Вирок від 05 серпня 2026 р. у справі №585/3064/26 — Роменський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 585/3064/26

Номер провадження 1-кп/585/437/26

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 серпня 2026 року м.Ромни

Роменський міськрайонний суд Сумської області в складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

з участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань кримінальну справу по матеріалах кримінального провадження № 12026200470000358 про обвинувачення:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , уродженки с. Калинівка Роменського району Сумської області, українки, громадянки України, з вищою освітою, заміжньої, працюючої вчителем Миколаївської ЗОШ І-ІІІ ступенів Роменської міської ради, раніше не судимої, зареєстрованої та мешканки за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 366-3 КК України,

з участю сторін кримінального провадження:

прокурора - ОСОБА_4 ,

обвинуваченої - ОСОБА_3 ,

В С Т А Н О В И В:

Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про запобігання корупції» суб`єктами декларування є особи зазначені у пункті 1, підпунктах "а" і "в" пункту 2, пункті 4 частини першої статті 3 цього Закону, інші особи, які зобов`язані подавати декларацію відповідно до цього Закону. Згідно підпункту «б» пункту 1 частини першої статті 3 Закону України «Про запобігання корупції», такими суб`єктами є особи, уповноважені на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, а саме - депутати місцевих рад, сільські, селищні, міські голови.

Положеннями ч. 1 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції», передбачено, що особи зазначені в пункті 1, підпунктах "а" і "в" пункту 2 частини першої статті 3 цього Закону, зобов`язані щорічно до 1 квітня подавати шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (далі декларація), за минулий рік за формою, що визначається Національним агентством.

Також, згідно абзацу 2 частини 2 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції», особи, які припиняють діяльність, пов`язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, зобов`язані наступного року після припинення діяльності подавати в установленому частиною першою цієї статті порядку декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий рік.

Особи, які припинили діяльність, пов`язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, або іншу діяльність, зазначену у підпунктах "а" і "в" пункту 2 частини першої статті 3, зобов`язані наступного року після припинення діяльності подавати в установленому частиною першою цієї статті порядку декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, або іншу діяльність, зазначену у підпунктах "а" і "в" пункту 2 частини першої статті 3, за минулий рік.

Проте ОСОБА_3 , являючись депутатом Миколаївської сільської ради Роменського району Сумської області сьомого скликання у період часу з 10.11.2015 по 04.12.2020, а отже будучи суб`єктом декларування, згідно підпункту «б» пункту» «1» першої статті 3 Закону України «Про запобігання корупції», повноваження якої закінчилися в день відкриття першої сесії Роменської міської ради Сумської області восьмого скликання, тобто 04.12.2020 року, в подальшому, діючи умисно, маючи реальну можливість та достовірно знаючи про обов`язки подання декларації до Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, всупереч вимогам частини 2 статті 45 Закону України «Про запобігання корупції», не подала після звільнення, шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства, декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за частину 2020 року, а саме: по день закінчення повноважень депутата сільської ради, за формою, що визначається Національним агентством з питань запобігання корупції.

Відповідно до інформації Національного агентства з питань запобігання корупції станом на 03.07.2026 ОСОБА_3 , жодних дій в інформаційно-телекомунікаційній системі «Єдиний державний реєстр декларацій» з приводу подачі декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2020 рік (його частину) не вчинила.

Стаття (частина статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачена.

ОСОБА_3 вчинила дії, передбачені диспозицією ст. 366-3 КК України - умисне неподання суб`єктом декларування декларації особи, уповноваженої на виконання функцій місцевого самоврядування, передбаченої Законом України «Про запобігання корупції».

Позиція сторони обвинувачення

Прокурор ОСОБА_4 у судових дебатах висловив думку, що стороною обвинувачення вина ОСОБА_3 доведена повністю. З урахуванням особи обвинуваченої, яка раніше не судима, вину у вчиненні кримінального правопорушення визнала повністю, щиро розкаялася, активно сприяла розкриттю кримінального правопорушення, просив призначити покарання за ст. 366-3 КК України у виді штрафу в розмірі 2500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 42500 (сорок дві тисячі п`ятсот) гривень 00 коп., з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади та місцевого самоврядування строком на один рік. На підставі п. 1 ч. 1 ст. 49 КК України та ч.5 ст. 74 КК України звільнити ОСОБА_3 від призначеного покарання у зв`язку зі спливом строків давності.

Позиція сторони захисту.

Допитана у судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_3 свою вину у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення визнала повністю і пояснила, що була депутатом Миколаївської сільської ради з 10.11.2015 року по 04.12.2020 року. Коли склала повноваження у зв`язку з обранням нової ради, забула подати декларацію, хоча про необхідність її подання була обізнана. У скоєному розкаюється.

На підставі ч.3 ст. 349 КПК України, за згодою учасників процесу, судом визнано недоцільним дослідження доказів по справі, стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким з учасників процесу не оспорюються. При цьому з`ясовано, що зазначені особи правильно розуміють зміст цих обставин, сумнівів у добровільності їх позицій немає. Також роз`яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

На підставі викладеного, суд вважає, що вина ОСОБА_3 у формі прямого умислу у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 366-3 КК України (умисне неподання суб`єктом декларування декларації особи, уповноваженої на виконання функцій місцевого самоврядування, передбаченої Законом України «Про запобігання корупції») стороною обвинувачення доведена повністю поза розумним сумнівом.

При призначенні обвинуваченій покарання, відповідно до вимог ст. 65 КК України, суд ураховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винної та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

ОСОБА_3 вчинила кримінальне правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України відноситься до нетяжких злочинів.

Обставини, які пом`якшують або обтяжують покарання.

До обставин, які пом`якшують покарання на підставі ст. 66 КК України, суд відносить те, що ОСОБА_3 вину у вчиненні кримінального правопорушення визнала повністю, щиро розкаялася у скоєному, активно сприяла розкриттю кримінального правопорушення.

Обставин, що обтяжують покарання, визначених ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Мотиви призначення покарання.

Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами (частина 2 статті 50 КК України).

Враховуючи також обставини справи - відсутність тяжких наслідків від злочинних дій обвинуваченої, приймаючи до уваги особу обвинуваченої, яка раніше не судима (а.с.28), позитивно характеризуються за місцем проживання (а.с.26), згідно довідки КНП СОР «Обласна клінічна спеціалізована лікарня» № 01-34/4998 від 18.06.2026 року за медичною допомогою до лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не зверталася (а.с.27), суд вважає, можливим призначити ОСОБА_3 покарання за ст. 366-3 КК України у виді штрафу в розмірі 2500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 42500 (сорок дві тисячі п`ятсот) гривень 00 коп., з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади та органах місцевого самоврядування строком на один рік.

Разом з тим, суд враховує, що на момент ухвалення вироку сплинули строки притягнення обвинуваченої до кримінальної відповідальності, зважаючи на наступне.

Кримінальне правопорушення, передбачене ст. 366-3 КК України, є кримінальним проступком, санкція якого в редакції кримінального закону, яка діяла на дату його вчинення ОСОБА_3 , передбачала найбільш суворе покаранням у виді громадських робіт.

За змістом вимог п. 1 ч. 1 ст. 49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення кримінального проступку, за який передбачене покарання менш суворе, ніж обмеження волі і до дня набрання вироком законної сили минуло два роки.

Об`єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду в постанові від 05 квітня 2021 року (справа № 328/1109/19) дійшла висновку про те, що особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули зазначені у ч. 1 ст.49 КК України диференційовані строки давності за умови, що протягом вказаних строків особа не вчинила нового злочину, за винятком нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років (перебіг давності не перерваний); особа не ухилялася від досудового слідства або суду (перебіг давності не зупинявся); законом не встановлено заборону щодо застосування давності до вчиненого особою злочину.

Матеріалами кримінального провадження не підтверджено та не встановлено, що ОСОБА_3 вчиняла умисні дії, направлені на ухилення від досудового розслідування чи суду.

Таким чином, судом встановлено, що ОСОБА_3 вчинила кримінальне правопорушення, яке віднесене законом до кримінальних проступків, і з дня його вчинення минуло понад два роки, тобто строки притягнення до відповідальності за вчинення цього кримінального проступку минули.

Згідно положень ч. ч. 1, 5 ст. 74 КК України звільнення засудженого від покарання або подальшого його відбування, може застосовуватися тільки судом у випадках, передбачених цим Кодексом. Особа може бути за вироком суду звільнена від покарання на підставах, передбачених статтею 49 цього Кодексу.

За таких обставин, суд вважає, що на підставі п. 1 ч. 1 ст. 49 КК України та ч. 5 ст. 74 КК України ОСОБА_3 підлягає звільненню від відбування покарання, передбаченого ст. 366-3 КК України, призначеного даним вироком.

Цивільний позов у справі не заявлявся. Речові докази та судові витрати по справі відсутні.

Керуючись ст.ст. 368, 370, 373, 374 КПК України,

У Х В А Л И В:

ОСОБА_3 визнати винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 366-3 КК України і призначити покарання у виді штрафу в розмірі 2500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 42500 (сорок дві тисячі п`ятсот) гривень 00 коп., з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади та органах місцевого самоврядування строком на один рік.

На підставі пункту 1 частини 1 статті 49 КК України та частини 5 статті 74 КК України звільнити ОСОБА_3 від призначеного покарання у зв`язку зі спливом строків давності.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених статтею 394 КПК України, до Сумського апеляційного суду через Роменський міськрайонний суд Сумської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченій та прокурору.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення апеляційної інстанції.

СУДДЯ РОМЕНСЬКОГО МІСЬКРАЙОННОГО СУДУ ОСОБА_1