Постанова від 05 серпня 2026 р. у справі №930/117/26 — Вінницький апеляційний суд

Справа № 930/117/26

Провадження № 22-ц/801/1663/2026

Категорія: 101

Головуючий у суді 1-ї інстанції Алєксєєнко В. М.

Доповідач:Панасюк О. С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 серпня 2026 рокуСправа № 930/117/26м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Панасюка О. С. (суддя доповідач),

суддів Берегового О. Ю., Ковальчука О. В.,

з участю секретаря судового засідання Куленко О. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Брацлавська селищна рада Тульчинського району Вінницької області, про встановлення факту, що має юридичне значення, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 – адвоката Сивого М. В. на рішення Немирівського районного суду Вінницької області у складі судді Алєксєєнка В. М. від 21 квітня 2026 року (дата складання повного тексту судового рішення у справі відсутня),

встановив:

В січні 2026 року ОСОБА_1 через представника – адвоката Сивого М. В. звернувся до суду з цією заявою, за якою просив встановити факт, що ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 перебувала на його утриманні та під фактичним доглядом не менше п`яти років до дня смерті.

На обґрунтування заяви покликався на те, що протягом тривалого часу, орієнтовно з 2005 року і до дня смерті ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 фактично здійснював її утримання та постійний догляд.

ОСОБА_2 була особою похилого віку, проживала самостійно, не мала близьких родичів, страждала на хронічні захворювання, у зв`язку з чим не могла повною мірою самостійно забезпечувати свої життєві потреби.

Заявник систематично надавав їй матеріальну та побутову допомогу, допомагав у веденні домашнього господарства, доглядав за худобою, забезпечував продуктами харчування, лікарськими засобами та предметами першої необхідності, організовував надання медичної допомоги, викликав лікарів, супроводжував до медичних закладів та здійснював інші дії, спрямовані на забезпечення належних умов її життя. Після смерті ОСОБА_2 організував її поховання і продовжує доглядати за господарством, у тому числі за домашніми тваринами покійної, а також за майном, що залишилося після її смерті.

Встановлення цього факту необхідно для отримання права на спадкування за законом у п`яту чергу, оскільки спадкоємців за заповітом та за законом першої – четвертої черги ОСОБА_2 немає.

Рішенням Немирівського районного суду Вінницької області від 21 квітня 2026 року у задоволенні заяви відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що надання допомоги, догляду, участі у веденні господарства, придбання продуктів харчування чи лікарських засобів не є тотожним юридичному факту перебування особи на утриманні, а доказів того, що ОСОБА_2 перебувала на повному чи основному матеріальному забезпеченні заявника і його допомога була для неї єдиним або основним джерелом засобів до існування, ОСОБА_1 не надав.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 – адвокат Сивий М. В., посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, просив рішення скасувати та постановити нове – про задоволення заяви.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги покликався на ті ж обставини, що й у заяві про встановлення факту, що має юридичне значення.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги апеляційний суд прийшов до висновку, що вона задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Частинами першою – третьою статті 367 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України) передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Суд розглядає справи про встановлення факту, зокрема, перебування фізичної особи на утриманні (пункт 2 частини першої статті 315 ЦПК України).

Згідно зі статтею 318 ЦПК України у заяві про встановлення факту, що має юридичне значення, повинно бути зазначено, зокрема, який факт заявник просить встановити та з якою метою. Мета встановлення факту це ті наслідки, настання яких бажав би заявник.

Заявник звернувся до суду з метою встановлення факту перебування ОСОБА_2 на його утриманні та під фактичним доглядом для подальшої реалізації права на спадкування за законом як спадкоємця п`ятої черги відповідно до статті 1265 Цивільного кодексу України (далі ЦК України).

Так згідно з частиною другою цієї статті у п`яту чергу право на спадкування за законом одержують утриманці спадкодавця, які не були членами його сім`ї.

Утриманцем вважається неповнолітня або непрацездатна особа, яка не була членом сім`ї спадкодавця, але не менш як п`ять років одержувала від нього матеріальну допомогу, що була для неї єдиним або основним джерелом засобів до існування.

Отже для встановлення в порядку окремого провадження факту перебування особи на утриманні для отримання заявником права на спадкування після такої особи на підставі частини другої статті 1265 ЦК України обов`язковим є доведення не лише того, що заявник надавав допомогу цій особі в побуті, доглядав за її господарством, купував продукти та ліки, супроводжував до медичних закладів тощо, а того, що впродовж не менше п`яти років до смерті цієї особи саме його матеріальна допомога була для неї єдиним або основним джерелом засобів для існування.

Ні зі змісту заяви ОСОБА_1 , ні з наданих ним доказів зробити висновок про те, що надавана ним померлій ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 матеріальна допомога (доказів надання якої у справі взагалі немає) була для неї єдиним чи основним джерелом засобів до існування, неможливо.

Стверджуючи про перебування ОСОБА_2 на його утриманні протягом останніх п`яти років до дня смерті заявник взагалі не надав доказів щодо розміру її доходів (заробітної плати, пенсії, орендної плати тощо) чи відсутності таких (зокрема даних отриманих від органів Державної податкової служби України, Пенсійного фонду України) та, відповідно, його доходу за цей період, з якого він міг надавати утримання померлій.

Отже суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про відмову у задоволенні заяви, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а свідчать виключно про нерозуміння представником заявника – адвокатом Сивим М. В. приписів норм матеріального права та обставин, що підлягають доказуванню у таких справах.

Керуючись статтями 367, 368, 374, 375, 381, 384 ЦПК України апеляційний суд

постановив:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – адвоката Сивого М. В. залишити без задоволення, а рішення Немирівського районного суду Вінницької області від 21 квітня 2026 року – без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий О. С. Панасюк

Судді: О. Ю. Береговий

О. В. Ковальчук