системи кредитодавця і підписання одноразовим ідентифікатором, який було направлено на номер телефону позичальника.

Також сторони погодили порядок надання кредиту, основні умови кредитування, порядок повернення кредиту, розрахунок загальної вартості споживчого кредиту та реальної річної процентної ставки.

Згідно з умовами договору, кожен окремий транш надавався позичальнику шляхом ініціювання кредитованого переказу грошових коштів з рахунку кредитодавця на рахунок позичальника, використовуючи реквізити платіжної картки «5375-41ХХ-ХХХХ-9414», не пізніше ніж протягом трьох банківських днів з моменту укладення договору чи ініціювання чергового траншу за договором.

Перерахування кредитних коштів відповідачу підтверджується підтвердженням щодо здійснення переказу грошових коштів на суму 7000 грн від 03 жовтня 2024 року; на суму 100 грн від 08 жовтня 2024 року; на суму 4250 грн від 07 жовтня 2024 року; на суму 2000 грн та 3850 грн від 21 жовтня 2024 року; на суму 1950 грн від 22 жовтня 2024 року; на суму 3000 грн від 23 жовтня 2024 року; на суму 2050 грн від 27 жовтня 2024 року, на загальну суму 24200 грн (а.с. 68-75).

Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 підписав договір кредитної лінії № 564835453 від 03 жовтня 2024 року, додаткові угоди до договору № 564835453 від 07 жовтня, від 08 жовтня, від 21 жовтня, від 22 та 23, 27 жовтня 2024 року, паспорт споживчого кредиту продукту «Смарт» до договору № 564835453 електронними підписами з одноразовими ідентифікаторами, що відповідає як умовам цього договору, так і положенням статей 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Отже, із зазначеного вбачається, що позичальник належним чином був ознайомлений із сукупною вартістю кредиту та його складовими, на що погодився, засвідчивши своїм одноразовим цифровим підписом.

Матеріали справи містять достатньо доказів, з яких вбачається, що між сторонами був укладений договір кредитної лінії № № 564835453 від 03 жовтня 2024 року, а також додаткові угоди до нього, в електронній формі, умови якого позивачем були виконані, однак відповідач у передбачений договором строк, кредит не повернув. Укладений між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем договір про відкриття кредитної лінії містить усі істотні умови кредитного договору, а також необхідні реквізити сторін, зокрема, персональні дані відповідача, його ідентифікаційні відомості, адресу місця проживання та електронну адресу.

Вказаний договір та додаткові угоди до нього підписані відповідачем власноруч шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, чим підтверджується його волевиявлення на укладення договору та прийняття його умов.

Аналогічні висновки щодо правомірності укладання сторонами кредитного договору в електронній формі та його відповідність вимогам закону, в тому числі Закону України «Про електронну комерцію», викладені у постановах Верховного Суду від 16 грудня 2020 року у справі № 561/77/19, від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 та від 10 червня 2021 року у справі № 234/7159/20.

Доводи апеляційної скарги про недоведеність укладення спірного кредитного договору колегія суддів відхиляє з наведених вище підстав.

Щодо періоду нарахування, розміру заборгованості по кредиту та відступлення права вимоги

Обґрунтовуючи свої вимоги, ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» посилалося на те, що відповідач зобов`язання по повернення кредиту належним чином не виконує, у зв`язку із чим відповідно до пункту 9.1.1.7 договору, позивачем було достроково розірвано договір з 28 жовтня 2025 року шляхом направлення відповідачу відповідного повідомлення.

З 28 жовтня 2025 року припинилося право позивача щодо нарахування процентів за користування кредитом, передбачених договором.

Станом на 27 жовтня 2025 року загальний розмір заборгованості відповідача, яка нарахована позивачем до дати розірвання кредиту - 28 жовтня 2025 року, за кредитним договором становить: 74772,02 грн, а саме: заборгованість за тілом кредита - 24198,20 грн, заборгованість за процентами - 50573,82 грн.

Заперечуючи щодо наявної заборгованості за кредитним договором відповідач зазначав, що новим кредитором неправомірно нараховано 35329,08 грн процентів за користування кредитом вже після відступлення права вимоги, оскільки таке нарахування не відповідає статті 18 Закону України «Про споживче кредитування» та нормам ЦК України.

Частиною першою статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема договори та інші правочини.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Як передбачено частиною першою статті 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною першою статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому.

Згідно зі статтями 610, 612 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом. У разі порушення боржником строків сплати чергових платежів, передбачених договором, відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України кредитор протягом усього часу - до встановленого договором строку закінчення виконання останнього зобов`язання вправі заявити в суді вимоги про дострокове повернення тієї частини позики (разом з нарахованими процентами - стаття 1048 ЦК України), що підлягає сплаті.

Отже, у випадку настання строку виконання зобов`язання за кредитним договором, у тому числі і випадку, передбаченому частиною другою статті 1050 ЦК України, позичальник повинен повернути кредитору позику у повному обсязі та нараховані на час повернення проценти.

Згідно з частинами першою-третьою статті 12, частинами першою, п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У постанові від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19) Велика Палата Верховного Суду вказала, що "принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс".

Отже тягар доведення обґрунтованості вимог пред`явленого позову за загальним правилом покладається на позивача, а доведення заперечень щодо позовних вимог - покладається на відповідача.

Згідно з укладеним між первісним кредитором та відповідачем договором, відповідачу був наданий кредит на загальну суму у розмірі 24200 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом відповідно до умов договору (пункт 2.1).

Відповідно до умов договору, сума кредитного ліміту, є загальною сумою кредиту за цим договором і є максимальною сумою грошових коштів на умовах кредиту, яка протягом строку дії договору одночасно може бути у розпорядженні позичальника (пункт 2.2).

Згідно з пунктом 2.3 договору, кредитодавець надає позичальнику перший транш за договором у сумі 7000 грн 03 жовтня 2024 року.

Другий та решта траншів за договором надаються позичальнику протягом дисконтного періоду кредитування на умовах передбачених договором (пункт 2.4).

Позичальнику надається дисконтний період кредитування, протягом якого позичальник може отримати черговий транш в межах кредитного ліміту шляхом ініціювання такої операції в особистому кабінеті, а також частково повернути суму кредиту. На момент укладення договору строк дисконтного періоду користування складає 30 днів від дати отримання позичальником першого траншу (пункт 3.1).

Сторони погодили, що встановлений строк дисконтного періоду може бути продовжено позичальником шляхом здійснення протягом дисконтного періоду та пільгового періоду оплати всіх фактично нарахованих процентів та інших нарахувань, строк оплати яких настав за умови, якщо позичальником в особистому кабінеті активовано функцію продовження строку дисконтного періоду. Кількість продовжень дисконтного періоду не обмежена (пункт 3.2).

Із матеріалів справи вбачається, що перший транш відповідач отримав 03 жовтня 2024 року у сумі 7000 грн; другий, згідно з додатковими угодами, 07 жовтня 2024 року у розмірі 4250 грн, 08 жовтня 2024 року - 100 грн; 21 жовтня 2024 року - у розмірі 2000 грн; 21 жовтня 2024 року - у розмірі 3850 грн; 22 жовтня 2024 року - 1950 грн; 23 жовтня 2024 року - 3000 грн; 27 жовтня 2024 року - 2050 грн, на загальну суму - 24200 грн.

03 червня 2025 року між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» (клієнт) та ТОВ «Таліон Плюс» (фактор) був укладений договір факторингу № МВ-ТП/38, за яким клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги за переліком в реєстрі прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим Договором.

Пунктом 2.1. цього договору передбачено, що згідно з умовами договору, клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених договором.

Відповідно до п. 4.2 договору факторингу № МВ-ТП/38 від 03 червня 2025 року наявне Право вимоги переходить від клієнта до фактора з моменту підписання Реєстру прав вимоги.

В той же час, п. 1.5. договору факторингу встановлено, що реєстр прав вимоги - це перелік прав вимоги до боржників, що відступається за договором. Форма вказаного реєстру наведена в Додатку №1 до договору.

03 червня 2025 року на виконання п. 2.1. Договору факторингу № МВ-ТП/38 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було складено та підписано реєстр прав вимоги, за яким передані (відступлені) права вимоги в тому числі і до відповідача.

Як видно з витягу Реєстру боржників за кредитними договорами, відповідно до договору факторингу № МВ-ТП/38 від 03 червня 2025 року, ТОВ «Таліон Плюс» набуло права грошової вимоги, зокрема, до відповідача за кредитним договором № 564835453 від 03 жовтня 2024 року, який підписувався представником первісного кредитора та фактором в електронному вигляді.

В тому числі, станом на 03 червня 2025 року (на дату відступлення права вимоги) за відповідачем значилась заборгованість за тілом кредиту - 24198,20 грн та процентів - 15244,74 грн.

Разом з тим, позивачем нарахована заборгованість за відсотками на дату розірвання кредитного договору - 28 жовтня 2025 року, у розмірі 50573,82 грн.

Згідно з пунктом 1.3 якого «право вимоги» - означає весь обсяг прав грошових вимог клієнта за кредитним договором (наявних та майбутніх), зокрема прав грошових вимог до боржника по сплаті сум боргу за кредитним договором, строк платежу за якими настав, а також прав грошових вимог, які виникнуть у майбутньому.

Отже, нарахування позивачем заборгованості по відсоткам після відступлення прав вимоги по дату розірвання кредитного договору відповідає умовам договору факторингу.

Доводи апеляційної скарги про те, що позивач не вживав заходів щодо належного повідомлення ОСОБА_1 про відступлення права вимоги, є необґрунтованими, оскільки як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» листом № 564835453/03062025/Э від 03 червня 2025 року повідомило відповідача на його електронну адресу (panovdany@gmail.com) про відступлення права вимоги новому кредитору - ТОВ «Таліон Плюс». Крім того, ТОВ «Таліон Плюс» в свою чергу на електронну адресу відповідача також повідомило відповідача про отримання прав вимог відносно нього. Вказана електронна адреса є актуальною, оскільки зазначена відповідачем також у апеляційній скарзі.

Доводи апелянта щодо неправомірного нарахування позивачем неустойки у розмірі 12099,10 грн є безпідставними, оскільки відповідно до розрахунку заборгованості, неустойка нараховувалась, однак, у позовні заяві позивач не заявляв вимог про стягнення з відповідача цієї неустойки.

Таким чином, з огляду на зазначене, оскільки відповідач умови вказаного кредитного договору належним чином не виконував, право вимоги за цим договором перейшло до позивача, суд першої інстанції, встановивши фактичні обставини у справі, від яких залежить правильне вирішення спору, належним чином оцінивши докази, подані сторонами, дійшов обґрунтованого висновку про те, що відповідач належним чином взяті на себе кредитні зобов`язання за кредитним договором не виконував, унаслідок чого станом на 28 жовтня 2025 року утворилася заборгованість за кредитом та відсотками, яка підлягає стягненню на користь позивача. Доказів належного виконання зобов`язань по сплаті кредиту відповідач суду не надав, не подав будь-яких доказів на спростування наданого позивачем розрахунку заборгованості.

Задовольняючи заяву щодо відшкодування судових витрат, понесених на правничу допомогу у даній цивільній справі, суд першої інстанції дійшов висновку, що враховуючи детальний опис робіт виконаних адвокатом, з урахуванням наданих до справи доказів, розподіляючи витрати понесені позивачем на професійну правничу допомогу, наявні в матеріалах справи докази підтверджують надання позивачеві правової допомоги на суму 5000 грн, а тому підлягають відшкодуванню з відповідача.

Беручи до уваги характер правовідносин у цій справі, проаналізувавши обсяг наданих адвокатом послуг, виходячи із засад цивільного законодавства щодо розумності та справедливості, а також за відсутності заперечень позивача, апеляційний суд вважає, що стягнені судом першої інстанції 5000 грн правової допомоги, який підлягає відшкодуванню на користь позивача, відповідатиме критерію реальності наданих адвокатських послуг, обґрунтованості, розумності їхнього розміру, конкретним обставинам справи, з урахуванням її складності, необхідних процесуальних дій сторони.

ЄСПЛ вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі Проніна проти України (Pronina v. Ukraine, заява № 63566/00, § 23)). Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості.

Отже, доводи апеляційної скарги та зміст оскаржуваного судового рішення не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а тому судове рішення підлягає залишенню без зміни відповідно до положень статті 375 ЦПК України.

Ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 27 травня 2026 року ОСОБА_1 було поновлено строк на апеляційне оскарження рішення суду, ухвалою від 03 червня 2026 року відкрито апеляційне провадження та зупинено дію оскаржуваного рішення.

Враховуючи те, що апеляційний суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду без змін, то дію оскаржуваного рішення належить відновити.

Керуючись статтями 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України,

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Братського районного суду Миколаївської області від 21 квітня 2026 року - без змін.

Відновити дію рішення Братського районного суду Миколаївської області від 21 квітня 2026 року.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду за наявності передбачених статтею 389 ЦПК України підстав протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий І.В. Лівінський

Судді: Т.Б. Кушнірова Н.О. Шаманська

Повне судове рішення складене 07 серпня 2026 року.