Вирок від 06 серпня 2026 р. у справі №590/642/26 — Ямпільський районний суд Сумської області

Справа № 590/642/26

Провадження № 1-кп/590/99/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.08.2026 Ямпільський районний суд

Сумської області

у складі: головуючої судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Ямпіль кримінальне провадження відносно:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт Ямпіль Сумської обл. Шосткинського р-ну, громадянина України, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого

за ч.2 ст.369 КК України,

за участі учасників судового провадження:

прокурора - ОСОБА_4

обвинуваченого – ОСОБА_3

захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_5

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у період з 17.12.2002 по 19.12.2019 проходив службу в органах Державної прикордонної служби України на посаді Інспектора прикордонної служби 1 категорії – начальника 2 групи інспекторів прикордонної служби відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип В) відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » І категорії (тип Б) ІНФОРМАЦІЯ_3 майстер-сержанта та був звільнений з посади по закінченню контракту.

Під час проходження служби у нього сформувалися тісні та довірливі відносини з іншими працівниками прикордонної служби, а також він був обізнаний із порядком комплектування підрозділів ДПСУ.

Не пізніше листопада 2025 року у ОСОБА_3 виник корисливий умисел, спрямований на незаконне особисте збагачення шляхом одержання неправомірної вигоди за вплив на прийняття рішення службовими особами Державної прикордонної служби України при підборі кандидатів на проходження служби в ДПСУ та їх подальшому прийнятті на службу.

Реалізовуючи задумане, ОСОБА_3 почав підшукувати чоловіків призовного віку, які підлягали мобілізації до Збройних сил України та пропонувати останнім за грошові кошти здійснити вплив на військовослужбовців ДПСУ, до функцій яких входить здійснення добору кадрів прикордонної служби, щодо їх працевлаштування до ДПСУ на посади, які не пов`язані з безпосереднім виконанням бойових завдань.

Реалізуючи вказаний умисел, ОСОБА_3 підшукав ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , від якого дізнався, що останній підлягає мобілізації, однак не бажає мобілізуватися та проходити військову службу в Збройних силах України. При цьому ОСОБА_3 запропонував ОСОБА_6 посприяти у прийнятті на військову службу до Державної прикордонної служби України на посаду, яка не пов`язана з виконанням завдань у зоні ведення бойових дій, із можливістю проходження служби в межах Шосткинського району Сумської області, зокрема у НОМЕР_1 прикордонному загоні, шляхом здійснення впливу на службових осіб ДПСУ за надання неправомірної вигоди в розмірі 500 доларів США. ОСОБА_6 на вказану пропозицію погодився, усвідомлюючи, що ОСОБА_3 має реальну можливість впливати на службових осіб ДПСУ з метою прийняття ними відповідних рішень.

При цьому, ОСОБА_3 повідомив ОСОБА_6 про можливість подальшого здійснення консультаційної допомоги під час проходження військово-лікарської комісії (ВЛК), складання необхідних тестувань та випробувань, а також необхідності збору та оформлення документів, необхідних для прийняття на військову службу до ДПСУ.

Надалі 30.01.2026 близько 15 год. 12 хв. за адресою: АДРЕСА_2 , у ході зустрічі з ОСОБА_6 , продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, ОСОБА_3 повторно наголосив на необхідності надання йому грошових коштів в розмірі 500 доларів США за сприяння у вирішенні питання зарахування на військову службу останнього, спонукаючи такого до надання грошових коштів.

У подальшому, 05.02.2026 ОСОБА_6 зараховано на посаду Інспектора прикордонної служби 2 категорії - кулеметника другої групи інспекторів прикордонної служби другого відділення інспекторів ІНФОРМАЦІЯ_5 (з місцем дислокації АДРЕСА_3 ) ІНФОРМАЦІЯ_6 (з місцем дислокації АДРЕСА_4 ) НОМЕР_2 прикордонного загону (в/ч НОМЕР_3 ) та у період з 13 лютого 2026 року по 15 квітня 2026 року відряджено для проходження базової загальновійськової підготовки до кінологічного навчального центру ДПСУ військової частини НОМЕР_4 .

Після цього, 16.03.2026, продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, спрямованого на одержання неправомірної вигоди за вплив на прийняття рішення службовими особами НОМЕР_1 прикордонного загону ДПСУ, ОСОБА_3 в ході телефонної розмови з ОСОБА_6 висловив вимогу про необхідність надання грошових коштів у розмірі 500 доларів США для подальшої їх передачі службовим особам вказаного підрозділу за прийняття ними позитивного рішення щодо зарахування на військову службу ОСОБА_6 на службу до ДПСУ на обумовлених раніше умовах.

Не зупиняючись на вчиненому, 16.03.2026 у зв`язку з перебуванням ОСОБА_6 поза межами Сумської області, ОСОБА_3 запропонував останньому здійснити банківський переказ обумовленої суми грошових коштів у національній валюті України в розмірі, еквівалентному 500 доларам США, а саме 22 220 гривень.

Так, 18.03.2026 об 11 год. 19 хв., ОСОБА_6 , який діяв під контролем правоохоронних органів, перебуваючи за адресою: АДРЕСА_5 , на виконання домовленості з ОСОБА_3 здійснив переказ грошових коштів у сумі 22 200 гривень за допомогою терміналу самообслуговування АТ КБ «ПриватБанк» на банківську картку АТ «Універсал Банк» № НОМЕР_5 , відкриту на ім`я останнього.

Будучи допитаним в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 у повному обсязі визнав свою вину у вчиненні вказаного кримінального правопорушення, в скоєному щиро розкаявся, дав детальні покази, які узгоджуються з обставинами скоєння злочину, наведеними у обвинувальному акті. Так ОСОБА_3 суду показав, що дійсно у період з 2002 року по 2019 року проходив службу в органах ДПСУ, у зв`язку з чим володів інформацією про порядок комплектування підрозділів прикордонної служби, мав налагоджені зв`язки з колишніми колегами.

В зв`язку з чим, до нього звернувся ОСОБА_6 , з проханням вплинути на службових осіб прикордонного загону ДПСУ, де останній раніше працював, для його зарахування на службу. За такий вплив та подальший консультаційний супровід під час працевлаштування, ними було обумовлено розмір грошової винагороди – 22000 грн..

Надалі, після офіційного призначення ОСОБА_6 на посаду інспектора прикордонної служби та під час перебування останнього на навчанні у Львівській області, він у ході телефонних розмов підтвердив свою вимогу щодо виплати обумовленої суми. ОСОБА_6 переказав вказані кошти на його особисту банківську картку. Після чого він був викритий правоохоронними органами. У вчиненому щиро кається, засуджує свої дії, зазначив, що не розумів караність своїх дій, запевнив суд у недопущенні подібного у майбутньому та просив суворо не карати.

Відповідно до ст.349 ч.3 КПК України за клопотанням прокурора, за згодою обвинуваченого, судом було визнано недоцільним дослідження доказів щодо фактичних обставин, які ніким не оспорюються, оскільки учасники судового розгляду правильно розуміють зміст цих обставин, немає сумнівів у добровільності та істинності їх позиції. При цьому, учасникам судового розгляду судом було роз`яснено положення ч.3 ст.349 КПК України, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини в апеляційному порядку.

У зв`язку з викладеним, суд обмежив дослідження фактичних обставин справи допитом обвинуваченого та дослідженням тих матеріалів кримінального провадження, що характеризують його особу, судових витрат.

За таких обставин, суд вважає, що винність обвинуваченого ОСОБА_3 повністю доведена та його дії суд кваліфікує за ч. 2 ст. 369-2 КК України – як одержання неправомірної вигоди для себе за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави.

Вирішуючи питання про призначення обвинуваченому покарання, суд керується вимогами ст.ст. 65-67 КК України та роз`ясненнями, які містяться в Постанові Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання».

Так суд, призначаючи покарання ОСОБА_3 враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який згідно зі ст. 12 КК України є нетяжким. Також суд враховує дані про особу винного, його вік, майновий стан та стан здоров`я, те, що злочин вчинив вперше, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, має формальну характеристику за місцем мешкання, та позитивну – за місцем служби. Розлучений, на утриманні має двох неповнолітніх дітей та бабу похилого віку, які разом мешкають з обвинуваченим. А також матір інваліда 2 групи по зору, що стало підставою для виникнення у обвинуваченого права на відстрочку за п.13 ч.1 ст. 23 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Проходив військову службу по мобілізації з 23.05.2022 по 22.08.2023.

На підставі ст. 66 КК України обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченого, суд визнає визнання вини, щире каяття обвинуваченого, добровільне надання фінансової допомоги Збройним Силам України на відсіч збройній агресії. Обставин, що обтяжують покарання, відповідно до ст.. 67 КК України, не встановлено.

Обґрунтовуючи наявність обставини, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 66 КК України, суд виходить з того, що обвинувачений під час судового розгляду повністю та беззастережно визнав свою винуватість у вчиненому кримінальному правопорушенні. Крім формального визнання вини, він висловив щирий жаль з приводу вчиненого, дав критичну оцінку своїм протиправним діям та запевнив суд у готовності нести кримінальну відповідальність, що повністю відповідає правовому змісту інституту щирого каяття.

Окрім цього, на підставі ч. 2 ст. 66 КК України, суд вважає за необхідне визнати обставиною, яка пом`якшує покарання, добровільний матеріальний внесок обвинуваченого на підтримку обороноздатності держави. В судовому засіданні досліджено квитанцію, яка підтверджує перерахування обвинуваченим грошових коштів у розмірі 30 450 (тридцять тисяч чотириста п`ятдесят) гривень як пожертви на спеціальний рахунок військової частини НОМЕР_6 на потреби ЗСУ.

На переконання Суду, добровільне розпорядження коштами на підтримку Збройних Сил України під час дії воєнного стану свідчить про високу соціальну відповідальність обвинуваченого, його прагнення прислужитися суспільству, компенсувати чи мінімізувати викликаний правопорушенням негативний суспільний резонанс, а також доводить реальність та дієвість його щирого каяття. Зазначені дії істотно знижують ступінь суспільної небезпечності особи винного та підтверджують його курс на виправлення.

Під час судових дебатів прокурор просив визнати обставиною, яка пом`якшує покарання обвинуваченого, те, що він не перебуває на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра.

Суд не може погодитися з такою позицією сторони обвинувачення та не визнає зазначену обставину такою, що пом`якшує покарання, з огляду на наступне.

Згідно з частиною 2 статті 66 КК України, при призначенні покарання суд може визнати пом`якшуючими й інші обставини, не зазначені в частині першій цієї статті. Проте, за змістом закону, такі «інші обставини» мають свідчити про зниження ступеня суспільної небезпечності самого кримінального правопорушення або особи винного, його позитивну поведінку після вчинення злочину (наприклад, активне сприяння розкриттю, добровільне відшкодування шкоди) або особливий психофізичний стан під час події.

Той факт, що обвинувачений не перебуває на обліку у лікарів нарколога та психіатра, є свідченням його психічного здоров`я та відсутності залежностей. Це є нормативним стандартом поведінки та правомірним станом пересічного громадянина у суспільстві. Відсутність наркологічних чи психіатричних розладів свідчить лише про те, що особа є повністю осудною, усвідомлювала свої дії та могла керувати ними в момент вчинення правопорушення.

Таким чином, неперебування на медичних обліках є загальною характеристикою особи, яка підтверджує її належність до правослухняного суспільства в аспекті психічного здоров`я, але не є позитивною дією чи особливою заслугою, що зменшує вину за вже вчинений злочин. Ця обставина характеризує особу обвинуваченого в цілому, враховується судом відповідно до вимог статті 65 КК України при загальному виборі міри покарання, однак не може вважатися окремою юридичною обставиною, що пом`якшує покарання.

Відповідно до ст.50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави і має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів.

Отже, реалізуючи принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, врахувавши все вищевикладене в сукупності, в тому числі обставини злочину та його наслідки, негативні в тому числі і для самого обвинуваченого, суд дійшов висновку, що за вчинене кримінальне правопорушення обвинувачений заслуговує покарання у виді штрафу в розмірі двох тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

На думку суду, саме такий вид і розмір покарання є співмірним діянню і характеристиці особи та буде необхідним і достатнім для його виправлення і попередження вчинення ним нових злочинів.

Речові докази в кримінальному провадженні відсутні.

Цивільний позов не заявлявся.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України, судові витрати, пов`язані із проведенням експертиз на досудовому слідстві суд покладає на обвинуваченого.

Враховуючи відсутність клопотання про застосування запобіжного заходу, а також відсутність відомостей про наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, суд не вбачає підстав для застосування до обвинуваченого запобіжного заходу до набрання вироком суду законної сили.

На підставі викладеного та керуючись ч.3 ст.349, ст.ст. 368, 370,374 КПК України суд,-

У Х В А Л И В:

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.369-2 КК України, та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі двох тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що дорівнює 42 500 грн.

Суд роз`яснює, що штраф має бути сплачений обвинуваченим у місячний строк після набрання вироком законної сили, про що необхідно повідомити Ямпільський районний суд Сумської області шляхом представлення документа про сплату штрафу.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_3 не обирати.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави 8307,88 грн. судових витрат, які складаються з:

- 4457 грн. - витрат за проведення судової лінгвістичної (семантико-текстуальної) експертизи № СЕ-19/119-26/3687-ЛД від 26.03.2026;

- 3850,88 грн. - витрат за проведення судової експертизи матеріалів відео-, звукозапису № СЕ-19/119-26/7524-ВЗ від 26.05.2026.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржено до Сумського апеляційного суду через Ямпільський районний суд Сумської області протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Суддя ОСОБА_1