Постанова від 30 липня 2026 р. у справі №336/12172/25 — Запорізький апеляційний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний №336/12172/25 Головуючий в 1 інст. Зарютін П.В.

Провадження №33/807/945/26 Доповідач в 2 інст. Рассуждай В.Я.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2026 року місто Запоріжжя

Суддя Запорізького апеляційного суду Рассуждай В.Я., за участю захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 - адвоката Гуртовенка П.А., розглянувши в залі судових засідань Запорізького апеляційного суду у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 30 січня 2026 року, якою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП не відомий,

визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000 гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік, стягнуто судовий збір,-

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до оскаржуваної постанови, суддя суду першої інстанції встановив, що 8 грудня 2025 року о 02-09 год. ОСОБА_1 по вул. Моторобудівників, 31 в м. Запоріжжя керував т/з Mazda CX-7, н/з НОМЕР_1 з явними ознаками наркотичного сп`яніння та на вимогу працівника поліції відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп`яніння, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України, відповідно до яких водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.

Не погоджуючись з вказаною постановою суду першої інстанції, ОСОБА_1 звернувся до апеляційного суду з апеляційною скаргою, в якій повністю заперечуючи вину у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, вважає, що вирішуючи питання про визнання його винуватим суд припустився порушення норм матеріального та процесуального права, як наслідок притягнув його до відповідальності незаконно.

Наголошує, що стан начебто його наркотичного сп`яніння був визначений співробітниками поліції візуально без спеціального дослідження та застосування медичного персоналу, які є фахівцями в області наркології. Відтак висновки суду щодо стану наркотичного сп`яніння є необґрунтованими та такими, що не базуються на доведених фактах.

Вважає, що відсутність належного експертного дослідження на предмет знаходження у стані наркотичного сп`яніння є прямим порушенням конституційних свобод та прав громадян України.

Вказує, що з наданих поліцейськими відеозаписів очевидно вбачається, що він не перебував в стані наркотичного сп`яніння, спілкувався ввічливо, не перешкоджав вчиненню дій поліцейськими та прямо заперечував факт вживання наркотичних речовин. Разом із цим, з відеозапису вбачається, що поліцейські жодного разу не роз`яснили йому законних прав на правову допомогу, на внесення заперечень у складений протокол, право не свідчити проти себе та інші права.

Стверджує, що про факт вживання медичних препаратів у зв`язку з хворобою він попереджав співробітників поліції, про що свідчать наведені відеозаписи. Медичні препарати вживав суто за рекомендацією лікаря, в якого проходить обстеження після медичного лікування через поранення, отримані в бойових діях по захисту Батьківщини та знаходження у полоні. Вживання таких препаратів дає враження нестандартного вигляду зовні. Від проходження медичного огляду в закладі охорони здоров`я він не відмовлявся, а факт оформлення відмови йому був нав`язаний поліцейськими, які пояснили, що відмова пришвидшить розгляд адміністративної справи позитивно, що виявилося недійсним та через 10 годин відносно нього поліцейськими знову був складений протокол за ст. 130 КУпАП, практично у тому ж самому місці. Вважає, що наведені дії поліцейських свідчать про штучність створеної ситуації для притягнення його до адміністративної відповідальності двічі, що прямо заборонено Конституцією України.

Крім того, вказує, що оскаржувана постанова прийнята з грубим порушенням норм процесуального права, оскільки він був позбавлений права на справедливий захист та участь у судовому розгляді справи. В день прийняття оскаржуваної постанови він перебував на стаціонарному лікуванні, про що його захисник - адвокат Шевченко А.В. була обізнана, однак не сповістила суд та сама не прийняла участь у судовому засіданні. Між тим, суд вказані обставини не з`ясував, та не відклав судове засідання для встановлення дійсних обставин справи. Внаслідок чого прийняв рішення про притягнення його до адміністративної відповідальності без його участі та без участі захисника.

Отже вважає, що судом було грубо порушено його законне право закріплене у ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод на справедливий судовий розгляд.

Просить скасувати постанову судді Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 30 січня 2026 року, провадження в справі закрити.

Разом із апеляційною скаргою ОСОБА_1 звернувся з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження.

В обґрунтування доводів клопотання, зазначив, що участі під час розгляду справи не приймав, копія оскаржуваної постанови не надсилалась йому за місцем фактичного проживання, зі змістом оскаржуваної постанови він ознайомився лише 9 червня 2026 року за допомогою додатку «Дія».

Отже вважає, що строк на апеляційне оскарження постанови судді суду першої інстанції ним пропущений з поважних причин.

Перевіряючи доводи клопотання щодо поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження, суддя апеляційного суду, з урахування положень ст. 294 КУпАП, вважає за можливе визнати причину пропуску строку поважною та поновити строк апеляційного оскарження постанови судді Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 30 січня 2026 року.

У судовому засіданні апеляційного суду захисник - адвокат Гуртовенко П.А. підтримав апеляційну скаргу та не заперечував щодо її розгляду у відсутність повідомленого належним чином ОСОБА_1 .

Вивчивши матеріали справи, заслухавши захисника - адвоката Гуртовенка П.А., перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, суддя апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню у зв`язку з наступним.

Так, відповідно до вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, дослідити в судовому засіданні наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і, в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.

Вищевказані вимоги закону судом виконані в повному обсязі.

Висновки суду щодо наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП засновані на досліджених в судовому засіданні доказах та є обґрунтованими.

Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП доведена матеріалами справи, які судом першої інстанції були дослідженні в повному обсязі.

Так, вина ОСОБА_1 у вчиненні вказаного адміністративного правопорушення, за обставин, відображених у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР№ 534552 від 8 грудня 2025 року підтверджується:

- направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 8 грудня 2025 року, в яких зазначені виявлені у ОСОБА_1 ознаки сп`яніння: поведінка, що не відповідає обстановці, неприродна блідість шкірного покриву обличчя, виражене тремтіння пальців рук (а.с. 3);

- відеозаписом події (а.с. 6).

Суд дослідив всі наявні в матеріалах справи докази, надав їм належну оцінку та прийшов до правильного висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні вказаного адміністративного правопорушення.

З такими висновками суду першої інстанції погоджується і суддя апеляційного суду.

Так, умови та послідовність дій поліцейських по виявленню у водіїв транспортних засобів ознак, зокрема, наркотичного сп`яніння, визначений ст. 266 КУпАП, Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проведення такого огляду, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року №1103 (в подальшому Порядок №1103) та Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом МВС України та МОЗ України № 1452/735 від 09.11.2015 року (в подальшому Інструкція № 1452/735).

Ознаками наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп`яніння-порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці, (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови.

Із положень ст. 266 КУпАП убачається, що водій транспортного засобу має право відмовитись від проходження огляду на стан сп`яніння, про що складається відповідний протокол про адміністративне правопорушення. При цьому, під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків.

Слід зауважити на вимогах п. 2.5 ПДР України, згідно яких на водія покладається обов`язок на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану, зокрема наркотичного сп`яніння.

Відеозаписом події, який міститься в матеріалах справи, зафіксована зупинка працівником поліції транспортного засобу Mazda CX-7, номерний знак НОМЕР_1 . Під час спілкування працівників поліції з водієм, останній повідомив, що він напередодні вживав наркотичні препарати «фен», у зв`язку із чим, у подальшому, з огляду на наявні ознаки, зокрема, поведінка, що не відповідає обстановці (під час спілкування водій зазначає про його переслідування невідомими особами, які, на його думку контролюють його через наявні в нього мобільні пристрої, дистанційно його знімають), неприродна блідість шкіри обличчя, виражене тремтіння пальців рук, які були озвучені водію, останньому неодноразово пропонується пройти медичний огляд на визначення стану наркотичного сп`яніння у медичному закладі, на що водій відмовився. Після чого, співробітник поліції роз`яснює, що за відмову від проходження запропонованого огляду на визначення стану наркотичного сп`яніння відносно водія буде складений протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, а також роз`яснює водію його процесуальні права. Складання працівником поліції протоколу.

Отже, із наявного в матеріалах справи відеозапису убачається, що ОСОБА_1 відмовився від запропонованого працівником поліції огляду на стан сп`яніння в медичному закладі, за що настає адміністративна відповідальність, передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП, зокрема за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп`яніння.

З огляду на зазначене, працівниками поліції було дотримано вимоги ст. 266 КУпАП, Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом МВС України та МОЗ України №1452/735 від 09.11.2015 року, ЗУ «Про Національну поліцію».

Щодо доводів про визначення співробітниками поліції стану наркотичного сп`яніння у ОСОБА_1 без залучення медичного персоналу, які є фахівцями в області наркології, то слід зазначити, що відповідно до Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, огляд на стан наркотичного сп`яніння проводиться лише лікарем закладу охорони здоров`я. Натомість, як вже вище зазначалось, ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння в медичному закладі, внаслідок чого відносно нього був складений протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Отже, працівниками поліції щодо водія ОСОБА_1 не встановлювався стан наркотичного сп`яніння, а з огляду на наявні ознаки такого сп`яніння йому було запропоновано проїхати до медичного закладу.

Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 під час складання протоколу заперечував факт вживання наркотичних речовин та про не роз`яснення йому процесуальних прав в частині права на користування правовою допомогою та право не свідчити проти себе, спростовуються змістом відеозапису.

Зокрема, на вище дослідженому відеозаписі ОСОБА_1 прямо зазначає про факт вживання ним напередодні наркотичних препаратів, при цьому жодних пояснень, що він вживав медичні препарати, а не наркотичні, у зв`язку із хворобою, на що посилається апелянт, водій не вказує. При цьому, таких доказів, які б свідчили про вживання ОСОБА_1 медичних препаратів за рекомендацією лікаря, на що він посилається в апеляційній скарзі, також надано не було.

При цьому, факт вживання ОСОБА_1 медичних препаратів, які були рекомендовані лікарем, вказуються лише в апеляційній скарзі.

Також, із наявного відеозапису, починаючи з 19:58 хвилини, працівник поліції роз`яснює водію його процесуальні права, у тому числі право на користування юридичною допомогою адвоката та право не свідчити проти себе.

Отже, вказані доводи апеляційної скарги є безпідставними та спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

З приводу доводів про позбавлення ОСОБА_1 права на захист та право на участь у судовому розгляді справи слід зазначити наступне.

Як встановлено з матеріалів, справа відносно ОСОБА_1 призначалась на 30 січня 2026 року, разом з цим, повідомлений належним чином ОСОБА_1 для участі у розгляді справи не з`явився.

Крім того, із наявних матеріалів, слідує, що 5 січня 2026 року адвокат Шевченко А.В. в якості захисника Подгузова І.В. була ознайомлена з матеріалами справи (а.с. 10).

При цьому, клопотання про ознайомлення з матеріалами справи щодо ОСОБА_1 подано до Шевченківського районного суду м. Запоріжжя після призначення її до розгляду, про що свідчать документи, які містяться у справі у хронологічному порядку.

Отже, захиснику - адвокату Шевченко А.В. станом на день ознайомлення з матеріалами справи (5 січня 2026 року) достеменно було відомо про судове засідання, яке призначене на 30 січня 2026 року.

Більш того, жодних клопотань від ОСОБА_1 та його захисника про відкладення розгляду справи, яке призначалось на 30 січня 2026 року, матеріали провадження не містять.

Також, посилаючись в апеляційній скарзі на те, що в день прийняття оскаржуваної постанови, ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні, доказів тому надано не було.

Відтак, з огляду на те, що право на доступ до правосуддя не є абсолютним та особа, звертаючись до суду або беручи участь у судовому провадженні, зобов`язана дотримуватися вимог процесуального законодавства, а також, з урахуванням вимог щодо строків розгляду справ про адміністративні правопорушення, передбачених ст. 277 КУпАП, що ОСОБА_1 та його захисник були належним чином повідомлені про час, дату та місце розгляду справи та у зв`язку із визначеними строками, передбачених вимогами ст. 38 КУпАП, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про доцільність провести судовий розгляд справи за відсутності ОСОБА_1 та його захисника. Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого через вимоги ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини й основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи.

Крім того, права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, передбачені ст. 268 КУпАП, були відновлені шляхом подання апеляційної скарги та надання йому можливості відстоювати свою позицію в апеляційному суді.

Таким чином, висновки суду першої інстанції, викладені у постанові, є обґрунтованими, належним чином вмотивованими, повністю відповідають фактичним обставинам справи, а суддя прийшов до правильного висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні вказаного адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

При накладенні адміністративного стягнення суд дотримався вимог ст. 33 КУпАП, наклавши стягнення у межах встановлених цим Кодексом, врахувавши ступінь тяжкості вчиненого правопорушення, яке стосується безпеки дорожнього руху і є грубим. Призначене стягнення відповідає санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Підсумовуючи викладене, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження ні в матеріалах справи, ні під час дослідження доказів в суді апеляційної інстанції, тому визнаються необґрунтованими.

Відповідно до ч. 7 ст. 294 КУпАП справа переглянута в межах апеляційної скарги.

Істотних порушень законодавства, що тягнуть зміну чи скасування постанови суду першої інстанції, при апеляційному розгляді справи не встановлено.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 294 КУпАП, суддя апеляційного суду,-

П О С Т А Н О В И В:

Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови судді Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 30 січня 2026 року.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову судді Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 30 січня 2026 року, якою на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП залишити без змін.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною, й оскарженню не підлягає.

Суддя Запорізького

апеляційного суду В.Я. Рассуждай

Дата документу Справа № 336/12172/25