Постанова від 05 серпня 2026 р. у справі №127/19564/26 — Вінницький апеляційний суд

Справа № 127/19564/26

Провадження № 33/801/788/2026

Категорія: 143

Головуючий у суді 1-ї інстанції Ковальчук Л. В.

Доповідач: Береговий О. Ю.

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 серпня 2026 рокум. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Берегового О. Ю.,

за участю особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисника Брилянт І.О., потерпілого ОСОБА_2 ,

розглянув апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 30 червня 2026 року у справі про притягнення його до адміністративної відповідальності за ст. 122-4 та ст. 124 КУпАП,

в с т а н о в и в:

Згідно протоколів про адміністративні правопорушення серії ЕПР1 №680975 та ЕПР1 № 680974 від 01 червня 2026 року, 22 травня 2026 року о 17:30 год по вул. Келецька, 65 в м. Вінниця водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом марки «ВАЗ 2105», д.н.з. НОМЕР_1 , не був уважний, не стежив за дорожньою обстановкою, під час руху заднім ходом, не переконався, що це буде безпечно і не створить перешкоди іншим учасникам дорожнього руху, скоїв зіткнення з припаркованим транспортним засобом марки «Volkswagen Golf», д.н.з. НОМЕР_2 , чим порушив вимоги п. 10.9 ПДР України. При ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження. Після цього, ОСОБА_1 будучи учасником ДТП залишив місце події. Таким чином, своїми діями ОСОБА_1 вчинив адміністративні правопорушення передбачені ст.122-4 та ст.124 КУпАП.

Судом на підставі положення ст. 36 КУпАП, об`єднано справи № 127/19564/26 та № 127/19567/26, присвоєно справі № 127/19564/26.

Постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 30 червня 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 122-4, ст. 124 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами на строк один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 665,60 грн.

Не погодившись з постановою суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, оскільки вважає її незаконною, необґрунтованою, прийняту з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, а судом першої інстанції не вжито належних заходів, спрямованих на встановлення всіх обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Просить постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 30 червня 2026 року скасувати, а провадження відносно нього закрити на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП за відсутності події та складу адміністративного правопорушення.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що є безпідставним висновок суду першої інстанції про те, що сліди фарби на фаркопі його автомобіля, співпадають з кольором фарби пошкодженого автомобіля. Крім цього зазначає, що працівниками поліції не вжито заходів щодо встановлення особи-водія автомобіля ВАЗ 2105, не оглянуто цей автомобіль, не зроблено фото фаркопа, а також не проведено замірів. Також вважає, що є необґрунтованим твердження працівників поліції про те, що дорожньо-транспортна пригода сталась саме 22 травня 2026 року.

Звертає увагу, що позбавлення права керування транспортними засобами є суворим адміністративним стягненням, який є невиправданим та недоцільним.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, співставивши їх з наявними в матеріалах справи доказами, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Статтею 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Приймаючи судове рішення про визнання винним ОСОБА_1 у скоєні адміністративних правопорушень, передбачених ст.122-4 та ст.124 КУпАП, місцевий суд виходив з того, що його вина підтверджується даними протоколів про адміністративні правопорушення ЕПР 1 № 680975 та ЕПР 1 № 680974 від 01 червня 2026 року, схемою місця ДТП, рапортами, відеозаписом та фото з місця ДТП, а також поясненнями потерпілого ОСОБА_2 .

Проте з таким висновком місцевого суду погодитися не можна з огляду на таке.

Статтею 124 КУпАП встановлено адміністративну відповідальність за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.

Зазначена норма є бланкетною і при встановленні винуватості особи необхідно встановити пункт ПДР України, який порушено водієм і який, окрім того, перебуває у причинно-наслідковому зв`язку із останнім.

Причинно-наслідковий зв`язок між пригодою та порушенням ПДР України встановлюється у кожному конкретному випадку на підставі повного і всебічного дослідження доказів зібраних працівниками поліції та наданих учасниками.

За залишення водіями транспортних засобів, іншими учасниками дорожнього руху на порушення встановлених правил місця дорожньо-транспортної пригоди, до якої вони причетні, встановлена відповідальність за ст.122-4 КУпАП.

За змістом протоколів вбачається, що у провину ОСОБА_1 ставиться порушення вимог пунктів 2.10.а та 10.9 ПДР України, згідно яких:

п.2.10 а) - у разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов`язаний негайно зупинити транспортний засіб і залишатися на місці пригоди.

п.10.9. - під час руху транспортного засобу заднім ходом водій не повинен створювати небезпеки чи перешкод іншим учасникам руху. Для забезпечення безпеки руху він у разі потреби повинен звернутися за допомогою до інших осіб.

При цьому, правопорушення, передбачене ст.122-4 КУпАП, у даному випадку, є похідним від наявності в діях водія ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП.

Особливості оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена статтею 124 КУпАП, зокрема і процедура складання протоколу про адміністративне правопорушення у разі порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, визначені у розділі ІХ «Особливості оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена статтею 124 КУпАП, Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, що затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 7 листопада 2015 року № 1395 (далі - Інструкції № 1395).

У разі порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна, на місці дорожньо-транспортної пригоди складається протокол про адміністративне правопорушення стосовно цих осіб, до якого додаються: 1) схема місця ДТП (додаток 8), яку підписують учасники ДТП та поліцейський; 2) пояснення учасників пригоди та свідків (у разі їх наявності); 3) показання технічних приладів (у разі їх наявності); 4) показання засобів фото- та/або відеоспостереження (у разі їх наявності); 5) інші матеріали, які необхідні для прийняття рішення у справі (п. 1 розділу ІХ Інструкції № 1395).

У випадках, коли для прийняття об`єктивного рішення виникає необхідність для отримання додаткових даних, поліцейський, який оформлює матеріали ДТП, протягом доби передає оформлені матеріали ДТП для подальшого розгляду уповноваженій особі підрозділу поліції, на території обслуговування якого сталася пригода (п. 6 розділу ІХ Інструкції № 1395).

Згідно з п.8 розділу ІХ Інструкції № 1395 якщо при ДТП один з його учасників зник з місця пригоди, поліцейський оформляє схему місця ДТП, відбирає пояснення в потерпілого, свідків (у разі їх наявності), встановлює наявність засобів зовнішнього відео-, фотоспостереження та невідкладно повідомляє уповноважену особу підрозділу поліції, відповідальну за розшук осіб, що зникли з місця ДТП. Остання зобов`язана вжити всіх можливих заходів для встановлення винуватців ДТП та обставин її вчинення в найкоротший строк, але не більше двох місяців.

Розшук осіб, що зникли з місця ДТП, здійснюється шляхом використання баз (банків) даних, що входять до єдиної інформаційної системи МВС, відкритих джерел інформації, надсилання запитів про отримання необхідних фото- та/або відеофіксацій відповідної пригоди, виклику осіб для прибуття до підрозділу або відвідування їх за місцем проживання (перебування), роботи.

При встановленні транспортного засобу, який зник з місця пригоди, проводяться його огляд на предмет наявності характерних пошкоджень, інших обставин ДТП та фотофіксація.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення (ст. 251 КУпАП).

З матеріалів справи вбачається, що 01 червня 2026 року об 11:52 год старший інспектор УПП у Вінницькій області старший лейтенант поліції Сльота В.В. склав відносно ОСОБА_1 протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №680975.

З протоколу вбачається, що 22 травня 2026 року о 17:30 год по вул. Келецька, 65 в м. Вінниця водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом марки «ВАЗ 2105», д.н.з. НОМЕР_1 , не був уважний, не стежив за дорожньою обстановкою, під час руху заднім ходом, не переконався, що це буде безпечно і не створить перешкоди іншим учасникам дорожнього руху, скоїв наїзд на припаркований транспортний засіб марки «Volkswagen Golf», д.н.з. НОМЕР_2 , від чого автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками.

Того ж дня, ОСОБА_1 будучи учасником ДТП залишив місце події, чим порушив вимоги пункту 2.10 «а» Правил дорожнього руху України, тому на нього було складено протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 680974 за статтею 122-4 КУпАП.

Таким чином, своїми діями ОСОБА_1 вчинив адміністративні правопорушення передбачені ст.122-4 та ст.124 КУпАП.

У письмових пояснення від 23 травня 2026 року ОСОБА_2 зазначив, що 21 травня 2026 року припаркував автомобіль біля ЖЕК за адресою вул. Келецька, 65. 22 травня 2026 року пошкоджень зранку на авто не було. 23 травня 2026 року о 08:30 год виявив пошкодження задньої лівої двері, після чого викликав працівників поліції.

З письмових пояснень від 24 травня 2026 року вбачається, що ОСОБА_2 24 травня 2026 року помітив авто з фаркопом, яке можливо причетне до вказаного ДТП. Висота фаркопу автомобіля ВАЗ співпадає з висотою пошкоджень та має сліди фарби його автомобіля.

Водночас наведений зміст письмових пояснень не дає можливості однозначно встановити чи дійсно водій автомобіля «ВАЗ 2105» здійснив наїзд на автомобіль «Volkswagen Golf» - 23 травня 2026 року.

При цьому, ОСОБА_1 заперечив свою участь у дорожньо-транспортній пригоді. З п.14. протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №680975 вбачається, що він зазначив те, що 29 травня 2026 року дійсно виїжджав, однак до ДТП не причетний.

Отже, для встановлення складу адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, необхідно довести не лише порушення особою конкретної вимоги Правил дорожнього руху, а й настання передбачених цією статтею наслідків та причинний зв`язок між порушенням і пошкодженням майна.

Проте, матеріали справи не містять беззаперечних доказів того, що саме автомобіль «ВАЗ 2105», д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 здійснив наїзд на припаркований автомобіль «Volkswagen Golf».

Наявні на CD-дисках фотознімки та відеозаписи не містить фіксації моменту дорожньо-транспортної пригоди, безпосереднього контакту між транспортними засобами, траєкторії руху автомобіля «ВАЗ 2105» чи інших обставин, які самі по собі підтверджували б факт зіткнення цих автомобілів.

Відповідно до абз.3 пункту 8 розділу ІХ зазначеної Інструкції при встановленні транспортного засобу, який зник з місця пригоди, проводяться його огляд на предмет наявності характерних пошкоджень, інших обставин дорожньо-транспортної пригоди та фотофіксація.

При цьому, апеляційний суд звертає увагу, що матеріали справи про адміністративні правопорушення стосовно ОСОБА_1 не містять актів огляду транспортних засобів «ВАЗ 2105», д.н.з. НОМЕР_1 та марки «Volkswagen Golf», д.н.з. НОМЕР_2 , на предмет наявності характерних пошкоджень, розміри й локалізацію пошкоджень цих транспортних засобів, а тому твердження суду першої інстанції щодо наявності фарби на фаркопі автомобіля «ВАЗ 2105», є припущенням.

Зі схеми дорожньо-транспортної пригоди, складеної 23 травня 2026 року, вбачається лише те, що на автомобілі «Volkswagen Golf», д.н.з. НОМЕР_2 зафіксовано пошкодження бокової лівої частини. Відомостей щодо конкретного характеру, розміру, висоти розташування чи механізму утворення цього пошкодження схема не містить.

За таких обставин наявні докази не забезпечують належної фіксації пошкоджень автомобіля «Volkswagen Golf», д.н.з. НОМЕР_2 та не дають можливості провести їх об`єктивний порівняльний аналіз для встановлення механізму їх утворення та підтвердження факту контакту між транспортними засобами.

Таким чином, за відсутності даних щодо характеру та локалізації пошкоджень вказаних транспортних засобів неможливо достовірно встановити, що наявні на вказаних автомобілях пошкодження утворились наслідок взаємного контактування при ДТП саме 22 травня 2026 року за обставин, які викладені в протоколах про адміністративні правопорушення.

Крім того, суд першої інстанції в обґрунтування доведеності вини ОСОБА_1 також послався на рапорт працівників поліції.

Проте, рапорт працівника поліції не може вважатись об`єктивним доказом порушення та слугувати доказом винуватості особи у вчиненні адміністративного правопорушення, оскільки поліцейський у спірних правовідносинах виступає в якості суб`єкта владних повноважень, який зацікавлений у розгляді справи.

Також, апеляційним судом встановлено розбіжності щодо часу і дати вчинення ДТП, оскільки в протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №680975 від 01 червня 2026 року вказано час і дата події – 22 травня 2026 року о 17:30 год, проте в схемі місця ДТП вказано – 23 травня 2026 року о 08:52 год.

Отже, протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №680975 від 01 червня 2026 року не відповідає вимогам ст.256 КУпАП та не є джерелом доказової інформації про час і дату місця події.

Відповідно до пункту 2.10 «а» Правил дорожнього руху України у разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов`язаний негайно зупинити транспортний засіб і залишатися на місці пригоди.

Статтею 122-4 КУпАП передбачено відповідальність за залишення водіями транспортних засобів, іншими учасниками дорожнього руху на порушення встановлених правил місця дорожньо-транспортної пригоди, до якої вони причетні.

Згідно з пунктом 1.10 Правил дорожнього руху України залишення місця дорожньо-транспортної пригоди - це дії учасника дорожньо-транспортної пригоди, спрямовані на приховання факту такої пригоди або обставин її скоєння, які спричинили необхідність проведення поліцейськими заходів щодо встановлення (розшуку) цього учасника та (або) розшуку транспортного засобу.

Отже, необхідною передумовою відповідальності за статтею 122-4 КУпАП є доведеність причетності особи до дорожньо-транспортної пригоди, а також усвідомлення нею факту такої пригоди та залишення її місця всупереч установленим правилам.

Оскільки матеріали справи не містять достатніх доказів факту причетності ОСОБА_1 до дорожньо-транспортної пригоди, відсутні й належні підстави стверджувати, що він усвідомлював свою причетність до такої пригоди та умисно залишив її місце.

Апеляційний суд, оцінивши всі наявні у справі докази в їх сукупності, дійшов висновку, що вони не дають можливості достовірно встановити факт зіткнення автомобіля «ВАЗ 2105», д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 з автомобілем «Volkswagen Golf», д.н.з. НОМЕР_2 за обставин, викладених у протоколах про адміністративні правопорушення.

Отже, не доведено порушення ОСОБА_1 вимог пунктів 10.9 та 2.10 «а» Правил дорожнього руху України, наявність причинного зв`язку між його діями та пошкодженням автомобіля «Volkswagen Golf», а також його причетність до дорожньо-транспортної пригоди й усвідомлене залишення її місця.

Статтею 62 Конституції України встановлено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.

Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.

Розумний сумнів – це такий непереборний сумнів, який залишається у слідчого, прокурора, слідчого судді, суду щодо винуватості обвинуваченого чи підсудного після всебічного, повного і об`єктивного дослідження обставин справи. Наявність розумного сумніву щодо обґрунтованості обвинувачення не дозволяє будь-якій неупередженій людині, яка міркує з належним розумом і сумлінням, визнати обвинуваченого винним. Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину. Так, у справі «Бербера, Мессеге и Хабардо проти Іспанії» від 06.12.1998 р. (п. 146) Європейський Суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинуватості вимагає, серед іншого, щоб, виконуючи свої обов`язки, судді не розпочинали розгляд справи з упередженої думки, що підсудний вчинив злочин, який йому ставиться в вину; обов`язок доказування лежить на обвинуваченні, і будь-який сумнів має тлумачитися на користь підсудного.

У пункті 43 рішення від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що при оцінці доказів він керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.

У силу презумпції невинуватості, яка поширюється і на провадження у справах про адміністративні правопорушення, усі сумніви щодо події правопорушення та винуватості особи мають тлумачитися на її користь.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Згідно з пунктом 2 частини восьмої статті 294 КУпАП за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право скасувати постанову та закрити провадження у справі.

За таких обставин, апеляційній суд виснує, що місцевий суд при розгляді справи не в повній мірі дотримався вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП та дійшов передчасного висновку при винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. При цьому, недоведеність вини за ст.124 КУпАП за відсутністю доказів причетності водія ОСОБА_1 до ДТП, виключає відповідальність за ст.122-4 КУпАП, а тому його апеляційна скарга підлягає задоволенню.

У зв`язку з чим, постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 30 червня 2026 року слід скасувати, а провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за статтями 124 та 122-4 КУпАП - закрити на підставі пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях події та складу зазначених адміністративних правопорушень.

Керуючись ст. 247, ст.294 КУпАП, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 30 червня 2026 року у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 122-4 та ст. 124 КУпАП скасувати.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в його діях події та складу адміністративного правопорушення.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Вінницького

апеляційного суду О. Ю. Береговий