Постанова від 15 липня 2026 р. у справі №477/1560/26 — Вітовський районний суд Миколаївської області

ВІТОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД

Миколаївської області

Справа №477/1560/26

Провадження №3/477/696/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2026 року місто Миколаїв

Суддя Вітовського районного суду Миколаївської області Саукова А. А., з секретарем Котовою О.Д., за участі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , розглянувши справу про адміністративне правопорушення відносно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 ,

за частиною 1 статті 173-2 КУпАП,

ВСТАНОВИЛА:

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення від 08 червня 2026 року серії ВАД №724631, 08 червня 2026 року о 18.05 год. перебуваючи за адресою: АДРЕСА_2 , вчинила домашнє насильство психологічного та фізичного характеру відносно своєї невістки ОСОБА_2 , а саме ображала нецензурною лайкою, погрожувала фізичною розправою, шарпала останню, чим завдала шкоди психічному здоров`ю та фізичного болю, вчинивши правопорушення за частиною 1 статті 173-2 КУпАП.

В судовому засіданні захисник особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 – адвокат Кострикін О.І. пояснив, що ОСОБА_1 вину за вказаних у протоколі про адміністративне правопорушення обставин не визнає у зв`язку з тим, що потерпіла ОСОБА_2 сама спровокувала конфліктну ситуацію. Конфлікт між ними відбувся через те, що ОСОБА_2 , будучи невісткою ОСОБА_1 , не віддала на прохання останньої свідоцтво про народження її загиблого сина.

В судовому засіданні потерпіла ОСОБА_2 пояснила, що ОСОБА_1 є її свекрухою. У вересні 2025 року загинув її чоловік, який є сином ОСОБА_1 . Свекруха їй неодноразово телефонувала та просила віддати їй свідоцтво про народження сина, на що вона відмовляла, пояснюючи, що свідоцтво потрібне їй самій для оформлення допомоги у зв`язку з загибеллю чоловіка. Натомість ОСОБА_1 може за необхідності отримати повторне свідоцтво про народження сина у органах державної реєстрації актів цивільного стану. 08 червня 2026 року вона з сином пішла на прогулянку, де зустріла свекруху, яка в черговий раз стала вимагати віддати їй свідоцтво про народження. Між ними відбулася суперечка, під час якої ОСОБА_1 ображала її та хапала за руки, намагаючись завадити їй знімати цей конфлікт на мобільний телефон. Поліцію викликала ОСОБА_1 . Додатково пояснила, що суперечки з свекрухою тривають вже майже рік, між ними також існує майновий спір, який перебуває на розгляді суду. На даний час вона проживає у будинку, який належить на праві власності ОСОБА_1 . У неї є власне житло, але воно потребує ремонту. Вважає, що конфліктні ситуації створюються ОСОБА_1 саме для того, щоб вона залишила вказаний будинок. Крім того, у них існують суперечки з приводу спілкування свекрухи з онуком. На сьогоднішній день свідоцтво знаходиться у неї. Вона вже всі необхідні документи для отримання посвідчення та допомоги здала, але свідоцтво про народження чоловіка свекрусі не повернула та заблокувала її контакти.

Судом досліджені матеріали справи, а саме: заяви та письмові пояснення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , терміновий заборонний припис від 08.06.2026 року стосовно ОСОБА_1 , форма оцінки ризиків вчинення домашнього насильства від 08.06.2026 року., рапорт інспектора ЧЧ ВП №4 МРУП ГУНП в Миколаївській області від 08.06.2026 року.

Статтею 9 КУпАП визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна бо необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і заяку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Статтею 252 КУпАП України визначено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Диспозиція частини 1 статті 173-2 КУпАП передбачає вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Особливостями ознак домашнього насильства є: наявність повторюваності; системна основа; повна влада та контроль над постраждалою особою; насильницькі дії у відносинах між близькими людьми; якщо вже є одна з форм домашнього насильства, висока ймовірність того, що й інші форми насильства можуть розвиватися.

Систематичність як ознака злочину домашнього насильства визначається як вчинення трьох або більше діянь, які пов`язані однаковими або подібними об`єктами, вчиняються в межах однієї й тієї самої форми вини та спрямовані на досягнення загального результату.

З огляду на правову позицію, висловлену у постанові Верховного Суду від 30 січня 2020 року у справі № 545/744/19 (провадження № 61-13514св19) факт сварок і непорозумінь на побутовому ґрунті свідчить про наявність конфлікту та не підтверджує факту вчинення особою, яка притягується до відповідальності, домашнього насильства.

Як встановлено в судовому засіданні, між сторонами виникла конфліктна ситуація на побутовому рівні, на грунті неприязних відносин, пов`язаних з судовим майновим спором та спілкуванням з онуком.

Відповідно до оцінки ризиків вчинення домашнього насильства, поліцейським уповноваженого підрозділу визначено рівень небезпеки, як низький.

Разом з тим, як зазначено вище, факт сварок і непорозумінь на побутовому ґрунті свідчить про наявність конфлікту та не підтверджує факту вчинення особою домашнього насильства.

Отже, докази, які підтверджують вчинення дій, передбачених диспозицією частини 1 статті 173-2 КУпАП, ОСОБА_1 суду не надані.

Згідно до статті 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до вимог статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

В зв`язку з чим суд дійшов висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного порушення, передбаченого частиною 1 статтею 173-2 КУпАП, оскільки доказів, які підтверджують вчинення нею домашнього насилля суду не надані.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Таким чином, з урахуванням вищевикладеного, справа про адміністративне правопорушення підлягає закриттю.

Керуючись статтями 247, 284 КУпАП,

ПОСТАНОВИЛА:

Провадження у справі щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 173-2 КУпАП, закрити, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена через Вітовський районний суд Миколаївської області до Миколаївського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя А. А. Саукова