Рішення від 29 липня 2026 р. у справі №650/408/26 — Великоолександрівський районний суд Херсонської області

Великоолександрівський районний суд Херсонської області

Справа № 650/408/26

Провадження № 2/650/1641/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 липня 2026 року с. Велика Олександрівка

Великоолександрівський районний суд Херсонської області в складі:

головуючого судді – Хомик І.І.

за участю секретаря судового засідання – Дорошенко Т.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду с. Велика Олександрівка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Бериславської міської військової адміністрації Бериславського району Херсонської області, про припинення права спільної часткової власності та визнання права власності як на окремий об`єкт нерухомого майна,-

ВСТАНОВИВ:

21.01.2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Бериславської міської військової адміністрації Бериславського району Херсонської області про припинення права спільної часткової власності та визнання права власності як на окремий об`єкт нерухомого майна. Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 є власником 62/100 частки житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 .

Вищезазначений житловий будинок належить ОСОБА_1 в цілому і існує як окремий об`єкт нерухомого майна з окремою присвоєною адресою.

3 квітня 1984 року будинок був розділений між батьками позивача ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , під час розлучення на підставі рішення суду № 2-165/1984 від 3 квітня 1984 року. Будинок було поділено на дві самостійні частини з окремими виходами, що прямо зазначено у судовому рішенні.

16 жовтня 1997 року, ОСОБА_3 , подарувала ОСОБА_1 38/100 частки житлового будинку разом із відповідною частиною господарських будівель та споруд.

21 вересня 2004 року, ОСОБА_1 , у відповідності до вимог чинного законодавства було оформлено Акт прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом житлового (садового) будинку та господарських будівель, на підставі чого площа об`єкта нерухомого майна була збільшена, а частка у праві власності зросла з 38/100 до 62/100 житлового будинку.

Тим паче, згідно даних технічного паспорту, будинки є окремими домоволодіннями з окремими входами в будинки, розділені огорожею, на окремо визначених земельних ділянках, мають різне опалення, індивідуальні прилади обліку електроенергії, водо та газопостачання, окремі вводи вказаних комунікацій підведені та розташовані на земельних ділянках, наданих для обслуговування наших окремих житлових будинків. Вони з співвласником не ведуть спільного господарства та мають у власності окремі житлові будинки з окремими адресами.

Домоволодіння є окремими, із незалежними комунікаціями, газо-та-електропостачанням, облаштованими окремими входами та окремими поштовими адресами. Оскільки, спільної часткової власності на житловий будинок АДРЕСА_1 ) ніколи не існувало і не існує, що як наслідок позбавляє ОСОБА_1 можливості вчиняти самостійно правочини відносно свого нерухомого майна, в зв`язку з чим позивач змушений звернутися до суду з даним позовом.

Позивач у судове засідання не з`явився, надав заяву про проведення судового розгляду за його відсутності.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутність.

Дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником 62/100 частки житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвом про право власності серії НОМЕР_1 від 21.12.2004 року, посвідченого виконавчим комітетом Бериславської міської ради.

За життя, ОСОБА_3 , матір позивача, подарувала йому 38/100 частки житлового будинку разом із відповідною частиною господарських будівель та споруд. 21 вересня 2004 року ОСОБА_1 , оформив Акт прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом житлового (садового) будинку та господарських будівель № 122 від. 21.09.2004 року, на підставі чого площа об`єкта нерухомого майна була збільшена, а частка позивача у праві власності зросла з 38/100 до 62/100 житлового будинку. Згідно даних технічного паспорту, будинки є окремими домоволодіннями з окремими входами в будинки, розділені огорожею, на окремо визначених земельних ділянках, мають різне опалення, індивідуальні прилади обліку електроенергії, водо та газопостачання, окремі вводи вказаних комунікацій підведені та розташовані на земельних ділянках, наданих для обслуговування наших окремих житлових будинків.

Таким чином ОСОБА_1 використовує житловий будинку АДРЕСА_1 , як окремий ізольований будинок, який має окремий вихід, окрему систему життєзабезпечення (водопостачання, водовідведення, опалення тощо), тобто складає окремий об`єкт нерухомого майна в розумінні статті 181 ЦК України, а тому можливо прийти до переконання, про можливість подальшого безперешкодного володіння та розпорядження спірним майном, відносно якого може бути припинена спільна часткова власність та визнання права власності на спірний нерухомий об`єкт за ОСОБА_1 .

Належні співвласникам частки домоволодіння є фактично окремими об`єктами нерухомого майна, мають самостійні входи та комунікації, відокремлені стіною і кожна із частин виділена та функціонує як самостійний об`єкт нерухомого майна.

У силу положень статей 21, 24, 41 Конституції України, статей 319, 358 ЦК України всі громадяни є рівними у своїх правах, усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення цих прав, у тому числі щодо захисту права спільної часткової власності.

Правовий режим спільної часткової власності визначається главою 26 ЦК України з урахуванням інтересів усіх її учасників. Володіння, користування та розпорядження частковою власністю здійснюється за згодою всіх співвласників, а за відсутності згоди - спір вирішується судом. Незалежно від розміру часток співвласники при здійсненні зазначених правомочностей мають рівні права.

Відповідно до статті 365 ЦК України право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: 1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі; 2) річ є неподільною; 3) спільне володіння і користування майном є неможливим; 4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 04.10.91 «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок», при вирішенні справ про виділ в натурі часток жилого будинку, що є спільною частковою власністю, судам належить мати на увазі, що це можливо, якщо кожній із сторін може бути виділено відокремлену частину будинку з самостійним виходом (квартиру). Виділ також може мати місце при наявності технічної можливості переобладнати приміщення в ізольовані квартири. Як роз`яснено в п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок» /зі змінами/, у спорах про поділ будинку в натурі учасникам спільної часткової власності на будинок може бути виділено відокремлену частину будинку, яка відповідає розміру їх часток у праві власності.

Відповідно до ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Відповідно до ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

За умовами ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність. Згідно ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2018 року у справі № 908/1754/17 (провадження № 12-180гс18) зроблено висновок, що «відсутність конструкції («за наявності одночасно») в статті 365 ЦК України свідчить про можливість припинення права особи на частку у спільному майні за рішенням суду на підставі позову інших співвласників за наявності хоча б однієї з перелічених законодавцем у частині першій цієї статті обставин (зокрема, в пунктах 1-3). Водночас необхідно зважати, що правова норма, закріплена пунктом 4 частини першої статті 365 ЦК України, не може вважатися самостійною обставиною для припинення права особи на частку у спільному майні за рішенням суду, оскільки фактично встановлює неприпустимість такого припинення (таке припинення є неможливим у разі, якщо воно завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї). Припинення права особи на частку у спільному майні за рішенням суду на підставі положень цієї статті можливе за наявності хоча б однієї з обставин, передбачених пунктами 1-3 частини першої статті 365 ЦК України, за умови, що таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника, та попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду, а не за наявності всіх обставин, передбачених цією статтею, в їх сукупності».

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).

Статтею 89 ЦПК України встановлено, що виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно з вимогами пунктів 1, 2, 3 частини першої статті 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.

Аналізуючи вищевикладені доводи, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд приходить до висновку про наявність передбачених статтею 365 ЦК України підстав для задоволення позову позивача ОСОБА_1 .

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 321, 365, 1216, 1218, 1261, 1268, 1269, 1270, 1296 ЦК України, статями 10, 12, 13, 81, 263, 265 ЦПК України, суд-

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 до Бериславської міської військової адміністрації Бериславського району Херсонської області, про припинення права спільної часткової власності та визнання права власності як на окремий об`єкт нерухомого майна - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) право власності як на окремий об`єкт нерухомого майна - житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .

Припинити право спільної часткової власності на домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 .

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Херсонського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Ірина ХОМИК