Рішення від 30 липня 2026 р. у справі №650/1538/26 — Великоолександрівський районний суд Херсонської області

Великоолександрівський районний суд Херсонської області

Справа № 650/1538/26

Провадження № 2/650/2357/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 липня 2026 року селище Велика Олександрівка

Великоолександрівський районний суд Херсонської області

в складі: головуючого Хомик І.І.

за участю секретаря Дорошенко Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в с. Велика Олександрівка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Тягинської сільської об`єднаної територіальної громади Бериславського району Херсонської області про встановлення факту проживання однією сімєю та визнання права власності в порядку спадкування,

встановив:

12 березня 2026 року позивач звернувся до суду із вказаним позовом в якому просить встановити факт постійного проживання зі спадкодавцем та визнати за ОСОБА_1 , в порядку спадкування після померлого вітчима, право власності на 1/2 житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами який знаходиться за адресою АДРЕСА_1 .

Позовна заява мотивована тим, в період з 1986 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 проживали разом як чоловік та дружина, вели сімейний побут проживали разом як сім`я, вели спільне господарство, мали спільний бюджет , тобто фактично виконували права та обов`язки подружжя та батька. ОСОБА_3 , є матір`ю позивачки. Згідно свідоцтва про право власності на житло від 11.11.1994 року подружжю на праві сумісної приватної власності належав будинок за адресою АДРЕСА_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_3 . Після смерті ОСОБА_3 , відкрилася спадщина на 1/2 частину вказаного житлового будинку, яку позивач успадкувала. ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_2 , який перебував у сімейних відносинах з позивачкою як її вітчим.

За життя ОСОБА_2 мав у власності 1/2 частку вищезазначеного нерухомого майна. Частка спадкового майна, що залишилася після смерті спадкодавця, жодною особою прийнята не була та у спадкування не вступлено.

В період з 1995 року позивачка та спадкодавець проживала разом з померлим однією сім`єю, їх відносини були сповнені почуттям поваги та любові батька та доньки, вони піклувались один про одного, були пов`язані спільним побутом, правами та обов`язками, вели господарство.

Оскільки встановлення факту простійного проживання однією сім`єю разом із спадкодавцем та встановлення в такому випадку факту прийняття спадщини вирішується виключно в судовому порядку, позивач звернулася до суду з даним позовом.

В судове засідання позивач не з`явилася, надала заяву про розгляд справи за її відсутності, вказуючи, що позовні вимоги підтримує і просить їх задовольнити.

В судове засідання відповідач не зявився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності, зазначаючи, що не заперечує щодо задоволення позовних вимог.

Дослідивши обставини справи суд прийняв до уваги наступне.

З 1986 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , проживали разом як чоловік та дружина, вели сімейний побут проживали разом як сім`я, вели спільне господарство, мали спільний бюджет , тобто фактично виконували права та обов`язки подружжя та батька.

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 29.12.2011 року, є матір`ю позивачки, що підтверджує копія свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 21 березня 2023 року, та витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо державної реєстрації шлюбу №00039044062 від 28.03.2023 року.

ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 від 26.06.2026 року. Останній перебував у сімейних відносинах з позивачкою як її вітчим.

Відповідно до довідки Одрадокам`янської сільської ради Бериславського району Херсонської області від 20.09.2014 року ОСОБА_2 з 03 січня 1995 року і по день його смерті, ІНФОРМАЦІЯ_3 , був зареєстрований та проживав за адресою: АДРЕСА_1 . Разом з ним за цією адресою на день його смерті були зареєстровані з ІНФОРМАЦІЯ_5 донька його співмешканки ОСОБА_1 , з ІНФОРМАЦІЯ_5 онука його співмешканки ОСОБА_4 , та з 14 грудня 2010 року праонука його співмешканки ОСОБА_5 - ІНФОРМАЦІЯ_6 .

За життя мати позивачки ОСОБА_3 мала у спільній сумісній власності з ОСОБА_2 житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвом про право власності на житло від 10.02.1994 року.

Після смерті ОСОБА_3 , позивач отримала свідоцтво про право на спадщину за законом від 30.09.2014 року серії НАВ №041249 на частину вищевказаного домовлодіння.

Після смерті матері позивач продовжувала проживати із родиною та вітчимом у даному будинку, доглядала його, здійснила поховання після його смерті. Інших спадкоємців, які могли б успадкувати майно після смерті ОСОБА_2 немає.

Як встановлено судом, позивач дійсно проживала однією сім`єю з ОСОБА_2 , що підтверджується копією будинкової книги для прописки громадян, проживаючих у АДРЕСА_1 .

Наведені докази є належними та допустимими, оскільки отримані у встановленому законом порядку, містять інформацію щодо предмету доказування, узгоджуються між собою, не заперечуються сторонами та не викликають сумніву щодо їх достовірності.

Підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені судом фактичні обставини справи свідчать про те, що між сторонами виникли правовідносини з приводу спадкування, що врегульовано нижченаведеними нормами цивільного законодавства станом на час виникнення спірних правовідносин.

Так, відповідно до частини першої статті 1217 Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року (далі ЦК України) спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно достатті 1223ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його не дійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Відповідно до статті 1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

Відповідно до частини першої статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно до частини третьої статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Відповідно до частини першої статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Відповідно до частини першої статті 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Відповідно до частини першої статті 1296ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Відповідно до частини першої статті 1298ЦК України свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення шести місяців з часу відкриття спадщини.

Отже, суд вважає за необхідне задовольнити позов повністю, оскільки позивач будучи спадкоємцем за законом прийняв спадщину у встановленому законом порядку після смерті спадкодавця, у вигляді частини житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 ., яка належала останньому на момент смерті.

Відповідно до частини першої, пункту першого частини другої та частини третьої статті 141 Цивільного процесуального кодексу України від 18 березня 2004 року (далі ЦПК України) судові витрати у вигляді сплаченого позивачем судового збору суд покладає на позивача, враховуючи при цьому, що право останнього не було порушене неправомірними діями або бездіяльністю відповідача, вирішення вимоги позову не віднесено до компетенції органу місцевого самоврядування, представником відповідача позовні вимоги не заперечувалися та учать відповідного органу обумовлена встановленими законом повноваженнями та особливістю порядку вирішення спорів подібної категорії.

З урахуванням викладеного та керуючись статтями 12, 13, 141, 209, 259, 263 265 ЦПК України, Великоолександрівський районний суд Херсонської області

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Тягинської сільської об`єднаної територіальної громади Бериславського району Херсонської області про встановлення факту проживання однією сімєю та визнання права власності в порядку спадкування- задовольнити.

Встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрованої за адресою АДРЕСА_1 разом із спадкодавцем, ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_7 , однією сім`єю не менше як п`ять років до часу відкриття спадщини.

Визнати за ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , в порядку спадкування після ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_7 , право власності на 1/2 частину житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами який знаходиться за адресою АДРЕСА_1 . Судові витрати покласти на позивача.

Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Херсонської області через

Великоолександрівський районний суд Херсонської області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Ірина ХОМИК