Постанова від 06 серпня 2026 р. у справі №447/423/25 — Львівський апеляційний суд

Справа № 447/423/25 Головуючий у 1 інстанції: Бачун О.І.

Провадження № 22-ц/811/2525/25 Доповідач в 2-й інстанції: Бойко С.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 серпня 2026 року м. Львів

Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого – судді Бойко С.М., суддів: Копняк С.М., Ніткевича А.В., розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 13 березня 2025 року в справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

У лютому 2025 року товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» (далі –ТОВ ФК «ЕЙС») звернулось до суду з позовом, в якому просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №137853872 від 09.03.2021 року в розмірі 23760 грн. 09 коп.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 09.03.2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №137853872 у формі електронного документа з використанням електронного підпису.

28.11.2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу №28/1118-01.

28.11.2019 року, 31.12.2020 року, 31.12.2021 року, 31.12.2022 року та 31.12.2023 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено додаткові угоди №19, №26, №27, №31, №32 про продовження дії договору.

05.08.2020 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу №05/0820-01, відповідно до умов якого до ТОВ ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №137853872 від 09.03.2021 року, що підтверджується витягом з реєстру прав вимоги №11 від 31.08.2023 року.

26.12.2024 року між ТОВ ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ ФК «ЕЙС» укладено договір факторингу №26/12/Е.

Відповідно до реєстру прав вимог від 26.12.2024 року до договору факторингу №26/12/Е до позивача перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 у сумі 23760 грн. 09 коп.

Всупереч умов кредитного договору, незважаючи на повідомлення, відповідач не виконав свого зобов`язання.

Після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідача, останнім не здійснено жодного платежу для погашення кредитної заборгованості, відтак, ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТОВ ФК «ЕЙС» за вказаним кредитним договором.

Заочним рішенням Миколаївського районного суду Львівської області від 13 березня 2025 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ ФК «ЕЙС» заборгованість за кредитним договором №137853872 від 09.03.2021 року в розмірі 23760 грн. 09 коп.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ ФК «ЕЙС» судовий збір у розмірі 2422 грн. 40 коп.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ ФК «ЕЙС» понесені судові витрати в розмірі 7000 грн.

Ухвалою Миколаївського районного суду Львівської області від 16 червня 2025 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення залишено без задоволення.

Рішення суду оскаржив відповідач ОСОБА_1 , просив його скасувати та ухвалити нове рішення, яким в позові ТОВ ФК «ЕЙС» відмовити.

Вважає, що суд не встановив обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, тому рішення є незаконним і необґрунтованим.

В апеляційній скарзі відповідач покликається на те, що згідно матеріалів справи, 09.03.2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ним укладено кредитний договір №137853872. Попередньо, 28.11.2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу №28/1118-01. З метою продовження дії вказаного договору укладалися додаткові угоди №19, №26, №27, 331, №32 від 28.11.2019 року, 31.12.2020 року, 31.12.2021 року, 31.12.2022 року, 31.12.2023 року. 05.08.2020 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу №05/0820-01, згідно якого перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №137853872 від 09.03.2021 року. Надалі, 26.12.2024 року між ТОВ ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ ФК «ЕЙС» укладено договір факторингу №26/12/Е.

Вказує, що під час неодноразових відступлень прав вимоги його не було належним чином повідомлено про факт переходу права вимоги до нового фактора, що є умовою здійснення платежу, згідно ч.1 ст.1082 ЦК України. На підтвердження правомірності відступлення права грошової вимоги від клієнта до нового фактора не долучено доказів оплати за приймання-передачу такого права вимоги.

Зауважує, що договір факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 року укладений ще до того, як було укладено кредитний договір з ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», тобто відступлення права вимоги щодо нього відбулося в той момент, коли між ним та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» були відсутні кредитні зобов`язання. За таких обставин, відсутні підстави вважати, що від первинного кредитора до позивача було відступлено право грошової вимоги за укладеним кредитним договором та, відповідно, відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

Додає, що передача за правочином невизначених, позбавлених конкретного змісту вимог, у тому числі й на майбутнє, тягне за собою наслідки у вигляді неукладеності відповідного правочину, оскільки його сторонами не досягнуто згоди щодо предмета правочину або такий предмет не індивідуалізовано належним чином.

При цьому зазначає, що чинне законодавство не забороняє відступлення майбутніх вимог, однак, це стосується майбутніх вимог тільки за умови їх визначеності та існування на момент укладення договору факторингу, відтак, відсутність (недоведеність) порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.

Вважає, що ТОВ ФК «ЕЙС» не довело порушення своїх прав відповідачем і наявність права на звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором №137853872 від 09.03.2021 року, який укладено після відступлення ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» права вимоги за кредитними договорами.

ТОВ ФК «ЕЙС» подав відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечує доводи та вимоги апелянта. Зазначає, що договір №28/1118-01 є рамковою угодою, адже він підтверджує згоду двох сторін співпрацювати протягом визначеного проміжку часу, а саме з 28.11.2018 року до 31.12.2024 року. Таким чином, перехід права вимоги за кредитним договором стосувався чинного зобов`язання на момент його передачі і відбувся на законних підставах, оскільки реєстр прав вимоги підписано після укладення кредитного договору. При цьому, жодна норма даного договору не обмежує можливість передачі прав вимоги лише тими, які існували до моменту укладення договору.

Відповідно до вимог ч.13 ст.7 та ч.1 ст.369 ЦПК України, справу розглянуто апеляційним судом без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.

Частиною четвертою статті 268 ЦПК України передбачено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.

У частині п`ятій статті 268 ЦПК України зазначено, що датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено – повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Отже, враховуючи наведені вище вимоги процесуального закону, датою ухвалення апеляційним судом судового рішення в даній справі, призначеній до розгляду на 28.07.2026 року, є дата складення повного судового рішення – 07.08.2026 року.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення відповідно до вимог статті 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що 09.03.2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено договір №137853872 в електронній формі з використанням електронного підпису.

Відповідно до пункту 1.1 договору, ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» зобов`язалося надати ОСОБА_1 кредит в сумі 12000 грн., а ОСОБА_1 зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом відповідно до умов, зазначених у договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику.

Відповідно до п.п.1.2, 1.3 договору, кредит надається строком на 126 днів, строк дії договору обчислюється з моменту його укладення сторонами та до закінчення строку, на який надано кредит.

Згідно з п.1.4 договору, нарахування процентів за користування кредитом здійснюється в розмірі 237,25% річних, що становить 0,65% в день від суми кредиту за час користування ним (далі – дисконтна процента ставка).

На умовах, викладених у п.1.6 договору, до відносин між сторонами застосовуються умови нарахування процентів за ставкою 474,50% річних, що становить 1,30 % в день від суми кредиту за час користування ним (далі – базова процентна ставка).

Відповідно до п.1.6 договору, нарахування процентів за дисконтною процентною ставкою застосовуються за умови, що кожен з чергових платежів здійснений не пізніше строку, вказаного в графіку платежів за цим договором. Сторони погодили, що у разі прострочення повернення будь-якого з платежів за цим договором умови про нарахування процентів за дисконтною процентною ставкою скасовуються і до відносин між сторонами застосовуються правила нарахування процентів за базовою процентною ставкою, починаючи з наступного дня, що слідує датою платежу.

09.03.2021 року ОСОБА_1 одноразовим ідентифікатором підписано графік платежів, додаток №1 до договору №137853872 від 09.03.2021 року.

На підставі платіжного доручення від 09.03.2021 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» здійснено переказ коштів ОСОБА_1 згідно договору №137853872 від 09.03.2021 року на платіжну карту № НОМЕР_1 .

За змістом заявки на отримання грошових коштів в кредит від 09.03.2021 року зазначено інформацію про позичальника ОСОБА_1 , паспортні дані, РНОКПП НОМЕР_2 , адресу місця проживання та реєстрації: АДРЕСА_1 та номер особистого електронного платіжного засобу 4149-49**-****-6564.

ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу від 28.11.2018 року №28/1118-01.

Відповідно до п.2.1 договору, клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором.

За змістом п.2.2 договору, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідатиме перед фактором, якщо одержані ним суми будуть меншими від суми, сплаченої фактором клієнту, та меншими від загальної суми зобов`язання боржника. Разом з правом вимоги до фактора переходять всі інші права та обов`язки клієнта за кредитним договором. У випадку укладення сторонами більш ніж одного реєстру прав вимоги, кожен наступний реєстр прав вимоги є самостійним додатком та не змінює попередній.

Згідно приписів пункту 3.1 договору, фінансування – це належна до сплати клієнту сума грошових коштів, яка вказана у відповідному реєстрі прав вимог, сплачується фактором одним платежем протягом (п`яти) банківських днів з моменту підписання сторонами такого реєстру прав вимог, якщо інші умови сторони не погодили шляхом укладення додаткової угоди.

У відповідності до п.4.1 договору, право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами реєстру прав вимог по формі, встановленій у відповідному додатку. Підписанням реєстру прав вимоги сторони засвідчують передачу права вимоги до боржників в повному обсязі, за відповідним реєстром права вимоги.

За умовами пункту 8.4 договору, даний договір може бути змінений повністю або частково за спільною письмовою згодою сторін.

Після чого ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено додаткову угоду від 28.11.2019 року №19, якою строк дії договору продовжено до 31.12.2020 року.

31.12.2020 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено додаткову угоду №26, якою викладено договір факторингу від 28.11.2018 року №28/1118-01 у новій редакції, строк дії договору продовжено до 31.12.2021 року.

31.12.2021 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено додаткову угоду №27, якою продовжено строк дії договору до 31.12.2022 року.

31.12.2022 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено додаткову угоду №31, якою продовжено строк дії договору до 31.12.2023 року.

31.12.2023 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено додаткову угоду №32, якою продовжено строк дії договору до 31.12.2024 року.

Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги від 15.06.2021 року №138 до договору факторингу від 28.11.2018 року №28/1118-01, ТОВ «Таліон Плюс» отримало право вимоги до ОСОБА_1 на суму 22175 грн. 32 коп.

05.08.2020 року ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу від 05.08.2020 року №05/0820-01.

Згідно з витягом з реєстру прав вимоги від 31.08.2023 року №11 до договору факторингу від 05.08.2020 року №05/0820-01, ТОВ ФК «Онлайн Фінанс» набуло право вимоги до ОСОБА_1 на суму 23760 грн. 09 коп.

26.12.2024 року між ТОВ ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ ФК «ЕЙС» укладено договір факторингу №26/12/Е.

За змістом витягу з реєстру боржників за договором факторингу від 26.12.2024 року №26/12/Е, ТОВ ФК «ЕЙС» набуло право вимоги до ОСОБА_1 на суму 23760 грн. 09 коп.

ТОВ ФК «ЕЙС» надано виписку з особового рахунку ОСОБА_1 за кредитним договором №137853872 від 09.03.2021 року, в якій вказано, що прострочена заборгованість за кредитом становить 11082 грн. 27 коп., а за процентами – 12677 грн. 82 коп. Загальна сума заборгованості – 23760 грн. 09 коп.

Вказана сума заборгованості підтверджується й наданим позивачем розрахунком заборгованості.

Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до вимог частини першої статті 1055 ЦК України, кредитний договір укладається в письмовій формі.

За змістом частини другої статті 1055 ЦК України, кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Частиною другою статті 207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно з частиною першою статті 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона – підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом частини першої статті 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до вимог частини 1 та 2 статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За змістом частин 1, 2 статті 640 ЦК України. договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідно частин 1-4 статті 639 ЦК України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами. Якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Статтею 13 Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються в письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством).

Відповідно до частини сьомої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (частина 12 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» ).

Частиною першою статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до правового висновку, викладеного у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, провадження №61-7203 св 20, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, провадження №61-8449св19, від 07 жовтня 2020 року у справі №127/33824/19, провадження №61-9071св20, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Судом встановлено, що між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено договір кредиту №137853872 від 09.03.2021 року в електронній формі з використанням електронного підпису.

Вказана обставина відповідачем не заперечується, а тому, в силу положень ч.1 ст.82 ЦПК України, не підлягає доказуванню.

Також відповідачем не заперечується факт отримання кредитних коштів на банківську карту, вказану ним під час оформлення заявки 09.03.2021 року на отримання кредиту та користування кредитними коштами.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов`язанні, яке відбувається на підставі правочину.

Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, внаслідок укладення договору: (а) купівлі-продажу чи міни (частина третя статті 656 ЦК України); (б) дарування (частина друга статті 718 ЦК України); (в) факторингу (глава 73 ЦК України) (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 листопада 2018 року в справі №243/11704/15-ц (провадження №61-43067св18)).

У статті 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність» зазначено, що факторинг це придбання права вимоги на виконання зобов`язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги, приймаючи на себе ризик виконання таких вимог і прийом платежів.

Згідно з пунктом 1 розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 06 лютого 2014 року №352 «Про віднесення операцій з фінансовими активами до фінансових послуг та внесення змін до розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 03 квітня 2009 року №231», до фінансової послуги факторингу віднесено сукупність таких операцій з фінансовими активами (крім цінних паперів та похідних цінних паперів): фінансування клієнтів – суб`єктів господарювання, які уклали договір, з якого випливає право грошової вимоги; набуття відступленого права грошової вимоги, у тому числі, права вимоги, яке виникне в майбутньому, до боржників за договором, на якому базується таке відступлення; отримання плати за користування грошовими коштами, наданими у розпорядження клієнта, у тому числі, шляхом дисконтування суми боргу, розподілу відсотків, винагороди, якщо інший спосіб оплати не передбачено договором, на якому базується відступлення.

Відповідно до статті 350 ГК України, факторинг – це передання чи зобов`язання банку передати грошові кошти за плату в розпорядження іншої сторони, яка відступає або зобов`язується відступити банку своє право грошової вимоги до третьої сторони.

За змістом частини першої статті 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», факторинг вважається фінансовою послугою.

У пункті 5 частини першої статті 1 Закону зазначено, що фінансова послуга – це операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, – і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.

За змістом частини першої статті 6 Закону, договір факторингу, якщо інше не передбачено законом, повинен містити: 1) назву документа; 2) назву, адресу та реквізити суб`єкта господарювання; 3) відомості про клієнта, який отримує фінансову послугу: прізвище, ім`я, по батькові, адреса проживання – для фізичної особи, найменування та місце знаходження – для юридичної особи; 5) найменування фінансової операції; 6) розмір фінансового активу, зазначений у грошовому виразі, строки його внесення та умови взаєморозрахунків; 7) строк дії договору; 8) порядок зміни і припинення дії договору; 9) права та обов`язки сторін, відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов договору; 9-1) підтвердження, що інформація, зазначена в частині другій статті 12 цього Закону, надана клієнту; 10) інші умови за згодою сторін; 11) підписи сторін.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 11 вересня 2018 року у справі №909/968/16 (провадження №12-97гс18, пункт 106) зазначила такі характеристики договору факторингу, як правочину: а) йому притаманний специфічний суб`єктний склад (клієнт – фізична чи юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності, фактор – банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати фінансові, в тому числі факторингові, операції, та боржник – набувач послуг чи товарів за первинним договором); б) його предметом може бути лише право грошової вимоги (такої, строк платежу за якою настав, а також майбутньої грошової вимоги); в) метою укладення такого договору є отримання клієнтом фінансування (коштів) за рахунок відступлення права вимоги до боржника; г) за таким договором відступлення права вимоги може відбуватися виключно за плату; д) його ціна визначається розміром винагороди фактора за надання клієнтові відповідної послуги, і цей розмір може встановлюватися у твердій сумі, у формі відсотків від вартості вимоги, що відступається; у вигляді різниці між номінальної вартістю вимоги, зазначеної у договорі, та її ринковою (дійсною) вартістю тощо; е) вимоги до форми такого договору визначені у статті 6 Закону про фінансові послуги.

Крім того, у постанові від 16 березня 2021 року у справі №906/1174/18 (провадження №12-1гс21, пункт 48) Велика Палата Верховного Суду додатково навела ознаки договору факторингу: 1) предметом договору є надання фінансової послуги за плату; 2) зобов`язання, в якому клієнтом відступається право вимоги, може бути тільки грошовим; 3) договір факторингу має передбачати не тільки повернення фінансування фактору, а й оплату клієнтом наданої фактором фінансової послуги; 4) договір факторингу укладається тільки в письмовій формі та має містити визначені Законом про фінансові послуги умови; 5) мета договору полягає у наданні фактором та отриманні клієнтом фінансової послуги.

У частині першій статті 514 ЦК України закріплене правило, за яким обсяг прав, що передаються, визначається на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлене договором або законом.

Формулювання цієї норми вказує на її диспозитивність, тобто не виключається можливість зміни обсягу прав. Таким чином, відступлення прав, обсяг яких буде визначено в майбутньому, вважається законодавчо прийнятним.

Відповідно до частини першої статті 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно з частинами 1 та 2 статті 1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події.

У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Отже, виходячи із положень статті 1078 ЦК України, за договором факторингу допускається відступлення як наявної, так і майбутньої вимоги.

Таких висновків дійшов також Вищий господарський суд України у постанові від 19 жовтня 2015 року (справа №910/3498/15-г), де вказав, що тільки договору факторингу, порівняно з іншими договорами, притаманна можливість здійснювати відступлення як наявної, так і майбутньої грошової вимоги. Інші договори, включаючи загальний договір відступлення права вимоги (цесії), розраховані на відступлення лише наявних вимог.

Така конструкція ґрунтується на юридичній фікції щодо майбутньої заборгованості, де майбутнє право вважається таким, що переходить до нового кредитора з моменту укладення договору про цесію. Таким чином, для цілей відступлення права вимоги за майбутньою вимогою враховуються характеристики вже наявної вимоги.

Визначеність переданого права вимоги стосовно його змісту, обсягу та особи боржника має бути встановлена не в момент укладання правочину про цесію, а в момент виникнення права вимоги.

ЦК України не має жодних імперативних вимог щодо способів ідентифікації права вимоги в правочині про його відступлення або майбутнє відступлення новому кредитору. Сторони можуть обрати будь-які засоби або ознаки, що дозволять визначити підстави виникнення вимоги, її характер, обсяг, зміст тощо.

Відповідно до правової позиції, сформульованої у постанові Верховного Суду від 16 жовтня 2018 року у справі №914/2567/17, відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав.

Натомість, до дійсних належать такі права вимоги, які юридично існують, виникнуть в майбутньому, або права по зобов`язаннях, за якими не настав строк виконання. Причому, поняття дійсних вимог є ширшим, ніж наявних або існуючих, оскільки дійсними можуть бути не тільки зобов`язальні вимоги, що існують у даний час, а й ті, що виникнуть у майбутньому.

Водночас наявна вимога – це право грошової вимоги, строк платежу за якою настав, або право грошової вимоги, можливість здійснення якої залежить від настання певної умови чи спливу строку платежу (так звана недозріла вимога).

Майбутня вимога це право грошової вимоги, що виникне в майбутньому, тобто яка з`явиться з тих чи інших договорів, що будуть укладені між клієнтом і боржником після договору факторингу.

ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу від 28.11.2018 року №28/1118-01.

На підставі пункту 2.1 договору, клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором.

За змістом пункту 2.2 договору, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідатиме перед фактором, якщо одержані ним суми будуть меншими від суми, сплаченої фактором клієнту, та меншими від загальної суми зобов`язання боржника. Разом з правом вимоги до фактора переходять всі інші права та обов`язки клієнта за кредитним договором. У випадку укладення сторонами більш ніж одного реєстру прав вимоги, кожен наступний реєстр прав вимоги є самостійним додатком, та не змінює попередній.

Згідно приписів пункту 3.1 договору, фінансування – це належна до сплати клієнту сума грошових коштів, яка вказана у відповідному реєстрі прав вимог, сплачується фактором одним платежем протягом (п`яти) банківських днів з моменту підписання сторонами такого реєстру прав вимог, якщо інші умови сторони не погодили шляхом укладання додаткової угоди.

У відповідності до пункту 4.1 договору, право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами реєстру прав вимог, по формі, встановленій у відповідному додатку. Підписанням реєстру прав вимоги сторони засвідчують передачу права вимоги до боржників в повному обсязі, за відповідним реєстром права вимоги.

За умовами пункту 8.4 договору, даний договір може бути змінений повністю або частково за спільною письмовою згодою сторін.

Після чого, ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено додаткову угоду від 28.11.2019 року №19, якою строк дії договору продовжено до 31.12.2020 року.

Додатковою угодою №19 до договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 року сторони внесли зміни у п.8.2, яким погодили, що строк дії договору закінчується 31.12.2020 року, але в будь-якому разі до моменту належного та повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань за цим договором.

Також, ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено додаткову угоду від 31.12.2020 року №26, якою викладено договір факторингу від 28.11.2018 року №28/1118-01 у новій редакції, строк дії договору продовжено до 31.12.2021 року.

31.12.2021 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено додаткову угоду №27, якою продовжено строк дії договору до 31.12.2022 року.

31.12.2022 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено додаткову угоду №31, якою продовжено строк дії договору до 31.12.2023 року.

31.12.2023 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено додаткову угоду №32, якою продовжено строк дії договору до 31.12.2024 року.

Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги від 15.06.2021 року №138 до договору факторингу від 28.11.2018 року №28/1118-01 ТОВ «Таліон Плюс» отримало право вимоги до ОСОБА_1 на суму 22175 грн. 32 коп.

Отже, ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» передано ТОВ «Таліон Плюс» право вимоги за кредитним договором №137853872 від 09.03.2021 року, укладеним між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 , в межах строку дії договору факторингу від 28.11.2018 року №28/1118-01, що виникла в майбутньому.

У період дії договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 року, ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу від 05.08.2020 року №05/0820-01.

Згідно з витягом з реєстру прав вимоги від 31.08.2023 року №11 до договору факторингу від 05.08.2020 року №05/0820-01, ТОВ ФК «Онлайн Фінанс» набуло право вимоги до ОСОБА_1 на суму 23760 грн. 09 коп.

26.12.2024 року між ТОВ ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ ФК «ЕЙС» укладено договір факторингу №26/12/Е.

Згідно з витягом з реєстру боржників за договором факторингу від 26.12.2024 року №26/12/Е, набуто право вимоги до ОСОБА_1 на суму 23760 грн. 09 коп.

Отже, внаслідок послідовного укладення договорів факторингу, право вимоги за кредитним договором №137853872 від 09.03.2021 року, укладеним між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 , у законний спосіб перейшло від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ ФК «ЕЙС».

ТОВ ФК «ЕЙС» на підтвердження розміру невиконаного ОСОБА_1 зобов`язання за кредитним договором №137853872 від 09.03.2021 року надано розрахунок заборгованості, згідно з яким, не виконано зобов`язання з повернення кредиту в розмірі 23760 грн. 09 коп., з яких: 11082 грн. 27 коп. – просточена заборгованість за тілом кредиту та 12677 грн. 82 коп. – прострочена заборгованість за процентами.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі №917/1739/17 (провадження №12-161гс19) зазначено, що, визначаючи розмір заборгованості відповідача, суд зобов`язаний належним чином дослідити подані стороною докази (у цьому випадку – зроблений позивачем розрахунок заборгованості), перевірити їх, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а в разі незгоди з ними повністю бо частково – зазначити правові аргументи на їх спростування та навести в рішенні свій розрахунок – це процесуальний обов`язок суду.

Перевіряючи розмір заборгованості за кредитним договором №137853872 від 09.03.2021 року, суд першої інстанції правильно визнав його обґрунтованим і таким, що узгоджується з умовами договору.

Відповідачем на спростовування наведеного позивачем розрахунку заборгованості за кредитним договором свого контр розрахунку не надано, а відтак, доведеним є зобов`язання ОСОБА_1 з повернення позивачу заборгованості у розмірі 23760 грн. 09 коп.

Згідно з ч.ч.1, 3 ст.1082 ЦК України, боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

В матеріалах справи відсутні відомості про повідомлення ОСОБА_1 про відступлення прав вимоги від первісного кредитора до ТОВ «Таліон Плюс», ТОВ ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ ФК «ЕЙС» за кредитним договором №137853872 від 09.03.2021 року, укладеним між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 .

Разом з тим, в матеріалах справи відсутні й відомості про здійснення ОСОБА_1 сплати на рахунок ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (первісного кредитора) кредиту в сумі 11082 грн. 27 коп. та процентів в сумі 11093 грн. 05 коп., нарахованих станом на момент відступлення права вимоги ТОВ «Таліон Плюс» (15.06.2021 року).

Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для захисту права ТОВ ФК «ЕЙС» з виконання ОСОБА_1 зобов`язання за кредитним договором №137853872 від 09.03.2021 року у заявленій до стягнення сумі.

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що позивач не надав доказів на підтвердження виконання договорів факторингу від 05.08.2020 року та від 26.12.2024 року, а саме: доказів сплати ціни продажу факторами відповідним клієнтам, оскільки на спростування доводів апеляційної скарги такі докази додані позивачем до відзиву на апеляційну скаргу.

Зокрема, позивач надав докази сплати ціни продажу факторами відповідним клієнтам за договорами факторингу від 05.08.2020 року та від 26.12.2024 року, а саме: платіжну інструкцію №4586 від 31.08.2023 року за договором факторингу від 05.08.2020 року згідно реєстру прав вимоги №11 від 31.08.2023 року та платіжну інструкцію №113 від 26.12.2024 року за договором факторингу від 26.12.2024 року.

Таким чином, суд першої інстанції правильно вирішив спір по суті, не допустив порушень норм матеріального та/або процесуального права, які б були обов`язковою підставою для скасування судового рішення, тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване рішення – залишити без змін.

Керуючись ст.ст.367, 374 ч.1 п.1, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, суд

ухвалив:

апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 13 березня 2025 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови. Повний текст постанови складений 07 серпня 2026 року.

Головуючий С.М. Бойко

Судді: С.М. Копняк

А.В. Ніткевич