Постанова від 06 серпня 2026 р. у справі №461/3787/26 — Львівський апеляційний суд

Справа № 461/3787/26 Головуючий у 1 інстанції: Стрельбицький В.В.

Провадження № 33/811/1325/26 Доповідач: Березюк О. Г.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 серпня 2026 року. Львівський апеляційний суд у складі: судді судової палати у кримінальних справах Березюка О.Г., за участі ОСОБА_1 та її захисника Шлянти Н.Р., розглянувши у місті Львові апеляційну скаргу захисника Шлянти Н.Р. на постанову Галицького районного суду м.Львова від 29 червня 2026 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.184 КУпАП,

встановив:

Постановою Галицького районного суду м.Львова від 29.06.2026 року ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.184 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді попередження. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір в дохід держави в розмірі 655,60 гривень.

Згідно постанови суду 30.03.2026 року близько 12 години 35 хвилин, за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 ухилилась від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення навчання свого малолітнього сина - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який, перебуваючи на території навчального закладу Львівської академічної гімназії при Національного університету «Львівська політехніка», вчинив бійку з однокласником ОСОБА_3 .

Захисник Шлянта Н.Р. в апеляційній скарзі просить постанову суду скасувати та провадження у справі закрити у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.

На підтримання своїх апеляційних вимог апелянт покликається на те, що постанова суду є незаконною та необґрунтованою, оскільки жодним чином не ухилялася від виконання своїх батьківських обов`язків, судом першої інстанції не взято до уваги її пояснення з приводу того, що в протоколі про адміністративне правопорушення містяться оціночні судження та здійснено опис події, що мала місце між учнями ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .. Крім цього, апелянт зазначає, що працівникам поліції були відомі відомості про факти булінгу (цькування) по відношенню ОСОБА_2 іншими учнями навчального закладі, в тому числі ОСОБА_3 .. Також апелянт вказує, що до матеріалів справи долучені докази того, що ОСОБА_1 забезпечено належні умови проживання, виховання ОСОБА_2 та апелянтом вживаються необхідні виховні заходи по відношенню до сина.

На апеляційний розгляд не прибув представник неповнолітнього потерпілого - адвокат Білик П.Б., при цьому по електронній пошті подав клопотання про відкладення розгляду справи з причини перебування у відпустці, водночас до клопотання не додав підтверджуючі документи про перебування у відпустці, як то наказ про відпустку. За таких обставин його неявка визнається неповажною, що у відповідності до вимог ч.6 ст.294 КУпАП не перешкоджає розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи № 461/3787/26, дослідивши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення особи, що притягається до адміністративної відповідальності та її захисника, які підтримали апеляційні вимоги, апеляційний суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ст.245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Відповідно до ч.7 ст.294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Частиною 1 ст.184 КУпАП передбачена відповідальність за ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.

Таким чином, ухиленням від виконання батьківських обов`язків вважатиметься невиконання безпосередньо обов`язків, чітко передбачених законодавством і лише тих, які стосуються забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання дітей. При цьому, як зазначалось вище, положеннями ЗУ «Про охорону дитинства» передбачено відповідальність саме за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров`я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов`язків відповідно до закону.

На переконання апеляційного суду судом першої інстанції належним чином не досліджено доказів наявних в матеріалах справи, таким надано неправильну та необґрунтовану оцінку.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема протоколу про адміністративне правопорушення ВБА №217557 від 22.05.2026 року та постанови суду відносно ОСОБА_1 , де зазначено, що 30.03.2026 року близько 12 години 35 хвилин, за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 ухилилась від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення навчання свого малолітнього сина - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який, перебуваючи на території навчального закладу Львівської академічної гімназії при Національного університету «Львівська політехніка», вчинив бійку з однокласником ОСОБА_3 ..

Однак, таке твердження автора протоколу та суду першої інстанції, не знайшло свого підтвердження в чому проявилася об`єктивна сторона, вчиненого ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.184 КУпАП, зокрема те, чи взагалі ОСОБА_1 ухилялася від виконання своїх батьківських обов`язків щодо виховання сина ОСОБА_2 (які саме дії вчинила чи не вчиняла ОСОБА_1 спрямовані на ухилення від виконання батьківських обов`язків), чи була заподіяна шкода інтересам сина ОСОБА_2 (адже потерпілими від вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.184 КУпАП, є неповнолітні особи, по відношенню яких здійснюється ухилення від виконання батьківських обов`язків), як цього вимагає диспозиція ч.1 ст.184 КУпАП.

Більше того, не зрозумілим для апеляційного суду, також є зазначення як в протоколі про адміністративне правопорушення, так і в постанові суду першої інстанції того, що ОСОБА_1 не вжила заходів щодо необхідних умов виховання сина ОСОБА_2 в розумінні того, що інцидент між неповнолітнім ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відбувся на території навчального закладу Львівської академічної гімназії при Національного університету «Львівська політехніка», а тому вважати те, що ОСОБА_1 ухилилася чи ухилялася від виконання своїх батьківських обов`язків по відношенню сина ОСОБА_2 ..

Також зазначений як в протоколі про адміністративне правопорушення, так і в постанові суду першої інстанції опис події, яка мала місце на території навчального закладу Львівської академічної гімназії при Національного університету «Львівська політехніка» жодним чином не відображає ознак адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.184 КУпАП, що в свою чергу може бути наслідком неналежного виконання своїх службових обов`язків як посадовими особами навчального закладу та іншими педагогічними працівниками.

Крім цього, необґрунтованим є зазначення як в протоколі про адміністративне правопорушення, так і в постанові суду першої інстанції, що потерпілим в цій справі є саме неповнолітній ОСОБА_3 , який, по перше, не пов`язаний жодними родинними зв`язками з ОСОБА_1 ( ОСОБА_3 не є її сином, а ОСОБА_1 не є його матір`ю) та по друге, апеляційний суд наголошує, що потерпілими від вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.184 КУпАП є неповнолітні особи по відношенню яких здійснюється ухилення від виконання батьківських обов`язків.

Аналізуючи докази в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 апеляційний суд приходить до висновку про те, що є обґрунтований сумнів того, що ОСОБА_1 вчинила відносно свого неповнолітнього сина ухилення від виконання батьківських обов`язків.

Згідно з ч. 2 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

У відповідності до п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14.02.2008 року у справі Кобець проти України (з урахуванням первісного визначення принципу поза розумним сумнівом у справі Авшар проти Туреччини) доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростованих презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом.

В силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені винуватість особи та його подія мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

Отже, постанова суду першої інстанції про визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.184 КУпАП, підлягає скасуванню як незаконна, а провадження у справі слід закрити у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.184 КУпАП.

Керуючись ст.294 КУпАП,-

постановив:

Апеляційну скаргу захисника Шлянти Н.Р. задоволити.

Постанову Галицького районного суду м.Львова від 29 червня 2026 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.184 КУпАП, скасувати, а провадження у справі №461/3787/26 відносно ОСОБА_1 закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова остаточна та оскарженню не підлягає.

Суддя Львівського

апеляційного суду Березюк О.Г.