Додаткове рішення від 30 липня 2026 р. у справі №466/11244/23 — Львівський апеляційний суд

Справа № 466/11244/23 Головуючий у 1 інстанції: Луців-Шумська Н.Л.

Провадження № 22-з/811/169/26 Доповідач в 2 інстанції: Савуляк Р.В.

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:

Головуючого судді: Савуляка Р.В.

суддів: Крайник Н.П., Шандри М.М.

секретаря: Іванової О.О.

без участі сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові заяву представника ОСОБА_1 – ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Семільйон», ОСОБА_1 , за участі третіх осіб: Державного реєстратора Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради Шеремети М.М. та ОСОБА_4 , - про визнання права власності на нерухоме майно, витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння, визнання недійсним правочину,-

ВСТАНОВИЛА:

У жовтні 2023 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Семільйон» за участі третіх осіб: Державного реєстратора Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради Шеремети М.М. та ОСОБА_4 , - про визнання права власності на нерухоме майно, витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння, визнання недійсним правочину.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 08 грудня 2025 року позов ОСОБА_3 задоволено.

Визнано за ОСОБА_3 право власності на нежитлові приміщення загальною площею 73,3 кв.м, з яких нежитлове приміщення під №4 на першому поверсі, площею 37кв.м та нежитлове приміщення під №10 на третьому поверсі площею 36,3кв.м, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , що були придбані на підставі Договору №02 про набуття майнових прав на нежитлові приміщення від 03 липня 2019 року.

Витребувано з чужого незаконного володіння ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 нежитлові приміщення загальною площею 73,3кв.м, з яких нежитлове приміщення під №4 на першому поверсі, площею 37кв.м та нежитлове приміщення під №10 на третьому поверсі площею 36,3кв.м, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , що були придбані на підставі договору №02 про набуття майнових прав на нежитлові приміщення від 03 липня 2019 року.

Визнано недійсною угоду від 12 липня 2021 року про припинення договору про спільну діяльність від 27 березня 2019 року, укладену між Товариством з обмеженою відповідальністю Семільйон» та ОСОБА_1 .

Стягнуто в рівних частках з Товариства з обмеженою відповідальністю «Семільйон» та ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 судовий збір в розмірі 13941,60 грн. – по 6970,80грн. з кожного.

Постановою Львівського апеляційного суду від 02 липня 2026 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – ОСОБА_2 – задоволено.

Рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 08 грудня 2025 року – скасовано та ухвалено нове судове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Семільйон», ОСОБА_1 , за участі третіх осіб: Державного реєстратора Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради Шеремети М.М. та ОСОБА_4 , про визнання права власності на нерухоме майно, витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння, визнання недійсним правочину – відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 20 912 (двадцять тисяч дев`ятсот дванадцять) гривень 40 копійок судових витрат.

07 липня 2026 року представник ОСОБА_1 – ОСОБА_2 подала до суду заяву про відшкодування судових витрат.

В обґрунтування заяви покликається на те, що на підставі договору про надання юридичних послуг №23/10-23 від 23 жовтня 2023 року ОСОБА_1 отримував професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у зв`язку з оскарженням рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 08 грудня 2025 року. За результатами розгляду поданої в його інтересах апеляційної скарги рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 08 грудня 2025 року скасовано, у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено, однак судом апеляційної інстанції не вирішено питання щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу. Разом з апеляційною скарго подано орієнтовний розрахунок судових витрат, які ОСОБА_1 очікував понести у зв`язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції, на суму 48 000 грн. За час розгляду справи в суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 фактично надано послуги з професійної правничої допомоги, вартістю 24 000 грн, надання яких підтверджується актом здачі-приймання наданих послуг від 07 липня 2026 року №07/07-26 та рахунком №07/0-26 від 07 липня 2026 року.

З наведених підстав просить ухвалити додаткове рішення, яким стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 24 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

13 липня 2026 року представник ОСОБА_3 – ОСОБА_5 подала клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, мотивуючи його тим, що заявлена сума таких витрат в розмірі 24 000 грн, є надмірною, нереальною та неспівмірною зі складністю справи та фактично виконаною роботою адвоката в суді апеляційної інстанції. Умови договору про надання професійної правничої допомогу, укладеного між відповідачем та адвокатом, щодо вартості наданих послуг, не зобов`язують суд стягувати понесені витрати на професійну правничу допомогу в повному обсязі. Чинним цивільним процесуальним законодавством визначило чіткі критерії, які необхідно враховувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу, що підлягають відшкодуванню. Оскільки ОСОБА_3 сумлінно користувався наданими йому процесуальними правами, не допускав зловживання ними та не вчиняв жодних дій, спрямованих на безпідставне затягування розгляду справи, то стягнення з нього витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 24 000 грн. є явно надмірним та покладатиме на позивача непропорційний фінансовий тягар. З урахуванням інших присуджених до стягнення сум, загальний розмір грошових зобов`язань ОСОБА_3 у межах цієї справи становитиме 44 912 грн., що не відповідає принципам розумності, співмірності та справедливості при розподілі судових витрат. Вважає, що з врахуванням зазначених критеріїв відшкодуванню підлягають понесені відповідачем витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000,00 грн.

Частиною четвертою статті 268 ЦПК України передбачено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Згідно з ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено – повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Отже, враховуючи наведені вище вимоги процесуального закону, датою ухвалення апеляційним судом судового рішення в даній є дата складення повного судового рішення – 31 липня 2026 року.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи заяви, колегія суддів приходить до висновку, що заява підлягає до часткового задоволення з огляду на таке.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Статтею 59 Конституції України гарантовано право на професійну правничу допомогу, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України у рішеннях від 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000, від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009.

Так, у рішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.

Згідно з п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Статтею 15 ЦПК України передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи належать витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною 8 ст. 141 ЦПК України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правничої допомоги.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги – це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Договір про надання правової допомоги укладається в письмовій формі. Договір про надання правової допомоги може вчинятися усно у випадках: 1) надання усних і письмових консультацій, роз`яснень із правових питань з подальшим записом про це в журналі та врученням клієнту документа, що підтверджує оплату гонорару (винагороди); 2) якщо клієнт невідкладно потребує надання правової допомоги, а укладення письмового договору за конкретних обставин є неможливим - з подальшим укладенням договору в письмовій формі протягом трьох днів, а якщо для цього існують об`єктивні перешкоди - у найближчий можливий строк. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Договір про надання правової допомоги може укладатися на користь клієнта іншою особою, яка діє в його інтересах. Особливості укладення та змісту контрактів (договорів) з адвокатами, які надають безоплатну правову допомогу, встановлюються законом, що регулює порядок надання безоплатної правової допомоги. Зміст договору про надання правової допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики (стаття 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Судом встановлено, що 23 жовтня 2023 року між Адвокатським об`єднанням «Потинський та партнери» та ОСОБА_1 укладено договір про надання юридичних послуг №23/10-23, за умовами якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов`язання протягом терміну дії цього договору надавати замовнику комплекс юридичних послуг згідно чинного законодавства України, пов`язаних із консультуванням з питань чинного законодавства, представництва інтересів замовника у судах всіх інстанцій з питань розгляду судових справ, які прямо або опосередковано стосуються прав замовника на об`єкт нерухомого майна, розташованого за адресою: м. Львів, вул. Замарстинівська, 120б, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити ці послуги.

Відповідно до п. 3.1 договору про надання юридичних послуг №23/10-23 від 23 жовтня 2026 року за надання послуг (правової допомоги), передбаченої цим договором, клієнт виплачує об`єднанню винагороду з розрахунку: 40 000 грн – за підготовку позовної заяви або відзиву на позовну заяву; 20 000 грн – за підготовку апеляційної/касаційної скарги або відзиву на апеляційну/касаційну скаргу; 4000 грн – за представництво інтересів клієнта в одному судовому засіданні (незалежно від тривалості судового засідання); 4000 грн – за одну годину надання юридичних послуг.

Актом здачі-приймання наданих послуг від 07 липня 2026 року №07/07-26 сторони засвідчили, що виконавець надав замовнику наступні юридичні послуги, що передбачені договором про надання юридичних послуг № 23/1-23 від 23 жовтня 2023 року: аналіз рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 08 грудня 2025 року у справі №466/11244/23, підготовка апеляційної скарги,подання її до Львівського апеляційного суду (5 годин); представництво інтересів замовника при розгляді справи судом апеляційної інстанції у т.ч. підготовка до участі у справі (25 червня 2026 року) (1 година), на загальну суму 24 000,00 грн.

Крім того, в акті здачі-приймання наданих послуг від 07 липня 2026 року № 07/07-26 сторони підтвердили, що послуги надано в повному обсязі, претензій з боку замовника немає, а вартість наданих послуг складає 24000 грн.

За надання юридичних послуг на підставі договору про надання правової допомоги №23/10-23 від 23 жовтня 2026 року Адвокатським об`єднанням «Потинський та партнери» виставлено ОСОБА_1 рахунок № №07/0-26 від 07 липня 2026 року на суму 24000 грн.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269).

При вирішенні питання розподілу судових витрат суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд, за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на правничу допомогу або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені нормами процесуального законодавства, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Подібний правовий висновок викладено у додатковій постанові Верховного Суду від 19 січня 2023 року у справі № 345/136/18.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Як вбачається з матеріалів справи, спір між сторонами виник щодо права власності на об`єкт нерухомого майна, а саме, нежитлові приміщення загальною площею 80 кв.м., які можуть використовуватися для підприємницької діяльності, а відтак має істотне значення для сторін.

Обгрунтовуючи заявлений розмір витрат на професійну правничу допомогу, представник ОСОБА_1 – ОСОБА_2 покликається на умови договору про надання юридичних послуг №23/10-23 від 23 жовтня 2026 року та передбачену ними вартість наданих послуг.

Умовами договору про надання юридичних послуг №23/10-23 від 23 жовтня 2026 року передбачено фіксований розмір гонорару адвоката за підготовку апеляційної скарги – 20 000 грн, а за участь в одному судовому засіданні – 4000 грн незалежно від його тривалості.

Отже, розмір гонорару адвоката є фіксованим.

Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу – конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

У разі погодження між адвокатом (адвокатським бюро/об`єднанням) та клієнтом фіксованого розміру гонорару такий гонорар обчислюється без прив`язки до витрат часу адвоката на надання кожної окремої послуги. Фіксований розмір гонорару не залежить від витраченого адвокатом (адвокатським бюро/об`єднанням) часу на надання правничої допомоги клієнту.

В той же час, для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, враховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Подібний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 та у постановах Верховного Суду від 31 січня 2025 року у справі № 758/597/21 та від 14 квітня 2026 року у справі № 910/90/25.

Оцінюючи подані заявником докази на підтвердження понесення витрат на правничу допомогу, колегія суддів звертає увагу на те, що подана апеляційна скарга є об`ємною за змістом, містить посилання на норми законодавства, фактичні обставини справи, аналіз умов договору про спільну діяльність від 27 березня 2019 року, а також умов оспорюваного договору про припинення договору про спільну діяльність.

Разом з тим, позиція відповідача була сталою та не зазнавала змін протягом розгляду спору у суді першої інстанції, представляючи інтереси ОСОБА_1 в суді першої інстанції, адвокат Мехеда Н.В. була обізнана з матеріалами справи та усіма деталями спору, а значна частина доводів апеляційної скарги є фактично дублюванням доводів відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву та заявах по суті спору, поданих під час розгляду справи в суді першої інстанції, тому підготовка апеляційної скарги не потребувала значного обсягу додаткової роботи та затрат часу адвоката.

Крім того, підготовка апеляційної скарги включає в себе в тому числі і аналіз рішення суду першої інстанції та подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції, тому це є складовими частинами однієї послуги з професійної правничої допомоги.

Розгляд справи в суді апеляційної інстанції був нетривалим, а відтак не вимагав участі адвоката в багатьох судових засіданнях.

Адвокат Мехеда Н.В., представляючи інтереси ОСОБА_1 , взяла участь в одному судовому засіданні з розгляду справи по суті спору в суді апеляційної інстанції тривалістю близько 50 хвилин, що підтверджується протоколом судового засідання від 25 червня 2026 року (т. 3 а.с. 26-28), а також у судовому засіданні з проголошення постанови Львівського апеляційного суду від 02 липня 2026 року тривалістю 3 хв, що підтверджується протоколом судового засідання від 02 липня 2026 року (т. 3 а.с. 29-30).

Зазначені обставини в їх сукупності свідчать про те, що частково підтверджуються доводи поданого представником ОСОБА_3 – Шкарупською-Барановою Н.Б. клопотання про зменшення витрат на професійну правничу допомогу, щодо неспівмірності зі складністю справи та завищеного розміру заявлених витрат на професійну правничу допомогу в сумі 24000 грн.

Враховуючи складність справи, обсяг наданих послуг з професійної правничої допомоги, оцінивши подані заявником докази на підтвердження понесених ним витрат на професійну правничу допомогу, а також доводи клопотання представника позивача про їх зменшення, виходячи з критеріїв, передбачених статтею 137 ЦПК України та обставин справи, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 12 000 грн. витрат на професійну правничу допомогу, що відповідає критерію реальності адвокатських витрат, їх співмірності та розумності їхнього розміру.

Керуючись ст. 270 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

заяву представника ОСОБА_1 – ОСОБА_2 – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 12 000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Додаткова постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної додаткової постанови.

Повний тест додаткової постанови складено 31 липня 2026 року.

Головуючий: Савуляк Р.В.

Судді: Крайник Н.П.

Шандра М.М.