Постанова від 04 серпня 2026 р. у справі №331/1621/25 — Запорізький апеляційний суд

Дата документу 05.08.2026 Справа № 331/1621/25

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний №331/1621/25 Головуючий у 1-й інстанції: Світлицька В.М.

Провадження №22-ц/807/1718/26 Суддя-доповідач: Мінгазов Р.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2026 року м. Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого,судді-доповідача Мінгазова Р.В.,

суддів: Бредуна Д.С.,

Полякова О.З.,

за участю секретаря Смокотіної В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника адвоката Тихомирової Марії Олегівни на рішення Олександрівського районного суду м. Запоріжжя від 13 січня 2026 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Аксіліум Фінанс» (ТОВ «ФК «Аксіліум Фінанс») до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

У березні 2025 року до суду звернулось ТОВ «ФК «Аксіліум Фінанс» з позовом до ОСОБА_1 , в якому просило стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором №CL-297213 від 22.12.2020 року у сумі 138 674, 06 грн., в тому числі строкове тіло 31 427, 42 грн., прострочене тіло 27680, 50 грн., прострочені відсотки 34594, 69 грн., строкові відсотки 43998, 05 грн., суму сплаченого судового збору в розмірі 2422,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 6000 грн.

Позовні вимоги обґрунтовувала тим, що 22.12.2020 між ОСОБА_1 та АТ «Кредобанк» було укладено кредитний договір №CL-297213. Відповідно до умов кредитного договору банк зобов`язувався надати позичальнику кредит, а позичальник зобов`язувався в порядку та на умовах, визначених кредитним договором повертати кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати комісію та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах, що передбачені графіком погашення кредиту. Позичальник своїх зобов`язань за кредитним договором належним чином не виконав, внаслідок чого за станом на 08.11.2023 заборгованість за кредитним договором складала 94 676,01грн., в тому числі строкове тіло 31 427,42 грн., прострочене тіло 27 680,50 грн., строкові відсотки 973,4 грн., прострочені відсотки 34 594,69 грн. Згідно з п.п. 4.1., 4.2 кредитного договору, за користування кредитом позичальник сплачує банку відсотки, за процентною ставкою 35,00%. Проценти за користування кредитом нараховуються щомісячно на суму заборгованості по кредиту за методом «факт/360» (фактична кількість днів у місяці, але умовно в році 360 днів), за ставкою, визначеною п. 4.1. кредитного договору, з дня видачі кредиту до дня повернення кредиту в повному обсязі, якщо інше не випливає з умов цього кредитного договору. За період з 09.11.2023 р. по 28.02.2025 на суму заборгованості, відповідно до умов кредитного договору нараховане відсотки за користування кредитом, зокрема станом на 28.02.2025 – 43 998,05 грн. Всього сума нарахованих відсотків за наведений вище період становить 43 998,05 грн. Загалом сума заборгованості за кредитним договором складає 138 674,06 грн. 08.11.2023 у правовідносинах за вказаною заборгованістю була здійснена заміна кредитора у зобов`язанні з АТ «Кредобанк» на ТОВ «ФК «Марин-Фінанс» на підставі договору факторингу. Боржника було повідомлено про заміну кредитора в зобов`язанні досудовою вимогою щодо виконання договірних зобов`язань та повідомленням про заміну кредитора в зобов`язанні. 12.12.2024 рішенням № 12/12/24-1 учасника ТОВ «ФК «Марин-Фінанс» змінено найменування товариства на ТОВ «ФК «Аксіліум Фінанс». Кредитор належним чином виконав свій обов`язок щодо надання позичальнику кредиту. Позичальник своїх зобов`язань за кредитним договором належним чином не виконав, внаслідок чого станом на дату розрахунку заборгованості, доданого до позовної заяви, заборгованість за кредитним договором складає 138674,06 грн.

Рішенням Олександрівського районного суду м. Запоріжжя від 13 січня 2026 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Аксіліум Фінанс» заборгованість за кредитним договором № CL-297213 від 22.12.2020 року в розмірі 137 700 гривень 66 копійок, яка складається з: строкове тіло - 31 427, 42 грн., прострочене тіло - 27 680, 50 грн., прострочені відсотки – 34 594, 69 грн., строкові відсотки 37 554,82 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Аксіліум Фінанс» судовий збір у розмірі 2405 гривень 39 копійок та витрати на правову допомогу в розмірі 3 000 (три тисячі) гривень 00 копійок.

В іншій частині позову відмовлено.

Із вказаним рішенням суду не погодилась ОСОБА_1 , та через свого представника Тихомирову М.О. подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповно з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не звернув увагу на те, що наведений позивачем розрахунок заборгованості не відповідає фактичним матеріалам справи, та спростовується випискою по особовому рахунку, відповідно до якої станом на 23 лютого 2022 року ОСОБА_2 сплатила АТ «КРЕДОБАНК» 307 046 грн., та заборгованість за тілом кредиту складає лише 31427,42 грн. наслідком цього є те, що укладення 08 листопада 2023 договору факторингу із відступленням прав грошової вимоги за кредитними договорами та прав за забезпечувальними договорами між АТ «КРЕДОБАНК» і ТОВ «ФК «АКСІЛІУМ ФІНАНС» в частині кредитного договору № CL-297213 від 22 грудня 2020 на суму 94 676,01 грн. є незаконним, оскільки штучно збільшує розмір первинного зобов`язання за кредитним договором № CL-297213 від 22 грудня 2020. Крім цього, на переконання апелянта АТ «КРЕДОБАНК» і ТОВ «ФК «АКСІЛІУМ ФІНАНС» під час укладення і виконання кредитного договору № CL-297213 від 22 грудня 2020 та договору факторингу від 23 листопада 2023 допущені інші чисельні порушення.

Крім цього, суд першої інстанції не звернув увагу, що позивачем не було надано докази існування договору факторингу із відступлення прав грошової вимоги за кредитними договорами та прав за забезпечувальними договорами від 08 листопада 2023, що укладений між АТ «Кредобанк» (клієнт) та ТОВ «ФК «Марин-Фінанс» (фактор).

Також в апеляційній скарзі представник відповідача посилається на те, що умови кредитного договору є несправедливими та такими, що порушують чинне законодавство України.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, вислухавши доводи представника відповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступного.

Згідно ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що 22.12.2020 між акціонерним товариством «Кредобанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №CL-297213 від 22.12.2020, на суму 314 000 грн. 00 коп. на строк 48 місяців терміном до 20.12.2024, з процентною ставкою 35 % річних. Проценти за користування кредитом нараховуються щомісячно на суму заборгованості по кредиту за методом «факт/360» (фактична кількість днів у місяці, але умовно в році 360 днів), за ставкою, визначеною п. 4.1. Кредитного договору, з дня видачі кредиту до дня повернення кредиту в повному обсязі, якщо інше не випливає з умов цього Кредитного договору. Кредитний договір та його складові містять підпис відповідача ОСОБА_1 в якості позичальника.

Відповідно до умов цього договору банк зобов`язувався надати позичальнику кредит, а позичальник зобов`язувався в порядку та на умовах, визначених кредитним договором, повертати кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати комісію та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах, що передбачені графіком погашення кредиту.

22.12.2020 відповідач підписала анкету для надання комплексних банківських послуг фізичним особам у ПАТ «Кредобанк». Із змісту такої вбачається, що відповідачем надано свої ідентифікуючі персональні дані.

Згідно п. 2.4 Договору позичальник доручив банкові здійснити переказ кредитних коштів на наступні цілі: на поточні потреби у розмірі 156251,10 грн., на погашення (рефінансування) кредитної заборгованості позичальника перед «Ідея Банк» у розмірі 157 748, 90 грн.

Відповідно до п. 2.5. кредитного договору, для обліку виданих кредитних коштів, банк відкриває позичковий рахунок .

Кредитний договір № CL-297213 від 22.12.2020 та анкета-заява № CL-297213 від 22.12.2020 фізичної особи на отримання готівкового кредиту, підписані відповідачем ОСОБА_1 , що свідчить про те, що відповідач ознайомилася та погодилася з умовами договору, а тому сторони досягли усіх істотних умов щодо суми кредиту, строку кредиту, сплати відсотків за користування кредитом, розмір і тип процентної ставки та уклали в належній письмовій формі кредитний договір. Відповідач ОСОБА_1 при підписанні анкети-заяви підтвердила свою згоду на те, що з умовами надання кредиту, викладеними в пам`ятці клієнта ознайомлена та вся інформація у цій анкеті-заяві та наданих документах є повною, вірною та актуальною на день її подання.

Згідно копій меморіальних ордерів № 69434715 від 22.12.2020 та № 69434676 від 22.12.2020, АТ «Кредобанк» свої зобов`язання, за кредитним договором № CL-297213 від 22.12.2020, по видачі відповідних сум кредиту виконав повністю на загальну суму 314 000 грн. 00 коп.

08 листопада 2023 року між АТ «Кредобанк» та ТОВ «Фінансова компанія «Марин-Фінанс» було укладено договір факторингу із відступленням прав грошової вимоги за кредитними договорами та прав за забезпечувальними договорами.

За приписами п.3.1 договору факторингу на умовах цього Договору з дня, наступного за днем, у який Фактором на користь Клієнта буде виконано в повному обсязі у певній відповідності до умов цього Договору грошове зобов`язання щодо оплати (фінансування) ціни відступлення (а щодо прав вимоги, які виникнуть в майбутньому, - з дня їх виникнення) Клієнт відступає Фактору (передає у власність Фактора (Права вимоги у повному обсязі за плату та під фінансування від Фактора, а Фактор, з дня наступного за днем, у яким Фактором на користь Клієнта буде виконано в повному обсязі у повній відповідності до умов цього Договору грошове зобов`язання щодо оплати (фінансування) Ціни відступлення (а щодо Прав вимоги, які виникнуть в майбутньому, - з дня їх виникнення) набуває (приймає у власність) від Клієнта Права Вимоги в повному обсязі та здійснює їх оплату (фінансування) Клієнту.

В пункті 4.1. даного договору зазначено, що за (під) відступлення прав вимоги на умовах цього договору фактор зобов`язаний здійснити оплату (надати фінансування) клієнту в безготівковій формі шляхом переказу коштів на рахунок клієнта в день укладення договору в загальній сумі 4 420 385, 21 грн. Позивачем долучено до матеріалів справи платіжну інструкцію № 1 від 08 листопада 2023 року про перерахунок 4 420 385, 21 грн.

Згідно із додатком №1 до договору факторингу із відступленням прав грошової вимоги за кредитними договорами та прав за забезпечувальними договорами від 08.11.2023, до ТОВ «Фінансова компанія «Марин-Фінанс» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № CL-297213 від 22.12.2020 на загальну суму 138674,06 грн.

Усі ці докази в своїй сукупності свідчать про те, що ТОВ «Фінансова компанія «Марин - Фінанс» набуло статус нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які були боржниками, в тому числі і до відповідача .

30 січня 2024 року ТОВ «ФК «Марин-Фінанс» надіслало відповідачу досудову вимогу щодо виконання договірних зобов`язань, в якою повідомило про заміну кредитора у зобов`язанні за кредитним договором № CL-297213 від 22.12.2020 з АТ «Кредобанк» на ТОВ «ФК «Марин-Фінанс», та про необхідність повернення заборгованості за договором у розмірі 94676,01 грн. протягом 30-ти днів з дня отримання вказаного повідомлення, але в будь-якому випадку, не пізніше 35 календарних днів з моменту надсилання даної вимоги.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що право вимоги до відповідача від первісного кредитора АТ «Кредобанк» до ТОВ «Фінансова компанія «Марин-Фінанс» перейшло правомірно, останнє набуло статус нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які були боржниками, в тому числі і до відповідача, про що в матеріалах справи є належні докази.

В подальшому, на підставі рішення № 12/12/24-1 учасника товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Марин-Фінанс» від 12 грудня 2024 року вирішено змінити найменування ТОВ «Фінансова компанія «Марин-Фінанс» на Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Аксіліум Фінанс».

Наведене свідчить, що по своїй суті ТОВ «Фінансова компанія «Аксіліум Фінанс» наділене тими ж правами, що і ТОВ «Фінансова компанія «Марин-Фінанс», в тому числі, і правом грошової вимоги до відповідача.

Вирішуючи питання про наявність у позивача права на пред`явлення вимоги до позичальника, як фактора, суд врахував письмові докази, що надані позивачем на підтвердження переходу до нього, як нового кредитора, права вимоги та положення статей 516-517 ЦК України, а також відсутність доказів стосовно оспорювання договору факторингу, укладеного між банком та позивачем, або визнання його нікчемним на час звернення ТОВ ФК «Аксіліум-Фінанс» до суду з позовом до ОСОБА_1 .

Не виконуючи належним чином зобов`язання за кредитним договором № CL-297213 від 22.12.2020 відповідач порушила умови кредитного договору.

Судом першої інстанції взято до уваги те, що первинні документи, а саме виписки по особовим рахункам ОСОБА_1 , а також копія повного тексту договору факторингу від 08.11.2023 та платіжний документ про сплату фінансування за права вимоги, хоча і подані позивачем з порушенням строків, проте мають значення для встановлення дійсних взаємовідносин сторін та підтверджують дійсність кредитних правовідносин. Крім того, суд врахував, що зазначені докази подані до початку розгляду справи по суті, мають виключне значення для правильного вирішення справи, а тому вважав за можливе їх прийняти.

З наданих позивачем розрахунків заборгованості вбачається, що станом на 08.11.2023 заборгованість відповідача за кредитним договором № CL-297213 від 22.12.2020 складала 94 676,01 грн., в тому числі строкове тіло - 31 427,42 грн, прострочене тіло - 27 680,50 грн, строкові відсотки - 973,4 грн, прострочені відсотки - 34 594,69 грн.

За період з 09.11.2023 по 28.02.2025 на суму заборгованості, відповідно до умов кредитного договору № CL-297213 від 22.12.2020, позивачем нараховані відсотки за користування кредитом, зокрема станом на 28.02.2025 – 43 998,05грн. Всього сума нарахованих відсотків за наведений вище період становить - 43 998,05 грн.

Таким чином, станом на 28.02.2025, загальна сума заборгованості відповідача за кредитним договором складає 138 674,06 грн.

Розмір невиконаних зобов`язань підтверджується даними розрахунку заборгованості за кредитним договором.

Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір, є первинні документи, оформлені відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаним положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

Вирішуючи питання про нарахування відсотків у цій справі суд першої інстанції керуючись правовою позицією викладеною в постанові Великої Палати Верховного Суду у справі №444/9519/12 (провадження №14-10 цс 18) від 28.03.2018 прийшов до висновку про те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

Позивач не надав детального розрахунку заборгованості, який би містив, зокрема, суму заборгованості за тілом кредиту, на яку нараховувалися проценти, розмір процентної ставки та нараховану суму процентів за користування кредитом за кожен день користування кредитом.

Натомість, в наданому розрахунку заборгованості за період з 02.11.2020 по 28.02.2025 загальна сума заборгованості позичальника ОСОБА_1 становить 138 674,06 грн. При цьому, загальна сума заборгованості станом на 08.11.2023 вказана 94 676,01 грн., в тому числі строкове тіло - 31 427,42 грн., прострочене тіло - 27 680,50 грн., строкові відсотки - 973,4 грн., прострочені відсотки - 34 594,69 грн. Сума нарахованих відсотків за період з 09.11.2023 по 28.02.2025 станом на 28.02.2025 - 43 998,05 грн.

Суд не погодився з таким розрахунком, виходячи з наступного .

Термін кредитування відповідно до п. 2.3 кредитного договору встановлено до 20.12.2024, тобто строк кредитування фактично дорівнює 48 місяцям.

У наданому розрахунку позивача загальна сума відсотків за довший період (до 28.02.2025) становить 43 998,05 грн. — це відсотки, нараховані вже після закінчення строку дії договору, які, згідно з практикою Верховного Суду, не підлягають стягненню за договірною ставкою.

Отже, шляхом арифметичних вирахувань, відповідно до кредитного договору, суд дійшов до наступного.

Так, сума заборгованості, на яку нараховуються відсотки (станом на дату відступлення права вимоги 08.11.2023) - 94 676,01 грн. , процентна ставка - 35% річних, метод нарахування: «факт/360» (враховується фактична кількість днів у місяці, але в році приймається 360 днів), кількість днів у періоді (з 09.11.2023 по 20.12.2024) - 408 днів (з урахуванням фактичної кількості днів у кожному місяці), тому формула нарахування: (сума боргу ? ставка % ? кількість днів) / 360 днів (94 676,01 грн. ? 35% ? 408 днів) / 360 = 37 554,82 грн. За таких обставин, сума процентів за користування кредитом за період з 09.11.2023 по 20.12.2024 становить 37 554,82 грн., яка підлягає стягненню з відповідача. Нарахування процентів після закінчення строку кредитування є неправомірними та не підлягають задоволенню.

Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції.

Як вказано в частині третій статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частина друга статті 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких згідно з пунктом 3 цієї частини є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно зі ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 203 ЦК України визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За змістом статей 205, 207 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно зі ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до положень статей 1077, 1078 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Статтею 1081 ЦК України визначено, що клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

12.12.2024 рішенням № 12/12/24-1 було змінено найменування ТОВ «Фінансова компанія «Марин-Фінанс» на ТОВ «ФК «Аксіліум Фінанс».

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 22.12.2020 року між акціонерним товариством «Кредобанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №CL-297213 від 22.12.2020, на суму 314 000 грн. 00 коп. на строк 48 місяців терміном до 20.12.2024, з процентною ставкою 35 % річних.

Відповідач при підписанні анкети-заяви підтвердив свою згоду на те, що з умовами надання кредиту, викладеними в пам`ятці клієнта ознайомлений та вся інформація у цій анкеті заяві та наданих документах є повною, вірною та актуальною на день її подання.

На підтвердження укладення кредитного договору позивачем надано кредитний договір № CL-297213 від 22.12.2020 та анкета-заява № CL-297213 від 22.12.2020 фізичної особи на отримання готівкового кредиту, підписані відповідачем ОСОБА_1 , що свідчить про те, що відповідач ознайомилася та погодилася з умовами договору, а тому сторони досягли усіх істотних умов щодо суми кредиту, строку кредиту, сплати відсотків за користування кредитом, розмір і тип процентної ставки та уклали в належній письмовій формі кредитний договір. Відповідач ОСОБА_1 при підписанні анкети-заяви підтвердила свою згоду на те, що з умовами надання кредиту, викладеними в пам`ятці клієнта ознайомлена та вся інформація у цій анкеті-заяві та наданих документах є повною, вірною та актуальною на день її подання .

Згідно копій меморіальних ордерів № 69434715 від 22.12.2020 р. та № 69434676 від 22.12.2020 р., АТ «Кредобанк» свої зобов`язання, за кредитним договором № CL-297213 від 22.12.2020, по видачі відповідних сум кредиту виконав повністю на загальну суму 314 000 грн. 00 коп.

Відповідного до долученого ТОВ «ФК «Аксіліум Фінанс» до позовної заяви розрахунку заборгованості, станом на 08.11.2023 заборгованість відповідача за кредитним договором № CL-297213 від 22.12.2020 складала 94 676,01 грн., в тому числі строкове тіло - 31 427,42 грн, прострочене тіло - 27 680,50 грн., строкові відсотки - 973,4 грн., прострочені відсотки - 34 594,69 грн. За період з 09.11.2023 по 28.02.2025 на суму заборгованості, відповідно до умов кредитного договору № CL-297213 від 22.12.2020, позивачем нараховані відсотки за користування кредитом, зокрема станом на 28.02.2025 – 43 998,05грн. Всього сума нарахованих відсотків за наведений вище період становить 43 998,05 грн. Таким чином, станом на 28.02.2025 р., загальна сума заборгованості відповідача за кредитним договором складає 138 674,06 грн.

Отже, враховуючи, що кредитний договір № CL-297213 від 22.12.2020 та анкета-заява № CL-297213 від 22.12.2020 підписані відповідачем ОСОБА_1 , що свідчить про те, що відповідач ознайомилась та погодилась з умовами договору, а тому сторони досягли усіх істотних умов щодо суми кредиту, строку кредиту, сплати відсотків за користування кредитом, розмір і тип процентної ставки та уклали в належній письмовій формі кредитний договір.

В ході розгляду справи апеляційним судом встановлено, що в провадженні Олександрівського районного суду м. Запоріжжя перебувала цивільна справа (№ 331/8104/23) за позовом ОСОБА_1 до АТ «КРЕДОБАНК», третя особа ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АКСІЛІУМ ФІНАНС» про визнання недійсним споживчого кредитного договору № CL-297213, укладеного 22 грудня 2020 року між ОСОБА_1 та АТ «КРЕДОБАНК».

Рішенням Олександрівського районного суду м. Запоріжжя від 05.06.2026 у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Рішення набрало законної сили 20.07.2026.

Таким чином, доводи апеляційної скарги щодо невідповідності умов кредитного договору № CL-297213 від 22.12.2020 вимогам ЦК України, ЗУ «Про споживче кредитування», вже були предметом розгляду судом та їм надана відповідна оцінка у справі № 331/8104/23, при цьому предметом розгляду у цій справі є саме заборгованість відповідачки за вказаним кредитним договором, а не його незаконність, у зв`язку з чим доводи апеляційної скарги в цій частині суд не приймає до уваги.

Крім того, згідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом

Звертаючись до суду із даним позовом, ТОВ «ФК «Аксіліум Фінанс» надало повний перелік документів, які, на його думку, підтверджували викладені в позовній заяві обставини.

У ч. 2 ст. 13 ЦПК України зазначено, що збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом

За змістом ст.12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір, є первинні документи, оформлені відповідно до ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаним положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

Відповідно до пункту 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04.07.2018 №75 виписка з клієнтського рахунку може слугувати первинним документом, що підтверджує факт списання/зарахування коштів з/на цього/цей рахунку/рахунок клієнта.

При цьому, згідно з пунктом 3 вказаного Положення, клієнтські рахунки, за якими обліковуються кошти, розпорядником яких є клієнти банку. До клієнтських рахунків належать кореспондентські, поточні, вкладні (депозитні) рахунки, рахунки умовного зберігання (ескроу), розрахункові рахунки.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто, виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.

Подібні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 16.09.2020 у справі № 200/5647/18, від 25.05.2021 у справі №554/4300/16-ц.

Таким чином, надана позивачем до справи виписки по особовому рахунку узгоджується із розрахунком заборгованості і в сукупності з іншими доказами дають підстави для висновку, що позивачем надані суду належні та допустимі докази, а саме первинні бухгалтерські документи щодо надання кредитних коштів, отримання таких коштів відповідачем та підтверджує заборгованість останнього за кредитним договором №CL-297213 від 22.12.2020.

Крім цього, 08 листопада 2023 року між АТ «Кредобанк» та ТОВ «ФК «Марин-Фінанс» укладено договір факторингу із відступлення права грошової вимоги за кредитними договорами та прав за забезпечувальними договорами, за умовами якого позивач набув право вимоги до боржників, зазначених у додатку №1 до цього договору.

Згідно з додатком №1 договору факторингу про відступлення прав грошової вимоги за кредитними договорами та прав за забезпечувальними договорами від 08 листопада 2023 року до ТОВ «ФК «Марин-Фінанс» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № CL-297213 від 22.12.2020 на загальну суму 138674,06 грн.

Як вбачається із матеріалів справи, 30 січня 2024 року ТОВ «ФК «Марин-Фінанс» надіслало відповідачу досудову вимогу щодо виконання договірних зобов`язань, в якою повідомило про заміну кредитора у зобов`язанні за кредитним договором № CL-297213 від 22.12.2020 з АТ «Кредобанк» на ТОВ «ФК «Марин-Фінанс», та про необхідність повернення заборгованості за договором у розмірі 94676,01 грн. протягом 30-ти днів з дня отримання вказаного повідомлення, але в будь-якому випадку, не пізніше 35 календарних днів з моменту надсилання даної вимоги, усунути порушення умов кредитного договору та погасити прострочену заборгованість в розмірі простроченого боргу, а у випадку невиконання даної вимоги у визначений строк достроково повернути кредит у повній непогашеній сумі та сплатити всі нараховані і не сплачені проценти за користування кредитом, комісії.

На підтвердження направлення досудової вимоги щодо виконання договірних зобов`язань та повідомлення про заміну кредитора у зобов`язанні позивачем надано копії фіскальних чеків та списки згрупованих відправлень.

Згідно із п. 6.9 кредитного договору CL-297213 від 22.12.2020, банк, у випадках передбачених п.3.3 Кредитного договору вправі вимагати дострокового повернення кредиту, процентів, комісій та інших належних до сплати платежів за Кредитним договором, про що письмово повідомляє позичальника.

Не заслуговують на увагу, доводи відповідача про те, що позивачем не доведено належними доказами набуття права вимоги за кредитним договором до відповідача, з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи та судом встановлено, що 08 листопада 2023 між АТ «Кредобанк» та ТОВ «ФК «Марин-Фінанс» укладено договір факторингу із відступлення права грошової вимоги за кредитними договорами та прав за забезпечувальними договорами, відповідно до умов якого АТ «Кредобанк» відступило (передало у власність) права вимоги в повному обсязі за плату та під фінансуванням ТОВ «ФК «Марин-Фінанс», а ТОВ «ФК «Марин-Фінанс» набуло (прийняло у власність) належні АТ «Кредобанк» права вимоги до боржників, які вказані у додатку №1 до цього договору.

Згідно із додатку №1 договору факторингу про відступлення прав грошової вимоги за кредитними договорами та прав за забезпечувальними договорами від 08 листопада 2023 року до ТОВ «ФК «Марин-Фінанс» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № CL-297213 від 22.12.2020 порядковий номер в додатку 3687.

Також, позивачем в якості доказу надано копію платіжної інструкції № 1 від 08.11.2023 на суму 4420 385,21 грн., платник ТОВ«ФК «Марин-Фінанс», отримувач АТ «Кредобанк», призначення платежу: оплата згідно договору факторингу договір факторингу із відступлення права грошової вимоги за кредитними договорами та прав за забезпечувальними договорами від 08.11.2023, укладеними між ТОВ «ФК «Марин-Фінанс» та АТ «Кредобанк».

Таким чином, за встановлених обставин, позивачем доведено набуття ним права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором CL-297213 від 22.12.2020 укладеним між АТ «Кредобанк» та ОСОБА_1 .

Верховний Суд у постанові від 02.11.2021 у справі №905/306/17 зазначив, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія, як заінтересована сторона, повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором.

При цьому, ч.2 ст.517 ЦК України передбачено, що боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні. За висновками Верховного Суду України, що викладені у постанові № 6-979цс15 від 23.09.2015, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним.

Якщо боржник не сплачував заборгованість за кредитним договором ні новому, ні старому кредитору, внаслідок чого в останнього утворилася заборгованість, правильним є стягнення заборгованості на користь нового кредитора, оскільки неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі.

Наведені висновки суду узгоджуються з правовою позицією, наведеною у постановах Верховного Суду від 06.02.2019 у справі за №361/2105/16-ц та від 06.02.2018 у справі за №278/1679/13-ц, від 06.02.2019 у справі за № 667/11010/14-ц.

Апеляційний суд відхиляє доводи представника відповідача з приводу того, що позивачем не додано до позовної заяви договір факторингу від 08.11.2023, а надано його лише в ході розгляду справи, після закриття підготовчого засідання, оскільки це спростовується матеріалами справи.

Так відповідний договір факторингу від 23.11.2023 разом з додатком № 1 є додатком до позову та міститься на аркуші справи 25-26, а його більш повна копія надана позивачем повторно до суду 20.06.2026 (а.с. 102-112), при цьому підготовче засідання у справі закрито судом 30.06.2025.

Апеляційним судом встановлено, що відповідно до виписки по особовому рахунку ОСОБА_1 , відповідачка користувався кредитними коштами, здійснюючи погашення заборгованості за кредитом та відсотками.

Обгрунтованого контррозрахунку заборгованості, що спростовує розмір заборгованості, визначений позивачем, відповідачем також не надано.

Окремо слід зазначити, що в судовому засіданні судом двічі ставилось питання до представника відповідача ОСОБА_3 щодо суми боргу ОСОБА_1 за кредитом, на що представником ОСОБА_3 двічі не було надано відповіді, при цьому остання пославшись на невідповідність умов кредитного договору чинному законодавству стверджувала про неможливість вирахувати наявність чи відсутність заборгованості ОСОБА_1 у цій справі.

Підсумовуючи викладене, колегія апеляційного суду встановила, що на порушення умов договору, відповідач свої зобов`язання належним чином не виконав, внаслідок чого утворилася заборгованість за кредитним договором, що підтверджується розрахунком заборгованості та випискою з особового рахунку.

Сума заборгованості за тілом кредиту правильно визначена судом, станом на дату відступлення права вимоги (08.11.2023) - 94 676,01 грн.

При цьому, суд першої інстанції правильно прийшов до висновків про протиправність нарахувань відсотків після закінчення строку дії договору, які, згідно з практикою Верховного Суду, не підлягають стягненню за договірною ставкою, та самостійно визначив сума процентів за користування кредитом за період з 09.11.2023 по 20.12.2024 у розмірі 37 554,82 грн., яка підлягає стягненню з відповідача.

Доказів неправильності розрахунків суду першої інстанції, як і контр-розрахунку відповідачем та її представником не надано, у зв`язку з чим апеляційний суд погоджується з визначеною сумою боргу за кредитним договором у загальному розмірі 137 700,66 грн., яка складається з: строкове тіло - 31 427, 42 грн., прострочене тіло - 27 680, 50 грн., прострочені відсотки – 34 594, 69 грн., строкові відсотки 37 554,82 грн.

Доказів які б свідчили про виконання взятих на себе зобов`язань відповідачем також не надано.

Доводи апеляційної скарги не створюють висновок про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника з висновками суду першої інстанції щодо їх оцінки.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції безпідставно задовольнив позов, колегія суддів не приймає до уваги оскільки, такі доводи зводяться до викладення обставин справи із наданням коментарів та тлумаченням норм чинного законодавства на власний розсуд, висвітлення цих обставин у спосіб, що є зручним для скаржника, що має за мету задоволення апеляційної скарги, а не спростування висновків суду першої інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обгрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо обґрунтування , що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).

Інші доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки доказів та незгоди з висновками суду першої інстанції стосовно встановлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував та є однаковими з доводами які були викладені у позовній заяві.

Колегія суддів перевірила доводи апеляційної скарги на предмет законності судового рішення виключно в межах заявлених в суді першої інстанції вимог та які безпосередньо стосуються правильності застосування судом норм матеріального і дотримання норм процесуального права, у зв`язку із чим, не вдається до аналізу і перевірки інших доводів, які за своїм змістом зводяться до необхідності переоцінки доказів та встановлення обставин у справі, оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції і не дають підстав вважати, що судом порушено норми процесуального права та/або неправильно застосовано норми матеріального права, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 381 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника адвоката Тихомирової Марії Олегівни залишити без задоволення.

Рішення Олександрівського районного суду м. Запоріжжя від 13 січня 2026 року у цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови суду складено 07.08.2026.

Головуючий суддя Р.В. Мінгазов

Судді: Д.С. Бредун

О.З. Поляков