Постанова від 06 серпня 2026 р. у справі №127/36330/25 — Вінницький апеляційний суд

Справа № 127/36330/25

Провадження № 22-ц/801/1769/2026

Категорія: 70

Головуючий у суді 1-ї інстанції Медяна Ю. В.

Доповідач:Панасюк О. С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 серпня 2026 рокуСправа № 127/36330/25м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Панасюка О. С. (суддя доповідач),

суддів Берегового О. Ю., Ковальчука О. В.,

з участю секретаря судового засідання Куленко О. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів за апеляційною скаргою представниці ОСОБА_1 – адвокатки Гудзь О. В. на рішення Вінницького міського суду Вінницької області у складі судді Медяної Ю. В. від 28 квітня 2026 року (дата складання повного тексту судового рішення: 07 травня 2026 року),

встановив:

У листопаді 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом, за яким просив зменшити розмір аліментів, що стягуються з нього на користь ОСОБА_2 на дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частки усіх видів його заробітку (доходу) на 1/8 частку усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 % від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно до досягнення дитиною повноліття.

На обґрунтування позовних вимог покликався на те, що він з ОСОБА_2 перебував у зареєстрованому шлюбі, в якому ІНФОРМАЦІЯ_2 у них народився син ОСОБА_3 .

Рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 20 лютого 2012 року з нього на користь ОСОБА_2 стягнуто аліменти на дитину ОСОБА_3 у розмірі 1/4 частки усіх видів заробітку (доходу), але не менше 30 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з 18 лютого 2012 року і до досягнення дитиною повноліття.

Зазначав, що його сімейний стан змінився, тому що на його утриманні перебуває ще одна дитина, народжена в другому шлюбі, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , а також діти дружини від попереднього шлюбу ОСОБА_5 та ОСОБА_6 . Крім того він утримує дружину ОСОБА_7 , яка перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Звертав увагу, що він проходить військову службу і його грошове забезпечення (дохід) є єдиним джерелом існування родини, за винятком державних соціальних виплат на дружину та дітей.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 28 квітня 2026 року у позові відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач не надав належних доказів погіршення свого матеріального стану чи виключних обставин, які б унеможливлювали сплату аліментів у раніше визначеному розмірі, а факт народження дитини у другому шлюбі сам по собі не є безумовною підставою для зменшення аліментів. Позивач має стабільний і високий дохід від військової служби, а обов`язок утримувати дітей дружини від першого шлюбу виникає лише за відсутності у них інших працездатних родичів. Надання дітям статусу постраждалих від воєнних дій передбачає соціальні пільги і не погіршує стан платника, тому зменшення розміру аліментів призведе до порушення інтересів неповнолітньої дитини.

В апеляційній скарзі представниця ОСОБА_1 – адвокатка Гудзь О. В., посилаючись на порушення судом норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, просила рішення Вінницького міського суду Вінницької від 28 квітня 2026 року скасувати та постановити нове судове рішення про задоволення позову.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги покликалася на ті ж обставини, що й в позовній заяві. Зазначала, що народження другої дитини є самостійною підставою для зменшення аліментів, незалежно від зміни матеріального стану платника аліментів. Позивач є військовослужбовцем Збройних Сил України та учасником бойових дій, який змушений самостійно здійснювати витрати на амуніцію, забезпечення і ремонт транспорту для виконання бойових завдань. Через виплату аліментів у попередньо визначеному розмірі (1/4 доходу), у місяці, коли військовослужбовець перебуває не в зоні бойових дій, після відрахування податків та аліментів сума доходу на кожного з 5 членів його сім`ї стає значно меншою за розмір прожиткового мінімуму (родина також мала статус малозабезпеченої).

Звертала увагу на те, що суд першої інстанції ухвалив рішення без належного повідомлення позивача про дату, час і місце судових засідань, що позбавило його права на участь у судовому засіданні та процесуальний захист, а відповідно до пункту 3 частини третьої статті 376 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України) це є обов`язковою підставою для скасування судового рішення.

Представниця ОСОБА_8 – адвокатка Самородова О. П. подала відзив на апеляційну скаргу, за яким просила залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, як таке, що ухвалене з дотриманням норм процесуального права, відповідно до встановлених судом фактичних обставин справи, правовідносин сторін та норм матеріального права, якими вони регулюються.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги апеляційний суд прийшов до висновку, що вона задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Частинами першою – третьою статті 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд першої інстанції установив, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 .

20 лютого 2012 року Ленінським районним судом м. Вінниці у справі № 212/1118/2012 видано виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_9 аліментів на дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини від всіх видів заробітку (доходу), але не менше 30 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з 18 лютого 2012 року і до досягнення дитиною повноліття.

05 серпня 2022 року ОСОБА_1 уклав шлюб з ОСОБА_10 (після державної реєстрації шлюбу прізвище дружини ОСОБА_7 .

ІНФОРМАЦІЯ_4 народився ОСОБА_4 , батьками якого є ОСОБА_1 та ОСОБА_7 .

Згідно з договором оренди від 09 грудня 2024 року та актами надання послуг ОСОБА_7 винаймає квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , із місячною платою від 14 500 до 15 000 грн та оплатою комунальних послуг. Згідно з актом від 23 липня 2025 року за вказаною адресою без реєстрації проживають: ОСОБА_1 , ОСОБА_7 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_4

ОСОБА_1 та ОСОБА_7 мають право на пільги, передбачені законодавством України для багатодітних сімей, що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_1 .

Діти ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 мають статус дітей, які постраждали внаслідок бойових дій та збройних конфліктів, що зазнали психологічного та фізичного насильства.

Відповідно до довідки № 2/6/1/37/1317 від 08 березня 2025 року та посвідчення серії НОМЕР_2 ОСОБА_1 з 01 червня 2022 року перебуває на військовій службі, є учасником бойових дій та має право на відповідні пільги. Отримання ним грошового забезпечення підтверджується відомостями з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела та суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору від 09 листопада 2025 року.

ОСОБА_7 отримує щомісячну допомогу на дітей, які виховуються у багатодітній сім`ї, у розмірі 2 100 грн 00 к. на місяць та допомогу при народженні дитини у розмірі 860 грн 00 к. на місяць.

З відомостей з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела та суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору станом на 05 листопада 2025 року ОСОБА_7 не отримує інших доходів, крім зазначених вище соціальних виплат.

У частині першій статті 3 Конвенції Організації Об`єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року (далі – Конвенція) визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до статті 18 Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Частинами першою та другою статті 27 Конвенції встановлено, що держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до частини другої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку (стаття 8 Закону України «Про охорону дитинства»).

Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до статей 150, 180 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.

Згідно з положеннями статті 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Частина третя статті 181 СК України визначає, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Частиною першої статті 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим кодексом.

У пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» судам роз`яснено, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них.

Враховуючи зміст статей 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів один із батьків дитини чи інший її законний представник, з яким проживає дитина, може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища платника аліментів може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.

У постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі № 6-143цс13 зроблено висновок, що розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. У зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів одержувач аліментів може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища платника аліментів може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.

Звертаючись до суду з позовом про зменшення розміру аліментів, ОСОБА_1 посилався на те, що у нього змінилися сімейний та матеріальний стан, тому що на його утриманні перебуває малолітній син від другого шлюбу – ОСОБА_4 , 2023 року народження, дружина ОСОБА_7 до досягнення дитиною трирічного віку, а також двоє дітей дружини від попереднього шлюбу. При цьому його грошове забезпечення від військової служби є єдиним джерелом існування родини, що в значній мірі впливає на його матеріальне становище та унеможливлює сплату аліментів у раніше визначеному розмірі 1/4 частки усіх видів його заробітку (доходу).

Статтею 192 СК України передбачено можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених у судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Аналіз цієї норми права дає підстави для висновку що підставами зміни розміру аліментів є як зміна матеріального, так і зміна сімейного стану як самостійна підстава для зменшення або збільшення розміру аліментів.

Апеляційний суд вважає правильними висновок суду першої інстанції про те, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження зміни його матеріального стану чи погіршення здоров`я, які б давали підстави для зменшення розміру аліментів. Сам по собі факт зміни сімейного стану платника аліментів – укладення шлюбу з іншою жінкою та народження дитини у другому шлюбі – не є безумовною підставою для зменшення розміру аліментів без доведення погіршення його майнового стану.

Суд першої інстанції правильно зазначив, що стягнення з позивача аліментів на сина ОСОБА_3 у розмірі 1/4 частки усіх видів його заробітку (доходу) відповідно до рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 20 лютого 2012 року у справі № 212/1118/2012 відповідає вимогам сімейного законодавства.

Як вірно встановив суд першої інстанції ОСОБА_1 є працездатною особою, отримує стабільний дохід від військової служби, зокрема 850 584 грн 51 к. за період з січня по вересень 2025 року, що свідчить про відсутність погіршення його матеріального становища порівняно з моментом первинного присудження аліментів.

Апеляційний суд зазначає, що відповідно до пункту 8 Переліку видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 лютого 1993 року № 146, аліменти з військовослужбовців утримуються з усіх видів грошового забезпечення та додаткової винагороди, крім грошового забезпечення, що не має постійного характеру, та винятків, визначених пунктом 12 цього Переліку.

Стягнення аліментів у частці від доходу (1/4) за своєю правовою природою автоматично враховує зміни майнового стану: при зменшенні доходу позивача пропорційно зменшується і сума аліментів у грошовому вираженні, що повністю захищає його права та спростовує необхідність зменшення самої частки до 1/8.

Обов`язок із утримання дітей дружини від її першого шлюбу ОСОБА_5 та ОСОБА_6 виникає в силу статті 268 СК України лише за умови відсутності в них інших працездатних родичів, доказів чого суду надано не було. Набуття дітьми статусу постраждалих внаслідок воєнних дій передбачає надання їм соціальних пільг і не погіршує матеріальний стан самого платника.

Крім того понесення позивачем витрат на оренду житла та утримання його сім`ї є звичайними побутовими витратами, які не свідчать про скрутне матеріальне становище та не можуть компенсуватися за рахунок зменшення аліментів на дитину ОСОБА_3 .

Отже суд першої інстанції, з урахуванням встановлених під час розгляду справи обставин, надавши належну правову оцінку зібраним у справі доказам, прийшов до правильного висновку про відсутність правових підстав відповідно до частини першої статті 192 СК України для зменшення розміру стягуваних аліментів.

Доводи апеляційної скарги про належне повідомлення ОСОБА_1 про розгляд справи судом першої інстанції як обов`язкову підставу для скасування рішення відповідно до пункту 3 частини третьої статті 376 ЦПК України апеляційний суд відхиляє, тому що захист прав та інтересів позивача у судовому засіданні здійснювала його представниця – адвокатка Гудзь О. В., яка користувалася наданими процесуальними правами, подавала заяви, клопотання та докази від його імені, що свідчить про належне забезпечення права позивача на доступ до правосуддя та відсутність порушень його процесуальних прав.

Таким чином доводи апеляційної скарги не є істотними і не дають підстав для висновку про порушення судом норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, що є підставами для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

За змістом статті 374 ЦПК України апеляційний суд залишає судове рішення без змін, а скаргу без задоволення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (стаття 375 ЦПК України).

Керуючись статтями 367, 369, 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України апеляційний суд

постановив:

Апеляційну скаргу представниці ОСОБА_1 – адвокатки Гудзь О. В. залишити без задоволення, а рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 28 квітня 2026 року – без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

(Повний текст судового рішення виготовлено 06 серпня 2026 року).

Головуючий О. С. Панасюк

Судді: О. Ю. Береговий

О. В. Ковальчук