Постанова від 23 липня 2026 р. у справі №333/7233/25 — Запорізький апеляційний суд

Дата документу Справа № 333/7233/25

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний № 333/7233/25 Головуючий в 1 інст. Варнавська Л.О.

Провадження № 33/807/993/26 Доповідач в 2 інст. Нікітін В.В.

Категорія ч.1 ст.130 КУпАП

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 липня 2026 року місто Запоріжжя

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду Нікітін В.В., розглянувши в апеляційному порядку у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 , за апеляційною скаргою останнього на постанову Комунарського районного суду м.Запоріжжя від 21 січня 2026 року, якою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП і накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000 грн. 00 коп., з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік,

стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в розмірі 605,60 грн.

ВСТАНОВИВ:

Згідно з постановою суду, водій ОСОБА_1 29.07.2025 року о 13 год. 18 хвилин в м. Запоріжжі по вул. Космічній, 144 керував мотоциклом «Forte FT 300-F6P» з явними ознаками наркотичного сп`яніння (виражене тремтіння пальців рук, порушення мови, звужені зіниці очей, які не реагують на світло, порушення мови). Від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп`яніння у встановленому законодавством порядку відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить поновити строк на апеляційне оскарження, скасувати постанову суду першої інстанції та закрити провадження у справі (за відсутності події та складу адміністративного правопорушення).

В обґрунтування своїх вимог зазначає, що суд першої інстанції допустив спрощений підхід при розгляді справи, всебічно не з`ясувавши всіх обставин справи.

Зазначає, що копію постанови він отримав у приміщенні Комунарського районного суду м. Запоріжжя лише 29.05.2026. Вказує, що у м. Запоріжжі він мешкає у зв`язку з перебуванням на військовій службі за мобілізацією та періодично його місце проживання змінюється. Військова частина, військовослужбовцем якої він є, перебуває на території Запорізької області тимчасово, військовослужбовці не забезпечені житлом, тому квартирування здійснюється самостійно. Дані місця мешкання військовослужбовців не розголошуються задля збереження життя та здоров`я військовослужбовців. На момент складання протоколу адреса мешкання ОСОБА_1 була в Запорізькому районі Запорізької області, а з 01.11.2025 адреса мешкання змінилася уз зв`язку зі службою.

29.12.2025 ним було розірвано договір про надання правничої допомоги з адвокатом Шевчуком Д.І. ОСОБА_1 не міг особисто бути присутнім у судових засіданнях через перебування на військовій службі, що підтверджується довідкою військової частини.

ОСОБА_1 зазначає, що 07.01.2026 він надіслав до суду заяву про відкладення розгляду справи, оскільки він перебуває на військовій службі, до закінчення його перебування на військовій службі за мобілізацією, але судом заява розглянута не була.

Відсутня в матеріалах справи інформація щодо розгляду клопотання захисника Д. Шевчука про закриття провадження по справі від 04.09.2025.

ОСОБА_1 зазначає, що в справі жодна із заяв/клопотань не була розглянута судом, що є грубим порушенням норм процесуального права, відсутні і протокольні ухвали щодо розгляду вказаних документів.

ОСОБА_1 , посилаючись на положення п. 5 ч. 1 ст. 236 КАС, наполягає на необхідності вирішення даного питання шляхом застосування вказаних норм.

До судового засідання апеляційного суду ОСОБА_1 не з`явився та подав клопотання про проведення апеляційного розгляду без його участі. На задоволенні апеляційної скарги наполягає.

Заявлене ОСОБА_1 клопотання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження вищевказаної постанови суду підлягає задоволенню, оскільки він участі у розгляді справи судом першої інстанції не брав. Копію оскаржуваної постанови ОСОБА_1 отримав 29 травня 2026 року, що підтверджено відміткою на заяві про видачу копії постанови (а.с. 46). 04.06.2026 ОСОБА_1 був ознайомлений з матеріалами справи про адміністративне правопорушення, що підтверджено відміткою на заяві про ознайомлення з матеріалами справи (а.с. 47). ОСОБА_1 є діючим військовослужбовцем ЗСУ, постійно бере участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, що підтверджено довідкою з військової частини (а.с. 53). 29.06.2026 звернувся з апеляційною скаргою, в якій, окрім іншого, просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції. Тобто, зловживання своїми процесуальними правами з боку апелянта не вбачається. Виходячи з того, що доводи апелянта щодо причин пропуску строку на апеляційне оскарження є переконливими, керуючись принципом верховенства права, який визнається і діє в Україні (ст. 8 Конституції України), задля забезпечення особі, що притягається до адміністративної відповідальності, можливості реалізувати свої процесуальні права, подана захисником апеляційна скарга підлягає розгляду.

Перевіривши матеріали справи, наведені у скарзі доводи, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

Наявність в діях ОСОБА_1 складу передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП адміністративного правопорушення не оспорюється. Натомість апелянт, посилаючись на не застосування судом першої інстанції п. 5 ч. 1 ст. 236 КАС України про зупинення провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно нього до звільнення його з військової служби, просить скасувати постанову суду першої інстанції, як таку, що прийнята з порушенням норм КАС України та закрити провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно нього.

З приводу даних вимог апеляційний суд зауважує, що порядок зупинення розгляду справ про адміністративне правопорушення, передбачених статтею 130 КУпАП чинними нормами КУпАП не передбачено.

Положеннями ч. 4 ст.277 КУпАП регламентовано можливість зупинення строків розгляду лише щодо справ про пов`язані з корупцією адміністративні правопорушення та у передбачених вказаною статтею випадках, до яких дане провадження не відноситься.

Застосування у даному випадку за аналогією закону, як того вимагає апелянт, положень ст. 236 КАСУ, апеляційний суд вважає неприпустимим.

Згідно ч. 1 ст. 2 КУпАП законодавство України про адміністративні правопорушення складається з цього Кодексу та інших законів України.

Відповідно до ч. 2 ст. 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Аналіз наведеного дає підстави для висновку, що норми КАСУ до сфери національного законодавства про адміністративні правопорушення у розумінні ст. 2 КУпАП не віднесено. Кодексом адміністративного судочинства врегульовано лише можливість перегляду у позовному провадженні тих категорій справ про адміністративні правопорушення, постанови за якими приймаються не судовими органами.

Нормами КАСУ, на застосуванні яких наполягає апелянт, визначено юрисдикцію і повноваження адміністративних судів, регламентовано порядок здійснення судочинства в адміністративних судах, що у свою чергу спеціалізуються на розгляді пов`язаних із вирішенням спорів у сфері публічно-правових відносин адміністративних справ, а не справ про адміністративні правопорушення.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 2 КАСУ завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Апеляційний суд акцентує увагу на тому, що суть аналогії закону полягає у застосуванні правових норм, які регулюють відносини, лише подібні до тих, що є предметом розгляду в межах конкретної правової ситуації або юридичного спору та за умови неврегульованості цих відносин іншими, спеціальними нормами.

Апеляційний суд зауважує, що зі змісту апеляційної скарги ОСОБА_1 не вбачається можливим встановити жодну із передбачених ст. 247 КУпАП обставин, що виключають провадження у справі про адміністративне правопорушення, відповідно до якої таке провадження не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю.

Апелянт обмежився переліченням вимог апеляційної скарги, навівши обґрунтування лише стосовно його вимоги про зупинення провадження у справі. Проте в контексті іншої заявленої ним вимоги про скасування постанови суду першої інстанції і закриття провадження у справі ОСОБА_1 не зазначив, які саме порушення норм матеріального або процесуального права, на переконання апелянта, було допущено та в чому полягає незаконність прийнятого судового рішення, відповідно до якого на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Таким чином, доводи апеляційної скарги про скасування судового рішення на зазначених у ній підставах не можна визнати переконливими й виправданими, а отже й достатніми для скасування оскаржуваного рішення.

Відтак, враховуючи викладені обставини та з огляду на положення ч. 7 ст. 294 КУпАП, постанова суду є законною та обґрунтованою, а тому у апеляційного суду відсутні підстави вважати, що постанову прийнято судом першої інстанції без урахування всіх фактичних обставин справи.

Накладене судом першої інстанції адміністративне стягнення за вчинене ОСОБА_1 порушення Правил дорожнього руху за своїм видом та розміром узгоджується з вимогами ст. 33 КУпАП, а також відповідає передбаченій ст. 23 КУпАП меті стягнення вихованню особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, та запобіганню вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Істотних порушень законодавства, що тягнуть безумовне скасування постанови суду першої інстанції, під час апеляційного розгляду справи не встановлено.

Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Комунарського районного суду м.Запоріжжя від 21 січня 2026 року.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 21 січня 2026 року стосовно ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною, й оскарженню не підлягає.

Суддя Запорізького

апеляційного суду В.В. Нікітін