Постанова від 05 серпня 2026 р. у справі №149/4263/25 — Вінницький апеляційний суд

Справа № 149/4263/25

Провадження № 22-ц/801/1762/2026

Категорія: 41

Головуючий у суді 1-ї інстанції Павлюк О. О.

Доповідач:Оніщук В. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 серпня 2026 рокуСправа № 149/4263/25м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого – Оніщука В. В. (суддя-доповідач),

суддів: Берегового О. Ю., Панасюка О. С.,

з участю секретаря судового засідання: Ходакової М. Г.,

учасники справи:

позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Суперіум»,

відповідач – ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Костюка Сергія Миколайовича в інтересах ОСОБА_1 на рішення Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 13 травня 2026 року, ухвалене у складі судді Павлюк О. О. в залі суду,

встановив:

Короткий зміст вимог

У грудні 2025 року ТОВ «ФК «Суперіум» звернулось в суд із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позов обґрунтовано тим, що 13 вересня 2017 року ОСОБА_1 уклав з АТ «Ідея Банк» кредитний договір № Z06.227.73109, за умовами якого Банк надає позичальнику кредит на поточні потреби в сумі 46 000 грн, включаючи витрати на страховий платіж (у разі наявності, а позичальник зобов`язується одержати кредит і повернути його з процентними платежами і комісіями згідно умов Договору кредиту та Додатками до даного договору).

Банк свої зобов`язання за кредитним договором виконав в повному обсязі, натомість позичальник свої зобов`язання належним чином не виконав, у зв`язку з чим виникла заборгованість станом на 15 листопада 2023 року у розмірі 135 807,91 грн, з яких заборгованість за основним боргом становить 45 929,14 грн, заборгованість за відсотками – 33 526,77 грн, заборгованість за комісією – 56 352 грн.

Згідно із Договором факторингу № 15/11/23 від 15 листопада 2023 року АТ «Ідея Банк» відступило ТОВ «ФК «Суперіум» право вимоги до боржників, в тому числі за кредитним договором № Z06.227.73109 в якому Відповідач виступає Позичальником.

Таким чином, ТОВ «ФК «Суперіум» набуло право вимоги до Відповідача та стало новим кредитором за вищевказаним Договором.

Загальна сума заборгованості Відповідача у відповідності до Реєстру боржників до договору факторингу № 15/11/23 від 15 листопада 2023 року за кредитним договором №Z06.227.73109 складає 135 807,91 грн. Позивачем не перераховувався вказаний розмір заборгованості по тілу, процентам та комісіям, оскільки вказаний в Реєстрі боржників розмір заборгованості нарахований первісним кредитором до моменту передачі права вимоги.

З урахуванням наведених обставин, ТОВ «ФК «Суперіум», звернувшись в суд із цим позовом, просило стягнути на його користь із ОСОБА_1 вказану суму заборгованості та судові витрати.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 13 травня 2026 року позов було задоволено повністю.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Суперіум» заборгованість за договором № Z06.227.73109 від 13 вересня 2017 року в розмірі 135 807,91 грн, а також витрати на оплату судового збору у розмірі 2 422 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що сторонами Договору погоджено загальні витрати за кредитом за весь строк кредитування, визначено графік платежів, а тому зазначений розмір заборгованості є обґрунтованим та відповідає умовам Договору. Відповідач згідно наданої виписки частково виконував умови договору та здійснював виплати в рахунок погашення заборгованості, а тому суд відхиляє посилання представника відповідача про відсутність доказів щодо надання відповідачу кредитних коштів.

Враховуючи викладене, беручи до уваги встановлені обставини, зокрема те, що відповідач взяті на себе зобов`язання за Договором належним чином не виконав та допустив заборгованість в розмірі 138 541,67 грн, а позивач набув право вимоги до відповідача, суд дійшов висновку про задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача зазначеної заборгованості.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Не погодившись із таким рішенням, представник відповідача подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Рух справи в суді апеляційної інстанції

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Вінницького апеляційного суду від 08 червня 2026 року для розгляду цієї справи визначено склад колегії суддів: головуючий суддя – Оніщук В. В., судді: Голота Л. О., Копаничук С. Г.

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 11 червня 2026 року апеляційну скаргу залишено без руху, надано строк на усунення її недоліків.

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 19 червня 2026 року відкрито апеляційне провадження у справі.

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 23 червня 2026 року справу призначено до розгляду на 06 серпня 2026 року о 09 год 40 хв.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Вінницького апеляційного суду від 05 серпня 2026 року суддів Голоту Л. О., Копаничук С. Г. замінено на суддів Берегового О. Ю., Панасюка О. С.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що виписка по рахунку відповідача була подана позивачем до суду першої інстанції із пропущенням процесуального строку, клопотання про його поновлення позивач не заявляв.

Положення пункту 1.11 кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемним відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

На переконання відповідача, вимога про право на оплату за обслуговування кредиту є недоведеною, а рішення суду першої інстанції в частині стягнення заборгованості, яка включає таку оплату в розмірі 56 352 грн помилковим. При цьому установлений в договорі АТ «Ідея банк» розмір комісійної винагороди, з огляду на обставини справи (зокрема, розмір заборгованості за тілом кредиту – 45 929,14 грн, заборгованості за відсотками 33 526,77 грн, заборгованості за обслуговування 56 352 грн), вносить істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживачу, що в сукупності свідчить про те, що такі умови кредитного договору є несправедливими.

Доводи особи, яка подала відзив на апеляційну скаргу

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін.

В судовому засіданні відповідач та його представник апеляційну скаргу підтримали з посиланням на викладені у ній підстави.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, причин неявки не повідомив, а тому згідно вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України його неявка не перешкоджає розгляду справи.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

13 вересня 2017 року між ПАТ «Ідея Банк» та відповідачем укладено кредитний договір № Z06.227.73109 за умовами якого відповідач отримав кредит у розмірі 46 000 грн строком 60 місяців із процентною ставкою 21,99% річних. Позичальник сплачує плату за обслуговування кредитної заборгованості щомісячно в терміни та розмірах визначених згідно графіку щомісячних платежів за кредитним договором. Договір підписаний власноручним підписом ОСОБА_1 (а. с. 11-15).

Згідно із Договором факторингу № 15/11/23 від 15 листопада 2023 року та Витягу з реєстру боржників до нього Акціонерне товариство «Ідея Банк» відступило Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Суперіум», право вимоги до боржників, в тому числі за кредитним договором № Z06.227.73109 (а. с. 20-28).

Згідно наданого розрахунку АТ «Ідея Банк» заборгованість відповідача за кредитним договором № Z06.227.73109 становить 135 807,91 грн. та складається з: заборгованість за основним боргом 45 929,14 грн, заборгованість за відсотками 33 526,77 грн, заборгованість за обслуговування 56 352 грн (а. с. 73-74).

Позиція суду апеляційної інстанції

Апеляційний суд у складі судової колегії, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, дійшов таких висновків.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

За змістом частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Указаним вимогам рішення суду першої інстанції відповідає не у повній мірі.

Відповідно до ст. 205, 207 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

За змістом ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди (ч. 1 ст. 638 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 1 статті 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

Законодавець пов`язує момент укладення договору з моментом передання грошей у випадку укладення договору позики (ст. 1046 ЦК України). Однак кредитний договір є укладеним з моменту досягнення його сторонами у письмовій формі згоди з усіх істотних умов договору.

За змістом статті 1054 ЦК України істотними умовами кредитного договору є розмір кредиту, порядок його повернення, розмір та порядок сплати процентів за користування кредитом.

Відповідно до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Таким чином, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою.

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Відповідно до ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Згідно ст. 1084 ЦК України якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідає перед фактором, якщо одержані ним суми є меншими від суми, сплаченої фактором клієнтові. Якщо відступлення права грошової вимоги факторові здійснюється з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором, фактор зобов`язаний надати клієнтові звіт і передати суму, що перевищує суму боргу клієнта, який забезпечений відступленням права грошової вимоги, якщо інше не встановлено договором факторингу.

На підтвердження позовних вимог позивачем було надано підписаний ОСОБА_1 кредитний договір, докази отримання на виконання договору кредитних коштів, розрахунок заборгованості, із якого вбачається часткове погашення заборгованості за договором. Також позивачем надано належні докази набуття права вимоги до відповідача за договором.

Апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги про недопустимість наданої стороною позивача виписки по рахунку відповідача та розрахунку заборгованості.

Водночас колегія суддів вважає обґрунтованими твердження сторони відповідача щодо нарахування первісним кредитором комісії.

Так, згідно із п. 1.11 договору обслуговування кредиту Банком включає в себе:

- надання інформації по рахункам Позичальника з використанням телефонних каналів зв`язку, а саме зі стаціонарних телефонів по Україні, в Контакт-центі, шляхом направлення СМС-повідомлень щодо суми платежу за цим Договором, щодо зарахування платежу в погашення заборгованості за кредитом тощо;

- надання інформації по рахунку Позичальника із використанням засобів електронного зв`язку шляхом направлення інформації про стан рахунку на адресу електронної пошти Позичальника;

- опрацювання запитів Позичальника, що направлені Банку Позичальником із використанням різних каналів зв`язку тощо. Позичальник сплачує плату за обслуговування кредитної заборгованості щомісячно в терміни та в розмірах, визначених згідно Графіку щомісячних платежів за кредитним договором (далі - «Графік щомісячних платежів»).

10 червня 2017 року набрав чинності Закон України «Про споживче кредитування» від 15 листопада 2016 року № 1734-VІІІ.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» (у редакції чинній, на момент укладення спірного кредитного договору) після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Згідно із частиною другою статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування», щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування». Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у пункті 31.29 постанови від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 за участі ПАТ «Ідея Банк».

Як видно із п. 1.11, 6.1, банком було встановлено плату позичальника за надання інформації щодо його кредиту, безоплатність надання якої прямо передбачена частиною першою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування».

Оскільки, позивач, як правонаступник Банку, у цій справі не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надавались споживачу та за які Банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування»), а тому вказана умова кредитного договору є нікчемною, що узгоджується також із правовим висновком ВС, викладеним у постанові у від 18 січня 2023 року у справі №172/410/21, за змістом якого: «…Якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування»).

Окрім того, колегія суддів погоджується із твердженнями скаржника про те, що встановлений в договорі АТ «Ідея банк» розмір комісійної винагороди, з огляду на обставини справи (зокрема, розмір кредиту та процентів), вносить істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживачу, що в сукупності свідчить про те, що умови кредитного договору є несправедливими.

За таких обставин відсутні правові підстави для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за комісією в сумі 56 352 грн, на що суд першої інстанції уваги не звернув.

Отже, доводи апеляційної скарги сторони відповідача у цій частині є обґрунтованими.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

За наведених обставин, доводи апеляційної скарги частково знайшли своє підтвердження під час апеляційного перегляду справи.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно зі статтею 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на встановлені обставини, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню повністю з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України, статті 141 ЦПК України суд розподіляє судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки позовні вимоги ТОВ «ФК «Суперіум» задоволено на 58,5 %, з відповідача на користь позивача слід пропорційно стягнути 1 471,10 грн сплаченого ним судового збору за подання позовної заяви (а. с. 32).

Апеляційна скарга сторони відповідача відповідно задоволена на 41,5 %, а тому з ТОВ «ФК «Суперіум» на його користь підлягає пропорційному стягненню 1 507,94 грн сплаченого ним судового збору за подання апеляційної скарги (а. с. 95, 105).

Згідно із ч. 10 ст. 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

Отже, з ТОВ «ФК «Суперіум» на користь ОСОБА_1 слід стягнути різницю судових витрат зі сплати судового збору у розмірі 36,84 грн.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів,

постановив:

Апеляційну скаргу адвоката Костюка Сергія Миколайовича в інтересах ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 13 травня 2026 року скасувати та ухвалити нове.

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Суперіум» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Суперіум» заборгованість за кредитним договором № Z06.227.73109 від 13 вересня 2017 року у розмірі 79 455,91 грн (сімдесят дев`ять тисяч чотириста п`ятдесят п`ять грн 91 коп.), з яких 45 929,14 грн – заборгованість за тілом кредиту, 33 526,77 грн – заборгованість за відсотками.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Суперіум» на користь ОСОБА_1 різницю судових витрат зі сплати судового збору у розмірі 36,84 грн (тридцять шість грн 84 коп.).

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.

Головуючий В. В. Оніщук

Судді О. Ю. Береговий

О. С. Панасюк