Постанова від 06 серпня 2026 р. у справі №461/4819/26 — Львівський апеляційний суд

Справа № 461/4819/26 Головуючий у 1 інстанції: Юрків О.Р.

Провадження № 33/811/1341/26 Доповідач: Березюк О. Г.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 серпня 2026 року. Львівський апеляційний суд у складі: судді судової палати у кримінальних справах Березюка О.Г., за участі захисника Онацька В.В., розглянувши у місті Львові апеляційну скаргу захисника Онацька В.В. на постанову Галицького районного суду м.Львова від 14 липня 2026 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.184 КУпАП,

встановив:

Постановою Галицького районного суду м.Львова від 14.07.2026 року ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.184 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 850 гривень. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір в дохід держави в розмірі 655,60 гривень.

Згідно постанови суду 19.04.2026 о 13:30 год. у приміщенні СЗШ №62 за адресою: проспект Свободи,16 учень 6-В класу неповнолітній ОСОБА_2 під час навчального процесу на уроці української мови в присутності інших учнів вигукував нецензурну лексику та образливі слова, проявив неповагу до вчителя , чим порушив громадський порядок та порядок освітнього процесу. Окрім того, 13.05.2026 о 13:05 год. розпочав бійку з іншим учнем ОСОБА_3 , чим спричинив фізичний біль та моральні страждання, а також ОСОБА_2 систематично порушує освітній процес..

Захисник Онацько В.В. в апеляційній скарзі просить постанову суду скасувати та матеріали справи направити на новий судовий розгляд.

На підтримання своїх апеляційних вимог апелянт покликається на те, що постанова суду є незаконною та необґрунтованою, оскільки суд першої інстанції здійснив розгляд справи без участі ОСОБА_1 та її захисника, тим самим позбавив ОСОБА_1 права на захист, права подати свої заперечення в справі з приводу наявних доказів в справі.

При апеляційному розгляді захисник пояснив, що місцевий суд незаконно притягнув ОСОБА_1 до відповідальності, оскільки у матеріалах справи відсутні будь-які докази, які би вказували та те, що ОСОБА_1 , як матір неповнолітнього ОСОБА_4 , ухилилася від виконання своїх батьківських обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітньої дитини.

Розглянувши матеріали справи № 461/4819/26, дослідивши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення захисника, апеляційний суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ст.245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Відповідно до ч.7 ст.294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Частиною 1 ст.184 КУпАП передбачена відповідальність за ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.

Таким чином, ухиленням від виконання батьківських обов`язків вважатиметься невиконання безпосередньо обов`язків, чітко передбачених законодавством і лише тих, які стосуються забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання дітей. При цьому, як зазначалось вище, положеннями ЗУ «Про охорону дитинства» передбачено відповідальність саме за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров`я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов`язків відповідно до закону.

На переконання апеляційного суду судом першої інстанції належним чином не досліджено доказів наявних в матеріалах справи, таким надано неправильну та необґрунтовану оцінку.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема протоколу про адміністративне правопорушення ВАД №134824 від 19.06.2026 року та постанови суду відносно ОСОБА_1 , де зазначено, що 19.04.2026 о 13:30 год. у приміщенні СЗШ №62 за адресою: проспект Свободи,16 учень 6-В класу неповнолітній ОСОБА_2 під час навчального процесу на уроці української мови в присутності інших учнів вигукував нецензурну лексику та образливі слова, проявив неповагу до вчителя, чим порушив громадський порядок та порядок освітнього процесу. Окрім того, 13.05.2026 о 13:05 год. розпочав бійку з іншим учнем ОСОБА_3 , чим спричинив фізичний біль та моральні страждання, а також ОСОБА_2 систематично порушує освітній процес.

Однак, таке твердження автора протоколу та суду першої інстанції, не знайшло свого підтвердження в чому проявилася об`єктивна сторона, вчиненого ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.184 КУпАП, зокрема те, чи взагалі ОСОБА_1 ухилялася від виконання своїх батьківських обов`язків щодо виховання сина ОСОБА_2 (які саме дії вчинила чи не вчиняла ОСОБА_1 спрямовані на ухилення від виконання батьківських обов`язків), чи була заподіяна шкода інтересам сина ОСОБА_2 (потерпілими від вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.184 КУпАП є неповнолітні особи по відношенню яких здійснюється ухилення від виконання батьківських обов`язків), як цього вимагає диспозиція ч.1 ст.184 КУпАП.

Більше того, не зрозумілим для апеляційного суду, також є опис як в протоколі про адміністративне правопорушення, так і в постанові суду першої інстанції події, що мала місце між учнями в приміщенні СЗШ №62 під час навчального процесу, тобто зазначений опис події жодним чином не відображає ознак адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.184 КУпАП, що в свою чергу може бути наслідком неналежного виконання своїх службових обов`язків як посадовими особами навчального закладу та іншими педагогічними працівниками.

Аналізуючи докази в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 апеляційний суд приходить до висновку про те, що є обґрунтований сумнів того, що ОСОБА_1 вчинила відносно свого неповнолітнього сина ухилення від виконання батьківських обов`язків.

Згідно з ч. 2 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

У відповідності до п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14.02.2008 року у справі Кобець проти України (з урахуванням первісного визначення принципу поза розумним сумнівом у справі Авшар проти Туреччини) доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростованих презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом.

В силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені винуватість особи та його подія мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

Отже, постанова суду першої інстанції про визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.184 КУпАП підлягає скасуванню як незаконна, а провадження у справі слід закрити у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.184 КУпАП.

Керуючись ст.294 КУпАП,-

постановив:

Апеляційну скаргу захисника Онацько В.В. задоволити.

Постанову Галицького районного суду м.Львова від 14 липня 2026 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.184 КУпАП, скасувати, а провадження у справі №461/4819/26 відносно ОСОБА_1 закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова остаточна та оскарженню не підлягає.

Суддя Львівського

апеляційного суду Березюк О.Г.