Постанова від 06 серпня 2026 р. у справі №132/2018/26 — Вінницький апеляційний суд

Справа № 132/2018/26

Провадження № 33/801/864/2026

Категорія: 149

Головуючий у суді 1-ї інстанції Павленко І. В.

Доповідач: Медвецький С. К.

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

07 серпня 2026 рокум. Вінниця

Суддя Вінницького апеляційного суду Медвецький С. К., розглянув апеляційну скаргу адвоката Козирєва І. М. в інтересах ОСОБА_1 на постанову Калинівського районного суду Вінницької області від 09 липня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 1222, ч. 5 ст. 126, ч. 1 ст. 130 КУпАП,

у с т а н о в и в:

Постановою Калинівського районного суду Вінницької області від 09 липня 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 1222, ч. 5 ст. 126, ч. 1 ст. 130 КУпАП та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40 800 (сорок тисяч вісімсот) гривень, з позбавленням права керування транспортним засобом на строк 5 (п`ять) років та без оплатного вилучення транспортного засобу.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 665,60 грн.

28 липня 2026 року адвокат Козирєв І. М. в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповноту з`ясування обставин справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції та скасувати указану постанову, а провадження у справі закрити у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративних правопорушень.

В обґрунтування доводів заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження адвокат Козирєв І. М. указує, що розгляд справи проведено без участі ОСОБА_1 , копію оскаржуваної постанови ним отримано 21 липня 2026 року, відтак строк на апеляційне оскарження пропущений з поважних причин.

Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення та наведені доводи для поновлення строку, суд апеляційної інстанції дійшов таких висновків.

Порядок оскарження постанови судді у справі про адміністративне правопорушення регулюється статтею 294 КУпАП.

Відповідно до ч. 2 ст. 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні цього строку відмовлено.

Відтак законодавець пов`язує початок відліку строку на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції з моментом її винесення, а не з моментом отримання її копії.

Згідно зі ст. 289 КУпАП у разі пропуску строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено.

Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась зі скаргою, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

З матеріалів справи слідує, що оскаржувану постанову винесено судом першої інстанції 09 липня 2026 року у відсутність ОСОБА_1 , відтак строк на її апеляційне оскарження закінчився 20 липня 2026 року (перший робочий день після вихідного).

Апеляційну скаргу заявник подав 28 липня 2026 року, про що свідчить реєстраційний штам суду, тобто після закінчення установленого законом десятиденного строку на апеляційне оскарження.

Водночас установлено, що ОСОБА_1 беззаперечно був обізнаний про розгляд 09 липня 2026 року Калинівським районним судом Вінницької області справи про адміністративне правопорушення відносно нього, що підтверджується поданою ним заявою про розгляд справи за його відсутності, яка міститься в матеріалах справи (а. с. 52).

Відтак причини пропуску строку на апеляційне оскарження, якими адвокат Козирєв І. М. обґрунтовує поважність пропуску строку на апеляційне оскарження постанови місцевого суду є неповажними.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (пункт 109 рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії» від 07 липня 1989 року).

У рішенні ЄСПЛ у справі «Каракуця проти України» від 16 лютого 2017 року у справі № 18986/06 зроблено висновок, що:

«сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки».

Недбале ставлення особи до своїх процесуальних прав та обов`язків, зокрема небажання або ухилення від отримання поштових відправлень, не може визнаватися поважною причиною пропуску строку на апеляційне оскарження судового рішення.

Інших причин поважності пропуску строку на апеляційне оскарження постанови Калинівського районного суду Вінницької області від 09 липня 2026 адвокат Козирєв І. М. не указав.

За змістом ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен при вирішенні питання щодо прав та обов`язків має право на справедливий і відкритий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, визначеним законом.

У рішенні ЄСПЛ від 29 жовтня 2015 року у справі «Устименко проти України» (заява № 32053/13) указано, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення.

Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (рішення у справі «Рябих проти росії», заява № 52854/99).

Суд постановив, що якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їх свобода розсуду не є необмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків (рішення у справі «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року, заява № 3236/03).

Вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте, навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (рішення ЄСПЛ у справі «Олександр Шевченко проти України» від 26 квітня 2007 року, «Трух проти України» від 14 жовтня 2003 року).

Апеляційний суд констатує, що звертаючись з апеляційною скаргою поза встановленим законом процесуальним строком адвокат Козирєв І. М. в інтересах ОСОБА_1 , з урахуванням встановлених обставин справи не навів достатніх доводів для поновлення йому строку на апеляційне оскарження постанови місцевого суду, тому у його поновленні слід відмовити, а апеляційну скаргу відповідно до вимог ч. 2 ст. 294 КУпАП – повернути особі, яка її подала

Керуючись статтею 294 КУпАП, Вінницький апеляційний суд,

п о с т а н о в и в :

Відмовити адвокату Козирєву І. М. в інтересах ОСОБА_1 у поновленні строку на апеляційне оскарження постанови Калинівського районного суду Вінницької області від 09 липня 2026 року.

Апеляційну скаргу адвоката Козирєва І. М. в інтересах ОСОБА_1 на постанову Калинівського районного суду Вінницької області від 09 липня 2026 року, повернути особі, яка її подала.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Вінницького

апеляційного суду Сергій МЕДВЕЦЬКИЙ