Постанова від 06 серпня 2026 р. у справі №607/16149/26 — Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07.08.2026 Справа №607/16149/26 Провадження №3/607/4698/2026

м. Тернопіль

Суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області Гуменний П.П., розглянувши матеріали, які надійшли з Управління патрульної поліції в Тернопільській області ДПП, про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, адреса проживання: АДРЕСА_1 ,

за ст. 122-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення

за участю: особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 ,-

ВСТАНОВИВ:

До Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області з Управління патрульної поліції в Тернопільській області ДПП надійшли матеріали із протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №724983 від 21.07.2026 стосовно ОСОБА_1 за ст.122-4 КУпАП.

Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №724983 від 21.07.2026: «20.06.206 о 10:00 в м. Тернополі по вул. Д.Галицького,8, пішохід ОСОБА_1 , в порушення вимог, п. 2.10 (а) ПДР України, будучи учасником дорожньо – транспортної пригоди, місце події залишила».

У судовому засіданні особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 вину у вчиненні адміністративного правопорушення не визнала.

Повідомила, що не мала на меті приховувати ДТП, при якій на неї здійснив наїзд автомобіль. Однак, після наїзду не відчула жодних серйозних тілесних ушкоджень, а також була дуже схвильованою, так як незадовго до цього їй повідомили, що її чоловік, котрий здійснює захист України від російської агресії, пропав безвісти. Окрім того, на автомобілі, котрий на неї здійснив наїзд не було жодних пошкоджень. У зв`язку із цим вони із іншим учасником ДТП вирішили не викликати поліцію, а вважали даний інцидент вичерпаним. В подальшому ввечері їй стало погано, у зв`язку із чим вона звернулась за допомогою до лікаря, котрий і повідомив про ДТП правоохоронні органи. На даний час вона поховала свого чоловіка.

Тому вважає, що в розумінні ПДР України, вона не залишала місце події, а тому у її діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КУпАП.

Заслухавши думку особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, дослідивши адміністративні матеріали, клопотання про закриття провадження, оцінюючи зібрані по справі докази в їх повній сукупності, приходжу до наступного висновку.

Згідно з вимогами ч. ч. 1, 2 ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності – ст. 245 КУпАП.

Положеннями ст.122-4 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за залишення водіями транспортних засобів, іншими учасниками дорожнього руху на порушення встановлених правил місця дорожньо-транспортної пригоди, до якої вони причетні.

Об`єктом даного адміністративного правопорушення є суспільні відносини у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху. Об`єктивна сторона правопорушення виражається у залишенні водіями транспортних засобів, іншими учасниками дорожнього руху на порушення встановлених правил місця дорожньо-транспортної пригоди, до якої вони причетні. При цьому, такі дії мають вчинятися свідомо з метою залишення місця ДТП. Суб`єктивна сторона адміністративного правопорушення характеризується умисною формою вини та мотивом нехтування забезпеченням безпеки дорожнього руху.

Відповідно до п.1.10 ПДР України, залишення місця дорожньо-транспортної пригоди - дії учасника дорожньо-транспортної пригоди, спрямовані на приховання факту такої пригоди або обставин її скоєння, які спричинили необхідність проведення поліцейськими заходів щодо встановлення (розшуку) цього учасника та (або) розшуку транспортного засобу.

Окрім того, слід зазначити, що сам по собі протокол про адміністративне правопорушення, за відсутності інших об`єктивних доказів на підтвердження факту вчинення правопорушення, не може слугувати доказом винуватості у вчиненні адміністративного правопорушення.

На підтвердження обставин, викладених у протоколі працівниками поліції долучено виключно такі докази:

- довідку про результати розгляду матеріалів, зареєстрованих в ITC «ІПНПУ» (ЖЄО) Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області № 32090 від 20.06.2026, з якої вбачається, що 20.06.2026 о 17:42 надійшло повідомлення від лікаря Тулякова, про те, що в лікувальний заклад по вулиці Шпитальна 2 доставлено гр. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жительку АДРЕСА_1 із діагнозом: забій лівого променевого запясного суглобу. Виїздом на місце пригоди та проведеною перевіркою встановлено, що 20.06.2026 близько 10:00 год. не встановлений водій, керуючи автомобілем Dacia Logan, р.н. НОМЕР_1 рухаючись заднім ходом у дворі будинку №8 по бульвару Данила Галицького в напрямку вул. Лесі Українки допустив наїзд на ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , жит. АДРЕСА_1 , яка стояла позаду автомобіля. Автомобіль залишив місце події. Внаслідок ДТП останній завдано тілесні ушкодження у виді: забою лівого променевого зап`ястного суглобу.

- витяг із підсистеми «Адмінпрактика» від 20.06.2026, аналогічні за змістом із вищевказаною довідкою;

- копію протоколу огляду від 20.06.2026 із схемою місця ДТП та таблицею ілюстрацій;

- письмові пояснення ОСОБА_1 , у яких остання вказала, що 20.06.206 о 10:00 в м. Тернополі по вул. Д.Галицького,8 на неї наїхав автомобіль, із якого вийшла пасажирка і почала сварку, потім автомобіль поїхав у невідомому напрямку.

- копії постанови про притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за ст. 125 КУпАП та письмові пояснення ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Наявні в матеріалах справи докази стосуються події ДТП, однак спростовують обставини, що викладені у протоколі ЕПР1 №724983 від 21.07.2026, зокрема те, що ОСОБА_1 залишила місце ДТП, з метою приховання факту такої пригоди або обставин її скоєння. Крім того відсутні докази того, що поліцейськими було проведення заходи щодо встановлення (розшуку) цього учасника. Також слід зазначити, що ОСОБА_1 у даному випадку була потерпілою у ДТП, на яку здійснив наїзд автомобіль.

Про відсутність у ОСОБА_1 умислу на залишення місця дорожньо-транспортної пригоди з метою уникнення відповідальності чи приховування факту її вчинення свідчать встановлені судом обставини. Зокрема, на момент виникнення дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_1 перебувала у стані сильного душевного хвилювання, оскільки незадовго до цього їй стало відомо про зникнення безвісти її чоловіка. Такий емоційний стан об`єктивно міг вплинути на її здатність належним чином оцінювати обстановку та свої подальші дії, що виключає висновок про те, що залишення місця пригоди було свідомим та цілеспрямованим способом приховати факт дорожньо-транспортної пригоди або ухилитися від відповідальності. Окрім цього, саме завдяки діям ОСОБА_1 працівникам правоохоронних органів стало відомо про ДТП, оскільки саме вона повідомила про даний факт лікаря, який в свою чергу повідомив про це поліцію.

Винуватість особи у вчиненні правопорушення повинна бути доведена поза розумним сумнівом, а усі сумніви тлумачиться на користь особи.

Згідно ч.2 ст.62 Конституції України ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину, а згідно з частиною третьою цієї статті обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Статттею 247 КУпАП передбачено, що провадження в справі про дміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Таким чином вважаю, що в діях ОСОБА_1 відсутні ознаки складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КУпАП.

З огляду на вищевказане, вважаю, що провадження по справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності слід закрити, у зв`язку із відсутністю події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КУпАП, згідно із п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 122-4, 247, 280, 283, 284 КУпАП, -

ПОСТАНОВИВ :

Провадження в адміністративній справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ст. 122-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення – закрити, у зв`язку із відсутністю події та складу вказаного адміністративного правопорушення.

Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених ч. 5 статті 7 КУпАП протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Апеляційна скарга подається до Тернопільського апеляційного суду через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області.

Суддя П.П. Гуменний