Постанова від 30 липня 2026 р. у справі №462/6084/25 — Львівський апеляційний суд

Справа № 462/6084/25 Головуючий у 1 інстанції: Ліуш А.І.

Провадження № 22-ц/811/624/26 Доповідач в 2 інстанції: Савуляк Р.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:

Головуючого судді: Савуляка Р.В.

суддів: Крайник Н.П., Шандри М.М.

секретаря: Іванової О.О.

з участю: представника ОСОБА_1 – ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційними скаргами Приватного акціонерного товариства «Страхова Група «ТАС» та представника ОСОБА_1 – ОСОБА_2 на рішення Залізничного районного суду м. Львова від 22 січня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , Приватного акціонерного товариства «Страхова Група «ТАС» про відшкодування моральної шкоди завданої вчиненням злочину у зв`язку зі знищенням майна та матеріальної шкоди завданої вчиненням злочину у зв`язку зі знищенням майна, –

ВСТАНОВИЛА:

У серпні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 , Приватного акціонерного товариства «Страхова Група «ТАС» про відшкодування моральної шкоди завданої вчиненням злочину у зв`язку зі знищенням майна та матеріальної шкоди завданої вчиненням злочину у зв`язку зі знищенням майна.

Позов мотивував тим, що в результаті дорожньо-транспортної пригоди, що відбулася 26 жовтня 2020 року на 22 км + 500 м автодороги Н-13 сполученням «Львів-Самбір-Ужгород» він отримав тяжкі тілесні ушкодження за ознакою небезпеки для життя, а його автомобіль марки «Skoda Octavia Tour» фізично знищено.

Вина ОСОБА_3 встановлена вироком Городоцького районного суду Львівської області від 09 грудня 2025 року.

Внаслідок знищення транспортного засобу марки «Skoda Octavia Tour» ОСОБА_1 завдано матеріальну шкоду в розмірі 143062 грн, обов`язок з виплати якої належить Приватному акціонерному товариству «Страхова Група «ТАС» як страховику особи, винної в дорожньо-транспортній пригоді.

Зазначав, що він звертався до Приватного акціонерного товариства «Страхова Група «ТАС» із заявою про виплату страхового відшкодування, однак йому відмовлено у такій виплаті у зв`язку з пропуском річного строку на подання заяви.

Фактично він був позбавлений можливості звернутися із заявою про виплату страхового відшкодування в передбачений законом строк, оскільки проходив курс лікування через отримані тяжкі тілесні ушкодження.

Крім того, внаслідок тяжкого тілесного ушкодження та знищення належного йому транспортного засобу він зазнав психологічного стресу та душевних страждань, чим йому завдано моральну шкоду, яку він оцінює в розмірі 80 000 грн.

З наведених підстав просив:

-стягнути з ОСОБА_3 на його користь 80 000 грн моральної шкоди, завданої вчиненням кримінального правопорушення у зв`язку із знищенням майна;

-стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова Група «ТАС» на його користь матеріальну шкоду у зв`язку із знищенням транспортного засобу в розмірі 143062 грн.

Рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 22 січня 2026 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Страхова Група «ТАС» на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду, завдану знищенням майна в розмірі 130 000 грн.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 50000 грн моральної шкоди, завданої знищенням майна.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір в розмірі 3328 грн.

Рішення Залізничного районного суду м. Львова від 22 січня 2026 року оскаржили Приватне акціонерне товариство «Страхова Група «ТАС» та представник ОСОБА_1 – ОСОБА_2 .

В апеляційній скарзі Приватне акціонерне товариство «Страхова Група «ТАС» покликається на те, що ОСОБА_1 протягом чотирьох років не звертався із заявою про виплату страхового відшкодування за знищення належного йому автомобіля марки «Skoda Octavia Tour», реєстраційний номер НОМЕР_1 , внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що відбулася 26 жовтня 2020 року, а відтак пропустив річний строк на подання відповідної заяви.

Лист Торгово-промислової палати від 28 лютого 2022 року № 2024/02.0-7.1 не є у розумінні чинного законодавства сертифікатом, що засвідчує настання форс-мажорних обставин.

Можливість вимагати відшкодування шкоди є правом особи, однак позивач обрав судовий спосіб захисту, заявивши виключно вимогу про відшкодування понесених витрат на лікування.

Просить рішення Залізничного районного суду м. Львова від 22 січня 2026 року в частині позовних вимог до Приватного акціонерного товариства «Страхова Група «ТАС» скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог до Приватного акціонерного товариства «Страхова Група «ТАС» відмовити в повному обсязі за їх безпідставністю та необґрунтованістю.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 – ОСОБА_2 покликається на те, що усвідомлюючи, що відповідно до умов договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності сума виплати обмежується виключно сумою, що перебуває в межах встановленого страхового ліміту в розмірі 130 000 грн, позивач в прохальній частині позовної заяви просив іншу частину шкоди стягнути з ОСОБА_3 , однак суд дійшов помилкового висновку про те, що такої вимоги він не заявляв.

Різниця між розміром завданої шкоди та сумою виплаченого страхового відшкодування в розмірі 13 062 грн підлягає стягненню з ОСОБА_3 як з особи винної в дорожньо-транспортній пригоді.

Просить рішення Залізничного районного суду м. Львова від 22 січня 2026 року в частині відмови у задоволенні позову скасувати та в цій частині ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ОСОБА_1 – ОСОБА_2 на підтримання доводів його апеляційної скарги та на заперечення доводів апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства «Страхова Група «ТАС», перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства «Страхова Група «ТАС» підлягає до часткового задоволення, а апеляційна скарга представника ОСОБА_1 – ОСОБА_2 підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

За змістом ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно з п 3 ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Відповідно до ст. 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Статтею 1194 ЦК України передбачено, що особа, яка застрахувала свою відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (відшкодуванням).

Відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України регулюються Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» №1961-IV від 01 липня 2004 року, що був чинним на момент виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди майну потерпілих внаслідок ДТП та захисту майнових інтересів страхувальників.

Статтею 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 1961-IV від 01 липня 2004 року передбачено, що страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Згідно з п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 1961-IV від 01 липня 2004 року у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Статтею 28 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 1961-IV від 01 липня 2004 року передбачено, що шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, – це шкода, пов`язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху; з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого; з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті дорожньо-транспортної пригоди; з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров`я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця дорожньо-транспортної пригоди.

Відповідно до ст. 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 1961-IV від 01 липня 2004 року у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди (п. 30.1 ст. 30 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» №1961-IV від 01 липня 2004 року).

Якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди (п. 30.2 ст. 30 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 1961-IV від 01 липня 2004 року).

Судом встановлено, що ОСОБА_3 , 26 жовтня 2020 року о 17 год. 30 хв., на 22 км+500 м автодороги Н-13 сполученням «Львів-Самбір-Ужгород», керуючи автомобілем «Opel Vivaro» реєстраційний номер НОМЕР_2 , в порушення вимог п.п. 1.2, 11.3 ПДР України, проявив неуважність до дорожньої обстановки та здійснив виїзд на зустрічну смугу руху, що призвело до дорожньо-транспортної пригоди, а саме зустрічного зіткнення з автомобілем марки «Skoda Octavia Tour», реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , внаслідок чого останній отримав розрив брижі кишки з крововиливом в черевну порожнину, відкритий багатоуламковий перелом правого наколінка, перелом лівої ключиці, що відноситься до тяжкого тілесного ушкодження за ознакою небезпеки для життя, а пасажир цього ж автомобіля ОСОБА_4 отримала закритий перелом четвертої п`ясткової кістки, що відноситься до середньої тяжкості ушкодження за ознакою тривалого розладу здоров`я, пасажири автомобіля марки «Opel Vivaro» реєстраційний номер НОМЕР_2 , ОСОБА_5 отримала забій головного мозку легкого ступеня, обмежений (локальний) крововилив під м`які мозкові оболонки, злам верхньощелепної пазухи, краєвий перелом другого шийного хребця, множинні садна, рани лобної ділянки обличчя, рану верхньої повіки правого ока, що відноситься до середньої тяжкості тілесного ушкодження за ознакою тривалого розладу здоров`я, а неповнолітня ОСОБА_6 отримала закритий перелом правої стегнової кістки, струс головного мозку, рану голови, що відноситься до тілесного ушкодження середньої тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров`я.

Вироком Городоцького районного суду Львівської області від 17 травня 2023 року у справі № 441/2309/20 ОСОБА_3 визнано винним та засуджено по ч. 2 ст. 286 КК України на чотири роки позбавлення волі без позбавлення права керувати транспортними засобами. Застосовано до ОСОБА_3 , ст. 75 КК України та звільнено його від відбування призначеного за цим вироком покарання з випробуванням на один рік. Цивільний позов ОСОБА_1 , задоволено частково. Стягнуто на користь ОСОБА_1 , з Приватного акціонерного товариства «Страхова Група «ТАС» 80 009 грн. 39 коп. страхового відшкодування, з ОСОБА_3 63 000 грн. моральної шкоди завданої кримінальним правопорушенням.

Ухвалою Львівського апеляційного суду від 25 липня 2023 року апеляційну скаргу представника цивільного відповідача Приватного акціонерного товариства «Страхова Група «ТАС» - Пилипчака Івана Михайловича задоволено частково.

Вирок Городоцького районного суду Львівської області від 17 травня 2023 року щодо ОСОБА_3 в частині вирішення цивільного позову потерпілого ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова Група «ТАС» про відшкодування матеріальної шкоди – скасовано.

Призначено новий розгляд цивільного позову ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова Група «ТАС» у суді першої інстанції в порядку цивільного судочинства.

В решті вирок суду залишено без змін.

Рішенням Городоцького районного суду Львівської області 13 червня 2024 року у справі № 441/1950/23, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного суду від 12 грудня 2024 року, стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» на користь ОСОБА_1 , матеріальну шкоду у розмірі 89657.03 грн. 03 коп. У задоволенні решти позовних вимог – відмовлено.

Згідно з ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою

Згідно із звітом № 85273 про оцінку вартості (розміру) збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу, складеним 28 квітня 2025 року СПД-ФО ОСОБА_7 ринкова вартість автомобіля марки «Skoda Octavia Tour», реєстраційний номер НОМЕР_1 , становить 143 062.44 грн, вартість відновлювального ремонту автомобіля марки «Skoda Octavia Tour», реєстраційний номер НОМЕР_1 , становить 812056.90 грн, ринкова вартість відновлювального ремонту автомобіля марки «Skoda Octavia Tour», реєстраційний номер НОМЕР_1 , з врахуванням коефіцієнту фізичного зносу становить 303302.33 грн.

На момент дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3 , водія автомобіля марки «Opel Vivaro» реєстраційний номер НОМЕР_2 », застрахована Приватним акціонерним товариством «Страхова Група «ТАС» за полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АР 7428459 від 27 червня 2020 року.

Судом першої інстанції встановлено, що ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну життю та здоров`ю, становить 260 000 грн, а за шкоду, заподіяну майну – 130 000 грн.

07 травня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Приватного акціонерного товариства «Страхова Група «ТАС» із заявою про виплату страхового відшкодування.

Листом № 10317/9125/ТС від 19 травня 2025 року Приватне акціонерне товариство «Страхова Група «ТАС» повідомило ОСОБА_1 про те, що прийнято рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування у зв`язку пропуском строку на подання заяви про виплату страхового відшкодування.

Відповідно до підпункту 37.1.4 статті 37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров`ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2021 року у справі №147/66/17 зазначено, що підпункт 37.1.4 статті 37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначає наслідком пропуску потерпілою особою річного строку подання заяви до страховика про страхове відшкодування, право страховика на відмову у виплаті регламентних виплат. Разом з тим, ані Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ані ЦК України, ані будь-який інший закон не передбачає в цьому випадку припинення взагалі права потерпілою особи на отримання відшкодування або на задоволення позову як, наприклад, передбачено ЦК України при пропуску позовної давності. Водночас ЦК України передбачається також поновлення, зупинення, переривання позовної давності (статті 263-264, стаття 267 ЦК України). Сплив строку, протягом якого потерпіла особа може реалізувати своє суб`єктивне право (у цьому випадку протягом одного року) за рахунок страховика (страхової компанії), призводить до неможливості отримання страхового відшкодування від особи, що застрахувала відповідальність винної в ДТП особи в позасудовому порядку. Однак законодавством не передбачено в цьому випадку припинення взагалі права на відшкодування шкоди, ані у повному обсязі, ані в обсязі страхового відшкодування. Тоді як згідно із частиною четвертою статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявила сторона у спорі, є підставою для відмови в позові. Крім того, немає підстав вважати, що річний строк звернення з заявою про виплату страхового відшкодування є спеціальним строком позовної давності, передбаченим статтею 258 ЦК України, оскільки це суперечить змісту зазначеної норми, яка не передбачає встановлення спеціальної позовної давності в інших випадках, ніж випадки, передбачені в цій норми. З огляду на те, що пропуск річного строку звернення із заявою до страховика (страхової компанії) не зазначений у законодавстві (стаття 12 ЦК України) як підстава для припинення матеріального права, цей строк не може бути розцінений як преклюзивний і такий, що припиняє існуюче право на отримання відшкодування шкоди в розмірі регламентних виплат взагалі. Аналізуючи норми законодавства стосовно добросовісної поведінки всіх учасників правовідносин (стаття 13 ЦПК України) та принципу повного відшкодування шкоди (стаття 1166 ЦК України), Велика Палата Верховного Суду з огляду на відсутність норми закону, що передбачає припинення в цьому випадку цивільного права на відшкодування, та з урахуванням загального права особи на захист права в суді (стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод), дійшла висновку, що при добросовісній поведінці потерпілої особи та доведеності, що річний строк пропущено через незалежні від потерпілої особи причини, особа може отримати таке відшкодування, пред`явивши вимогу до страховика (страхової компанії) в судовому порядку протягом строку позовної давності.

Системний зв`язок зі статтею 36 положення підпункту 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» свідчить проте, що неподання заяви про страхове відшкодування впродовж установлених цим пунктом строків як підстави для відмови у відшкодуванні стосуються випадків, коли впродовж цих строків потерпілий взагалі не здійснював волевиявлення, спрямованого на одержання компенсації не звертався ані до страховика (або МТСБУ), ані до суду. Якщо ж особа впродовж цих строків подала позовну заяву до суду, вона здійснила відповідне волевиявлення, обравши на власний розсуд один з альтернативно можливих способів захисту свого порушеного права.

Крім цього, у підпункті 37.1.3 пункту37.1. статті 37 вищезазначеного Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено іншу підставу для відмови у відшкодуванні невиконання потерпілим або іншою особою, яка має право на його отримання, своїх обов`язків, визначених цим Законом, якщо це призвело до неможливості страховика (МТСБУ) встановити факт дорожньо-транспортної пригоди, причини та обставини її настання або розмір заподіяної шкоди.

Таким чином, у зазначеній нормі втілено загальний принцип недопустимості формального підходу до вирішення питання про здійснення або нездійснення компенсації і надання пріоритету зовнішній формі юридично значущих дій або бездіяльності над їх змістом і наслідками. Адже підставою для відмови у відшкодуванні визнаються не будь-які порушення регламентованої цим законом процедури, а лише ті, що призвели до неможливості встановлення обставин, які мають істотне значення для вирішення питання про наявність чи відсутність підстав для здійснення виплат і визначення їх розміру.

Подібний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі № 465/4621/16-к.

З матеріалів справи вбачається, що дорожньо-транспортна пригода відбулася 26 жовтня 2020 року, а 30 березня 2021 року, тобто в межах як річного строку звернення до страховика, так і трирічного строку позовної давності, ОСОБА_1 подав цивільний позов до Приватного акціонерного товариства «Страхова Група «ТАС» в межах розгляду кримінальної справи № 441/2309/2, в якому просив стягнути страхове відшкодування.

Оцінюючи дії позивача, колегія суддів звертає увагу, що заявивши цивільний позов до Приватного акціонерного товариства «Страхова Група «ТАС» в ході розгляду кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_3 за частиною другою статті 286 КК України, ОСОБА_1 діяв розумно та добросовісно, вважаючи, що вчинив всі дії, необхідні для отримання страхового відшкодування.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення з Приватного акціонерного товариства «Страхова Група «ТАС» на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду, завдану знищенням майна в розмірі 130 000 грн.

Доводи апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства «Страхова Група «ТАС» правильного висновку суду першої інстанції не спростовують.

Відмовляючи у задоволенні позову в частині стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 матеріальної шкоди, завданої знищенням майна, в розмірі 13062 грн, суд першої інстанції виходив з того, що така вимога не була заявлена позивачем.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що ОСОБА_1 просив стягнути матеріальну шкоду у зв`язку із знищенням транспортного засобу марки «Skoda Octavia Tour», реєстраційний номер НОМЕР_1 , в розмірі 143062 грн як з Приватного акціонерного товариства «Страхова Група «ТАС», так і з ОСОБА_3 .

Таким чином, звертаючись з позовними вимогами, ОСОБА_1 пред`явив позовну вимогу про стягнення матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в тому числі і до ОСОБА_3 .

Зазначених обставин суд першої інстанції не врахував, дійшовши помилкового висновку про те, що ОСОБА_1 не заявляв позовної вимоги до ОСОБА_3 про стягнення матеріальної шкоди, завданої знищенням майна.

Оскільки стягнутого з Приватного акціонерного товариства «Страхова Група «ТАС» страхового відшкодування в розмірі 130 000 грн недостатньо для відшкодування шкоди в повному обсязі, то у ОСОБА_3 як у особи, винної в дорожньо-транспортній пригоді, виник обов`язок сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (відшкодуванням), що становить 13062 грн (143062 грн – 130 000 грн = 13062 грн).

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду, завдану знищенням майна в розмірі 13062 грн.

Частина 13 ст. 141 ЦПК України передбачає, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

У зв`язку з тим, що колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 який звільнений від сплати судового збору на підставі п. 6 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», то на підставі ч. 13 ст. 141 ЦПК України розподіл судових витрат слід змінити та стягнути на користь держави з Приватного акціонерного товариства «Страхова Група «ТАС» 834.23 грн, а з ОСОБА_3 – 404.23 грн судового збору за подання позову, що пропорційно до розміру задоволених позовних вимог до кожного з ним.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Керуючись ст.ст. 367, 368, п. 2 ч.1 ст. 374, ст.ст. 376, 381, 382, 384, 389 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова Група «ТАС» – задовольнити частково.

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – ОСОБА_2 – задовольнити.

Рішення Залізничного районного суду м. Львова від 22 січня 2026 року в частині відмови у задоволенні позову в частині стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 матеріальної шкоди, завданої знищенням майна в розмірі 13062 грн – скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким цю позовну вимогу задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду, завдану знищенням майна в розмірі 13062 (тринадцять тисяч шістдесят два) гривень.

Рішення Залізничного районного суду м. Львова від 22 січня 2026 року в частині розподілу судових витрат – змінити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова Група «ТАС» на користь держави 834 (вісімсот тридцять чотири) гривень 23 копійок судового збору за подання позову.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави 404 (чотириста чотири) гривень 66 копійок судового збору за подання позову.

В решті рішення суду – залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повний текст постанови складено 31 липня 2026 року.

Головуючий: Савуляк Р.В.

Судді: Крайник Н.П.

Шандра М.М.