Постанова від 30 липня 2026 р. у справі №439/977/25 — Львівський апеляційний суд

Справа № 439/977/25 Головуючий у 1 інстанції: Петейчук Б.М.

Провадження № 22-ц/811/4486/25 Доповідач в 2 інстанції: Савуляк Р.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:

Головуючого судді: Савуляка Р.В.

суддів: Крайник Н.П., Шандри М.М.

секретаря: Іванової О.О.

з участю: представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Європа Транс Агро» – Нечіпайло Р.С.,

представника ОСОБА_1 – ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Європа Транс Агро» на рішення Бродівського районного суду Львівської області від 05 листопада 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Еталон», Товариства з обмеженою відповідальністю «Європа Транс Агро», третя особа: ОСОБА_3 , про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки,

ВСТАНОВИЛА:

У травні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Еталон», Товариства з обмеженою відповідальністю «Європа Транс Агро», третя особа: ОСОБА_3 , про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки.

Позов мотивував тим, що 09 грудня 2022 року водій ОСОБА_3 , керуючи транспортним засобом марки «КАМАЗ» модель 45143-012-15, реєстраційний номер НОМЕР_1 , із причепом марки «НЕФАЗ» моделі 8560-082-02, реєстраційний номер НОМЕР_2 , порушив Правила дорожнього руху, внаслідок чого сталася дорожньо-транспортна пригода, у результаті якої пошкоджено належний йому автомобіль марки «Peugeout 2008» реєстраційний номер НОМЕР_3 .

Оскільки вартість відновлювального ремонту перевищує ринкову вартість автомобіля марки «Peugeout 2008» реєстраційний номер НОМЕР_3 , на момент дорожньо-транспортної пригоди, що становить 428510.85 грн, то проводити ремонт транспортного засобу є економічно недоцільно, тому відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, що становить 389738.12 грн.

Транспортний засіб марки «КАМАЗ» модель 45143-012-15, реєстраційний номер НОМЕР_1 , із причепом марки «НЕФАЗ» моделі 8560-082-02, реєстраційний номер НОМЕР_2 , належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю «Європа Транс Агро», а водій, який керував цим транспортним засобом на момент дорожньо-транспортної пригоди був працівником Товариства з обмеженою відповідальністю «Європа Транс Агро» та виконував трудові обов`язки, тому саме Товариство з обмеженою відповідальністю «Європа Транс Агро» зобов`язано відшкодувати завдану шкоду.

Оскільки на момент дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу марки «КАМАЗ» модель 45143-012-15, реєстраційний номер НОМЕР_1 , із причепом марки «НЕФАЗ» моделі 8560-082-02, реєстраційний номер НОМЕР_2 , застрахована ПрАТ СК «Еталон», на страховика покладено обов`язок відшкодовувати шкоду в межах страхового ліміту, що становить 160 000 грн.

Страхової виплати недостатньо для відшкодування завданої шкоди в повному обсязі, тому Товариство з обмеженою відповідальністю «Європа Транс Агро» зобов`язано відшкодувати різницю між розміром завданої шкоди та страховою виплатою в сумі 229 738.12 грн.

З наведених підстав просив:

-стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Еталон» на його користь шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, в розмірі 160 000 грн;

-стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Європа Транс Агро» на його користь шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, в розмірі 229 738.12 грн.

Рішенням Бродівського районного суду Львівської області від 05 листопада 2025 року позовні вимоги ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова Компанія «Еталон», Товариства з обмеженою відповідальністю «Європа Транс Агро» про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, – задоволено повністю.

Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Страхова Компанія «Еталон» на користь ОСОБА_1 суму страхового відшкодування у розмірі 160 000 грн.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Європа Транс Агро» на користь ОСОБА_1 шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, у розмірі 229 738.12 грн.

Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Страхова Компанія «Еталон» на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору, які поніс ОСОБА_1 при зверненні до суду із позовною заявою, у розмірі 1280 гривень.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Європа Транс Агро» на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору, які поніс ОСОБА_1 при зверненні до суду із позовною заявою, у розмірі 1837.90 грн.

Стягнуто із Приватного акціонерного товариства «Страхова Компанія «Еталон» на користь ОСОБА_1 витрати, пов`язані із проведенням експертизи у розмірі 7000 грн.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Європа Транс Агро» на користь ОСОБА_1 витрати, пов`язані із проведенням експертизи, які поніс позивач, у розмірі 7000 грн.

Стягнуто із Приватного акціонерного товариства «Страхова Компанія «Еталон» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 11875 грн.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Європа Транс Агро» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 11875 грн.

Рішення Бродівського районного суду Львівської області від 05 листопада 2025 року в частині задоволених вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю «Європа Транс Агро» та розподілу судових витрат оскаржило Товариство з обмеженою відповідальністю «Європа Транс Агро».

В апеляційній скарзі покликається на те, що наданий позивачем висновок експерта №9 від 25 січня 2025 року є недопустимим доказом, оскільки такий виготовлено на підставі адвокатського запиту, а не на підставі договору між експертом та позивачем, а визначена утилізаційна вартість пошкодженого автомобіля марки «Peugeot2008», реєстраційний номер НОМЕР_3 зазначена на понад 50 000 грн., що відповідає інтересам позивача, на замовлення якого виготовлено висновок.

Розмір завданої шкоди необхідно визначати на підставі звіту № 29-R/16/58, виготовленого на замовлення Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Еталон», оскільки страховик виплатив максимальну суму страхового відшкодування в розмірі 160 000 грн, у зв`язку з чим не зацікавлений у зменшенні вартості матеріального збитку, а сума, встановлена у звіті відповідає ринковій вартості.

Звіт виготовлено компетентним фахівцем відповідно до встановлених методик, а його результати обґрунтовано відображають реальний розмір утилізаційної вартості транспортного засобу .

Заявлений позивачем розмір утилізаційної вартості транспортного засобу свідчить про спробу необґрунтованого збагачення.

Вважає, що розмір відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в сумі 11 875.00 грн не співмірний зі складністю справи та з ціною позову.

Просить рішення Бродівського районного суду Львівської області від 05 листопада 2025 року в частині задоволених вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю «Європа Транс Агро» та розподілу судових витрат скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні цих позовних вимог відмовити, а в решті рішення суду залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Європа Транс Агро» – Нечіпайло Р.С. на підтримання доводів апеляційної скарги, представника ОСОБА_1 – ОСОБА_2 на їх заперечення, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з ч. 1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

За змістом ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно з п 3 ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Відповідно до ст. 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Статтею 1194 ЦК України передбачено, що особа, яка застрахувала свою відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (відшкодуванням).

Відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України регулюються Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» №1961-IV від 01 липня 2004 року, що був чинним на момент виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди майну потерпілих внаслідок ДТП та захисту майнових інтересів страхувальників.

Статтею 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 1961-IV від 01 липня 2004 року передбачено, що страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Згідно з п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 1961-IV від 01 липня 2004 року у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Статтею 28 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 1961-IV від 01 липня 2004 року передбачено, що шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, – це шкода, пов`язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху; з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого; з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті дорожньо-транспортної пригоди; з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров`я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця дорожньо-транспортної пригоди.

Відповідно до ст. 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 1961-IV від 01 липня 2004 року у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди (п. 30.1 ст. 30 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» №1961-IV від 01 липня 2004 року).

Якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди (п. 30.2 ст. 30 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 1961-IV від 01 липня 2004 року).

Судом встановлено, що 09 грудня 2022 року, приблизно о 05 год. 30 хв., ОСОБА_3 , керуючи вантажним автомобілем марки «КАМАЗ» моделі «45143-012-15», реєстраційний номер НОМЕР_1 , із причепом марки «НЕФАЗ», моделі «8560-082-02», реєстраційний номер НОМЕР_2 , рухаючись ним автодорогою «Р-39» сполученням «Броди-Тернопіль», у напрямку м. Броди на 4 км. +70 м., в районі с.Гаї, Золочівського району Львівської області, без причин технічного характеру виїхав на смугу зустрічного руху, порушуючи вимоги п.10.1, п.11.3 Правил дорожнього руху України, не був достатньо уважний, керуючи транспортним засобом та належно не стежив за дорожньою обстановкою і дорожніми умовами, у зв`язку із чим не відреагував відповідним та належним чином на їх зміну, чим порушив вимоги пунктів 1.5, 1.10, 2.3 ПДР України, проявивши неуважність та необережність, не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншому учаснику руху, не стежив за дорожніми умовами та відповідно не реагував на їх зміну, діючи з необережності, не обрав безпечну швидкість руху керованого ним транспортного засобу, створив перешкоду транспортному засобу, що рухався зустрічною смугою руху у зустрічному напрямку та допустив зіткнення з технічно справним автомобілем марки «Peugeot», моделі «2008», реєстраційний номер НОМЕР_3 , котрий рухався під керуванням водія ОСОБА_4 , внаслідок чого транспортні засоби отримали технічні пошкодження, а водію автомобіля марки «Peugeot», моделі «2008», реєстраційний номер НОМЕР_3 , ОСОБА_4 спричинено тілесне ушкодження, яке за ознакою тривалого розладу здоров`я відносяться до тілесного ушкодження середнього ступеня тяжкості.

Вироком Бродівського районного суду Львівської області від 03 січня 2025 року, залишеним без змін ухвалою Львівського апеляційного суду від 13 березня 2025 року, ОСОБА_3 , визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.

Згідно з ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Згідно із звітом № 29-R/16/58, складеним 16 січня 2025 року на замовлення ПрАТ «СК «Еталон», ринкова вартість автомобіля марки «Peugeot», моделі «2008», реєстраційний номер НОМЕР_3 , становить 499130.00 грн, а ринкова вартість автомобіля марки «Peugeot», моделі «2008», реєстраційний номер НОМЕР_3 , становить 88847.98 грн.

20 січня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю фірма «Експертиза» та представником ОСОБА_1 – ОСОБА_5 укладено договір №0020/1 на виконання судової експертизи, за умовами якого виконавець виконує транспортно-товарознавчу експертизу транспортного засобу марки «Peugeot», моделі «2008», реєстраційний номер НОМЕР_3 , а замовник оплачує за проведення експертизи 14 000 грн.

Платіжною інструкцією № 1.85294529.1 від 20 січня 2025 року підтверджується, що ОСОБА_1 перерахував на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Експертиза» 14000 грн оплати за проведення експертизи.

Відповідно до висновку судової транспортно-товарознавчої експертизи №9 від 25 січня 2025 року, виконаної на підставі договору № 0020/1 від 20 січня 2025 року, ринкова вартість автомобіля марки «Peugeot», моделі «2008», реєстраційний номер НОМЕР_3 , до моменту пошкодження у дорожньо-транспортній пригоді становить 428 510,85 грн, утилізаційна вартість (вартість працездатних складових) автомобіля внаслідок його пошкодження у дорожньо-транспортній пригоді 09 грудня 2022 року становить 38 772,73 грн.

Статтею 12 ЦПК України встановлено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Змагальність сторін є одним із основних принципів цивільного судочинства, зміст якого полягає у тому, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, тоді як суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, зобов`язаний вирішити спір, керуючись принципом верховенства права.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина друга статті 78 ЦПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

На підтвердження розміру шкоди, завданої внаслідок знищення транспортного засобу, позивач надав звіт № 29-R/16/58, складеним 16 січня 2025 року на замовлення ПрАТ «СК «Еталон», та висновок експерта № 9 від 25 січня 2025 року.

Висновок експерта це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством (ч. 1 ст. 102 ЦПК України).

Згідно з ч. 2 ст. 102 ЦПК України предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права.

Висновок експерта може бути підготовлений на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи (ч. 3 ст. 102 ЦПК України).

Статтею 106 ЦПК України передбачено право учасника справа подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення.

Згідно з ч. 6 ст. 106 ЦПК України експерт, який склав висновок за зверненням учасника справи, має ті самі права і обов`язки, що й експерт, який здійснює експертизу на підставі ухвали суду.

У висновку експерта зазначається, що висновок підготовлено для подання до суду, та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок (ч. 5 ст. 106 ЦПК України).

Згідно з пунктом 4.14 розділу IV Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08 жовтня 1998 року № 53/5 у вступній частині висновку експерта зазначається, зокрема і попередження (обізнаність) експерта про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивого висновку за статтею 384 Кримінального кодексу України та за відмову від надання висновку за статтею 385 Кримінального кодексу України.

Отже, законодавець визначає, що обов`язковою вимогою до висновку експерта є вказівка на те, що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.

З огляду на наведене, якщо у висновку експерта відсутні відомості про попередження (обізнаність) його про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивого висновку про попередження його про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивого висновку за ст. 384 КК України, то такий висновок є недопустимим доказом.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2019 року у справі № 522/1029/18 та у постанові Верховного Суду від 19 вересня 2018 року.

Оскільки у звіті № 29-R/16/58 від 16 січня 2025 року відсутнє попередження оцінювача про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивого висновку за статтею 384 Кримінального кодексу України та за відмову від надання висновку за статтею 385 Кримінального кодексу України, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що належним та допустимим доказом на підтвердження розміру завданої шкоди є висновок судової транспортно-товарознавчої експертизи № 9 від 25 січня 2025 року.

Зазначені обставини спростовують доводи апеляційної скарги щодо необхідності розрахунку розміру завданої шкоди на підставі звіту № 29-R/16/58 від 16 січня 2025 року як такого, що складено на замовлення страховика, який є незацікавленою особою.

Згідно з висновком судової транспортно-товарознавчої експертизи № 9 від 25 січня 2025 року ринкова вартість автомобіля марки «Peugeot», моделі «2008», реєстраційний номер НОМЕР_3 , до моменту пошкодження у дорожньо-транспортній пригоді становить 428 510,85 грн, утилізаційна вартість (вартість працездатних складових) автомобіля внаслідок його пошкодження у дорожньо-транспортній пригоді 09 грудня 2022 року становить 38 772,73 грн.

Таким чином, позивачу завдано шкоду внаслідок знищення належного йому транспортного засобу в розмірі 389 738.12 грн, що становить різницю між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди.

На момент дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність водія автомобіля марки «КАМАЗ» моделі «45143-012-15», реєстраційний номер НОМЕР_1 , із причепом марки «НЕФАЗ», моделі «8560-082-02», реєстраційний номер НОМЕР_2 , застрахована Приватним акціонерним товариством «Страхова Компанія «Еталон» за полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ЕР210395645 від 04 серпня 2022 року.

Судом першої інстанції встановлено, що ліміт відповідальності страховика згідно з полісом № ЕР210395645 від 04 серпня 2022 року становить 160 000 грн.

Відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц.

З огляду на наведене, у Приватного акціонерного товариства «Страхова Компанія «Еталон» як у страховика особи, винної у дорожньо-транспортній пригоді виник обов`язок з відшкодування шкоди в розмірі 160 000 грн.

Оскільки розмір страхового відшкодування в сумі 160 000 грн не покриває розмір збитків завданих ОСОБА_1 , останній має право пред`явити до винної особи вимогу про відшкодування різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою.

Враховуючи те, що автомобіль позивача пошкоджено внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася з вини водія ОСОБА_3 , що на момент дорожньо-транспортної пригоди виконував трудові обов`язки, перебуваючи у трудових відносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «Європа Транс Агро», колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що різниця між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою в сумі 229738.12 грн підлягає стягненню на користь ОСОБА_1 з Товариства з обмеженою відповідальністю «Європа Транс Агро», що не позбавляє останнього права звернутися з регресним позовом до винної особи.

Доводи апеляційної скарги про те, що визначений судом першої інстанції розмір витрат на оплату правничої допомоги суперечить принципу співмірності та розумності судових витрат, критеріям реальності адвокатських витрат та розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та виконаної адвокатом роботи, є безпідставними, оскільки не містять посилання на докази, які б спростовували висновки суду і впливали на їх законність, а зводяться до незгоди скаржника з висновками суду.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_1 – ОСОБА_2 просила стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Європа Транс Агро» на користь ОСОБА_1 понесені ним витрати на професійну правничу допомогу у зв`язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції в розмірі 6000 грн.

В подальшому представник ОСОБА_1 – ОСОБА_2 подала клопотання, в якому зазначила, що фактична сума понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції становить 16500 грн.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи належать витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною 8 ст. 141 ЦПК України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

З матеріалів справи вбачається, що 15 квітня 2025 року між адвокатом Вишняковою Іриною Олександрівною та ОСОБА_1 укладено договір про надання правничої допомоги, за умовами якого адвокат бере на себе зобов`язання надавати правничу допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим договором, а клієнт зобов`язаний оплатити замовлення в порядку та у строки обумовлені договором.

Пунктом 3.1. договору про надання правничої допомоги від 15 квітня 2025 року передбачено, що за правничу допомогу клієнт сплачує адвокату винагороду в розмірі, що визначається відповідними додатками до цього договору.

04 лютого 2026 року між ОСОБА_1 та адвокатом Вишняковою І.О. підписано замовлення № 2 на надання юридичних послуг, а саме складання та подання відзиву на апеляційну скаргу вартістю 6000 грн, виконання якого підтверджується актом № 3 прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) до договору про надання правової допомоги від 15 квітня 2025 року, підписаним сторонами 18 лютого 2026 року.

15 травня 2026 року між ОСОБА_1 та адвокатом Вишняковою І.О. підписано замовлення № 3 на надання юридичних послуг, а саме представництво інтересів у двох судових засіданнях загальною вартістю 7000 грн.

18 червня 2026 року між ОСОБА_1 та адвокатом Вишняковою І.О. підписано замовлення № 4 на надання юридичних послуг, а саме представництво інтересів у одному судовому засіданні вартістю 3500 грн.

Згідно з актом № 4 прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) до договору про надання правової допомоги від 15 квітня 2025 року, підписаним сторонами 24 червня 2026 року, адвокатом Вишняковою І.О. надано послуги з представництва інтересів ОСОБА_1 в судових засіданнях 21 травня 2026 року, 18 червня 2026 року та 25 червня 2026 року, загальна вартість яких становить 10500 грн.

В той же час, з матеріалів справи вбачається, що в судове засідання 25 червня 2026 року сторони не з`явилися.

Подаючи з відзивом на апеляційну скаргу орієнтовний розрахунок витрат на професійну правничу допомогу, представник позивача включила до очікуваних витрат у зв`язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції лише витрати, пов`язані з написанням відзиву, не передбачаючи при цьому витрат, пов`язаних з участю в судових засіданнях за наявності, а відтак збільшення розміру витрат на правничу допомогу, які позивач має намір стягнути з відповідача, у понад 2.5 разів у зв`язку з фактичною участю у двох судових засіданнях в суді апеляційної інстанції, на думку колегії суддів, є необґрунтованим.

Враховуючи складність справи, співмірність складності справи та обсягу виконаної адвокатом роботи, беручи до уваги критерії реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерії розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, колегія суддів вважає ,що з Товариства з обмеженою відповідальністю «Європа Транс Агро» на користь ОСОБА_1 необхідно стягнути 6000 (шість тисяч) гривень витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції.

Згідно норм ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Судом правильно встановлено фактичні обставини справи, вірно застосовано матеріальний закон та дотримано процедуру розгляду справи, встановлену ЦПК України, постановлено справедливе судове рішення, тому підстав для його зміни чи скасування колегія суддів не убачає.

Керуючись ст.ст. 367, 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 375, 381, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Європа Транс Агро» – залишити без задоволення.

Рішення Бродівського районного суду Львівської області від 05 листопада 2025 року – залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Європа Транс Агро» на користь ОСОБА_1 6000 (шість тисяч) гривень витрат на професійну правничу допомогу, понесених в суді апеляційної інстанції.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повний текст постанови складено 31 липня 2026 року.

Головуючий: Савуляк Р.В.

Судді: Крайник Н.П.

Шандра М.М.