Постанова від 05 серпня 2026 р. у справі №130/1376/26 — Вінницький апеляційний суд

Справа № 130/1376/26

Провадження № 33/801/828/2026

Категорія: 149

Головуючий у суді 1-ї інстанції Шепель К. А.

Доповідач: Оніщук В. В.

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 серпня 2026 рокум. Вінниця

Суддя Вінницького апеляційного суду Оніщук В. В., з участю секретаря судового засідання Ходакової М. Г., розглянувши апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 – адвоката Смірнова Сергія Михайловича – на постанову Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 15 липня 2026 року у справі про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою АДРЕСА_1 , до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 126 КУпАП,

встановив:

Постановою Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 15 липня 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40 800 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк п`ять років без оплатного вилучення транспортного засобу, стягнуто в дохід держави судовий збір в сумі 665,60 грн.

У постанові суду зазначено, що 21 квітня 2026 року о 13 год 40 хв в м. Жмеринка по вул. Пилипа Орлика, 21, ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Шкода», державний номерний знак НОМЕР_1 , будучи позбавленим права керування, повторно протягом року, відповідальність за що передбачена частиною п`ятою статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення, тобто повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті.

При ухваленні оскаржуваної постанови суд першої інстанції виходив з того, що вина ОСОБА_1 доведена належними та допустимими доказами.

Не погодившись із вказаною постановою суду, захисник Стояновича Є. Є. подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність постанови суду першої інстанції, просить її скасувати, провадження у справі закрити.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що працівник поліції як на підтвердження наявності в діях ОСОБА_1 повторності як кваліфікуючої ознаки правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП зібрав докази та послався на постанову ЕНА 6362211 від 17 грудня 2025 року, відповідно до якої ОСОБА_1 притягнуто до відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу у сумі 3 400 грн, разом з тим зазначеною постановою ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за відсутність у нього права на керування транспортним засобом. Відмітки про набуття даною постановою чинності матеріали справи не містять.

З огляду на це, належних доказів, які б підтверджували наявність кваліфікуючої ознаки повторність адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП у діях ОСОБА_1 немає.

У судовому засіданні адвокат Смірнов С. М. апеляційну скаргу підтримав з посиланням на викладені у ній підстави.

Заслухавши пояснення захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, проаналізувавши наведені в апеляційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи і дослідивши обставини справи, апеляційний суд дійшов таких висновків.

Згідно зі статтею 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Положеннями ст. 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

За ст. 252 КУпАП оцінка доказів здійснюється органом (посадовою особою) за своїм внутрішнім переконанням, яке повинно ґрунтуватися на всебічному, повному та об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення в першу чергу зобов`язаний з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, а також чи винна дана особа в його вчиненні і чи підлягає вона адміністративній відповідальності, і лише після цього вирішувати питання про можливість накладення адміністративного стягнення.

Пунктом 2 Загальних положень постанови Кабінету Міністрів України № 340 від 08 травня 1993 року «Про затвердження Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами» регламентовано, що особи допускаються до керування транспортними засобами за наявності у них національного посвідчення водія України на право керування транспортними засобами відповідної категорії (далі – посвідчення водія), крім випадків встановлення особам тимчасового обмеження у праві керування транспортними засобами.

Посвідчення водія є документом, що посвідчує особу та її спеціальний статус у частині підтвердження права його власника на керування транспортними засобами.

Особа має лише одне посвідчення водія, що підтверджує її право на керування транспортними засобами діючих категорій, зазначених у ньому.

Відповідно до положень ст. 14 ЗУ «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватись вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Водій зобов`язаний мати при собі та на вимогу поліцейського, а водії військових транспортних засобів – на вимогу посадових осіб військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, пред`являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (ст. 16 ЗУ «Про дорожній рух»).

Відповідно до положень п. п. 1.1, 1.3 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, ці Правила відповідно до ЗУ «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Згідно пункту 2.1 «а» Правил дорожнього руху України (Далі – ПДР України) водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі, зокрема – посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Відповідно до пункту 2.4 «а» ПДР України на вимогу працівника поліції водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред`явити для перевірки документи, зазначені в п. 2.1.

Пунктом 1.9 ПДР України, передбачено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

У рішенні ЄСПЛ від 25 березня 2021 року по справі «Сміляніч проти Хорватії», Суд наголошує, що автомобілі можуть стати небезпечними через безвідповідальне чи необережне використання і можуть спричинити суспільну шкоду, тому держава повинна прагнути запобіганню ДТП, забезпечуючи за допомогою адекватних мір стримування та превентивних заходів дотримання відповідних правил, спрямованих на зниження ризиків небезпеки необережної, безвідповідальної поведінки під час дорожнього руху (п.76).

Диспозиція ч. 5 ст. 126 КУпАП передбачає відповідальність за повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті, а саме:

-керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом (ч. 2 ст. 126 КУпАП);

-керування транспортним засобом особою, стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами (ч. 3 ст. 126 КУпАП);

-керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами (ч. 4 ст. 126 КУпАП).

У результаті дослідження матеріалів справи в ході апеляційного розгляду встановлено такі обставини.

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення від 21 квітня 2026 року ЕПР1 № 646455, 21 квітня 2026 року о 13 год 40 хв в м. Жмеринка по вул. Пилипа Орлика, 21, ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Шкода», державний номерний знак НОМЕР_1 , будучи позбавленим права керування, постанова ЕНА 6362211 від 17 грудня 2025 року, чим порушив п. 2.1.а ПДР України, за що відповідальність передбачена ч. 5 ст. 126 КУпАП (а. с. 1).

Відповідно до довідки заступника начальника ВП – начальника ВВГ Жмеринського РВП ГУНП у Вінницькій області згідно бази даних ІПНП гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , житель: АДРЕСА_1 , станом на 21.04.2026 протягом останніх 12 місяців вже притягувався до адміністративної відповідальності за ч. 2 - 4 ст. 126 КУПАП, а саме: 17.12.2025 за ч. 2 ст. 126 КУПАП (Керув. т/з особою, яка не має права керувати таким т/з), з застосуванням до останнього, адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 3400 грн. Відповідно до ПІНП Національної поліції України в розділі «Введення» «Адмінпрактика - штрафи» - відомості про сплату штрафу відсутні. Відповідно до рішення Жмеринського міськрайонного суду, справа N? 130/3084/23 від 20.12.2023, ОСОБА_1 позбавлено права керування терміном на 5 років. Разом з тим повідомляємо, що з метою припинення виявленого адміністративного правопорушення, працівниками патрульної поліції міста Вінниці, відносно останнього було складено адміністративний протокол серії ЕПР1 № 581855 від 03.02.2026 за ч. 5 ст. 126 КУпАП, відповідно до реєстру судової влади, зазначені адміністративні матеріали, передано за належністю до Жмеринського міськрайонного суду (справа № 130/1201/26) (а. с. 2).

На звороті а. с. 3 копія постанови серії ЕНА 6362211 від 17 грудня 2025 року

На переконання апеляційного суду, доводи скаржника про те, що постанова серії ЕНА 6362211 від 17 грудня 2025 року не може бути належним та допустимим доказом «повторності», оскільки не містить відомостей про набрання нею законної сили, суд відхиляє, адже постанова поліцейського у справі про адміністративне правопорушення набуває законної сили після закінчення 10-денного строку на її оскарження, а відомостей про її оскарження чи скасування стороною захисту не надано.

У рішенні по справі «О’ Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 26 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

З огляду на викладене, апеляційний суд вважає, що фактичні обставини справи судом першої інстанції з`ясовані повно та об`єктивно, вина ОСОБА_1 доведена повністю, а його дії за ч. 5 ст. 126 КУпАП кваліфіковані правильно, тому твердження скаржника про відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, є надуманими та безпідставними.

Адміністративне стягнення, накладене на ОСОБА_1 в межах санкції ч. 5 ст. 126 КУпАП та відповідає положенням ст. ст. 33-35 КУпАП щодо загальних правил накладення стягнень за адміністративні правопорушення.

Строки накладення адміністративного стягнення, передбачені ст. 38 КУпАП, не пропущені.

Ураховуючи викладене, апеляційний суд дійшов висновку, що постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, тому її слід залишити без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.

Керуючись ст. ст. 245, 280, 283, 294 КУпАП, суд апеляційної інстанції,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 – адвоката Смірнова Сергія Михайловича – залишити без задоволення.

Постанову Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 15 липня 2026 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя Вінницького

апеляційного суду В. В. Оніщук